Леся Українка – “далі, далі від душного міста!”

Related posts:

1. Леся Українка – “далі, все далі! он латані ниви… “ Далі, все далі! он латані ниви, Наче плахти, навкруги розляглись; Потім укрили все хмари ті сиві Душного диму, з очей скрився ліс, Гори веселі й зелені долини Згинули раптом, як любії сни; Ще за годину, і ще за хвилину Будуть далеко, далеко вони!.. Щастя колишнього хвилі злотисті Час так швидкий пожира, мов огонь, – Гинуть […]...
2. Леся Українка – Безсонна ніч Цілу ніч до зорі я не спала, Прислухалась, як море шуміло, Як таємная хвиля зітхала – І як серце моє стукотіло. Ночі темної дивні почвари Заглядали в безсоннії очі, І страшніші, ніж сонні кошмари, Ті привиддя безсонної ночі. Думки-гадки, мов птахи нічнії, Налетіли, тяжкі та суворі, Ох, непевні ті думи страшнії, Наче хвилі у північ […]...
3. Леся Українка – “Кінець подорожі… “ Кінець подорожі, – Вже зіроньки гожі Сіяють на небі ясному, ! вже височенько Ясний місяченько, – Вже хутко прибудем додому! Огні незліченні, Мов стрічки огненні, До моря спускаються з міста, А в пристані грає Огнями сіяє Корабликів зграя барвиста. За чає, за годину Тебе я покину, Величнеє море таємне! І знов мене прийме, Огорне, обійме […]...
4. Леся Українка – Негода В темний вечір сиджу я в хатині; Буря грає на Чорному морі… Гомін, стогін, квиління пташині, Б’ється хвиля, як в лютому горі. Там на березі мріє кідками Морський човен, розбитий, нужденний, Наче звір, що в пустині пісками Його вихор засипав південний; Мов у неба рятунку благають Ті останки сумні, нещасливі, А з туману на них […]...
5. Леся Українка – “Вже сонечко в море сіда… “ Вже сонечко в море сіда; У тихому морі темніє; Прозора, глибока вода, Немов оксамит, зеленіє. На хвилях зелених тремтять Червонії іскри блискучі І ясним огнем миготять, Мов блискавка з темної тучі. А де корабель ваш пробіг, Дорога там довга й широка Біліє, як мармур, як сніг, І ледве примітне для ока. Рожевіє пінистий край; То […]...
6. Леся Українка – Спогад з Євпаторії Море стелиться чорним, важким оксамитом, Небо чорне і хмарне тяжіє вгорі, Тільки де-не-де, мов передсмертним останнім привітом, Промовляє зоря до зорі. Невидимками крадуться чорні ворожії хвилі, Тихо, тихо, мов хитрих злочинців гурти, І причаїли гомін, і скрили всі гребені білі, Ледве дишуть… підкрались і вдарили зразу в борти, Потрясли корабель наш і з реготом геть […]...
7. Леся Українка – На човні Нічко дивна! тобі я корюся. Геть всі темнії думи сумні! Не змагаюся вже, не борюся, Потопаю в сріблястому сні. Люда сидять, спить, і людськеє лихо, – Лихо сили не має в сю ніч. Тихо скрізь, і на серденьку тихо, Десь журба з нього згинула пріч. Може, тільки сховалась глибоко? Може, зараз прокинеться знов? Та дарма! […]...
8. Леся Українка – “Хто дасть моїм очам потоки сліз?” Хто дасть моїм очам потоки сліз? Ні, нащо сльози, то ж не сніг нагірний, А туга щонайглибша має литись Гіркими хвилями. Нагірний сніг ще може Розтати від проміння весняного, В долину збігти джерелом раптовим, А на верхів’ї, що біліло снігом, Віночок зацвіте рясних квіток. А туга… се, як море: перекотить Всі хвилі, з краю в […]...
9. Леся Українка – “Угорі так яро сяють зорі… “ Угорі так яро сяють зорі, Ні одна не криється за хмари, Наче світлом хочуть напоїти Небо й море, землю й світ надземний, Але небо темне, наче розпач, У хаосі невиразнім море, А земля вся тугою чорніє, Таємниця криє світ надземний, Невидимі, але гучні крила Вихра-велета і б’ються, й плещуть, Море плаче, й темрява тремтить… Море […]...
10. Солов’їні далі, далі солов’їні… – Сосюра Володимир Солов’їні далі, далі солов’їні… Знов весна розквітла на моїй Вкраїні. На гіллі рясному цвіт, немов сніжинки. Знову серце б’ється молодо і дзвінко. Я іду до гаю. Краю, ти мій краю, Кращого за тебе я в житті не знаю! Кращого не знаю, далі мої сині, Як весну стрічати на моїй Вкраїні. У росі фіалки, ріки у […]...
