Катерина Кочетова – Хтось подарує ніжності слова

Related posts:

1. Катерина Кочетова – Вже зникають слова у полоні твоїх очей Вже зникають слова у полоні твоїх очей, У мовчанні мелодія душ ледве чутно грає. Знаю, час забере оцю мить і кудись втече, Та коли ти не поряд, тоді і мене немає… І у віршах, і прозі, у доторках ніжних барв Даруватимеш рідне, захопиш тою красою. Що тебе надихаю – для мене це справжній скарб, Та […]...
2. Катерина Кочетова – дозволь мені порушити твій спокій Дозволь мені порушити твій спокій, Ввійти в життя зненацька й назавжди, Зібрати в ціле безліч твоїх копій, Щасливою стрічати поїзди… Щодня листи я буду надсилати, Щоб відчував, як тебе потребую, Жалітимусь, що вранці сон крилатий Забрав тебе, залишивши одную. Палкі розмови з ночі до світання, Так важко хоч на хвильку відпускати… І кожен раз, неначе […]...
3. Катерина Кочетова – Як солодко звучить твоє ім’я Як солодко звучить твоє ім’я, Коли всю ніч зірки його шепочуть, Лишити сну мене, напевно, хочуть. Сьогодні кличе хтось тебе, не я. А, наче небо, ті блакитні очі Хвилюють душу з кожним днем сильніш – Як йти по лезам гострим босоніж, Крається серце біднеє дівоче. Як зветься те незнане відчуття, Коли думками високо літаєш, Чи […]...
4. Катерина Кочетова – Кохання обирається серцями Кохання обирається серцями, А не очима, як вважає хтось, Не повними від грошей гаманцями, Можливо, вам лиш так колись здалось… Воно лишає слід на папірцях: Ми творимо нові й нові сонети, А зараз ще з-під мого олівця Під чарами з’являються портрети. І буде подарунком нашим світло, Що в душах не згасатиме роками, І кожному хай […]...
5. Катерина Кочетова – Якщо ти на мене чекаєш, я повернусь Якщо ти на мене чекаєш, я повернусь, Забудемо все, що було, і чого вже не буде. І, мабуть, ти думав, що я так без бою здаюсь, Та ти ж не пускаєш – думками тримаєш усюди. І наше мовчання палкіше, аніж слова, І спогади спільні сильніше, аніж майбутнє. Ще снами минуле щоночі в мені ожива, Малює, […]...
6. Катерина Кочетова – Намалюй мені казку сьогодні Намалюй мені казку сьогодні, Що вже завтра я втілю в життя. В нас є фарби: палкі та й холодні Для відродження, для забуття, Для розлуки і розставання, Для здійсненних і спільних мрій, Для ненависті і кохання, Для зневіри і для надій. Полотно – це чужі ескізи – За мольберт вже давно хтось ставав, Та натхнення […]...
7. Кацай Олексій – Хтось робить барельєф хтось обеліск Хтось робить барельєф хтось обеліск Я ж гупаючи сонцем по ланах Усе роблю роблю з планети диск Щоб був прямим навколосвітній шлях Щоб в коло не змикалися сліди Коли піт виступає на чолі Щоби прокинулись оті кити Що вічно нас тримають на собі Прокинулись і в небо попливли Розгорнуте до нутрощів зірок А вічність би […]...
8. Катерина Кочетова – Знав би ти, що всі вірші про тебе Знав би ти, що всі вірші про тебе, Знав би, як я згадую ті дні, Як вдивляюсь кожен вечір в небо, А в очах лиш відблиски сумні. Знав би, як утратив барви світ, Коли мить прийшла обійм прощання. Розцвіте, мов яблуневий цвіт, У серцях омріяне кохання. Знав би, як у снах мене тривожиш І стираєш […]...
9. Катерина Кочетова – Не відпускайте дорогих людей Не відпускайте дорогих людей, Повторюйте, які вони важливі, Допоки є момент, і час не йде, Коли раз? м по-справжньому щасливі. Не слід боятися відвертих фраз, У морі фальші щоб не потонути, Та не знаходьте місця для образ, Адже нічого й так не повернути. Серця давно звикають до мовчання, Тож не дивуйтесь, якщо хтось піде. Зараз […]...
10. Катерина Кочетова – Мало вірю словам Мало вірю словам – головне залишилось несказаним, Непочуті думки десь у грудях переболять. Ти приходь хоч у снах, може образом, може фразами, Може вітром, який я у коси буду вплітать. Чини згідно бажанням, а не так, як кажуть і треба, Щастя мають сміливі – про це ти завжди пам’ятай! Мало вірю собі, та продовжую вірити […]...
