Кузнєцова Вікторія – Кульбабки (Збірки)
1957 рік, видавництво “Сталінське обласне видавництво”
НА ПОЛЮС
В мене і в сестрички
Теплі рукавички.
Кучеряві в нас шапки,
Підперезані шубки.
А на ніжках валянки
В мене і в Наталоньки.
– Ви на полюс? – у дворі
Запитали школярі.
Ми б хотіли полетіть –
Жалко маму засмутить.
ВЕСНА
Тільки сонце випливло,
Стріха враз захлипала.
Конопатий сірий сніг
До землі щільніш приліг.
Десь прокинувся струмок
І побіг співать в ярок.
Заклопотані граки
Почепили колиски…
Тільки
Сниться діду сніговій.
ВЕСЕЛИЙ СТЕПНЯЧОК
Дуже сердивсь грузовик,
Бо купатися не звик.
Він і кашляв, він і чхав.
Замовкав і знов зітхав.
А болото все клекоче,
Здобич випустить не хоче.
Із-за гаю: “Чох-чох-чох.
Я веселий степнячок!
Не страшні мені замети.
Друже, де ти? друже, де ти?
Не боюсь води ніяк,
Так-так-так, так-так-так”.
Поспіша собі, воркує,
До болота, знай, прямує.
Подає сталеву руку:
“Туку-туку, туку-туку!”
Захлинулося болото…
“То-то ж, то-то; то-то ж, то-тоЬ
Примовляє “ХТЗ”
І до гаю знов повзе.
КОТИКУ
Котику моторний,
Який же ти чорний!
Тільки ніженьки маленькі
Взуті в валянки біленькі.
Скінчилась пороша,
А ти без калошок!..
Де гуляв ти, де бродив,
Де калошки загубив?
Не журись, хороший:
Дам тобі калоші.
Хоч великі трішки,
Все ж не змочиш ніжки!
ГУдЗИКІВ НЕМА
Сонце хоч і припікає,
Бобик шуби не скидає.
Знять хотів би, та дарма:
Адже гудзиків нема.
БОСА КУРКА
Дощ іде, мороз тріщить –
Боса курочка біжить,
Бо поважний швець-цапок
Зшить не зміг їй чобіток.
На свої коряві ніжки
Ні сандалі, ні панчішки
Не знайшла вона в крамницях:
Що не взує – не годиться.
Так і ходить курка досі
І узимку й влітку боса.
НА ПЛЯЖІ
Тато-качур забажав
Повести сім’ю на став.
Не перечить качка-мати:
Треба діткам загоряти.
Сонце сіло за горами,
Збіглись пляжники до мами.
Та загару не видать,
Бо забули льолі знять!
ПОМОЖИ НАМ, ВІТРЕ
Щось гаряча каша дуже.
Поможи нам, вітре-друже!
Ти повій, повій сюди,
Нашу кашу остуди.
Поїмо усю, що є,
За здоров’ячко твоє!
ХТО ТОПТАВ МАК?
Баба бідкалась: “Отак!
Хто ж топтав на грядці мак?!”
Грицько стоїть зітхає
Він не бачив і не знає,
Може, тільки ніжки
Там гуляли трішки.
“ЗІМ”
Я зробив з фанери “ЗІМ”,
Він сподобався усім.
Ждали “ЗІМа” днів чотири
Всі сусіди-пасажири.
Тільки я їх не катав,
Бо нема шоферських прав.
МАЛЕНЬКИЙ Я
Я просився: – Брате мій,
Ти візьми мене в забій.
Я вже виріс і, як ти,
Хочу мамі помогти.
Брат всміхнувся: – Що за спір?
Спершу каску ось примір.
Одягнув я – стало темно…
Ні, маленький я ще, певно!
КИСЛИЧКА
Баклажаном в Зої ніс,
На щоках потоки сліз.
Днями тягне тоскне: “Ма-а-а!”
І розради їй нема.
За це брат сестричку
І прозвав “кисличка”.
ЧОМУ ЛЯЛЬКА НЕ РОСТЕ
Вередлива лялька в мене:
Ні варене, ні печене
Зовсім їсти не бажає, –
Апетиту щось немає.
Не розпитуйте про те,
Чому лялька не росте.
ХМАРКО, ЛИЙ
Хмарко, лий, хмарко, лий!
Дощ нам зовсім не стірашний.
Плащ у нас хоч і один,
Та усіх сховає він.
ДОЩ ПРОЙШОВ
Дощ пройшов. Уже не хлипа
Полохлива ніжна липа.
У заплакані двори
Сонце глянуло згори,
І на вітрі мокра хата
Сушить голову чубату.
ОСІНЬ
Сіють вишні листячко
На сумні грядки.
Небовид намистечком
Скрасили пташки.
У дворі спустілому
Скиглить вітерець.
Значить, літу милому
Наступив кінець.
СОН
Каже няня: ходить сон
Кожну ніч біля вікон.
Заглядає в хату
І велить нам спати.
Я уранці на поріг –
Там навкруг біліє сніг.
А слідів немає…
Мабуть, сон літає!
КУЛЬБАБКИ
Жовтими кульбабками
Вкрився луг увесь,
Наче безліч сонечок
Впало із небес.
Впало й загорілося
В оксамиті трав,
І від того луг увесь
Золотистим став.
РАНОК
Янтарні золотаві бджоли
Спішать у гай, а може, в поле.
Махає ластівка крилом,
Клопоче зранку під вікном.
Сипнули з хат дзвінкі малята…
Лише сова уклалась спати.
Одну її з дупла не манить
Проміння сонечка багряне.
Дон кихот доблесний лицар чи божевiльний.