Кость Москалець – Я часто думаю

Я часто думаю, чому ти так самотня, –
Одна з найкрасивіших доль у світі;
Ці сірі очі, пильні, сумовиті, –
Чому ви не знаходите нікого, крім дзеркал,
А в дзеркалах – себе і суть свою подвійну,
Ледь-ледь прикриту флером абсолюту,
Росою часу,
Інеєм чекання,
Терпінням дзвону – як іще,
О, як іще мені тебе назвати?

А може, так і треба? Може, ти
Загинеш як сніжинка на долоні,
Коли чиєсь тепло зруйнує цю самотність?

І, може, ця самотність – лише форма
Твоєї ідентичності п’янкої?

І та любов, яка тебе знайде –
Тебе ж і знищить?

Я люблю тебе.

Ви зараз читаєте: Кость Москалець – Я часто думаю