Куровський дмитро – Ранок-рум’янок (Збірка)

1971 рік, видавництво “Веселка”

СОНЦЕ ЛЯЖЕ СПАТИ
Метелице-хвище,
Стели постіль вище!
Вище та пухнато –
Сонце ляже спати.
Хмарою накриється,
До весни зігріється.

Встане,
Вмиється в струмку, –
Піде полем у вінку!
Як гляне направо –
Заквітують трави.
Як гляне наліво –
Завруниться нива.

А Йвашок-пастушок
Підросте на вершок

Метелице-хвище,
Стели постіль вище.

ДОЩ ІдЕ ПІШКИ
Райдуга – дуга,
Сива хмара – віз
А грім – жеребець,
А блискавка-віжки

Їдуть-їдуть!

/> Їдуть-їдуть! –
А дощ іде пішки.

ПЕРЕХОРОХОРИЛО
Захорохорив
Громик у хмарині –
Мов порося
Зарохкало в хлівці.
Прокинулось,
До їжі –
А немає,
Немає в чавунці.
Хор-хоро-хор-хор!

Ось баба принесла,
Насипала,
Попорала –
І перехорохорило!

ЧОМ Я НЕ БЕРІЗКА
Уклонилася берізка
Гречно-гречно, хоч мала:
– Підчухрай мене, хлопчино,
Щоб високою росла.

Вийняв ножика слухняний,
Повтинав гілки з боків –
І шугнула ввись берізка,
Лиш вершечок манячів!

Хлопченя очам не вірить,
І здивоване, й сумне:
– Чом я, чом я не берізка


Підчухрали б і мене…

КУЄ ЗОЗУЛЕНЬКА
Кує зозуленька, кує,
Бо молоток у неї є
І є ковадлечко своє.

Кує зозуленька літа.
Кує – наковує до ста.

Кує зозуленька з весни
Маленьким діткам гарні сни.
Кує з проміння та з роси
Маленьким діткам голоси.

ОЙ ХМАРОНЬКО
– Ой хмаронько – метелику білий,
Куди летиш, нас минаєш,
Кого в світі доганяєш –
Чи матінку рідну, чи батечка?

– Ой, лечу, сама не знаю,
Кого в світі доганяю –
Поспитайте про те у вітра.

– Нащо, вітре-непосидо,
Женеш хмароньку без сліду –
Чи вона тобі завинила?
Вітер каже розпашілий:
– То не просто хмарка біла –
То моя пухка подушка.
Ми-бо з нею звіку дружим:
Як захочу спати дуже,
То кладу її під голову.

ІСКРИНА ПОКОТИЛАСЯ
Злетіла пташка високо
Та й сіла на хмарину.
Та й тьохнула – та й висікла
Із хмароньки іскрину.

Іскрина покотилася,
У потемках не згасла.
Із неї розгорілася
Над світом днина ясна.

РАНОК-РУМ’ЯНОК
Ранок-рум’янок
Вибіг на ганок
– Тату! Ой тато!
Сонця багато!

А день-деньочок
Сів на пеньочок
– Ох натомився
Потом умився.

А вечір-чечір
Випростав плечі.
– Як легко дихать!
З роботи їхать!

А ніч-ночиця
Лічити вчиться
На зорях – наче
На рахівниці.

ДУБОК
Ішов дубок додому
Та й стомився.
Та й спинився
На горбку он тому.
А в того дубка –
Дужа рука.
А в того малого –
Ой дужі ноги!
А в того хлопчини –
Ой дужа спина!

Била його блискавиця –
Заступилась пшениця.
Пхав його у груди вітер –
Заступилось жито.
І дощі не змили в яр –
Заступився бур’ян.

А тепер дуб сам
За всіх заступається!

БАБИНЕ ЛІТО
Цить, цить, цить –
На городі осінь спить.
Літо бабине летить…

Літо в баби не таке –
Павутинисте, тонке.
Те пливло – з дороги збилось,
За калину зачепилось.
Це – найтонше,
Найбіліше,
Мов хто в небі смужку пише.
Он спускається все нижче!
Он сіда на картоплище!..

Цить, цить, цить –
На городі осінь спить.

СИдИТЬ ГАРБУЗ
Сидить гарбуз
Не день і не два.
Видать, розумний –
Сама голова.
Про що він дума
В днину осінню? –
Знає він сам
Та його
Насіння.

СОЛОВ’ЇНИЙ ГОЛОСОК
Тут, над ставом, соловейко
Розливався навесні.
Потонули в темну воду
Соловейкові пісні.

А зимою голощоком
Витьорьохкує ставок –
Ожива в холодній кризі
Солов’їний голосок.

ЧОМ СИНИЧКА?
У Синички
Білі щічки,
Чорна шапочка
На ній. А синичка…
Чом синичка?
Мо б, не так
Назватись їй?

У синички сорочина –
Блідо-жовто-голубина.
Чом синичка?..

Не по щічках,
Не по шапці й сорочині,
Не по лапках і дзьобку –
А по синім,
Справді синім,
Темно-синім
Піджачку!

ХОдИТЬ ВЕЧІР
Ходить вечір
По двору,
Кличе ніченьку –
Сестру…
Ходить вечір,
Порядкує,
Білих курочок
Годує.
Сипле зорі,
Мов пшеницю,
Повнить місяць,
Як дійницю.
Та руба
Старі пеньки,
Щоб світились
Трухлячки.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars
(1 votes, average: 5,00 out of 5)



Сивоок втіленя творчого духу укр народу.
Ви зараз читаєте: Куровський дмитро – Ранок-рум’янок (Збірка)
Copyright © Українська література 2023. All Rights Reserved.