Катя Гуйван – Сиджу й напиваюся правдою тиші

Сиджу й напиваюся правдою тиші.
Ці ночі дешеві без сну інадії.
Та дівчинка Надя –
Вмирає остання.
Незаймана Віра – давно не незаймана.
А Люба? З когорти, що зникли без імені.
Всі вікна вже вимиті
І навстіж відчинені.
Ти чуєш?!
Прости мені
Що я не та… перша…
Що я не остання.
Я – безпосередня… .

Ти чуєш?!!!
Знайди мене!
І не відпусти мене!
Не дай мені зникнути з променем раннім!
СвоЯ я дописана. ТвоЯ – перевершена.
Воскресла чи виживша…
Кажи як захочеться.
Мені не ”

впирається”
Як все називається.
Мені б обійняти!
І більше не хочеться…
І більш не бажається.
Тоді – все досягнуто.
Не сфальсифіковано.

Прости мені, Милий Мій,
За ночі украдені,
За сни всі недоспані,
За те, що знайшла Тебе.
Мені лиш важливо
Як Ти засинаєш там,
І чи обіймаєш
В душі
Вмиті росами
Мої руки змучені
Від списаних роздумів…

Почуй мене, Рідний Мій,
Як я собі дихаю
Від Тебе схвильовано…
Здається, вже все пересказано мовами,
На різних етапах людьми
Сумом хворими…

Сиджу й напиваюся правдою!
Стомлено
Ще щось

лель дописує
Зламана ручка…
Фортуна, звичайно, –
Ще та підла сучка,
Та ми із Тобою не ликом гаптовані…

До біса те “завтра”…
Заснути би знову,
Щоб снитися нам через відстаней миті…
… всі вікна розбиті…
І я наскрізь втому
Шепочу Тобі промайнувши по світі:

Мені би сьогодні
Хвилин хоч на десять.
До Тебе.
До Львова.

© ТвоЯ Я ( Катя Гуйван )


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars
(1 votes, average: 5,00 out of 5)



В сміливих щастя завжди є.
Ви зараз читаєте: Катя Гуйван – Сиджу й напиваюся правдою тиші
Copyright © Українська література 2023. All Rights Reserved.