Ковальчук Людмила – Колись я вимовлятиму ім’я

Related posts:

1. Ковальчук Людмила – В твоїм житті я перша і остання В твоїм житті я – перша і остання, В твоїм житті я – та, що не в роках. Я – присмак від шаленого кохання, Сплетіння радості і невимовний страх. В твоїм житті я – трунок насолоди, Бажане щастя у чужих руках. Мене не зрадиш без моєї згоди – Я бачу біль в замріяних очах. В […]...
2. Ковальчук Людмила – Якщо люблю Якщо люблю, то це уже назавжи, Та все ж не значить, що навік твоя. Ти хочеш, хоч гіркої, але правди? А чим та правда краща, а ніж я? Якщо люблю, то вірна, немов доля. Та не тримай, піду – то відпусти. Душа моя, як вітер, що у полі, Все ж не живе в полоні самоти. […]...
3. Ковальчук Людмила – Я напишу тобі листа Я напишу тобі листа… Пробач, за прірву між словами. За присмак сонця на вустах, За ніжну пристрасть до нестями… Не прожени, якщо прийду, І не тримай – я вільна пташка! Хоч слів доречних не знайду – Ти вибачиш. Можливо, важко, Та напиши мені листа, Забувши все і все згадавши, Нехай ця відповідь пуста. – Любов […]...
4. Ковальчук Людмила – Не шукай! Ми розійдемось різними шляхами… Про мене ти дізнаєшся з газет. Не напишу листів, не вишлю телеграми. Не треба знов шукати, не знає Internet… Одне лише відомо – це статус в соцмережах І фото того року, коли були ми вдвох. Змінився оператор… тариф, де “без обмежень”… А інше – не важливо. Росте чортополох… І стежка заблукала, […]...
5. Людмила Ковальчук – Я не люблю, щоб кава в мої ранки Я не люблю, щоб кава в мої ранки… Холодний, хай терпкий, зелений чай. У тебе десь дружина… тут коханка… І я, що завжди поряд, зазвичай. Між нами кілометри і вокзали, Холодні квіти в поетичній прозі. Так треба, що я вчора не сказала – Ми геть чужі. І речі – на порозі. Зустрінемось за рік чи, […]...
6. Ковальчук Людмила – За що люблю За що люблю? Бо є за що любити, Хоча люблю я всупереч всьому! Ти не даруєш мені перші квіти, Бо осінь я люблю, а ти весну. Ти знаєш все про мене, навіть більше, Що запах трав нескошених п’янить. Ти в пам’яті моїй навік залишив Останню зустріч, зорепаду мить. А я в той час бажання загадала. […]...
7. Ковальчук Людмила – Трояндова душа Не заплітай троянди у волосся – Зруйнуєш у вінку красу тендітну. Давно вже мріялось, кохалось і збулося, Теперішнє стрімке назустріч вітру. Вінком трояндовим цвіте душа моя, Щаслива і сумна вона водночас. Для мене найдорожче лиш сім’я І ніжно-волошкові твої очі… Не залишай троянди на снігу. Зігрій теплом душі красу тендітну. Ти відведи годиноньку лиху І […]...
8. Ковальчук Людмила – Навчитись пробачати Я вже навчилася втрачати, Хоч, як же важко, Боже мій, Я розібрала б на Цитати Твої слова. У заметіль, Зігрівши ніжністю своєю, Покинув ти мене за крок До того щастя, що душею Обоє прагнули. Урок… Ти дав урок, як гарний вчитель, І зауважив на помилки… А я дарую тобі квіти… Це перший крок. Ти так […]...
9. Ковальчук Людмила – Рідний край У Ямпільськім краю, в зеленій тиші, Де синь небес у дзеркалі ставків, У час, коли вже достигають вишні, Стріча Воздвиженське славетних земляків. І ллється пісня з вечора до рання, Купальське вогнище тихенько догора. Тут мрії всі збуваються в коханні, Тут щастям у вінку кружляє дітвора. Я бачила багато – міста і різні села – Велична […]...
10. Ковальчук Людмила – Смарагдово-зелені твої очі Смарагдово-зелені твої очі В усмішці подарують забуття. Короткі дні і довжелезні ночі Тривалістю у все моє життя. А наш роман всього на дві сторінки Читати доведеться цілий вік. І так вже треба, я всього лиш жінка, А ти мій справжній, ти мій чоловік. У що я вірю важко пояснити, Коли ти повертаєшся вночі. Запитую: “Там […]...
