Леона Вишневська – Вона перед сном завжди складає долоні

Related posts:

1. Леона Вишневська – Порожній дім Ми так і не навчились Казати тобі просте банальне “спасибі”. Сором зводить судомами обриси вилиць, Перша літера тремтить на язиці, але. “Але” ставить крапку у спробі, не залишаючи права на вибір. Ми так і не змогли переступити гордість, Це ж насправді так непосильно легко. Тиша впала на совість прощальним акордом, Якщо доля дає тобі натяк […]...
2. Леона Вишневська – If I stay Я б залишилась тут, ось тільки… Здається, для трьох надто мало місця. В словах відчай і ртуть, гордість кидає ними, Випробовуючи на міцність. Я б справді залишилась тут, ось тільки… У твоєму погляді відчувається щось схоже на постріл. Здається, ще мить і душа буде горіти. Поволі падають стіни, ділиться навпіл життя, простір, Не залишаючи права […]...
3. Леона Вишневська – Любов живе три роки Занурюєш кінчики пальців йому у волосся, Жадібно рвеш вуста поцілунками, Притискаєшся міцно до нього грудьми. Це ще зовсім не початок зими, А ти вже так гостро відчуваєш її присутність. -“Господи, Обіцяй йому щасливе майбутнє… Навіть якщо мені не судилось сьогодні Знову прокинутись поряд з ним.”...
4. Катя Гуйван – долоні в долоні Долоні в долоні Упали натомленим димом Опалого листя. Мені би порвати цю відстань Навмисно І впасти Тобі на порозі СвітАнковим інеєм, Холодними хвилями, Зимними, Срібними І щось шепотіти про правду І вічність опісля, Як вдариться погляд об скелі обіймів пекучих, Що зробить цю осінь Тобі і мені невагомою. Ти будь мені комою До біса вагомою, […]...
5. Петро Радейко – Як завжди, ми з тобою розминемось Як завжди, ми з тобою розминемось, А зустрічі – поривчасті такі… Прийдеш ще ти, знов обернешся кимось Й за руку поведеш над рівчаки, Зійдуть намули, завирує гирло, А в пащі зголоднілої ріки Затоне сум, І радість, що завмерла, У плюскіт дум Одплине на віки…...
6. Оксана Боровець – Все прозоро. Вона говорить, я – на межі Все прозоро. Вона говорить, я – на межі. Я кажу: це провал, у цьому немає сенсу. Паперова богине, зжалься… Віщунко стресу, Дівчина з каси повернення платежів. Подивися, державна жрице, що я приніс, І коштовні каміння, і золото, і цукерки. Це усе навзамін одного – відпустки клерка, На яку я збирав роками коту під хвіст. А […]...
7. Наталя Гуркіна – де живе кохання – там завжди життя Де живе кохання – там завжди життя, Брата чи сестричку буду мати я. Не живіт в матусі, а дитячий світ – Ще одна малеча наш поповнить рід. Оченятка сонячні, ротик-потягусь. Ждуть святе народження бабця і дідусь. Вся наша родина зустрічі чекає, Татко із матусею казочки складає. Так що не барися, як настане час, Поспіши швиденько […]...
8. “І перед нею помолюсь, мов перед образом святим тієї матері святої… “ Життя нашого народу в середині XIX століття було тяжким, бо більша частина українців була покріпачена. А доля жінки в кріпосницькому суспільстві була справді трагічною. Слабка від природи, вона працювала і на панському, і на власному полі, мусила коритися і панові, і чоловікові, який часом міг зірвати на ній злість, яку накопичив за багато підневільних років. […]...
9. Борис Грінченко – Вона! Вона! Вона! Вона! Я бачу – між кущами Рукав уже з сорочки забілів; Ще мить одна – тремтячими руками Я стан її дівочий обхопив. Ще мить одна – злилися ми устами… Вона прийшла, прийшла уже вона, Найкращий квіт між пишними квітками. Що нам дає багатая весна. Гей, нахили свої ти, вишне, віти! Нехай тепер ніхто, ніхто […]...
10. Тарас Марищук – Вона безлімітна у своїй ніжності Вона безлімітна у своїй ніжності, Коли робить мені каву напівоголена, Це особлива нота інтимності, Коли вона красива, навіть втомлена. Вона прекрасна у своїй оголеності – Бо, оголене не тільки тіло, а й душа. Вона прекрасна коли робить мені каву, А я розповідаю їй про те, як люблю – у віршах, А вона додає у каву […]...
