Леготе-вітре з коханого краю – Хафіз
*
Леготе-вітре з коханого краю!
Ой, принеси мені, щиро благаю,
Пахощів амбри з коси ароматної
Любки моєї.
Заприсягнуся я нею самою:
Все, що захочеш, ти зробиш зо мною,
Лиш принеси мені вістку од неї,
Любки моєї.
Може, й для тебе обвіяти милу
Буде важке і заказане діло? –
Ну, то привій порошинку з порога
Любки моєї!
Хто я, убогий, що пнуся до неї?!
Чи ж мені суджено щастя такеє?!
Щастя – коли вже й присниться той образ
Любки моєї.
Серце моє, що було, мов кедрина,
Гнеться-тріпочеться, наче лозина:
Мріє та згадує постать кедрову –
Любки моєї.
Мила не схоче мене й торгувати –
Цілого світу не схочу я взяти
За волосинку, що впала з головки
Любки моєї.
Бідний Гафіз! Він слуга і невольник.
Та чи бажає він, вічний бездольник,
Скинути з себе докучливе путо
Любки своєї?!
Переклад А. Кримського
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Руданський Степан – Повій, вітре, на Вкраїну Повій, вітре, на Вкраїну, Де покинув я дівчину, Де покинув чорні очі… Повій, вітре, з полуночі. Між ярами там долина, Там біленькая хатина, В тій хатині голУбонька, ГолУбонька-дівчИнонька. Повій, вітре, до схід сонця, До схід сонця, край віконця. Край віконця постіль біла, Постіль біла, дівча миле. Зупинися нишком-тишком Над рум’яним білим личком, Над тим личком […]...
- Дмитро Загул – “Грай, легкокрилий вітре, на полі… “ Грай, легкокрилий вітре, на полі, Думку тужливу, сумну, Я ж защебечу, як пташка на волі, Пісню веселу – чудну! Що мені доля, та мачуха люта? Я своїй долі творець! Що мені горе, недоля, отрута? Всьому наступить кінець! Горе скінчиться, осушаться сльози! Щастя зблисне нам знов! З серденька щезнуть холодні морози, Серце зігріє любов! Хмари ті […]...
- Ольга Анцибор – Сьогодні день народження коханого Сьогодні день народження коханого І я його раненько привітаю, І на початку свята довгожданого, Скажу йому, як ніжно я кохаю. Йому дарую сонечко грайливе, Дарую ранню зірочку у небі, Сніжинку білу – неповторне диво, І щастя стільки, скільки йому треба. Хай мрії здійсняться найзаповітніші, Йому бажаю доленьки щасливої, Хай кожен ранок розцвітає квітами, Хай щастя […]...
- Іван Франко – “Вій, вітре, горою… “ Вій, вітре, горою Над сею тюрмою, Заплач надо мною, Як рідний, як брат! Розвій ті надії Злудні, хоч яркії, Що серце, мов змії, Гризуть і палять! Зморозь кров кипучу! Невсипну, пекучу Втиши думок бучу, Що в мізку бурлить, Щоб дні нам за днями Безслідно минали, Мов шум понад скали Безслідно шумить. 13 марта 1880...
- Як я люблю тебе, мій краю вугляний… – Сосюра Володимир Як я люблю тебе, мій краю вугляний, Твій кожний камінець, твою билину кожну, Де я пішов на бій за щастя вдаль тривожну, Що снилося мені в заграві заводській… Коли доводиться в краях твоїх бувати, Од щастя плачу я, і плачу, і сміюсь… Щоб сили для пісень джерельної набрати, Я серцем до землі донецької тулюсь. Ті […]...
- Руданський Степан – Згадай мене, мила Згадай мене, мила, Ранньою весною, Як зав’яне квітка В тебе під ногою І засохне до весни, – Тоді мене, мила, спом’яни! Згадай мене, мила, Як пташка заб’ється В залізную клітку, Сама розіб’ється І загине без вини, – Тоді мене, мила, спом’яни! Згадай мене, мила, В тяжкую пригоду, Як твоя обручка Звалиться на воду І не […]...