11. Казковий світ О. С. Пушкіна (вступ до поеми “Руслан і Людмила”) Це один з найяскравіших спогадів мого дошкільного дитинства. Це, мабуть, перше моє знайомство з Пушкіним. Кохання з першого погляду, з першого ж слова – і назавжди. … Мені два з половиною роки. Я вперше з батьками на морському узбережжі. Євпаторія. Старий парк. Здається, я просто бігла тією алеєю і тягла батьків за руки туди, де […]...
12. Алла Жабокрик – ти колись вицвітеш, дівчинко Ти колись вицвітеш, дівчинко. Станеш бляклою, непомітною І ніхто не побачить тоді твоїх сизих очей. І ніхто вже не буде на тебе дивитися. І ніхто вже не буде У тебе дивитися. Бо твій біль вже обрид. Він нікому тепер не пече. Ти колись втомишся, дівчинко. І ця втома буде такою пропащою. Такою всесильною, такою незрячою. […]...
13. Алла Жабокрик – а він колись був просто перехожим А він колись був просто перехожим. а він колись був попросту ніким. Він був безликим, сірим, на всіх схожим. для мене був, здавалося, пустим. А я колись шукала, мов прокляття, своє кохання. Боже, та чому Я взріла всіх, а лиш його останнім? а лиш його закинула в пітьму. А я тоді металася між світлом. шукала […]...
14. Іван Андрусяк – так вітражі кохаються – колись Так вітражі кохаються – колись Вуста закрию виторгую очі І теплий погляд снігу на обочі Як мізансцена викотиться вниз Так з пастки п’ють вуаль або вино Чорніючи над лісом безпорадним І дерево неначе доміно Заплутається в сітях аріядни Так виживаю мила – озарінь Весела маска кришиться додолу І запах що вміщається в стодолу Тоненький і […]...
15. Олена довганюк – Віддай мені мою частинку неба Віддай мені мою частинку неба, Нічого більше не візьму у тебе. Віддай мені назавжди лиш його, Частинку серця і життя мого. Тебе благала і просила, Й чекала, скільки було сили, Віддай мені тепер його, віддай, Натомість, все що маю – забирай. Від дня до дня останній час живу, Я прірву пустоти твою долаю. Чекання довгу […]...
16. КОЛИСЬ ХОТІЛА Колись хотіла я, щоб був ти лиш зі мною.. І ніжно цілував мої вуста, Та раптом щось змінилося з тобою, Ти не такий, як був… .душа твоя пуста. Сказав, що покохати вже не зможеш Благородно… … Неначе, оселився звір в тобі, Любити чесно й віддано – Для тебе вже давно не модно. І носиш тільки […]...
17. Олеся Крисько – Чи буде так колись, скажи Чи буде так колись, скажи, Що я від болю більше не ховатимусь? Скажи чи варто сподіватися? І як забути найтернистіші стежки? Скажи, чи хтось мої загоїть рвані рани, І хто довіри смак мені поверне? Чи я, можливо, зовсім ще зарано Замурувала в душу усі брами? Чи вірити в майбутнього здійсненність, Чи варто в серці оселятися […]...
18. Людмила Васильєва – Хай мине років сто, або триста Хай мине років сто, або триста, До історії сплине наш час… І хвилює мене особисто, Що нащадки розкажуть про нас? Чи судитимуть наші онуки По заслузі, по справжнім ділам? Чи повірять у горе та муки, Що здолали на злість ворогам? Чи прийдуть до могил наших древніх Із повагою та відчуттям, Що жили ми таки недаремно, […]...
19. Людмила Васильєва – Ніжність Велику ніжність і любов несу до тебе В своїх долонях..Тихий дзвін лунає з неба, То янголи у дзвони б’ють в дзвіницях зрання, Благословляє сам Господь святе кохання.. Благословляє нас Господь, і сходить сонце, З ним уривається Весна до нас в віконце. Ти почуваєш, раптом щось забилось серце? Через весну, що ллє тепло, як із відерця! […]...
20. Людмила Васильєва – О як же дійти мені згоди між вами? О як же дійти мені згоди між вами? Російська – то мова і тата, і мами, Але українська – то мова бабусі, Відлуння пісень, що забути боюсь я, То рідна земля, що мене колисала, І сон мій ранковий, в якім я літала! І як же мені дійти згоди між вами: Дві мови? Але ж не […]...
