Леся Українка – до товаришів
О, не забуду я тих днів на чужині,
Чужої й рідної для мене хати,
Де часто так приходилось мені
Пекучу, гірку правду вислухати.
Уперше там мені суворії питання
Перед очима стале без покрас;
Ті люди, що весь вік несли тяжке завдання,
Казали: “Годі нам, тепер черга на вас,
На вас, робітники незнані, молодії…
Та тільки хто ви, де? Подайте голос нам.
Невже ті голоси несміливі, слабкії,
Квиління немовлят – належать справді вам?
Невже на всі великії події,
На все у вас одна відповідь є –
Мовчання, сльоаи та дитячі мрії?
Більш ні на що вам сили не стає?
Невже се так?..” Я мовчки все приймала;
Чим мала я розбить докори ці?
Мов на позорищі прикута я стояла,
І краска сорому горіла на яйці…
Що ж, браття, мовчите? Чи втішені собою,
Що вже й докори сі вас не проймуть?
Чи так задавлені неволею, журбою?
Чи, може, маєте яку яснішу путь?
Подаймо їм великую розвагу,
Скажім і докажім, що ми бойці сами;
А ні, то треба мать хоч ту сумну одвагу –
Сказать старим бойцям: не ждіть, не прийдем ми!
1895
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Леся Українка – Лист до товаришів Не від імені русько-українського народу, не від імені радикальної партії звертаюсь я до вас, мої знайомі і незнайомі товариші, я одважуюсь удатись до вас від свого, може, й невідомого вам ймення: обізвіться, докажіть, що ви живете і думаєте. Я чую свій товариський зв’язок з вами, і вся ганьба, недовір’я, іронія, що падає на вас, падає […]...
- Леся Українка – “Україно! Плачу слізьми над тобою… “ Україно! Плачу слізьми над тобою… Недоле моя! що поможе ся туга? Що вдію для тебе сією тяжкою журбою? Гай-гай, невелика послуга! Чи я ж би такої бажала роботи? Чи я ж би терпіла бридкі твої пута? Багато у серці моїм і одваги, й охоти… Та й я ж у кайдани закута! Ох, сльози палкі – […]...
- Леся Українка – Lied ohne Klang Якби мої думи німії Та піснею стали без слова, Тоді б вони більше сказали, Ніж вся оця довга розмова. Якби мої думи німії На струни проречисті впали, Зайшлись би плачем мої струни І сміхом дитячим заграли. Мов хвиля морська в ясну бурю І темна, й блискуча, й раптова, І сонцеві рідна, й безодні Була б […]...
- Леся Українка – “Не хутко те буде… Чи й буде, чи ні?” Не хутко те буде… Чи й буде, чи ні? Не знаю. Та видиться все те мені, Так ясно – виразно стає перед очі, Як часом в яскравії, місячні ночі Малюються тіні на білій стіні – Виразні та прості, хоча й таємні, Різкі, хоч тремтячі. Враз хмарка налине І тіні змішає, і сутінь поплине, Мов сивий […]...
- Леся Українка – Леся Українка – Камінний господар (4) Оселя командорова в Мадріді. Опочивальня донни Анни, велика, пишно, але в темних тонах убрана кімната. Високі вузькі вікна з балконами сягають сливе до підлоги, жалюзі на них закриті. донна Анна у сивій з чорним півжалобній сукні сидить при столику, перебирає в скриньці коштовні покраси і приміряє їх до себе, дивлячись у свічадо. Командор (увіходить) Чого […]...
- Леся Українка – Нехай Так, ми раби немає гірших в світі! Феллаги, парії щасливіші від нас. Бо в них і розум, і думки сповиті, А в нас вогонь Тітана ще не згас. Ми паралітики з блискучими очима. Великі духом, силою малі. Орлині крила чуєм за плечима. Сами ж кайданами прикуті до землі. Ми навіть власної не маєм хати. Усе […]...
- Леся Українка – “Я знала те, що будуть сльози, мука… “ Я знала те, що будуть сльози, мука, Багато праці марної, дрібної, Невидної і часто, дуже часто Даремне вжитої. Не тільки надгороди За все те я не жду, а ледве-ледве Від власного картання захищаюсь І ледве стримую докори свого серця За те, що завинила без вини. Коли часами в сутіні щоденній Яскрава квітка щастя процвіте, Її […]...
- Леся Українка – Sol (Rondeau) Соловейковий спів навесні Ллється в гаю, в зеленім розмаю, Та пісень тих я чуть не здолаю, І весняні квітки запашні Не для мене розквітли у гаю, – Я не бачу весняного раю; Тії співи та квіти ясні, Наче казку дивну, пригадаю – У сні!.. Вільні співи, гучні, голосні В ріднім краю я чути бажаю, – […]...