11. Iren Medvedenko – Час завжди стікає швидше Час завжди стікає швидше, коли тримаєш його у руці, І краще завжди дізнаватися, звідки у тебе подряпини та синці. У ній занадто багато правди, як багато ластовиння на її лиці. . Її серце облите окропом, по скронях біжить сивина До соленої прірви, до глибокого чорного дна. Там кипить її перша холодна осіння весна І кожного […]...
12. “… І перед нею помолюсь, мов перед образом святим тієї матері святої” (образ матері у творах Т. Шевченка) Рано втративши матір, яку “ще молодою у могилу нужда та праця положили”, Т. Г. Шевченко все життя тяжко відчував своє сирітство. Йому все життя бракувало материнського піклування, материнської ніжності. Можливо, саме тому поет з особливою повагою звик ставитися до материнства. І це відбилося у його творчості. Гортаючи сторінки “Кобзаря”, ми постійно зустрічаємо образи матерів. Різні […]...
13. Маша Карамнова – І що залишиться в тебе, коли вона піде? І що залишиться в тебе, коли вона піде? Залишиться сніг, залишаться ранки й ночі, Залишаться дірки в кишенях й усі твої злидні, Усі твої справи, проблеми і сновидіння пророчі. Коли вона піде, ти навіть і не заплачеш – Ти готувався до цього, знав, що так буде. Вона завжди кидає тих, хто для неї багато значить, […]...
14. Кацай Олексій – Ми завжди потрібні й своєчасні Ми завжди потрібні й своєчасні Бо життєвий хитросплет подій Навіть у жахливості прекрасний І солодкий в гіркоті своїй Ось котаючи слова по роту Я вчуваю цього світу суть – Притаманний плоду присмак поту Як вітри дерева не перуть Притаманно нам біля дороги У садів тих втиснувшися тінь Раптом прокидатися мов спогад Про причетність дня до […]...
15. Леся Українка – “Завжди терновий вінець… “ Завжди терновий вінець Буде кращий, ніж царська корона. Завжди величніша путь На Голгофу, ніж хід тріумфальний. Так одвіку було Й так воно буде довіку, Поки житимуть люди І поки ростимуть терни. Але стане вінцем Лиш тоді плетениця тернова, Коли вільна душею людина По волі квітчається терном, Тямлячи вищу красу, Ніж та, що кричить на майданах: […]...
16. Володимир Сосюра – Сном блакитним заснули поля Сном блакитним заснули поля, І долини, і гори, й діброви. Одягла білу шубу земля, Білу шубу зимову. Одлетіли давно журавлі У південні країни з журбою, І заснуло зерно у землі, Щоб проснутись весною, Коли очі розкриють поля, Затремтять і тополі, і клени, Й скине білую шубу земля І одягне зелену. 1956...
17. Алла Жабокрик – З ким вона буде засинати завтра З ким вона буде засинати завтра. не відомо У яких координатах світу. чи якою мовою Її новий мен буде казати їй: – кохана, я тебе вилікую. у мене є ліки Від хвороб твоїх вічних і від мігрені. Кохана, я буду саджати у горщики квіти Виховувати дітей, возити тебе на Кіпр Тільки не йди. не йди […]...
18. Тарас Марищук – Вона писала мені електронні листи Вона писала мені електронні листи, З маленької кімнати, Що на затишній вулиці провінційного міста, Про зимову сесію та захист “магістерки”. А що я міг їй відписувати? – із табелем “трієчника” та Творчим безладом у кімнаті, десь на околиці обласного центру. Вона писала про свої мрії, про країни куди подорожувала, А я був тільки у всіх […]...
19. Таня Гелетюк – Вона – це все життя! Ми дві частинки цілого, Одного й неподільного, До болю в серці рідного, Святого й нерозривного! Дві крапельки роси, Два ангела земних, Ми дві сльозинки маминих, Два погляди ясних. Сумні, щасливі, радісні, Живемо і кохаємо, Та завжди-завжди разом, Бо разом все здолаємо! Люблю її веселу, Сердиту, злу, усміхнену! Вона – моє життя І в цьому уся […]...
20. Аня Тет – А я би гріла твої долоні А я би гріла твої долоні І розтікалась медом по вустах Збирала б сльози твої солоні, Співала б оди тобі у віршах… А я би піснею в тебе лилась – П’янкою й терпкою водноча? с У небі б сонцем тобі світила, Щоб зігрівати в морозний час.. А я би грала лиш ніжно й чутко На […]...