21. Людмила – моя улюблена героїня (за поемою О. Пушкіна “Руслан і Людмила”) Поема Пушкіна “Руслан і Людмила” починається з весілля доньки київського князя Людмили з князем Русланом. Людмила – юна, вродлива дівчина, закохана у свого нареченого. Вночі її викрав чарівник Чорномор. Бридкий карлик з довгою бородою оточив свою полонянку розкішними подарунками і всіма чарами, на які був здатний. Три служниці заплітали їй косу, одягали в розкішні шати, […]...
22. Людмила Васильєва – Без тебе навіть дихати не можу Без тебе навіть дихати не можу, Не бачу світла сонця угорі, Молюсь! Але не чую голос Божий, Не розрізняю звуки й кольори. Без тебе взагалі я не існую, Без голосу твого нема життя, Своєю кров`ю твій портрет змалюю, Щоб не пішов твій образ в небуття. Щоб через п`ять чи десять тисяч років, Знайшов його допитливий […]...
23. Леся Українка – “І ти колись боролась, мов Ізраїль… “ І ти колись боролась, мов Ізраїль, Україно моя! Сам бог поставив Супроти тебе силу невблаганну Сліпої долі. Оточив тебе Народами, що, мов леви в пустині, Рикали, прагнучи твоєї крові, Послав на тебе тьму таку, що в ній Брати братів не пізнавали рідних, І в тьмі з’явився хтось непоборимий, Якийсь дух часу, що волав ворожо: “Смерть […]...
24. Алла Жабокрик – З ким вона буде засинати завтра З ким вона буде засинати завтра. не відомо У яких координатах світу. чи якою мовою Її новий мен буде казати їй: – кохана, я тебе вилікую. у мене є ліки Від хвороб твоїх вічних і від мігрені. Кохана, я буду саджати у горщики квіти Виховувати дітей, возити тебе на Кіпр Тільки не йди. не йди […]...
25. Андрій Малярик – Помре він колись від запалення мозку Помре він колись від запалення мозку. У власній квартирі чи може десь далі. У нього картини здебільшого з воску, На стінах блищать з фехтування медалі. На ганку, як завжди, улюблена книга. Читать не любив, признавався відверто, Усім трактував, що життя – це інтрига, На речі дивився зухвало і вперто. Бувало збирав і подерті купюри, За […]...
26. Тарас Шевченко – Ми вкупочці колись росли Ми вкупочці колись росли, Маленькими собі любились, А матері на нас дивились Та говорили, що колись Одружимо їх. Не вгадали. Старі зарані повмирали, А ми малими розійшлись Та вже й не сходились ніколи. Мене по волі і неволі Носило всюди. Принесло На старість ледве і додому. Веселеє колись село Чомусь тепер мені, старому, Здавалось темним […]...
27. Людмила Васильєва – Коли її вели до ешафоту Коли її вели до ешафоту, Ледь вийшло сонце, починався день, Страшенний натовп жадібний до плоті Чекав на страту дівчини Болейн. Вона ішла, не похиливши спину, Та гідно свою голову несла, Бо справжня королева до загину Не підкориться темним силам зла. Здавалося, що всі птахи ранкові Жаліють молоду її красу, І розуміють – жертвою любові Вона […]...
28. Томаш деяк – вони вже колись приходили Вони вже колись приходили і залишали на травах Презервативи, кеди, пляшки від “Хортиці” І здійснюючи на майбутнє черговий замах Лишались по комуналках понуро порпатись Вони вже стояли горді й піднесені в натовпі Кричали щось про свободу, братерство, цінності А потім кожен під неба єдиним прапором Вставав на роботу і лаявся без необхідності На сперте повітря, […]...
29. Людмила Васильєва – дніпропетровськ Дніпропетровськ – ти серце України, Твій ритм усіх пробуджує від сну, У дні святкові, та в буденні днини Ти сяєш так, немов зустрів весну. Буваєш різним в кожну пору року, Зимою сивим, наче мудрий дід, А влітку ти зелене, ясне око Дитини, що народжена на світ. А наш дніпро – то кров твоїх артерій, Широкий […]...
30. Іван Франко – “Колись в сонетах данте і Петрарка… “ Колись в сонетах данте і Петрарка, Шекспір і Спенсер красоту співали, В форму майстерну, мов різьблена чарка, Свою любов, мов шум-вино, вливали. Ту чарку німці в меч перекували, Коли знялась патріотична сварка; “Панцирний” їх сонет, як капрал, гарка, Лиш краску крові любить і блиск стали. Нам, хліборобам, що з мечем почати? Прийдесь нову зробити перекову: […]...