11. Леся Українка – “Якби оті проміння золоті… “ Якби оті проміння золоті У струни чарами якими обернути, Я б з них зробила золотую арфу, – В ній все було б ясне – і струни, й гуки, І кожна пісня, що на інших струнах Бринить, мов голос вітряної ночі, Бриніла б на моїй злотистій арфі Тим співом, що лунає тільки в снах Дітей щасливих. […]...
12. Леся Українка – “Хотіла б я піснею стати… “ Хотіла б я піснею стати У сюю хвилину ясну, Щоб вільно по світі літати, Щоб вітер розносив луну. Щоб геть аж під яснії зорі Полинути співом дзвінким, Упасти на хвилі прозорі, Буяти над морем хибким. Лунали б тоді мої мрії І щастя моє таємне, Ясніші, ніж зорі яснії, Гучніші, ніж море гучне....
13. Леся Українка – На Земмерінгу Кучері темні уквітчала хмарка Цвітом з гранати огнистим, Лине туди, де здалека біліє Шпиль своїм чолом пречистим. Лине і щедро квітки розсипає Геть по всім небі навколо, Хоче зогріти палкими квітками Теє холоднеє чоло. Квітка торкнула, і сніг загорівся, Мов золотеє багаття, Шпиль усміхнувся новою красою, Наче по слову закляття. Пташкою хмарка летить до шпилечка. […]...
14. Тиша морська (скорочено) – Українка Леся В час гарячий полудневий Виглядаю у віконце: Ясне небо, ясне море, Ясні хмарки, ясне сонце. Певне, се країна світла Та злотистої блакиті, Певне, тут не чули зроду. Що бува негода в світі! Тиша в морі… ледве-ледве Колихає море хвилі; Не колишуться од вітру На човнах вітрила білі. З тихим плескотом на берег Рине хвилечка перлиста; […]...
15. Леся Українка – Уривки з листа Товаришу мій! не здивуйте з лінивого вірша. Рифми, дочки безсонних ночей, покидають мене, Розмір, неначе химерная хвиля, Розбивається раптом об кожну малу перешкоду, Ви даремне шукали б у ньому дев’ятого валу, Могутньої хвилі, що такт одбива течії океану. Думки навіває мені тепер Чорнеє море – Дике, химерне воно, ні ладу, ні закону не знає, Вчора […]...
16. Леся Українка – Заспів Південний краю! як тепер далеко Лежиш від мене ти! за горами крутими, За долами розлогими, за морем, Що вже тепер туманами густими Укрилося, бурливе. Та не страшно Моїм думкам осінньої негоди На Чорнім морі. Швидше тої чайки Вони перелетять за темні води. Вони перелетять у ту країну, Де небо ще синіє, як весняне, Де виноград […]...
17. Леся Українка – “Гострим полиском хвилі спалахують… “ Гострим полиском хвилі спалахують Після бурі у місячну ніч, Наче військо мечами двусічними Хоче знять вражі голови а пліч. Зброї полиск і гомін розкотистий – Се неначе повстання гуде, Наче сила народна узброєна Без упину на приступ іде. Кожний меч – промінь світла небесного Впав згори й знов угору зроста; Кожний гук – відгук сили […]...
18. Картини рідної Донеччини у творах “Вода десь точить білий камінь”, “Солов’їні далі, далі солов’їні” (3 варіант) Володимир Сосюра був надзвичайно ніжною людиною, що дуже тонко відчуває красу рідного краю. Любов його до української землі, а також до своєї батьківщини, милої серцю Донеччини, відбилася в багатьох творах поета. Чутливий до змін у природі рідної землі письменник пише: Солов’їні далі, далі солов’їні Знов весна розквітла на моїй Вкраїні. Любов до Вітчизни переповнює душу […]...
19. Леся Українка – “Сонечко встало, прокинулось ясне… “ Сонечко встало, прокинулось ясне, Грає вогнем, променіє, І по степу розлива своє світлонько красне, – Степ від його червоніє. Світлом рожевим там степ паленіє, Промінь де ллється іскристий, Тільки туман на заході суворо синіє, Там заляга він, росистий. Он степовеє село розляглося В балці веселій та милій, Ясно-блакитним туманом воно повилося, Тільки на хатоньці білій […]...
20. Леся Українка – “Ой, здається, не журюся… “ Ой, здається – не журюся, таки ж я не рада, Чогось мені тяжко-важко, на серці досада. Ой кину я ту досаду геть на бездоріжжя, Зійшла моя досадонька, як мак серед збіжжя; А я той цвіт позриваю та сплету віночка, Кину його, червоного, в воду до поточка: Пливи, пливи, мій віночку, до самого моря, Може, буря […]...