11. Катерина Кочетова – Заховай мене у обійми і не відпускай Заховай мене у обійми і не відпускай, З насолодою буду вслухатись у твоє мовчання, Що тобі мене мало, на мить усе ж забувай, Бо твій погляд і так найщирішим стане зізнанням. І пробач мене за розмови, що ти обминав, Адже в світі не все пояснити можна словами. Ти від серця до серця на відстані шлях […]...
12. Катерина Кочетова – Скажи мені поглядом те, що не скажеш словами Скажи мені поглядом те, що не скажеш словами, Я дотиком губ буду вчитись читати думки, І хай називають, як хочуть, все те, що між нами, Ми будемо ставити коми, де ставлять крапки. Дозволь мені гратися сонцем у твоїм волоссі, Допоки шукаєш наш слід в візерунках долонь, Коли ти побачиш, що все доленосно сплелося, Лишатимеш низку […]...
13. Катерина Кочетова – Ти мене не почув, і тому вже давно загубив Ти мене не почув, і тому вже давно загубив, Кажуть правду: цінуєш тоді лиш, коли втрачаєш. Я хотіла навчити тебе звикати до див, А потрібно було – до життя, де мене немає. І я знаю, про що сказав і про що змовчав, І забути про це ми, напевне, вже не зуміємо. “Ви щасливі!” – читатимуть […]...
14. Катерина Кочетова – Ти звучиш у мені Ти звучиш у мені… Літній парк і сплетіння рук. А тоді моє щастя – лише у твоїх обіймах… Поцілунок прощання на згадку я заберу, Коли ніч огорне і у казку до себе прийме. І тих спогадів біль перетнув не одну межу, І той час, що лікує, втрачає мою довіру. Я тобі про любов не казала […]...
15. Катерина Кочетова – Ти призначаєш зустріч уві сні Ти призначаєш зустріч уві сні, А я чекаю одну мить роками. Поглянь в майбутнє: хочеш так, чи ні – Воно чуже і створене не нами. Слова забудьмо, що із вуст злетіли, Що серце взяло їх собі в полон, Що у гіркій печалі душу гріли, Що схожі з дотиком твоїх долонь. Дай руку – часу в […]...
16. Катерина Кочетова – Чи станеш тим, хто схопить у полон Чи станеш тим, хто схопить у полон Своїх обіймів й закрадеться в душу, З пам’яті зітре все, що дО було? Пробач за те, що спокій твій порушу. Чи будеш тим, без кого я – не я, Чиї слова весною оповиті? Коли із вуст твоїх – моє ім’я, Світ завмирає у солодкій миті. А може тим, […]...
17. Катерина Кочетова – Погортай, мов книгу, ти моє життя Погортай, мов книгу, ти моє життя, Не звертай уваги на оправу, На буденно сіре покриття, Котре час позичив під заставу. Десь побачиш слід від сторінок, Вирваних іронією долі, Десь – ще недописаний рядок, Де слова стираються поволі. А глава – робота нових рук І вже тяжко впізнавати почерк. Розділ обіцянок, запорук Робить менш міцними кожні […]...
18. Катерина Кочетова – Мені б тільки знати, що моє слово Мені б тільки знати, що моє слово Чутимеш подумки навіть на відстані, Як розгадаєш рядки загадково, Ще не озвучені, ще не написані. Мені б тільки знати, що моє серце Матиме відзвук у серці твоєму, Наче у тім чарівливім люстерці С? бе побачу у т? бі таємно. Мені б тільки знати, знати напевно, Що всі думки […]...
19. Катерина Кочетова – Відпустіть! Відпустіть! Я піду по його слідах! Хоч не знаю діагноз, та він – моя панацея… Полюбіть! От тоді і у ваших серцях Розпускатиме квіти палкого кохання лілея… 7.02.2012...
20. Катерина Кочетова – Ми розмовами душ зупиняли час Ми розмовами душ зупиняли час, І було один одного нам замало. Між дніпра берегами читав про нас “Лист у серце” – згадаєш, що нас єднало? Я до тебе – крізь сотні чужих доріг, Аби вкрав ти мене у свою фортецю, Полонити собою назавжди зміг, Щоб тоді і не думала би про втечу. Я до тебе […]...
