Катерина Лук’яненко – Я – українка!

Related posts:

1. “Не слухала Катерина ні батька, ні неньки” (за поемою Т. Г. Шевченка “Катерина”) “Не слухала Катерина ні батька, ні неньки” (за поемою Т. Г. Шевченка “Катерина”) Коли читаєш твори Шевченка, починаєш розуміти, яким згустком болю була для поета жіноча доля. Він, здається, зібрав у своєму серці воєдино всі страждання поневолених і скривджених жінок, їх відчай, надії, прагнення. Зібрав, щоб схвильовано розповісти про них цілому світові. Одним з перших […]...
2. Леся Українка – Передмова Ольга Косач-Кривинюк Леся Українка в тому віці, як писала “Стародавню історію”. “Лесін білий домик” в селі Колодяжному, в ньому жила Леся Українка, як писала “Стародавню історію” Леся Українка, як була ще зовсім молодою дівчиною, то вчила свою молодшу сестру. Перед тим як починати вчити її історії, Леся Українка звернулася до звісного історика, свого дядька Михайла […]...
3. Катерина Кочетова – Ти звучиш у мені Ти звучиш у мені… Літній парк і сплетіння рук. А тоді моє щастя – лише у твоїх обіймах… Поцілунок прощання на згадку я заберу, Коли ніч огорне і у казку до себе прийме. І тих спогадів біль перетнув не одну межу, І той час, що лікує, втрачає мою довіру. Я тобі про любов не казала […]...
4. Катерина Лук’яненко – Нескорена Пригорнувшись душею до рідного слова, Увібравши безмежну бездонність небес, Я веду з тихим вітром у полі розмову, А він душу неспішно у мене краде. Непомітна тривога наповнює серце, А відомі події у думці болять. Їм гіркий шоколад, де наповнювач з перцем, Йду вперед, бо у терені стежка назад. Йду вперед, щоб напитися волі до краю, […]...
5. Микола Вінграновський – Ранковий сонет Ти – вся любов. Ти – чистота, Довірливість благословенна. Твоя краса мені свята, Твоя любов мені священна. Трояндо неба і землі, В тобі всі їхні барви грають… У мене сльози розцвітають, Цвітуть думками на чолі. В будинок твій я входжу, наче в сад, І для тривог моїх, турбот моїх. досад Мені дарує він красу землі […]...
6. Леся Українка – геніальна дочка українського народу Українська земля породила багатьох письменників і поетів, які не тільки збагатили нашу літературу, але й уславили її серед інших літератур світу. Одне з найвеличніших імен серед них – ім’я Лесі Українки. Доля не була поблажливою до неї. Захворівши в дитинстві, поетеса змушена була все життя долати тяжку недугу, вести, за її словами, “тридцятилітню війну” з […]...
7. Катерина Лук’яненко – “Пробудження Кобзаря” Здригнулася у Каневі земля: Кобзар прокинувся, і вже йому не спиться… Під берегами сивого дніпра Він на коліна впав до Бога помолитись: “Моїм думкам Ти спокою не дав! О, Боже, Ти за що мене караєш? Невже Ти хочеш, щоб я людям нагадав? Невже на це мене Ти знов спіткаєш? Щоб ті слова, що билися колись […]...
8. Леся Українка – Зоря поезії (Імпровізація) Імпровізація Через тумани лихі, через великеє горе Ти світиш мені, моя зоре. Ти се була, що встала вогнем опівночі, Шлях прокладала ясний через темне, бурхливеє море І чарувала новою надією втомлені очі, Ти се була, моя зоре! Хто ти, мрія чи сон? я не знаю, Тільки в тебе я вірю і віри повік не зламаю, […]...
9. Катерина Кочетова – Немов зими цієї не було Немов зими цієї не було, Ще у весни осінні сподівання. Накриє місто, наче тим крилом, Пора надій, ідилії, кохання. Знайомі ноти мовби стерли час, Сплетіння пальців душі поєднало, Щастя – у миті, а ця мить – у нас, Чому ж цього нам завжди мало, мало?.. 5 березня 2013...
10. Катерина Кочетова – Мало вірю словам Мало вірю словам – головне залишилось несказаним, Непочуті думки десь у грудях переболять. Ти приходь хоч у снах, може образом, може фразами, Може вітром, який я у коси буду вплітать. Чини згідно бажанням, а не так, як кажуть і треба, Щастя мають сміливі – про це ти завжди пам’ятай! Мало вірю собі, та продовжую вірити […]...