21. Василь Симоненко – Вона прийшла Вона прийшла непрохана й неждана, І я її зустріти не зумів. Вона до мене випливла з туману Моїх юнацьких несміливих снів. Вона прийшла, заквітчана і мила, І руки лагідно до мене простягла, І так чарівно кликала й манила, Такою ніжною і доброю була. І я не чув, як жайвір в небі тане, Кого остерігає з […]...
22. Микола Вінграновський – Вона була задумлива, як сад Вона була задумлива, як сад. Вона була темнава, ніби сад. Вона була схвильована, мов сад. Вона була, мов сад і мов не сад. Вона була урочиста, як ніч. Вона була одненька, ніби ніч. Вона була в червоному, мов ніч. Вона була, мов ніч і мов не ніч. Вона була, що наче й не була. Але […]...
23. Катя Гуйван – Якби мені на мить в Твої долоні Катя Гуйван – Якби мені на мить в Твої долоні Якби мені на мить в Твої долоні, На долю віку, чи на чтверть хвилини… Не знати і не відати провини За те, щоб цілувати Твої скроні… … Аби на волі у Твоїм полоні… Серпнень 2013р...
24. Ти завжди будеш жити в моєму серці Так, ось настав той час коли ти викреслила мене із свого життя назавжди..а що тепер? Ти підеш своєю дорогою, а я своєю..так жаль, що всі почуття в тебе пропали..а якщо казати по іншому-були фальшивими..розуміти що все що ти робила, казала і відчувала..для тебе це ніщо..не вже і я для тебе був пустим місцем.. Та ось, […]...
25. Юра Матвійчук – Осінь як завжди приходить з відчаєм Осінь як завжди приходить з відчаєм, Й приносить в руках холодну самотність… , А я латаю вже звичні тріщини, Під ноги кидаючи стомлену гордість… Лишаю так слів багато несказаних, Емоцій на грані ракетного вибуху, Дні складаю вже різними пазлами Надіючись, щось зміниться на крихту… Та ні… ти з осінню їдеш в Європу, Я лишаюсь сам […]...
26. Ліля Колісник – Вона для тебе – інша планета Вона для тебе – інша планета: Нерозгадана і примхлива. Не складаються вiршів куплети, Чи підкориш ти норовливу? Поглядом ловиш щиру усмiшку – Здавалося б, вже твоя до останку. Але знов утікає тихо, мов кішка, Тобі ж не спиться, як завжди, до ранку. Хотів приборкати, як наступну вершину, Ця ж тобі не піддалaся. Жінку треба кохати […]...
27. Ольга Паламарчук – У цій кімнаті завжди в’яли квіти У цій кімнаті завжди в’яли квіти. Яскраві чи тьмяні, Дрібні й навпаки Вони просто в’яли, Просто закривали повіки. Стрибали з балконів, Злітали в повітря. Ще до світанку втікали, За собою ламали ліфти. Він щодня їх приносив, Все нові і нові, Вони щодня йому вірили, Щодня сюди йшли. У цій кімнаті завжди зашторені вікна. Ніхто не […]...
28. Вона молилася Вона молилася, щоночі снились їй кошмари, Не маму кликала до себе, його ім’я лунало. Він завжди поруч був і пригортав до себе, Усі страхи проходили й думки всі невеселі. Вона молилася, щоб він не зник назавжди, Щоб залишився з нею до кінця віків і правди. З ним засинала ввечері і прокидалась вранці, Він на роботу […]...
29. В чем Некрасов видит свой долг перед народом и какие задачи ставит перед искусством своего времени? Долгое время в Н. А. Некрасове видели общественного деятеля, но не поэта. Его считали певцом революционной борьбы, но нередко ему отказывали в поэтическом таланте. Ценили гражданский пафос Некрасова, но не силу его поэтического слова, красоту изобразительных средств, новаторство в тематике поэзии… Между тем Некрасов стал первым поэтом, “лиру посвятившим народу своему”, проникнувшимся народным духом. Творивший […]...
30. Володимир Сосюра – Любити Вітчизну, любити завжди Любити Вітчизну, любити завжди, Поля її росні, зелені сади І їй не жаліти за дні молоді Ні крові у битві, ні поту в труді. Любити Вітчизну, любити завжди, І села її і її городи, І їй всі бажання, пориви й думки На світлій дорозі у світлі віки. Любити Вітчизну, любити завжди, Для неї тісніше згуртуєм […]...