- Іван Франко – “Осінній вітре, що могучим стоном… “ Осінній вітре, що могучим стоном Над лісом стогнеш, мов над сином мати, Що хмари люто гониш небосклоном, Мов хочеш зиму, сон і смерть прогнати; Що у щілинах диким виєш тоном І рвеш солому із сільської хати, Зів’яле листя гоном-перегоном По полю котиш, – вітре мій крилатий! Я довго пильно слухав стону твого І знаю, чом […]...
- Газелі (скорочено) – Хафіз Я по троянду в сад спустився на світанні. Там соловей зайшовся в щебетанні. Мій побратим гіркий, закоханий в троянду, Ронив, ридаючи, мелодії весняні. Не стало вірності і дружби на землі, Немає жодного, хто б не тонув у злі. Хто обдарований божественним талантом, В скупого здирщика слугує при столі. Немає в мудрого, де голову схилити, Йому […]...
- Руданський Степан – Преслів’я Спив до дна я прикрий келих За здоров’я долі, І з похмілля моє серце Розривають болі. Нащо ж, мила, мої думи, Нащо твої чари, Коли з ними враз по серцю Бродять чорні хмари? Правда, мило мені було, Як ти обіймала І опущене покрів’я З думки підіймала І на розум накидала, – Правда, мило було!.. Моє […]...
- Мотиви любові до рідного краю в поезії В. Стуса (2 варіант) Багато гучних і ніжно-тихих слів про рідну землю було сказано і написано в різні часи. Поети присвячували їй найпалкіші рядки, які часто ставали піснями чи гаслами. А ось Василь Стус, життя якого стало освідченням у любові до України і дорогою до неї, як це не дивно, пише: ” А я не можу й слова проронити… […]...
- Руданський Степан – Голубонько-дівчинонько Голубонько-дівчинонько, Зіронько моя! Не питайся, моя мила, Чого смутен я! Живо-живо того смутку І ти не минеш!.. Отоді ти, моя мила, Мене спом’янеш… Голубонько-дівчинонько, Мій рожевий цвіт! Ти весела, світом рада, Тобі милий світ!.. Живо-живо світом знудиш, Тяженько здихнеш… Отоді ти, моя мила, Мене спом’янеш!.. Гудуть пчоли коло тебе, Ти, як лист, дрижиш… Ти їх […]...
- Любов до рідного краю в творах Т. Шевченка Любов до рідного краю в творах Т. Шевченка Творчість великого Кобзаря неосяжна та різноманітна, а сам він був основоположником нової української літератури. Слово його було ознакою національного відродження, утвердження української нації, її надією на кращі часи. Служінню рідній Україні Шевченко присвятив своє палке слово, щире серце, навіть своє життя. Вся його творчість пройнята палкою любов’ю […]...
- Любов до рідного краю у творах “Заспів”, “Видиш, брате мій… ” (II варіант Найголовніше для поета, на мою думку, мати щире, співчутливе серце, чутливе до страждання людей. Саме таке велике серце, що могло вміщувати горе багатьох, мав Богдан Лепкий. Під час свого перебування у Кракові поет зустрів галицьких та буковинських емігрантів, що вирушали на чужину. В уяві його виник сумний образ журавлів-людей, що змушені шукати кращої долі в […]...
- Зустріч із письменником (твір-розповідь за літературою рідного краю) Харків – великий промисловий і культурний центр України. Я щасливий, що живу в цьому місті, де є багато музеїв, театрів, де живе багато цікавих людей: учених, письменників, художників. Нещодавно до нашого класу завітав харківський поет Юрій Іванович Стадниченко. Дружба цього поета з учнями нашої школи вже триває десятиліття. Поет любить спілкуватися з молоддю, а ми, […]...