11. В неї червона ниточка на зап’ясті – Катерина Бабкіна В неї червона ниточка на зап’ясті, Блиск для губ на смак як сухе вино І стільки дрібниць в кишенях, і всі на щастя. Якщо вночі вікно залишити навстіж – Вересень прийде і всядеться в це вікно. Якщо вночі залипати надовго з другом, Якщо писати пальцем ім’я на склі І витирати, спадає якась напруга. Ранок виходить […]...
12. Катерина Кочетова – Заховай мене у обійми і не відпускай Заховай мене у обійми і не відпускай, З насолодою буду вслухатись у твоє мовчання, Що тобі мене мало, на мить усе ж забувай, Бо твій погляд і так найщирішим стане зізнанням. І пробач мене за розмови, що ти обминав, Адже в світі не все пояснити можна словами. Ти від серця до серця на відстані шлях […]...
13. Леся Українка – Сон літньої ночі Посвята М. Ставиському Сон літньої ночі колись мені снився. Коротка та літняя нічка була, І сон був короткий, – він хутко змінився І зник, як на сході зоря розсвіла. Чудовая мрія, розкішна та ясна, Кохано в ту ніч обгорнула мене, Приснилась мені люба доля прекрасна, Приснилось невидане щастя дивне. Була я щаслива, безмірно щаслива; Приснилось […]...
14. Леся Українка – Земля! Земля! Земле чужая, яка ж бо ти рідна для мене! Мати-землице, рятуй свою бідну дитину! Зрадило море мене, за любов заплатило знущанням. Чуєш? і досі радіють з жарту лихого чайки. Що ж се? я бачу – і ти постраждала від зради? Пишна земля візантійська, наче вдова в простих шатах, В тяжкім покрові снігів тихо сумує, бо […]...
15. Кириловська Катерина – Вони сиділи поруч за партою Вони сиділи поруч за партою, І ділили п*ятірки свої… І кохати їм вже не варто би… У воєнні та чорні роки… Випускним та не сонячним вечором Мали йти у доросле життя… Він вхопив її ніжнії плечі: “Лиш моя! Нічия! Лиш моя!” Вона тихо йому усміхалася… І здавалося б щастя ось-ось… Та не так вже воно, […]...
16. Леся Українка – Пісні з кладовища Я на старім кладовищі лежала, Тиша могильна круг мене співала, Тиша могильна співала: “Засни! Щастя – то сни!” Спати? Ох, спить у колисці дитина, Спить у могилі померла людина, Хто ж непомерлий в могилі лежить, Той хіба спить?.. * На кладовищі ми про щастя говорили, І падали слова, і душу крили, Мов палим цвітом, щирії […]...
17. Катерина Бабкіна – А потім запахли липи А потім запахли липи – тоді він й зник. Без попереджень, як батько, остаточно, як хрест з гори. Слухавку весь час піднімав чужий чоловік, І їй вибачливо говорив утішні слова. Або ще часом там просто шуміла трава, Чи щось між собою терли сухі запальні вітри. І вона собі думала – що ж, те все, що […]...
18. Катерина Бабкіна – Він забирає її о третій Він забирає її о третій. Вона в зеленому. Дотики випадкові спалахують, ніби іскри між рукавами, Сонце прямо над ними, ллється крізь дах засклений Після довгого січня, в лютому вже шалене, Ніби потік між високими берегами. День зсередини блакитний і білий, очікування у нього в колінах, Про що він думає? Про про її запахи, плечі, зап’ястя. […]...
19. Леся Українка – “Все, все покинуть, до тебе полинуть… “ Все, все покинуть, до тебе полинуть, Мій ти єдиний, мій зламаний квіте! Все, все покинуть, з тобою загинуть, То було б щастя, мій згублений світе! Стать над тобою і кликнуть до бою Злую мару, що тебе забирає, Взять тебе в бою чи вмерти з тобою, З нами хай щастя і горе вмирає....
20. Леся Українка – Хотіла б я піснею стати (Критика, коментарі до твору, пояснення (стисло)) Хотіла б я піснею стати У сюю хвилину ясну. Щоб вільно по світі літати, Щоб вітер розносив луну. Щоб геть аж під яснії зорі Полинути співом дзвінким, Упасти на хвилі прозорі, Буяти над морем хибким. Лунали б тоді мої мрії І щастя моє таємне, Ясніші, ніж зорі яснії, Гучніші, ніж море гучне. Критика, коментарі до […]...