31. Людмила Васильєва – Пам’яті Мерилін Така жіноча, ніжна Мерилін, Дивлюсь плакати тих часів як диво, Чарівний погляд з безлічі картин У кінозал ти кидаєш журливо. В тобі напевно сотні є причин Не піддаватись славі галасливій, Лише ти знаєш справжню Мерилін, Яка живе в душі, та нещаслива. Твоєму тілу заздрять та красі, Твій імідж – данина суворій моді, Чоловіки, як ті […]...
32. Людмила Васильєва – Бабусі Катерині Проходило літо. Стояла труна. Додолу схилялись заплакані квіти… Троянди, жоржини та айстра одна Із сумом питали: Як будемо жити? Хто буде любити нас так, як вона, Хто нашу красу так старанно догляне, Журилися квіти. Мовчала труна І сонце в зениті хиталось як п”яне. Холодною пусткою хата в дворі Лишалася, як сирота при дорозі, Скавчала собака […]...
33. Людмила Лєгостаєва – Він десь воює аж на східному кордоні Він десь воює аж на східному кордоні, Вона лежить в будинку для пологів, Давно цим двом майбутня сниться доня, Вони її чекали дуже довго. Він їй листи палкі щоночі пише, Коли є час, він дуже часто дзвонить. Їй боляче і крик зриває тишу Наблизилось – сама собі говорить.. Вона сумує :він не з нею поруч, […]...
34. Іван Франко – “Був у нас мужик колись… “ Був у нас мужик колись, Що їв хліб і сало, – Днесь такі перевелись, Хліба всім не стало. Був і піп у нас колись, Працював, як люди, – Днесь такі перевелись, І вже їх не буде. Був співак у нас колись, Що співав “Буй-Тура”, – Нині в нього, подивись, Банкоагентура. Твердоруський був колись З чорним […]...
35. Тарас Шевченко – Колись дурною головою Колись дурною головою Я думав: “Горенько зо мною! Як доведеться в світі жить? Людей і господа хвалить? В багні колодою гнилою Валятись, старітися, гнить. Умерти й сліду не покинуть На обікраденій землі… О горе! горенько мені! І де я в світі заховаюсь? Щодень пілати розпинають, Морозять, шкварять на огні!” 21 іюля , Черкаси...
36. Тарас Шевченко – Така, як ти, колись лілея Така, як ти, колись лілея На Іордані процвіла І воплотила, пронесла Святеє слово над землею. Якби-то й ти, дністровий цвіте… Ні, ні! Крий боже! Розіпнуть. В Сибір в кайданах поведуть. І ти, мій цвіте неукритий… Не вимовлю… Веселий рай Пошли їй, господи, подай! Подай їй долю на сім світі І більш нічого не давай. Та […]...
37. Павло Глазовий – От колись були дівчата! Дорікає дід онуці: – дивні нині діти. Вже дівчата розучились навіть червоніти. А колись були, голубко, дуже соромливі. Скажеш слово: червоніли, як той мак на ниві. – Тут онука аж руками вдарила об поли: – Я, дідусю, уявляю, що ви їм мололи!...
38. Людмила Васильєва – Там де із трав духмяних килими Там де із трав духмяних килими, Любились ми! Злітали в небо літні явори – Ген догори! Шукали душі там, де небокрай, Свій рай… І ось знайшли! Навколо все дзвенить В цю мить! Лишились ми з тобою віч-на-віч В цю ніч… Твій поцілунок на вустах тремтить, Горить! Я чую погляд ніжний твій З-під мружих вій… Мене […]...
39. Леся Українка – “Я блукав колись по ріднім краю… “ Я блукав колись по ріднім краю Раю. І шукав на сім земнім падолі Долі. Приблудився під стріхату Хату. Там дівчину стрів я винозірку Зірку. Промінь ясний ті дівочі Очі. Подала мені пом’яту М’яту. І на тій моїй пригоді Годі....
40. Леся Українка – “Шлю до тебе малий сей листочок… “ Шлю до тебе малий сей листочок, Може, ним я тобі пригадаю, Сею тріскою з нашого гаю, Наш далекий волинський куточок. Озовися, мій друже, до мене, Твого слова не чула я з літа, Бо я прагну від тебе привіта, Як дощу деревце те зелене. Єсть у мене ще просьба і друга; Сюю просьбу я шлю твоїй […]...