- Леся Українка – “Стояла я і слухала весну… “ Стояла я і слухала весну, Весна мені багато говорила, Співала пісню дзвінку, голосну То знов таємно-тихо шепотіла. Вона мені співала про любов, Про молодощі, радощі, надії, Вона мені переспівала знов Те, що давно мені співали мрії....
- Леся Українка – Ворогам (Уривок) … Вже очі ті, що так було привикли Спускати погляд, тихі сльози лити, Тепер метають іскри, блискавиці, – Їх дикий блиск невже вас не лякає? І руки ті, не учені до зброї, Що досі так довірливо одкриті Шукали тільки дружньої руки, Тепер зводяться від судороги злості, – Чи вам байдуже про такі погрози? Уста, що […]...
- Леся Українка – “Чом я не можу злинути угору… “ Чом я не можу злинути угору, Туди, на те верхів’я золоте, Де місяць просвітив біляву хмарку? Я ж бачила, як хмарка та вродилась: Вона повстала з гучного потоку Туманом білим, парою без барви І тихо поплила понад водою Глибокими ярами далі вгору, Поволі підвелась, немов насилу, І вгору подалась. Вона чіплялась За смерекові гребені зелені, […]...
- Леся Українка – Ave regina! Безжалісна музо, куди ти мене завела? Навіщо ти очі мені осліпила згубливим промінням своїм? Навіщо ти серце моє одурила, привабила маревом щастя? Навіщо ти вирвала в мене слова, що повинні б умерти зо мною? Ти квітами серця мого дорогу собі устелила, І кров’ю його ти окрасила шати свої, Найкращії думи мої вінцем золотим тобі стали, […]...
- Леся Українка – Товаришці на спомин Товаришко! хто зна, чи хутко доведеться Провадить знов розмови запальні, Нехай, поки від них ще серце б’ється, Я вам на незабудь спишу думки сумні. От, може, вам колись, – часами се буває, – Розглянути старі шпаргали прийде хіть, Ваш погляд сі щілки, блукаючи, спіткає І затримається при них на мить. І вам згадається садок, високий […]...
- Леся Українка – La (Nocturno) Лагідні веснянії ночі зористі! Куди ви од вас полинули? Пісні соловейкові дзвінко-сріблисті! Невже ви замовкли, минули? О ні, ще не час! ще бо ми не дізнали Всіх див чарівливої ночі, Та ще бо лунають, як перше лунали, Веснянки чудові дівочі. Ще маревом легким над нами витає Блакитна весняная мрія, А в серці розкішно цвіте-процвітає Злотистая […]...
- Леся Українка – “дивлюся я на смерть натури… “ Дивлюся я на смерть натури, і благання Я посилаю доленьці своїй, Щоб і мені дала кінець такий, Щоб я була спокійна в час конання. Ніхто щоб не почув тоді мого ридання. Та й по мені не мають сльози лить, – Сама в собі я буду жаль носить. О доленько моя, сповни моє бажання! І так […]...
- Леся Українка – “Ти, дівчино, життям розбита, грай!” Ти, дівчино, життям розбита, грай! Грай на оцих людьми розбитих струнах, Ачей же так гармонії осягнеш, Її ж було в твоїм житті так мало… О, не вважай, що криком, а не співом, Акорди перші залунають. Грай! Адже й твоє життя так починалось. Де ж потім ти взяла ті ніжні тони, Що навіть злих людей до […]...
- Леся Українка – Практичний пан Я не боюсь бунтівників, У мене з ними згода, Я не покличу козаків, Мені то невигода. Як прийде збіжжя розбирать Із хуторів голота, Я вийду сам її стрічать І розчиню ворота. Беріть, везіть хоч на возах, Я й сам ще навантажу, Я лиш ва власних терезах Мішечок кожний зважу. Що ж, се товар якраз про […]...
- Леся Українка – “Якби вся кров моя уплинула отак… “ Якби вся кров моя уплинула отак, Як сі слова! Якби моє життя Так зникло непримітно, як зникає Вечірнє світло!.. Хто мене поставив Сторожею серед руїн і смутку? Хто наложив на мене обов’язок Будити мертвих, тішити живих Калейдоскопом радощів і горя? Хто гордощі вложив мені у серце? Хто дав мені одваги меч двусічний? Хто кликав брать […]...