- Богдан Лепкий – пристрасний співець подільського краю Богдан Лепкий. Це відновлене ім’я у нашій літературі. Твори Богдана Лепкого довго були заборонені на Батьківщині. І тільки в наш час, коли Україна стала вільною і незалежною, твори письменника зазвучали на повний голос і на його Батьківщині. І вже ні в кого не виникає сумнівів у тому, що Богдан Лепкий – видатна постать в українській […]...
- Леся Українка – “Я блукав колись по ріднім краю… “ Я блукав колись по ріднім краю Раю. І шукав на сім земнім падолі Долі. Приблудився під стріхату Хату. Там дівчину стрів я винозірку Зірку. Промінь ясний ті дівочі Очі. Подала мені пом’яту М’яту. І на тій моїй пригоді Годі....
- Семенко Михайль – “Мені щось тоскно серце тисне… “ Мені щось тоскно серце тисне Моєї мами колисанка Така стара і ніжна висне І буде виснуть до світанку І буде виснуть до світанку. І буде виснуть до світанку Співучим спогадом нависне Тиха і ніжна серце тисне Моєї мами колисанка Моєї мами колисанка. 21. VII. 1916. Владивосток...
- Література рідного краю: Григорій Сковорода Література рідного краю: Григорій Сковорода Мальовничі роздоли щедрого талантами харківського краю. Земля, що виховала Григорія Сковороду, Квітку-Основ’яненка, Василя Мисика, Олександру Ковальову, Степана Сапеляка, Віктора Бойка, Анатолія Перерву та багатьох інших письменників. “Чим ширша своєю діяльністю людина, – писав П. Тичина, – тим далі після її смерті шириться пам’ять про неї. Чим ясніший своєю моральністю й […]...
- Частинка моєї справжності Частинка моєї справжності Бунтує в мені щодня Не вистачає мені відважності Щоб їй подарувать життя. Я йду сама, я лізу Непомітно для всього буття Нелегко бути самою Та зі мною завжди моє Я. Частинка моєї справжності Бунтує в мені щодня. Спитай у моєї відважності...
- Павло Мовчан – “дорого, доріженько з отчого краю… “ Дорого, доріженько з отчого краю, Завіяна снігом, що й сліду немає… Торохнеш бідою, зведешся стовпом, Зітхнеш під п’ятою скрипучим мостом. Домівко далека в улогах снігів, Де дим, як лелека, що в леті зчорнів, Зронивши пір’їну, летить у світи, – І гони прожиті вінчають хрести… Віддалений долею, безліччю днів, Не дим і не голос, а спогад […]...
- Юля Миргородська – Коли його знайшли на краю світу Коли його знайшли на краю світу, Безумний, втратив своїм будням лік. Щось бурмотів, що відчай ніде діти. І десь є та, що носить зачіску на бік… . І щось казав, що більш таких немає. Що всі галактики він пішки обійшов. Де є тепер, нажаль, не пам’ятає. Було б куди то він би й далі йшов. […]...
- Твір на тему: Художній дивосвіт – поруч (Література рідного краю) Донецький край! Хто тебе не знає?! Ти розкинувся від Сіверського Дінця до Азовського моря. Ти щедрий на легенди, пісні, сказання. Ти, донецький краю, славишся людьми працьовитими, талановитими. Це вони прославили і возвеличили рідну землю своєю творчістю. Серед них – М. Петренко, М. Чернявськйй, В. Сосюра, Б. Горбатов, П. Байдебура, Л. Жариков, П. Безпощадний та багато […]...
- Художній дивосвіт – поруч. (Література рідного краю – В. Сосюра) Художній дивосвіт – поpуч.(Літеpатуpа pідного кpаю) Hаша літеpатуpа щедpа на таланти. Таким яскpавим талантом є Володимиp Сосюpа. Кожна епоха наpоджує своїх великих співців. Володимиpа Миколайовича Сосюpу наpод спpаведливо називав дзвінкоголосим співцем Укpаїни, Донецького кpаю. Він часто оспівував pідний кpай в обpазі калини – символу зеленої кpаси, молодості, повнокpовного життя. Поет залишив у спадок свої невмиpущі […]...
