Коротко про “Лісова пісня”

(1911)

Літературний рід: драма.

Жанр: драма-феєрія (проблемно-філософська драматична поема).

Тема: зображення світу людини й світу природи в їх гармонійних і суперечливих взаєминах.

Головна ідея: оспівування краси людських взаємин, пориву до щас­тя, незбагненної сили великого кохання.

Дійові особи: Лукаш, його мати, дядько Лев; Килина, діти Килини; хлопчик; Мавка, Лісовик, Перелесник, Водяник, Русалка Польова, Злидні, “Той, що греблі рве”, “Той, що в скалі сидить”; доля.

Сюжет

Перша дія. Старезний, предковічний ліс на Волині – до дуба, що на широкій лісовій галявині, прийшли будувати хату дядько Лев і його небіж Лукаш – від зимового сну прокидається Мавка, почувши гру Лу-каша на сопілці – Лукаш збирається наточити соку з берези, проте Мавка зупиняє його, адже береза – її сестра, а сік її – то кров – Мавка й Лукаш закохуються, перший поцілунок – Лукаш розповідає про те, що восени його хочуть оженити, від чого Мавка засмучується.

Друга дія. Пізнє літо – мати докоряє Лукашеві, що він все грає, а ро­бота стоїть – коли на подвір’ї з’являється Мавка, мати Лукаша каже їй, що не гоже дівці упадати за парубком, проте лісовій красуні ці людські міркування не зрозумілі – за Мавку заступається дядько Лев, аби його сестра не називала Мавку відьмою – мати дає Мавці серпа й загадує жа­ти – Мавці не вдається

цього зробити, бо з жита виринає Русалка По­льова й благає сестрицю не губити її красу – Мавка, щоб хоч якось ви­правдати себе перед матір’ю Лукаша, ріже собі руку серпом – на полі з’яв­ляється мати з молодицею й лає Мавку за неробство – приходить Лукаш і допомагає молодиці жати – Лукаш проводжає Килину додому – за­смучена Мавка плаче біля озера й просить Лісовика зробити її такою, як була; Лісовик вбирає її в багряницю й срібний серпанок, у цей момент з’являється Перелесник і кружляє Мавку у вирі шаленого танцю – рап­том із землі зявляється страшне Марище і вмовляє Мавку піти з ним у далекий край, де “ні дерево, ні зілля не шелестить, не навіває мрій” – тут з’являється Лукаш; побачивши бліду Мавку, каже: “Яка страшна! Чого ти з мене хочеш?” – Лукаш поспішає до хати й просить матір готувати хліб для старостів, бо завтра буде сватати Килину – почувши ці слова, Мавка зриває із себе багряницю й просить Марище забрати її із собою – вони зникають під землею.

