Леся Українка – Бранець

(Середньовічний мотив)

На країну Італьянську
Сильне військо наступило, –
За французькими полками
З різних сторін кондотьєри.

Всі злетілись, наче галич,
Наче теє хиже птаство
На порубаного трупа,
Щоб розшарпати до краю.

Де не зможе збройна сила,
Там доступить зрада потай
І вужем тонким пролізе
Від меча й вогню зручніше.

А чого не може й зрада,
Лютий розбрат доконає;
Що зосталось від чужинців,
Те свої брати сплюндрують.

Горе тим, що йдуть одважно
У нерівний бій на згубу,
Гірше тим,

що від отрути
На безслав’ї погибають.

А найгірше тим, що марне
Світом нудять у полоні,
Як отой бездольний лицар
Габріель ді Кастельнеро.

Сам Баяр, найкращий лицар,
Взяв його в полон у полі,
І тепер сидить він бранцем
У французькім таборищі.

Не закутий у кайдани
І не замкнений на вежі,
Без сторожі пробуває
У Баяровім наметі.

Здався вів на слово честі,
У нерівнім бою впавши,
А Баяр, цнотливий лицар,
Вірить лицарському слову:

Дав злотисту шаблю бранцю,
І конят, і свого джуру
І просив усе лицарство
Мати гостем італьянця.

І “гостює” по неволі

/> Габріель ді Кастельнеро,
Жде, як бога, того часу,
Що підуть на розмін бранці.

Сумно дивиться з намету
На околицю препишну:
Край веселий Італьянський
І в біді красою сяє.

В темнім листі померанці
Світять золотом червоним,
А оливи кучеряві
Сріблом криють всі левади,

Гори наче линуть в небо
Чистим, легким візерунком –
Але що то там біліє
По узгір’ю темно-синім?

Чи сніги то залягають?
Чи то хмари притаїлись?
Чи цвітуть каштани в гаю?
Чи потоки грають шумом?

Не сніги то, і не хмари,
І не цвіт, і не потоки –
Ох! то куряться димове!
То французи палять села…

Габрієль ді Кастельнеро
Стиснув шабельку злотисту;
“Гей, коня!” – гукнув на джуру,
– до послуги, ясний пане!

Як почув слова французькі
Бідний лицар італьянський,
Шаблю випустив і тихо:
“Ні, не треба” – мовив джурі.

І закрив рукою очі –
Темно стало їм і чорно,
Наче в’язням безталанним
У “колодязях” венецьких.

Габріель ді Кастельнеро
Заздрив тим безщасним бранцям,
Що Венеція держала
У своїх страшних темницях.

Бо невільники не мали
Ані зброї, ані джури,
Ні лицарських обов’язків,
Тільки мури та кайдани.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars
(1 votes, average: 5,00 out of 5)



Скорочена біографія миколи вороного.
Ви зараз читаєте: Леся Українка – Бранець
Copyright © Українська література 2023. All Rights Reserved.