- Відгук на збірку Миколи Побеляна “Сніги на двох” (з літератури рідного краю) У 1999 році вийшла друком нова книжка харківського поета Микали Побеляна “Сніги на двох”. Вийшла вона у серії “Бібліотека альманаху українців Європи “Зерна”. Із поезією для дітей цього автора ми знайомилися уже в попередніх класах, а тому було приємно гортати сторінки нової збірки цього автора. “Сніги на двох” – це збірка ліричної по езії, автор […]...
- Образ рідного краю в кіноповісті О. Довженка “Зачарована Десна” Образ рідного краю в кіноповісті О. Довженка “Зачарована Десна” З літами Олександр Довженко все частіше згадував рідну хату, благословенний край свого дитинства. Згадуючи зачаровану річку Десну, сінокіс, діда, батька, матір, письменник “сміявся і плакав”. На схилі свого вкороченого сталінізмом життя до нього все частіше приходили спогади. Вони мучили його й без того змучену душу, відвідували […]...
- Микола Руденко – Я важко жив Я важко жив. Мені було Не до розваг у світі цьому, Де так сплелось добро і зло, Як світло й тьма в відлунні грому. Та не лишилося мені Образ на тебе, земле мила, За спалені в окопах дні, За тупістю підтяті крила. Не жовч по світі розіллю – Твої вітри вдихну з любов’ю І кину […]...
- Олександр Ірванець – А я тебе кидаю А я тебе кидаю В світі такому холодному. Всі клятви й обіцянки Раптом упали в ціні. І тільки два слова, Два слова сумління колотимуть: Пробачиш мені? Моя мила, пробачиш мені? Пробач мені, мила, Яви свою милість, пробач мені. Звільни мою душу Від того, що так їй пече. Тому ми й прощання Назвали останнім побаченням, Щоб […]...
- Руданський Степан – Іще вчора ізвечора Іще вчора ізвечора По заході сонця Поглядав я на улицю Край свого віконця. Поглядав я на улицю – Бучно було всюди, І мигали мимо вікон Знакомії люди. І сьогодні іще до дня До моєї хати Збиралися товариші Тугу розважати. Розважали, розмовляли, Щиро обіймались, Виливали душу в душу І не оглядались. Півгодини до машини, Як мала […]...
- “У рідному краю і бур’янець пахне” (за поемою “Євшан-зілля”) (3 варіант) Різні люди ставляться до Батьківщини по-різному. “Поганому синові батьківщина не в моду”, – кажуть у народі про людей, які зневажають Вітчизну, насміхаються з неї. Але, на щастя, живуть в Україні й такі люди, яким “у рідному краю і бур’янець пахне”. Якби таких серед нас було більше і якби вдалося байдужим розкрити очі й серця назустріч […]...
- Мрії поета про щасливе майбутнє рідного краю (за поезією “Ісаія. Глава 35”) (4 варіант) Чужа земля. Безлюдний берег Аральського моря. Куди не кинь оком – піски, піски, піски… На березі – самотня постать. Похилена голова, опущені плечі свідчать про те, що людина охоплена відчаєм, тугою. Хто це? Тарас Шевченко, відірваний від рідної України. До болю в серці марив він вишневими садками, співучою рідною мовою, широким розливом могутнього Дніпра. Думками […]...
- Аліна Міщук – Зустрічай мене, мамо Я прийшов, зустрічай мене мила родино, Повернувся додому я, Не біда, що поклали мене в домовину, Я прийшов, рідненька моя. Ви не плачте, рідненькі, матусе і татко, Не картайте, що не вберегли, Я ішов, розуміючи, що там не гладко, Вражі кулі мене тихо підстерегли. Не ридай, моя мила матусе й сестричко, Я завжди буду поряд […]...
