Коломієць Тамара – Хто розсипав роси? (Збірка)

1975 рік, видавництво “Веселка”

ХТО РОЗСИПАВ РОСИ?
Хто розсипав роси
В сизі верболози?
Може, Посипайко?

Хто струсив з хмарини
Дощик на долини?
Може, Поливайко?

Хто аж понад лісом
Райдугу повісив?
Може, Політайно?

Хто ж цей невловимчик-
Ростом, як мізинчик?
Може, Невидайко?

Годі вже ховаться!
Треба признаваться!
Це, звичайно, дбайко!

Дбайко – Потішайко,
Часто – Поспішайко,
Часом – Посмішайко.
Он як!

ДБАЙКО
Де на річці рибок зграйка
Підніма піщинки з дна,
Закасав

штанята дбайко,
Із кори човна ладна.
Оченята мружить сині,
Зорить весело кругом.
Як захоче-на стежині
Прикидається грибком:
Як маслюк чи печеричка
Притаїться під листком.
В нього хатка невеличка
Із мережаним дашком.
А круг неї-не горожа –
Цілий день снує сторожа:
На мережаних листках
Ясні сонечка в цятках,
Буйна папороть-стіною.
Ну ж, ходім туди зі мною!

ХАТКА
Чи це хатка, чи пеньок?
Чи дашок, чи лопушок?
Верболозяні дверцята,
Славний ганочок зіп’ято.
Грає вітер в димарі.
– Чом ти, хатко, у дворі
Одвернулась од стежини
До колючої

ожини –
І хоч як верти-крути,
А до тебе не зайти?
Хатко, хатко, повернися,
Повернися-одчинися!
– Я не вмію повертаться,
Повертаться-одчиняться,
Не навчилася сама,
А господаря нема.
За ставком на повороті
У зеленому гайку
Мій господар на роботі
Од світанку до смерку.

НА РОБОТУ
Розсипає по гіллі
Сонце позолоту.
Рушив дбайко по землі
Вранці на роботу.
Голубий одяг берет,
Взув зручні сандалі,
Осідлав велосипед,
Аж мигтять педалі.
Бо завжди робота є –
Всюди і немало.
Що зробив – усе твоє,
Не зробив-пропало.

ДБАЙКОВА ПІСЕНЬКА В дОРОЗІ
– далека нині путь моя,
Тож марно час не гаю:
Помічника і друга я –
Велосипеда маю.
Між буйних трав у гущині
Кружля-петля дорога.
Ану кому-гукніть мені! –
Потрібна допомога?
З гніздечка випало пташа
І квилить з переляку.
Велосипеде, поспішай! –
Підсадим на гілляку.
Зламав хтось клена-малюка –
Перебинтуєм туго.
Така робота клопітка –
Ну як мені без друга?
Слухняний руль, зручне сідло,
Тугі надійні скати.
Хоч як далеко б не було –
Зуміємо домчати.
Дзижчить-гука бджола в біді –
Врятуєм з павутини.
І вже зупинимось тоді
Перепочить у тіні…

Велосипед відпочива,
А в дбайка справа є нова.

В СОН-ТРАВІ
Бродить дбайко по долині,
Не підводить голови,
Він дзвіночки сині-сині
Розкрива у сон-трави:
– Годі спати! Годі спати
Надивлятись годі снів
Час нектаром напувати
Бджіл співучих і джмелів.

ДБАЙКОВА ЗАГАдКА
– Це, дбайку, що за грядка?
– А там росте загадка:
В ряснім зеленім листі,
В краплистому намисті.
Коли цвіла-біліла.
Як спіла –
Рум’яніла.
Тепер зачервонілася,
Між листям зачаїлася.
Смачна, хоч невеличка.
– Як звуть її?
– Суничка.

ВОдОГІН
Дерев’яний водогін
Крилами махає.
Знову дбайко,
Знову він
Діло починає.
Укладає в рядок
Труби з очерету.
Вже позаду струмок,
Грядка попереду.
Йде робота як слід,
Йде як і годиться –
Буде тут водопровід
Поливать суниці!