21. Леся Українка – “Хотіла б я уплисти за водою… “ Хотіла б я уплисти за водою, Немов Офелія, уквітчана, безумна. За мною вслід плили б мої пісні, Хвилюючи, як та вода лагідна, Все далі, далі… І вода помалу Мене б у легкі хвилі загортала І колихала б, наче люба мрія, Так тихо, тихо… Я ж, така безвладна, Дала б себе нести і загортати, Пливучи з […]...
22. Леся Українка – “І ти колись боролась, мов Ізраїль… “ І ти колись боролась, мов Ізраїль, Україно моя! Сам бог поставив Супроти тебе силу невблаганну Сліпої долі. Оточив тебе Народами, що, мов леви в пустині, Рикали, прагнучи твоєї крові, Послав на тебе тьму таку, що в ній Брати братів не пізнавали рідних, І в тьмі з’явився хтось непоборимий, Якийсь дух часу, що волав ворожо: “Смерть […]...
23. Леся Українка – Байдари Дорога довга. Чагарі, долини, На небі палкому ніде ні хмари. Ми їдемо, спочинку ні хвилини. Коли зненацька чую: “Ось Байдари!” Дивлюся: брама, сиві дві скелини… О, що се? Чудо чи потужні чари? Немов заслона впала і відкрила Натури дивні, краснії дари, Що досі від людських очей ховались. Щоб тута жити, треба мати крила! Вже люди, […]...
24. Леся Українка – “Минаю я, було, долини й горн… “ Минаю я, було, долини, й гори, І моря гучного непевнії простори, Чужі краї обступлять навкруги, Захопить ніч; на горах чорні тіні, На морі хвилі, тумани в долині Здаються наче справді вороги. І серце, хоч і звикле до блукання, До чужини, до вічного змагання, Чогось, бувало, плаче в тій порі, Немов дитина, в темряві забута, Немов […]...
25. Леся Українка – Fa (Сонет) Фантазіє! ти сило чарівна, Що збудувала світ в порожньому просторі, Вложила почуття в байдужий промінь зорі, Що будиш мертвих з вічного їх сна, Життя даєш холодній хвилі в морі! Де ти, фантазіє, там радощі й весна. Тебе вітаючи, фантазіє ясна, Підводимо чоло, похиленеє в горі. Фантазіє, богине легкокрила, Ти світ злотистих мрій для нас одкрила […]...
26. Леся Українка – Sol (Rondeau) Соловейковий спів навесні Ллється в гаю, в зеленім розмаю, Та пісень тих я чуть не здолаю, І весняні квітки запашні Не для мене розквітли у гаю, – Я не бачу весняного раю; Тії співи та квіти ясні, Наче казку дивну, пригадаю – У сні!.. Вільні співи, гучні, голосні В ріднім краю я чути бажаю, – […]...
27. Леся Українка – Грай, моя пісне! Досить невільная думка мовчала, Мов пташка у клітці замкнута од світа, Пісня по волі давно не літала, Приборкана тугою, жалем прибита. Час, моя пісне, у світ погуляти, Розправити крильця, пошарпані горем, Час, моя пісне, по волі буяти, Послухать, як вітер заграв понад морем. Плинь, моя пісне, як хвиля хибкая, – Вона не питає, куди вона […]...
28. Хотіла б я піснею стати (скорочено) – Українка Леся Хотіла б я піснею стати У сюю хвилину ясну. Щоб вільно по світі літати, Щоб вітер розносив луну. Щоб геть аж під яснії зорі Полинути співом дзвінким, Упасти на хвилі прозорі, Буяти над морем хибким. Лунали б тоді мої мрії І щастя моє таємне, Ясніші, ніж зорі яснії, Гучніші, ніж море гучне. Критика, коментарі до […]...
29. Картини рідної Донеччини у творах “Вода десь точить білий камінь”, “Солов’їні далі, далі солов’їні” (1 варіант) Володимир Миколайович Сосюра народився в місті Дебальцево на Донбасі в 1898 році. У його творах знайшли поетичне відображення і героїчний подвиг народу, який в боях відстояв честь і незалежність Батьківщини, і натхненна праця людини, і особисте її життя, радощі і болі. У часи, коли немало поетів захоплювались масштабністю і космізмом зображення дійсності, Сосюра пише з […]...
30. Леся Українка – Хотіла б я піснею стати (Критика, коментарі до твору, пояснення (стисло)) Хотіла б я піснею стати У сюю хвилину ясну. Щоб вільно по світі літати, Щоб вітер розносив луну. Щоб геть аж під яснії зорі Полинути співом дзвінким, Упасти на хвилі прозорі, Буяти над морем хибким. Лунали б тоді мої мрії І щастя моє таємне, Ясніші, ніж зорі яснії, Гучніші, ніж море гучне. Критика, коментарі до […]...