- Леся Українка – “О, не кори мене, любий, за мрії про славу… “ О, не кори мене, любий, за мрії пpo славу, Не дорікай за жадобу тернів золотих, Сам ти в мені розбудив ту гадюку лукаву, Голос її засичав… а здавалось, навіки затих! Чи ж не казав ти мені, що злетіла корона злотиста З мого чола з того часу, як я до роботи взялась Тихої, смирної. Зникла поезія […]...
- Леся Українка – Сон літньої ночі Посвята М. Ставиському Сон літньої ночі колись мені снився. Коротка та літняя нічка була, І сон був короткий, – він хутко змінився І зник, як на сході зоря розсвіла. Чудовая мрія, розкішна та ясна, Кохано в ту ніч обгорнула мене, Приснилась мені люба доля прекрасна, Приснилось невидане щастя дивне. Була я щаслива, безмірно щаслива; Приснилось […]...
- Леся Українка – “дивлюсь я на яснії зорі… “ Дивлюсь я на яснії зорі, Смутні мої думи, смутні. Сміються байдужії зорі Холодним промінням мені. Ви, зорі, байдужії зорі! Колись ви інакші були, В той час, коли ви мені в серце Солодку отруту лили....
- Леся Українка – Перемога Довго я не хотіла коритись весні, Не хотіла її вислухати, Тії речі лагідні, знадні, чарівні Я боялась до серця приймати. “Ні, не клич мене, весно, – казала я їй, – Не чаруй і не ваб надаремне. Що мені по красі тій веселій, ясній? В мене серце і смутне, і темне”. А весна гомоніла: “Послухай мене! […]...
- Леся Українка – Ангел помсти У темряві таємній серед ночі До мене часто гість непевний приліта, Він поглядом жахає і віта, Мов зірка Марс кривава, сяють очі. Всміхається мені страшний посланець, Я бачу в усміху ненависть і любов, На білих крилах червоніє кров, Мов на снігу зорі вечірньої багрянець. Він промовля мені слова страшні й великі, В руках палає меч […]...
- Леся Українка – Королівна – Королівно, ясна панно, Ви себе навік згубили! Що з’єднало вас зо мною, Вбогим лицарем без спадку? – Мій лицарю, любий пане, Се мені гірка образа, – Я ж не звикла продавати Свого серця за червінці! – Королівно, ясна панно, Стану вашому належить Багряниця і корона, А не ся буденна одіж. – Мій лицарю, любий […]...
- Леся Українка – Відповідь Не жаль мені, що я тебе кохаю, Та в нас дороги різно розійшлись. Ні, не кажи, що зійдуться колись! Не зійдуться, мій друже, я те знаю. Моє кохання – то для тебе згуба: Ти наче дуб високий та міцний, Я ж наче плющ похилий та смутний, – Плюща обійми гублять силу дуба. Та без притулку […]...
- Леся Українка – На давній мотив – На добридень, ти моя голубко! “На добридень, мій коханий друже!” – Що ж сьогодні снилось тобі, любко? “Сон приснився, та дивненький дуже”. – Що ж за диво снилось тобі, мила? “Мені снились білії лелії… “ – Тішся, мила, бо лелія біла – Квітка чистої та любої надії! “Мені снились білії лелії, Що хитались в […]...
- Леся Українка – “Чи пам’ятаєте, коли я говорила… “ Чи пам’ятаєте, коли я говорила Замовкли молитви, озвались гучні дзвони І рушила серед юрби труна; Мені в душі озвались інші тони, І думка раптом стала голосна. Незчулася, коли заговорила Оті слова: “Якби мені знаття, Коли я вмру, я б заповіт зробила, Аби з музикою, що люба за життя, Мене ховали”. Тільки що злетіли Слова ті […]...
- Леся Українка – На мотив з Міцкевича Я не кохаю тебе і не прагну дружиною стати. Твої поцілунки, обійми і в мріях не сняться мені, В мислях ніколи коханим тебе не одважусь назвати; Я часто питаю себе: чи кохаю? – Одказую: ні! Тільки ж як сяду край тебе, серденько мов птиця заб’ється, Дивлюся на тебе й не можу одвести очей, І хоч […]...
- Леся Українка – Йоганна, жінка Хусова (2) Незабаром увіходить Mелхола, дуже стара жінка; її ведуть попід руки дві рабині. Mелхола (до Хуси) Чого ти старощі мої турбуєш? Ти, Хусо, міг би й сам прийти до мене. Вже надто запанів… Я не хотіла Рабам лихого прикладу давати, А то б і не прийшла… (далі воркоче щось невиразне. Рабині садовлять її на низьке крісло […]...