21. Катерина Кочетова – десь в гаю, там де зоряні ночі Десь в гаю, там де зоряні ночі, Де не чути шелесту трав, Обійнявши міцніш прошепочеш, Як за мною весь час сумував. Я візьму твою руку в долоні, Подивлюсь в неозору даль. Я не знаю, що ночі холодні, Бо з тобою за радість й печаль. У мовчанні слів не відшукаєш, Тут немає ні рамок, ні меж, […]...
22. Катерина Кочетова – Вилікуй мене від надій Вилікуй мене від надій, що не здійснилися, Вилікуй мене від образ, які не йдуть. Поглядом спини чи поклич, щоб не барилися, Дотиком руки, словом, справою поряд будь. Вилікуй мене від людей, що у минулому, Може, це тому час нас разом тримає, Щоби на собі, що у мріях, відчули ми: Тільки від кохання жодних ліків немає…...
23. Катерина Кочетова – Вечірнє місто зустрічає ніч Вечірнє місто зустрічає ніч, І цвіт дерев втрачає білосніжність, Танок пелюсток, наче віч-на-віч, Відкриє казку, де панує ніжність. А теплий вітер схопить у полон – Він передасть тобі мої вітання, Змалює місяць, наче тим пером, Весни чарівність у її світаннях. Лагідність сонця зробить день ясним, Твоя усмішка – світлим і яскравим, Мою ж цікавість словом […]...
24. Катерина Кочетова – Зелені очі з відблиском весни Зелені очі з відблиском весни, Глибокий погляд змушує мовчати, Щоб доторк дива до душі струни Ми мали змогу краще розпізнати. В такі хвилини слів завжди замало, Але, благаю, краще розкажи, Чи почуття у серці запалало, Чи то лиш плід уяви, міражі? Доволі звичне явище – чекати, Але допоки грітиме надія, Вона ж із часом може […]...
25. Катерина Кочетова – Немов зими цієї не було Немов зими цієї не було, Ще у весни осінні сподівання. Накриє місто, наче тим крилом, Пора надій, ідилії, кохання. Знайомі ноти мовби стерли час, Сплетіння пальців душі поєднало, Щастя – у миті, а ця мить – у нас, Чому ж цього нам завжди мало, мало?.. 5 березня 2013...
26. Катерина Кочетова – Відкрий мені приховані світи Відкрий мені приховані світи В своєму серці, де весна панує, Я спробую по тим стежкам піти, Де вітер ранок росами малює. Веди мене у неозору даль, Дізнатися хочу, про що ти мрієш, Із хмарами я розжену печаль, А ти, мов сонце, поглядом зігрієш. Тримай мене за руку й не пускай, Я збережу секрети твого світу, […]...
27. Катерина Кочетова – Кілометри, що ми подолали, залишать наш слід Кілометри, що ми подолали, залишать наш слід, Знов небесна блакить нагадає мені твої очі, А розмови про Львів приховають, де зараз Схід, Повернутись із мрій ми ще довго, напевно, не схочемо. Вже потроху привчаєш мене до своїх “нових” рис, Тож до свого портрету чимало ще домалюєш. В твою думку вслухаюсь тоді, коли ти мовчиш Й […]...
28. Катерина Кочетова – Тримай мене, бо хочу полетіти Тримай мене, бо хочу полетіти, Але для тебе поряд місце є, І не важливо, чи попутний вітер, Хай зітре він межу “твоє\моє”. Ти не дивись на мене із сумлінням. Чому мовчиш? Ти не цього хотів? Поодинокі чи раз? м – ми вільні! Хоча в мовчанні й справді більше слів. Лиш у терпіння час уже спливає, […]...
29. Катерина Кочетова – Розкажи мені, про що ніч спілкується з днем Розкажи мені, про що ніч спілкується з днем, І як ти зустрічаєш із ними холодний світанок, І про те пригадай, що для тебе як мить промайне, Що тривожить і тішить – ніщо не лишай наостанок. Розкажи мені, про що серце тобі зашепоче Або може без слів, і мелодія лиш зазвучить, Коли я задивлюся в твої, […]...
30. Катерина Кочетова – Це наче мрія, втілена в тобі Це наче мрія, втілена в тобі, Це наче диво, що зійшло на землю, Криштально чисті очі голубі, Які ховають в со? бі щось таємне. І як не буть під владою тих чар, Щоб устояти, я не мала сили, Коли під супровід струнких гітар Вражаєш ти душевні небосхили. Я добре знаю: треба лиш чекати І не […]...