- “У рідному краю і бур’янець пахне” (за поемою “Євшан-зілля”) (IV варіант) Ім’я Миколи Вороного назавжди вписане в історію нової української літератури. Він своєю плідною діяльністю розширив обрії поетичної творчості. На жаль, тридцять років твори М. Вороного не видавалися. Видатного майстра поетичного слова віднесли до “новочасної українізованої дрібнобуржуазної інтелігенції”. Був він неповторним, завжди різним: то холодним, як лід, то жагучим, як полум’я. А головне – він перебував […]...
- Дмитро Загул – “Голубонько мила, не сердься… “ Голубонько мила, не сердься, Читаючи скарги мої, Бо кождий удар мого серця Про тебе говорить мені. Тобою живе моя пісня, – Ти кождої пісеньки ткань. Голубонько мила, не смійся З моїх нерозумних зітхань! О, якби ти тільки кохала, То ти не сміялася б, ні! А вкупі зі мною зітхала, Читаючи скарги мої. Голубонько мила, не […]...
- Павло Тичина – Осінь така мила Осінь така мила, Осінь Славна. Осінь матусі їсти несе: Борщик у горщику, Кашка у жменці, Скибка у пазусі, Грушки у фартушку. Осінь така мила, Осінь Славна. Прийде, поставить: Мамо, спите? Підведуться мати: – Це ти, моя доню? – Я ішла все лісом, Дуб мене за хустку, Він хотів догнати, Борщик однять! Осінь така мила, Осінь […]...
- Мотиви любові до рідного краю в поезії В. Стуса (1 варіант) Україна, її доля, її майбуття – головна тема творчості видатного українського поета В. Стуса. Про що б поет не писав, чи то про матір, чи то про сина, дружину, самотність свою у чужих краях – він пише про рідну землю, згадуючи її з ностальгією. В одному з листів до Андрія Малишка він писав: “Я визнаю, […]...
- Образ рідного краю у творчості П. Тичини Павло Тичина (1891-1967) посідає особливе місце в українській літературі XX ст. Народившись у сім’і сільського дяка на Чернігівщині, він з дитячих літ увібрав у свою душу і красу чудової поліської природи, і неповторну милозвучність української мови, й чарівне багатоголосся народної пісні. Поет був надзвичайно талановитою людиною: він вільно володів п’ятнадцятьма мовами, чудово малював, грав на […]...
- Віктор Забіла – Ох, коли б хто знав, як тяжко Ох, коли б хто знав, як тяжко Так на світі жити, Як мені тепер прийшлося, Бозна-що й робити. Полюбив я дівчиноньку, І мене дівчина. \”Дуже люблю\”, – побожилась, Да лиха година, Що я такий безталанний На світ уродився: І сам бідний, і з бідною Вірно полюбився! Що ж тепер мені осталось: Плакать да нудиться Або […]...
- Мрії про національне відродження рідного краю (за віршем “Товаришам із тюрми”) Під час свого першого ув’язнення у львівській тюрмі І. Я. Франко написав вірш “Товаришам із тюрми”, в якому відбилися його мрії про щасливе майбутнє Батьківщини. Це один із кращих прикладів громадсько-політичної лірики поета. В цьому вірші І. Франко засуджує світ пригнічення, в якому живуть люди, закликає їх прагнути до нового щасливого життя: Через хвилі нещасть […]...
- Іван Андрусяк – Одинадцятилітній закоханий Клякса плакса Чого плачеш Моя мила поїхала далеко І вже ніколи її не побачу А скільки тобі років Одинадцять Фе такий великий і плачеш Ні я ніколи не плачу Навіть коли розіб’ю коліно Але сьогодні Мене дуже болить серце В такому віці серце Так пане справді серце Я завеликий щоб плакати Але замалий щоб кохати […]...
- Олесь Гончар – Ні кінця їй не видно, ні краю Ні кінця їй не видно, ні краю – Все війна, і війна, і війна. Я доріг, думав, тисячу маю, А, виходить, лишилась одна. Остається блукати по світу, Лиш блукать, а нікуди не йти Й молоду мою душу розбиту Кожен день на розп’яття нести. 1942...
Твір-роздум чи потрібна поезія сучасній людині.