- Леся Українка – “Я знаю, так, се хворії примари… “ Я знаю, так, се хворії примари, – Не час мені вмирати, не пора. Та налягли на серце чорні хмари Лихого пречуття, душа моя вмира! Вдяглися мрії у смуткові шати І понесли мене в дивний, мовчазний край, І там прийняв мене в зеленії палати Плакучих верб і кипарисів гай. Серпанком чорним жалібниці-мрії Мені покрили, очі, змеркнув […]...
- Леся Українка – “Уста говорять: “він навіки згинув!… ” “Ти не хтів мене взять… “ Ти не хтів мене взять, полишив мене тут на сторожі, Ти мені заповідав скрасити могилу твою В білий мармур, і плющ, і криваві осіннії рожі, Ти мені заповідав носити жалобу мою Так, як носять в легендах царівни мовчазні, хороші. Довго ждать мені, друже, ще мармур не тесаний твій, Ще немає на чому повитись плющу жалібному, […]...
- Леся Українка – “Я сьогодні в тузі, в горі… “ Я сьогодні в тузі, в горі, Мов у тяжкім сні, – Отруїли ясні зорі Серденько мені....
- Леся Українка – Кассандра (6) Той самий Кассандрин покій. Кассандра і Гелен. Кассандра Так ти скажи мені по правді, брате, Яку ти провість по пташках побачив? (дивиться йому в вічі, Гелен їх спускає додолу.) Гелен Так що там! Ми обоє віщуни І добре знаєм, що пташки, й утрібки, І кров, і дим від жертви – все то тільки Покраси й […]...
- Леся Українка – У путь Хвилини йдуть, Пора у путь! Прощай, рідний краю! Вже хутко я піду. Тут долі не маю, – На чужині знайду. Шукатиму долі в далекій стороні! Вперед! прагну волі, у світ пора мені! Бо літа не ждуть… Пора мені в путь! Прощай, товариство, родино-рідна! Прощай, моя люба дружино смутна! Я, може, навіки іду в чужий край… […]...
- Леся Українка – “Твої листи завжди пахнуть зов’ялими трояндами… “ Твої листи завжди пахнуть зов’ялими трояндами, ти, мій бідний, зів’ялий квіте! Легкі, тонкі пахощі, мов спогад про якусь любу, минулу мрію. І ніщо так не вражає тепер мого серця, як сії пахощі, тонко, легко, але невідмінно, невідборонно нагадують вони мені про те, що моє серце віщує і чому я вірити не хочу, не можу. Мій […]...
- Леся Українка – Камінний господар (5) Кладовище в Мадріді. Пам’ятники переважно з темного каменю, суворого стилю. Збоку – гранітна каплиця стародавнього будування. Ні ростин, ні квітів. Холодний, сухий зимовий день. донна Анна в глибокій жалобі повагом іде, несучи в руках срібний нагробний вінець. За нею йде стара дуенья. Обидві надходять до могили, де стоїть пам’ятник командорові – велика статуя з командорською […]...
- Леся Українка – Поворіт Країно рідная! ох, ти далека мріє! До тебе все летять мої думки. Їм страшно й радісно, якась надія мріє… Так з вирію в свій край летять пташки. Чи не здається їм, що принесуть з собою Новії, ще не співані пісні, Що в краю темному, сповитому журбою, Блиснуть пісні, мов блискавки ясні. Се вже було колись… […]...
- Леся Українка – Чашка 17-го вересня! Свято Софії, Віри, Надежди і Любові. Скільки іменин, скільки іменинниць, скільки подарунків, візитів, прийомів!.. Панна Надежда теж сьогодні іменинниця, – їй минув 21 рік. Так, 21 рік… А далі почнуться критичні роки для панни. Про сі критичні роки мама сьогодні вже натякнула раз, хоч іще досить делікатно, в формі поздоровлення: “Поздоровляю тебе, Надічко! […]...
- Леся Українка – Саул (Монолог) “… І дух господній відступив від Саула і гнітив його дух лукавий від господа. … І бувало, як тільки дух лукавий находив на Саула, брав давид гусла і грав рукою своєю, і відпочивав Саул, і добре йому було, і відступав від нього дух лукавий. … Як вернувся давид з перемоги над чужинцем… вийшли жінки, радіючи […]...
- Леся Українка – Коли дивлюсь глибоко в любі очі I Коли дивлюсь глибоко в любі очі, В душі цвітуть якісь квітки урочі, В душі квітки і зорі золотії, А на устах слова, але не тії, Усе не ті, що мріються мені, Коли вночі лежу я у півсні. Либонь, тих слів немає в жодній мові, Та цілий світ живе у кожнім слова, І плачу я […]...
Твір опис шкільноі бібліотек.