ДБАЙКОВА ЛІЧИЛКА
Скаче дбайко осокою
Із лічилкою дзвінкою:
– І не жарко,
І не парко:
Заснувала небо хмарка,
Стала темною ріка-
У лелеки тінь зника.
Он він шию вигина,
Виглядає: де вона?
Чи у хвилях під містком
Плава човником-листком?
Чи по райдузі-дузі
На одній стриба нозі?
Раптом з лугу:
“Ква-ква-ква!”
Чи не там вона, бува?..
Нуте, жабки, утікать,
Бо лелека йде шукать!

ЗВІдКИ КУЗНЯ УЗЯЛАСЬ?
Дзень-брязь! дзень-брязь
Звідки кузня узялась?
Дзень-бом! дзень-бом
Дбайко стука молотком.
Без утоми, без зупинки
Із малої соломинки
Він виковує святкові
Золоті дзвінкі підкови.
І дзвенять вони, дзвенять
Голосніше дзвоників,-
Підківки для коненят –
Цвіркотливих коників.

СЮРЧОК
Упав з акації стручок-
І вже у дбайка є сюрчок.
Сюрчить тепер на лузі:
– Ану, збирайтесь, друзі!
Зелені жабенята
Прийшли футбол ганяти.
Команда – раз,
Команда – два,
І запасних чимало.
Ото дива, ото дива –
Такого не бувало:
Зелені жабенята
Прийшли футбол ганяти!
А я – суддя.
Я лад даю.
Команду слухайте мою:
Сю-ю-ю-р-р-р!

ПАРАШУТИ
Взявся дбайко за дива –
Парашути розсіва:
– Сійся, родися,
Сонцем засвітися…

Парашути мерехтять,
Понад травами летять:
– Сійся, родися,
Сонцем засвітися…

Будуть сонечка цвісти,
Будем дмухать я і ти:
– Сійся, родися,
Сонцем засвітися…

ОКРАЄЦЬ
Поспішав у темний бір
Дбайко по стежині.
Стрів його вухатий звір
Всірій одежині.
Попросив:
– допоможи!
Не скупись для зайця –
На стежині положи
Цілого окрайця.
Ненароком з’їв свого –
Що я дам малятам? –
Каже дбайко:
– Охо-хо!
Що тут розмовляти…
Не вклоняйся, не проси –
На ось, дітям віддаси.-
Як зрадів тут сірий звір –
За дарунка та й у бір…

Чи тепер від зайця
Маєте окрайця?

ДБАЙКОВА КАЗКА
А як дбайко наробився –
На ліщині примостився.
Гілочка гойдалася,
Казочка складалася:
– Жив та був скрипаль цвіркун,
Жилки в крильцях замість струн,
За смички – коліна мав,
Він до пісні пригравав
Для співучих
Комарів,
Поки й вечір
Зазорів.
Натомився цвіркунець.
Тут і казочці кінець.

КОЛИСАНКА
Просить дбайко
Вітерця –
Політайка-молодця

– Вітеречку мій,
Невтихайку!
Наспівай-навій
Колисанку –
У ряснім гіллі
Люлечки-люлі,
Люлі…

Похитай квітучу
Калину,
Погойдай співучу
Пташину –
На тонкім гіллі
Люленьки-люлі,
Люлі…

Вже вона ліском
Наліталась,
Срібним голоском
Наспівалась –
У ряснім гіллі
Люленьки-люлі,
Люлі…

НЕСЕ РІКА ФЛОТИЛІЮ
Гуляє хвиля з хвилею.
Несе ріка флотилію.
Вербові та калинові
Листки-човни полинули.
І дбайко човника ладна –
Туге вітрило напина
Він одпливає з осінню.
– Вертайсь! – його ми просимо
– Вертайсь! – йому гукаємо,-
Ми всі тебе чекаємо!..-
А він аж ген за вигином,
А він зника за вигоном,
За вигином, за кручею
Аж до весни квітучої.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars
(1 votes, average: 5,00 out of 5)



Антігона софокл читать скорочено.
Ви зараз читаєте: Коломієць Тамара – Хто розсипав роси? (Збірка)
Copyright © Українська література 2023. All Rights Reserved.