Катерина Бабкіна – Вересень накочується

Вересень накочується ніби приплив.
Незручне Взуття, заживають коліна збиті,
І всі подряпини – сліди неймовірних див,
Затираються, сходять, залишаються в літі.
Велосипеди в дощ ніби кораблі,
Припнуті на рейді без вітрил і без пасажирів.
Шкіра просить піску і світла. Усюди, де ми були –
Проголошено зараз неосяжний і недосяжний вирій.
Літні тераси згортаються, ніби фронт.
Загортатися в пледи, здаватися пізно, пізно.
І якщо дихати – то тепер тільки рот у рот,
До останнього не пускати між себе чужих, випадкових, різних.
Літаки не затримуються, ніби розклад страт.
Голі плечі в натовпі безпомічні, недоречні.
Безвідмовний час, найдосконаліший апарат
Врешті витисне з кого завгодно безнадійне прощання у кілька речень.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...

Лист невидомому другу про оксану на русийський.
Ви зараз читаєте: Катерина Бабкіна – Вересень накочується