21. Леся Українка – Лісова пісня (додаток) Народні волинські мелодії, які Леся Українка вибрала до “Лісової пісні” 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 Увага. Усі ці мелодії належить грати Solo, без оркестрового супроводу і без штучного аранжування; коли трудно переходити від одної мелодії до другої в такім порядку, як тут поставлено, без […]...
22. Ні! Я жива, я вічно буду жити… (Леся Українка) Ні! Я жива, я вічно буду жити… (Леся Українка) Доля справжнього поета нелегка і терниста. Улюблені Лесини співці мали чарівні голоси, але їхнє особисте життя – то драми. Шіллер, Байрон, Шевченко, Міцкевич, Лєрмонтов… Жоден режисер не поставить такої драми, якою було їхнє життя. Звідки ж вона, слабка, хвора, обділена долею жінка, черпала свої сили? Як […]...
23. Леся Українка – ВІРШІ ПОЗА ЗБІРКАМИ У цьому розділі представлені в хронологічному порядку поезії Лесі Українки, надруковані після 1902 р. у різних виданнях (в основному періодичних) та опубліковані після смерті поетеси за автографами. Переважна більшість неопублікованих за життя Лесі Українки творів друкувалася за автографами протягом 1945 – 1947 pp. і була зібрана, зрештою, у виданні: Леся Українка. Неопубліковані твори. Львів, вид-во […]...
24. Леся Українка – На крилах пісень Перша збірка поетичних творів Лесі Українки “На крилах пісень” вийшла друком у Львові на початку 1893 р. У виданні збірки брав безпосередню участь І. Франко. Йому надсилала Леся Українка частинами рукопис збірки, він наглядав за складанням книжки у друкарні Наукового товариства ім. Шевченка. У бібліотеці НТШ збереглася частина набірного примірника рукопису збірки (ІЛІШ, ф. 2, […]...
25. Леся Українка – Леся Українка – Камінний господар (4) Оселя командорова в Мадріді. Опочивальня донни Анни, велика, пишно, але в темних тонах убрана кімната. Високі вузькі вікна з балконами сягають сливе до підлоги, жалюзі на них закриті. донна Анна у сивій з чорним півжалобній сукні сидить при столику, перебирає в скриньці коштовні покраси і приміряє їх до себе, дивлячись у свічадо. Командор (увіходить) Чого […]...
26. Антонич Богдан-Ігор – Людина 1 Ніч темна, олив’яна, зимна, люта, чорна, Лиш вітер обертає хмар важенні жорна. Лиш срібна смерть іде в садиби на жнива, Й кугикає кугач, лулукає сова. Мов кінь, в розгоні вихор перед прямом брами Стає, й скрегочуть ланцюги й дубові трами. Та рвучий подув торсає похмуру тінь, Що сволоком втекти не хоче в далечінь. Як […]...
27. Безсмертна Леся Українка Леся Українка… Її ім’я золотими літерами закарбувалося на скрижалях нашої літератури, нашої історії. Ми споруджуємо їй пам’ятники, будуємо меморіальні комплекси, влаштовуємо урочисті концерти на її честь і не підозрюємо, що дух її завжди присутній серед нас. Жінка-борець, жінка, яка “в серці має те, що не вмирає”. Життя Лесі Українки – це боротьба впродовж довгих років […]...
28. Леся Українка – Біографія (СКОРОЧЕНО) Леся Українка Справжнє ім’я – Лариса Петрівна Косач (1871-1913) Народилася 25 лютого 1871 в місті Новограді-Волинському. Вчилася у приватних учителів. У 6 років почала вчитися вишивати. 6 січня 1880р. дуже застудилася, початок тяжкої хвороби. Влітку 1883 року діагностували туберкульоз кісток, у жовтні цього ж року видалили кістки, уражені туберкульозом. У грудні Леся повертається з Києва […]...
29. Леся Українка – “Ні, ти не вмреш, ти щастя поховаєш… “ Ні, ти не вмреш, ти щастя поховаєш Під білим покривом несправджених надій, Кришталі сліз над ним порозсипаєш, Убрані в іскри любих, марних мрій; І буде спати щастя, мов царівна, Що на скляній горі знайшла труну, Життя ж твоє, мов нитка, довга, рівна, Протягнеться кудись удалину. І часто ти безсонними ночами До любої труни шукатимеш стежок […]...