Третя дія. Хмарна осіння ніч – біля хати Лукаша чорніє постать Мавки – з лісу виходить Лісовик і дивується, що Мавка тут, а не в “То­го, що в скалі сидить” – Мавка пояснює, що саме він визволив її своїм злочином, перетворивши Лукаша на вовка – почувши вовче виття, яке доходило до кам’яної печери, Мавка розповідає, що прокинулась і си­лою чарівних слів урятувала Лукаша, повернувши йому людську подо­бу – мати докоряє Килині, що та довго спить і погана господиня – Ки-лина, вибігши по воду, помічає постать Мавки й запитує, чого та при­йшла – Мавка відповідає: “Стою та дивлюся, які ви щасливі” – Килина говорить: “А щоб ти стояла у чуді та в диві!” – Мавка раптом перетво­рюється на вербу – з лісу виходить Лукаш, на нього накинулася Кили­на й обізвала п’яницею, він відповів: “Мовчи! Не скигли!” – на запитан­ня Лукаша, куди подівся дядьків дуб, вона відповіла, що продала куп­цям, щоб не вмерти з голоду – з хати вибігає мати й радіє синові, скар­житься на тяжке життя з “отою відьмою” – Лукаш докоряє матері, що їй судилося бути відьомською свекрухою – до них підходить хлопчик із сопілкою, зробленою з верби-Мавки, і просить Лукаша заграти на ній – Лукаш починає грати й чує голос Мавки, випускає з рук сопілку й запитує в Килини, що то за верба – Килина просить Лукаша зрубати вербу, Лукаш ударив раз по стовбуру, замахнувся вдруге й опустив ру­ки – тут кинулася Килина, вихопила сокиру й замахнулася – у цю мить метеором-вогнем з неба злетів Перелесник і обійняв вербу, спа­лахнув вогонь і, досягнувши верховіття, перекинувся на хату – мати й Килина виносять із хати добро разом із Злиднями – Килина просить Лукаша покинути ліс і повернутися в село – Лукаш не погоджується – Килина йде геть – аж тут з-за берези виходить легка, прозора постать Мавки і схиляється над Лукашем – Мавка ні в чому не звинувачає Лу­каша. Твір закінчується ремаркою, що сприймається як вірш у прозі (Лукаш починає грати, тьмяний зимовий день зміняється на ясну вес­няну ніч, Мавка спалахує давньою красою в зорянім вінці, Лукаш ки­дається до неї, білий цвіт огортає закохану пару, переходить у заметіль, коли завірюха вщухла, стає видно Лукаша, що сидить сам, прихилив­шись до берези, на його вустах щаслива усмішка, очі заплющені, з неба падає сніг).

Літературознавці про твір. Оскільки поема Лесі Українки “Лісова пісня” є одним із найвиразніших взірців неоромантичного стилю, про­слідкуємо найхарактерніші його риси у творі:

Уже сам жанр (драма-феєрія) передбачає поєднання реального й фантастичного, інтуїтивно-символічного; а також особливу потужність ліричного струменя. Конфлікт твору – це неспівмірність духовно-піднесеного й мате­ріально-приземленого в душі, боротьба Людини в людині. У “Лісовій пісні” зіставляються два світи – гармонійно-доскона­лий (утілюється в панорамі одуховленої природи) і дисгармонійно-при­мітивний (утілюється в житті людського суспільства). Ціла тканина драми наскрізь символічна, усі її персонажі й деталі є знаками певних духовних станів. Так, Перелесник і “Той, що греблі рве” символічно втілюють волю, молодість, чин; Водяник, навпаки, – старість, поміркованість. Столітній дуб на галявині біля Лукашевої ха­ти – символ єдності людини й природи. Отож, зрізавши й продавши цей дуб, мати й Килина тим самим остаточно позбавляють себе можли­вості влитися в гармонію світу, тобто сягнути щастя.

Символічними є п’ятеро центральних персонажів. Лукаш уособлює людину й відповідно дві грані її душі – духовну й матеріальну, які вті­люються симетрично у двох парах образів: досконалого дядька Лева й ще досконалішої Мавки; примітивної матері й ще примітивнішої Кили-ни. Тобто, не вплив середовища, не зіткнення з тими чи іншими людьми визначають вчинки, життєву настанову Лукаша, а навпаки, його душа зумовлює середовище: коли в Лукашеві переважає духовна грань, вона втілюється в образах дядька Лева і згодом Мавки, коли переважає ма­теріальна, – утілюється в образах матері й згодом Килини.

Неоромантична проблематика твору:

А) людина і природа;

Б) людина і мистецтво;

В) проблема добра і зла;

Г) проблема кохання;

Г) проблема самозради.

Глибиною думок, красою поетичних образів драма-феєрія “Лісова пісня” Лесі Українки постала нарівні з такими творами світової класики, як “Сон літньої ночі” В. Шекспіра і “Пер Гюнт” Г. Ібсена. Зокрема М. Риль­ський назвав цей твір “діамантовим вінцем Українки” (В. Пахаренко).


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...

Плани на майбутнє.
Ви зараз читаєте: Коротко про “Лісова пісня”