31. Леся Українка – Бранець (Середньовічний мотив) На країну Італьянську Сильне військо наступило, – За французькими полками З різних сторін кондотьєри. Всі злетілись, наче галич, Наче теє хиже птаство На порубаного трупа, Щоб розшарпати до краю. Де не зможе збройна сила, Там доступить зрада потай І вужем тонким пролізе Від меча й вогню зручніше. А чого не може й зрада, […]...
32. Леся Українка – “… Ні! я покорити її не здолаю… “ … Ні! я покорити її не здолаю, Ту пісню безумну, що з туги повстала, Ні маски не вмію накласти на неї, Ні в ясну одежу убрати не можу, – Б’є чорними крильми, мов хижая птиця, І ранить, як тільки я хочу приборкать Її силоміць. Гей, шаленая пісне! І в кого вдалась ти така непокірна? Дивись, […]...
33. Леся Українка – Поет під час облоги У місті панує велика тривога. Туманом окутала вража облога, І голод грозиться страшною рукою, Від шпигів ворожих немає спокою. Збирається в місті за радою рада, Та згоди немає, панує розрада, Змагання, непевність і крик: зрада! зрада! Мов тяжка хвороба, так час там пливе, Та місто не вмерло, воно ще живе. Он в церкву ідуть молодята […]...
34. Художнє вираження В. Сосюрою любові до рідного краю у вірші “Солов’їні далі, далі солов’їні… “ Художнє вираження В. Сосюрою любові до рідного краю у вірші “Солов’їні далі, далі солов’їні… “ Український письменник Михайло Стельмах так сказав про Володимира Сосюру: “Володимир Сосюра – це глибинно бентежний березень і замріяно прозорий вересень української поезії. Як не можна уявити весни без березневої безпосередності, а осені без вересневої щедрості, так не можна уявити нашої […]...
35. Леся Українка – Лист до товаришів Не від імені русько-українського народу, не від імені радикальної партії звертаюсь я до вас, мої знайомі і незнайомі товариші, я одважуюсь удатись до вас від свого, може, й невідомого вам ймення: обізвіться, докажіть, що ви живете і думаєте. Я чую свій товариський зв’язок з вами, і вся ганьба, недовір’я, іронія, що падає на вас, падає […]...
36. Леся Українка – Тиша Морська В час гарячий полудневий Виглядаю у вiконце: Ясне небо, ясне море, Яснi хмарки, ясне сонце. Певно, се країна свiтла Та злотистої блакитi, Певно, тут не чули зроду, Що бува негода в свiтi! Тиша в морi… педве-ледве Колихає море хвилi; Не колишуться од вiтру На човнах вiтрила бiлi. З тихим плескотом на берег Рине хвилечка перлиста; […]...
37. Леся Українка – Ра-Менеїс Ра-Менеїс була горда цариця, дочка фараонів, Гарна й страшна, мов Урея, змія золотая, Що обвивала подвійний вінець двох Єгиптів, Мала чоло діамантове й темні рубінові очі. Вдача в цариці була, мов Нілу підступнії води, Що випливають з таємних джерел, не відомих нікому; Влада цариці була, немов африканськеє сонце, Мов потужний самум, що не хоче й […]...
38. Леся Українка – “Тиху задуму вечірнюю… “ Тиху задуму вечірнюю Напрасна буря розвіяла. Білу чуприну розтріпавши, Сивії брови насупивши, З чорних очей розсипаючи То блискавиці палючії, То градовиння холоднеє, Гналась вона навісна. Перешуміла. Та досі ще Сльози важкі ронить дерево, Бережно-тихо спускаючи З віття на віття і в діл… Сумно по гаю осиковім Тіні блукають похилії, Тіні від хмар дощових. Місячним світлом […]...
39. Леся Українка – де тії струни, де голос потужний Де тії струни, де голос потужний, Де теє слово крилате, Щоб заспівали про се лихо Щастям і горем багате? Щоб понесли все приховане в мурах Геть на просторі майдани, Щоб переклали на людськую мову Пісню, що дзвонять кайдани? Єрусалим мав свого Єремію, Що голосив серед поля; Чом же свого Єремії не має Наша зруйнована воля? […]...
40. Леся Українка – “Красо України, Подолля!” Красо України, Подолля! Розкинулось мило, недбало! Здається, що зроду недоля, Що горе тебе не знавало! Опде балочка весела, В ній хороші, красні села, Там хати садками вкриті, Срібним маревом повиті, Коло сел стоять тополі, Розмовляють з вітром в полі. Хвилюють лани золотії, Здається, без краю, – аж знову Бори величезні, густії Провадять таємну розмову. Он […]...