31. Катерина Кочетова – Не варто слів, достатньо тільки чути Не варто слів, достатньо тільки чути, Як серце виривається з грудей. Повз мене кожен день безліч людей, Але тебе не можу я забути. Не варто сліз, хоча іще болить, Пройшов вже час, але він не лікує. Із спогадів, де ми разом, малює В душі кохання, що уже не спить. Не варто снів, хоч в них […]...
32. Катерина Кочетова – Вперше рік тому надіслала тобі листа Вперше рік тому надіслала тобі листа І чекала на відповідь, доки надія гріла. Мову серця мого ти тоді ще не читав, Тільки я за півроку для себе чужу відкрила. Вже надходило безліч зізнань і ласкавих слів, Серед них відшукала й такі, що були від тебе, І гостріше стояло питання мені між рядків: Очі тої весни […]...
33. Таня-Марія Литвинюк – Хтось тебе по шматочках виймав Хтось тебе по шматочках виймав-не виймав, але вийняв – І більше не любиться. І тепер тобі ночі не пишуться, дні не римуються. І не сила, не слабкість, а втома тобі по хребту. Бо хотілось не тиші, не тилу, не тіла, а захисту. Хтось до тебе мовчав-не мовчав, але змовчав – І більше не мріється. І […]...
34. Тарас Марищук – Вона безлімітна у своїй ніжності Вона безлімітна у своїй ніжності, Коли робить мені каву напівоголена, Це особлива нота інтимності, Коли вона красива, навіть втомлена. Вона прекрасна у своїй оголеності – Бо, оголене не тільки тіло, а й душа. Вона прекрасна коли робить мені каву, А я розповідаю їй про те, як люблю – у віршах, А вона додає у каву […]...
35. Хтось уперто не хоче, щоб мріїї збувались Хтось уперто не хоче, щоб мріїї збувались Крадькома пробирається й рушить А я, друже, на крові поклялась, Я ж клялася на крові, друже!!! Так буває. трамваї – в депо. За вікном скоро буде сніг. Ти з роботи на хвильку зайдеш у сільпо Купиш все, що зїсти б зміг, Ну а потім, додому рушиш Між будинками-свічами […]...
36. Слова… вчинки….деталі – це те, що ми є насправді Приємно читати твори людей, які не бояться ділитися власними думками, переживаннями, тим, що дозволяє нам упізнавати себе самих… Слова, думки, ідеї, – це ті маленькі деталі які показують нашу сутність. Показують, те що ми старанно намагаємся маскувати при кожному новому знайомстві, при важливих для нас зустрічах… Важко зараз зустріти людину, яка не боїться висловлювати власну […]...
37. Ліна Біла – Прості слова (листи) Під викривленим почерком – листи Написані й нікуди не відправлені, Як кинуті від крОків всі мости, Як в полі міражі – крихкі, розплавлені… Кому їх надсилати як не ждуть?! Кому віддати душу на потАлу?! А думи на папір, як сніг, метуть. А думам, наче всесвіту замало… Відкрию, прочитаю в самоті – Хіба таке можливо надсилати: […]...
38. Микола Руденко – Хтось тисне з хмар на землю Хтось тисне з хмар на землю, тисне Люто, А ми повинні небо підпирать. З чужинських стріл вливається отрута У нашу кров, коли йдемо на рать. І небо падає в холодні трави, Коли нас братство в землю зарива. Лише у зорях відгомоном слави Звучать востаннє мовлені слова. А там, дивись, ідуть сини змужнілі І знов беруть […]...
39. Ольжич Олег – Хтось метнув неминучу стрілу Хтось метнув неминучу стрілу. Захиталось струнке оперіння, І, негаданий креслячи лук, Під ногами тікає каміння. Заступило веселкою зір. Чисті барви на диво веселі. Замість неба, і міста, і гір Небувалі пливуть акварелі. Ти, що мечеш всі стріли, один, Тільки ласка – стріла твоя злотна: Замість жаху бездонних глибин – Дать уздріти барвисті полотна!...
40. Герасим’юк Василь – Верхи й ліси вже хтось нашепотів Верхи й ліси вже хтось нашепотів Своїми віршами… Не шумом вічним Я сповнений, а спійманий на відчай Незнаним гулом і слідами слів. Його не чую ще, але гілки Уже відхилені – пройшов між ними. Ми ще не вороги й не побратими. Стежок нема ще в нього. Навпрошки Ось повійнуло – по душі якраз! Ще перед […]...