Іван Драч – Останній міст полковника

ІВАН ДРАЧ ОСТАННІЙ МІСТ ПОЛКОВНИКА Вдарили сурми в маєво листя зеленого, Крила наметів лячно залопотіли, Зорі летіли в очі молодо і черлено, І сон оксамитив непрочумане тіло. Багнетами хряснули карабіни холодні, Сіялась ніч крізь

Маркіян Шашкевич – Русалка Дністровая (альманах)

“Русалка Дністровая” – перший західноукраїнський альманах, виданий у Будапешті (1837) заходами літературного гуртка “Руська трійця” Маркіяном Шашкевичем, Яковом Головацьким та Іваном Вагилевичем. У передмові до “Русалки Дністрової” підкреслена краса української народної мови та народної

Андрій Малишко – Роздум

АНДРІЙ МАЛИШКО РОЗДУМ Чи встигну я цей камінь обтесати У дві руки, із молотом одним? Бо поїзд мій вечірній у долині Не може довго ждати, в нього свій Маршрут і обрій. Лінія й робота.

Віктор Забіла – Розлука

РОЗЛУКА \”Нехай не жде, нехай не жде, Годі сподіваться, Щоб, як голуб з голубкою, Так поцілуваться!\” Не така була розмова, Не так розмовляла, Як колись мені клялася, Як колись казала, Що кохає мене дуже,

Микита Годованець – Ратиця

РАТИЦЯ – Так це, голубко, ти тут вічно чиниш шкоду? Тепер я виведу тебе на чисту воду, Бо ти на всій біді була!- Ведмідь загріб Лисицю жваву І поволік до Лева на розправу: –

Іван Драч – Крила (новорічна казка)

ІВАН ДРАЧ КРИЛА (Новорічна казка) Через ліс-переліс, через море навкіс Новий рік для людей подарунки ніс: Кому – шапку смушеву, кому – люльку дешеву, Кому – модерні кастети, кому – фотонні ракети, Кому –

Григір Тютюнник – Біла мара

Григір Тютюнник Біла мара (Оповідання) Не було ще такого літнього ранку, – хіба вже каміння з неба, – щоб дід Арсен, прозваний Бушлею, всидів дома. Де там! Як тільки над обрієм зажевріє велика досвітня

Микола Вороний – Іванові Франкові

МИКОЛА ВОРОНИЙ ІВАНОВІ ФРАНКОВІ Відповідь на його Посланїе La poesie n’a pas la verite pour objet, elle n’a qu’elle-meme. Charles Baudelaire1 Hi, мій учителю і друже, Про мене все це не байдуже. Життя з

Іван Драч – Вивантаження граніту

ІВАН ДРАЧ ВИВАНТАЖЕННЯ ГРАНІТУ Сивий, аж замислений, крихкий на пругах Граніт кострубатий до пальців липне. Шпурляю – і він гоготить в ногах, Влягаючись тілом в земні заглибини. Рожевий, смугастий – в променях мліє. В

Андрій Малишко – Поетичні твори. Літературно-критичні статті

К.: Наукова думка, 1988. – 738 с. Ім’я Андрія Малишка вже давно й по праву вписане в історію української і всієї радянської багатонаціональної літератури. Але це аж ніяк не означає, що його художня спадщина