31. Микола Руденко – Провина перед Всесвітом З тобою разом народилось Слово, Якому слід звучати на вітрах І проростати правдою в дворах, Та ти побачив: люди, наче сови, Мовчать – Бо ними володіє страх. Принишклі, без’язикі, між хатами Вони покірно в сутінки бредуть. Над ними тисне темряви могуть. Ти теж мовчиш. Тремтячими вустами Ворушиш – Та тебе ніде не чуть. А слово […]...
32. Твір на тему: Мова землі (мій обов’язок перед природою) Земля прокидається щороку від сну. Здається, що коли збігають останні струмочки, то вона востаннє зітхає, щоб далі вдихнути на повні груди свіжого повітря й дати буяння всьому живому. Тоді настає справжня весна. А ще мені уявляється, що земля ніби звертається до нас: “Бережіть мене, я багата, я родюча. Піклуйтеся про мене – і ви не […]...
33. Герасим’юк Василь – Вона не знає: живий він чи ні! Вона не знає: живий він чи ні! Одного разу вже таке було, Але в сорок сьомому прийшов лист, І тоді вона дізналася, Де він і що з ним. Сказати по правді, тепер трохи інакше, Тепер він іноді з’являється ненадовго І завжди перед досвітком. Нечутно крадеться, Якось недобре усміхаючись І ховаючи за спиною ялівцевий кущ. Вона […]...
34. Леся Українка – “Твої листи завжди пахнуть зов’ялими трояндами… “ Твої листи завжди пахнуть зов’ялими трояндами, ти, мій бідний, зів’ялий квіте! Легкі, тонкі пахощі, мов спогад про якусь любу, минулу мрію. І ніщо так не вражає тепер мого серця, як сії пахощі, тонко, легко, але невідмінно, невідборонно нагадують вони мені про те, що моє серце віщує і чому я вірити не хочу, не можу. Мій […]...
35. Мисик Василь – Перед жнивами Сорочка прилипає. Гаряче. Стовпіє сонце в плесі. Налилося І втомно жнивареві на плече Злягає огрядне, важке колосся. Повільний вітер ледве чутний дзеньк Од кузні донесе та й знов затнеться. По вінця обрію налитий день До вечора стоїть і не схитнеться. Під шепіт нив, під пісню молоду Встають по черзі дні напрочуд гарні, І мужнє сонце […]...
36. Герасим’юк Василь – Вона несе мені малиннику Вона несе мені малиннику І гасить ватри – Хто наврочив, мамо? Лише її одну, Лише таку Я кличу обгорілими губами, І руки простягаю на краю, Й шепочу: “довга, мамо, ця морока”. Та ватру, Нею згашену, Доп’ю До дна. Це п’ють здавен від злого ока. Це п’ють із темним трунком заклинань, Та згубний трунок слова Доки […]...
37. Таня Гелетюк – Вона відчувє Біла постать над чорною прірвою… Темні хвилі морської води Виринають і знову зникають Ледь торкнувшись блідої ноги. А вона непорушна стоїть, Прорізаючи простір очима… Зачекалась вона тих вітрил Як свободи якась одержима. Вона знає, вона відчуває… В середині все просто горить, Ще хвилина, ще долі секунда Як же серце її стукотить. Бриз солоний поплутав думки, […]...
38. Юля Алейнікова – Вона палила. Їй було все рівно Вона палила. Їй було все рівно Скільки вона ще так проживе. Він бігав вранці. І було так дивно, Як вона чіпляє за живе. Вона не спала. Забувала про сніданки. І непристойно оголяла ноги. Він мав в житті лише одну коханку, Він не терпів інтиму без любові. Вона все цитувала Муракамі. (Ти знав як Муракамі любить […]...
39. Вона сидить тихо і мовчить Вона сидить. А у неї очі, як у побитого собаки. Винні і нерозуміючі, За що її побили? Її побило життя!!! Хто вона тепер – собака? Чи людина? Кирзовим чоботом Прямо в морду! А потім чи ще погладять? Чи ще їсти дадуть? Вона сидить тихо і мовчить. Вона жила, працювала, Любила людей. А її кирзовим чоботом […]...
40. В руках тримати завжди буду В руках тримати завжди буду Ті зорі, що подарував мені, В житті ніколи не забуду, Як вперше в очі я поглянула тобі: Там справді був новий для мене світ, Нові думки, нові події. Повір, пройде не мало літ, Але залишаться там мрії, Хоч згасло те кохання так давно І зникли всі ті почуття, Інакше бути […]...