Катя Гуйван – Я Тебе малював

____________________________________д. В.

Я Тебе малював,
Як малюють заплакані очі
У уяві своїй
Образ ніжний, жіночий.
Образ той, що сполохує
Вінця до дна в чаші ночі.
Я тебе малював –
Ніби світ обійняв,
Бо світились тоді у Тобі верховенства пророчі.

Ти була ніби марево зірване
З пагонів снів журавлиних,
Що росою напилися жадібно похабцем з літом.
Ти лишилась до болю назавжди
Пекучим і радісним світлом,
Як огнем полохливим, незримим і світлим.
Ти була у мені недосяжним, непізнаним
Світом.

Як тепер пам*ятаю, коли я Тебе малював.
Твої руки і плечі в мені залишились гранітом,
Що урізався в пам*ять вишневим,
П*янким, позолоченим літом
А уста, ніби суміш весняних світАнкових трав.
Я кохав Тебе! Щиро кохав!
І не знав, і не вірив, що буду Тобі першим цвітом…

Ти – як завжди, Весна!
Ти – Весна моїх перших блакитних світанків.
Я до тебе і неба не знав.
Все минається, лине, міняється,
Тільки я у Тобі розчиняюся,
Як тоді… коли намалював…

Я Тебе…

автор: Катя Гуйван

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...
Ви зараз читаєте: Катя Гуйван – Я Тебе малював