30. Леся Українка – “Чого марсельську пісню чути?” Чого марсельську пісню чути? Хіба день слави вже настав? Хіба розірвані всі пуги? Хіба тиран вже з трону впав? Де зброя, громадо? Де військо в рядах? Чиєю ж се крів’ю Политий нам шлях? Се ж пісня того батальйона, Що збройно в поле виступав, Під прапор свого легіона Незламну силу закликав. А наша де зброя? Де […]...
31. Тарас Шевченко – Катерина Василию Андреевичу Жуковскому На память 22 апреля 1838 года I Кохайтеся, чорнобриві, Та не з москалями, Бо москалі – чужі люде, Роблять лихо з вами. Москаль любить жартуючи, Жартуючи кине; Піде в свою Московщину, А дівчина гине – Якби сама, ще б нічого, А то й стара мати, Що привела на світ божий, Мусить погибати. […]...
32. Леся Українка – Поет під час облоги У місті панує велика тривога. Туманом окутала вража облога, І голод грозиться страшною рукою, Від шпигів ворожих немає спокою. Збирається в місті за радою рада, Та згоди немає, панує розрада, Змагання, непевність і крик: зрада! зрада! Мов тяжка хвороба, так час там пливе, Та місто не вмерло, воно ще живе. Он в церкву ідуть молодята […]...
33. Леся Українка – Віче Ще старість не прийшла, а все минуле Не раз мені став перед очима, І я дивлюсь так пильно, мов боюся, Що більш мені не прийдеться побачить Того садочка спогадів моїх, Що міниться барвистими квітками При світлі мрій, мов при західнім сонці. Ось і тепер повстав дитячий спогад І кличе, й вабить: глянь на мене ще […]...
34. Катерина Бабкіна – Кіт у чоботях Це мої поля і мої сади. Це мої фортеці у далині. Мої пасовиська біля води, І мої рибини на мілині. При дорозі яблуні і айва, Зеленіє хміль, зріє виноград – Все моє: трава, у траві мишва, А над нею мат польових бригад. Мій Чумацький шлях, і в могилах прах, Сорок сім чудес, всі АЕС і […]...
35. Катерина Лук’яненко – Зрада Стікає голос телефонним дротом, Зловісна тиша відповідь дає… Усі слова вже списані в блокноті, Немає слів… Здавалося – що є… Здавалося, попереду вся вічність – Зігріте сонцем чергування днів… Неправда! Все неправда! Яка прикрість… Здавалося, що він її любив… Здавалося, що у її долонях, Чоло схиливши, долю цілував… Для почуттів немає заборони! Здавалося, хоч трохи […]...
36. Катерина Кочетова – Відпустіть! Відпустіть! Я піду по його слідах! Хоч не знаю діагноз, та він – моя панацея… Полюбіть! От тоді і у ваших серцях Розпускатиме квіти палкого кохання лілея… 7.02.2012...
37. Леонід Кисельов – Катерина Доки буде жити Україна В теплім хлібі, в барвних снах дітей – Йтиме білим полем Катерина З немовлям, притнутим до грудей. Освятивши невимовним болем Все прийдешнє, кожну нашу мить, Йде вона і мов велике коло, Біле небо навздогін летить. Про дівочу цноту, про калину Не співай, поете, не квили, Бо іде сьогодні Катерина Тим шляхом, […]...
38. Катерина Феб – Минулих коханців Минулих коханців і просто предмети захоплень Слід розділяти на “до” і “можливих після”; Усіх сповіщати про них гордовито й прісно; Співати пісні на площах страт і утоплень. Чужих вже, колишніх друзів, товаришів, побратимів – Кому то не стало терпіння, то понесло крізь стелю, Тих, хто справді – минуле з доконаним сьогоденням, Кому не прийнятне пекло […]...
39. Грушовська Катерина – я вірю, чуєш Я вірю, чуєш У травні можна почати дихати знову Розірвати старі моту́зки, що вже проросли у шкіру венами Заплющити очі, розбавити тишу розмовами Про політику, потепління, озонові діри Про тебе Можливо Про мене Сказати щось на кшталт “божеволію Коли пахне бузок” І вдавши Що цієї фрази раніше вже не було між нами Пу́чками пальців торкнутися […]...
40. Катерина Кочетова – Як солодко звучить твоє ім’я Як солодко звучить твоє ім’я, Коли всю ніч зірки його шепочуть, Лишити сну мене, напевно, хочуть. Сьогодні кличе хтось тебе, не я. А, наче небо, ті блакитні очі Хвилюють душу з кожним днем сильніш – Як йти по лезам гострим босоніж, Крається серце біднеє дівоче. Як зветься те незнане відчуття, Коли думками високо літаєш, Чи […]...