Леся Українка – Конвалія
Росла в гаю конвалія
Під дубом високим,
Захищалась від негоди
Під віттям широким.
Та недовго навтішалась
Конвалія біла, –
І їй рука чоловіча
Віку вкоротила.
Ой понесли конвалію
У високу залу,
Понесла її з собою
Панночка до балу.
Ой на балі веселая
Музиченька грає,
Конвалії та музика
Бідне серце крає.
То ж панночка в веселому
Вальсі закрутилась,
А в конвалії головка
Пов’яла, схилилась.
Промовила конвалія:
“Прощай, гаю милий!
І ти, дубе мій високий,
Друже мій єдиний!”
Та й замовкла. Байдужою
Панночка рукою
Тую квіточку зів’ялу
Кинула додолу.
Може, й тобі, моя панно,
Колись доведеться
Згадать тую конвалію,
Як щастя минеться.
Недовго й ти, моя панно,
Будеш утішатись
Та по балах у веселих
Таночках звиватись.
Може, колись оцей милий,
Що так любить дуже,
Тебе, квіточку зів’ялу,
Залишить байдуже!..
(2 votes, average: 3,50 out of 5)
Related posts:
- Твір на тему: Конвалія (твір-опис, науковий стиль мовлення) Конвалія – це невелика рослина роду багатолітніх трав родини лілейних. Конвалія виростає до 20-30 сантиметрів заввишки, має довге та широке листя, в період цвітіння на стеблині з’являються білі невеличкі квіти, що розташовуються одна за одною і мають сильний приємний аромат. Росте конвалія в лісі, любить затишні тінисті місця, цвіте в нашій місцевості на початку травня. […]...
- Твір на тему: Конвалія (твір-опис, художній стиль мовлення) Конвалія – одна з перших весняних квіток. Вона така маленька, скромна, в лісі вона ніби ховається під деревами серед трави. Не одразу її і побачиш. Шукаєш-шукаєш, і несподівано перед очима відкривається галявинка, вкрита крихітними білими дзвіночками. Вони такі ніжні, тендітні, а візьмеш їх у руки і відчуєш казковий аромат. Маленький дзвіночок пахне лісом, весною. Якщо […]...
- Твір на тему: Конвалія На лісовій галявині красується ніжна квітка конвалія. її яскраво-білі порцелянові дзвіночки приваблюють своєю мініатюрністю і незвичайною правильністю форм. Струнке зелене стебельце поступово тоншає на верхівці. Скромні дзвіночки наче співають величальну пісню приходу найкращої пори року – весни, яка несе на своїх крилах надію, щастя, чистоту почуттів. За однією з легенд, конвалія виникла від сміху лісової […]...
- Леся Українка – Блакитна троянда Драма в 5 діях Дійові особи: Любов Олександрівна Гощинська – панна, сирота, 25 літ. Олімпіада Іванівна Колчевська – її тітка, стара вдова, живе при ній. Орест Михайлович Груїч – молодий письмовець, недавно скінчив університет. Марія Захарівна Груїчева – його мати, не дуже стара, енергійна на вид жінка. Сергій Петрович Милевський – bonvivant середнього віку, в […]...
- Леся Українка – Королівна – Королівно, ясна панно, Ви себе навік згубили! Що з’єднало вас зо мною, Вбогим лицарем без спадку? – Мій лицарю, любий пане, Се мені гірка образа, – Я ж не звикла продавати Свого серця за червінці! – Королівно, ясна панно, Стану вашому належить Багряниця і корона, А не ся буденна одіж. – Мій лицарю, любий […]...
- Леся Українка – Єврейська мелодія Ти не мій! розлучив нас далекий твій край, І вродлива чужинка забрала! Ти там, може, знайшов незаказаний рай, Я ж без тебе, мов квітка, зів’яла. І зостались мені лиш пісні та думки… Ті пісні наші бранці зложили, Прислухаючись, як край Євфрату-ріки Вавілонськії верби шуміли. Ті пісні не співались, у дні жалібні Арфи висіли смутно на […]...
- Леся Українка – Калина Козак умирає, дівчинонька плаче: “Візьми ж мене в сиру землю з собою, козаче!” – Ой, коли ж ти справді вірная дівчина, Буде з тебе на могилі хороша калина. “Ой, що ж тобі, милий, з того за потіха, Щоб я мала червоніти серед мого лиха? Ой, що ж тобі, милий, з того за відрада, Щоб я […]...
- Леся Українка – Леся Українка – Камінний господар (4) Оселя командорова в Мадріді. Опочивальня донни Анни, велика, пишно, але в темних тонах убрана кімната. Високі вузькі вікна з балконами сягають сливе до підлоги, жалюзі на них закриті. донна Анна у сивій з чорним півжалобній сукні сидить при столику, перебирає в скриньці коштовні покраси і приміряє їх до себе, дивлячись у свічадо. Командор (увіходить) Чого […]...
- Леся Українка – Біографія (СКОРОЧЕНО) Леся Українка Справжнє ім’я – Лариса Петрівна Косач (1871-1913) Народилася 25 лютого 1871 в місті Новограді-Волинському. Вчилася у приватних учителів. У 6 років почала вчитися вишивати. 6 січня 1880р. дуже застудилася, початок тяжкої хвороби. Влітку 1883 року діагностували туберкульоз кісток, у жовтні цього ж року видалили кістки, уражені туберкульозом. У грудні Леся повертається з Києва […]...
- Леся Українка – “Хочеш знати, чим справді було… “ Хочеш знати, чим справді було Те, що так колись пишно цвіло, Що на серце наводило чари, Світ вбирало в злотисті примари, Те, що сяло, мов чистий кришталь, А безжалісне й гостре, мов сталь. Приторкнутись ти хочеш близенько, Придивитись до нього пильненько, Скинуть з нього покраси й квітки, Одрізнити основу й нитки, – Адже часом найкраща […]...
- Леся Українка – На пам’ять 31 іюля 1895 року Тепер прощай! Хто знає, чи надовго. Миг може, хутко будем походжати По горах київських та по гаях волинських, А може, поки зійдемося знову, Води багато утече з річок І сліз з людських очей. Хто теє знає? Колись я думала для тебе на прощання Увити гарне рондо чи сонет І рифмами уквітчати навколо, Немов гільце весільне, […]...
- Леся Українка – Романс Не дивися на місяць весною, – Ясний місяць наглядач цікавий, Ясний місяць підслухач лукавий, Бачив він тебе часто зі мною І слова твої слухав колись. Ти се радий забуть? Не дивись, Не дивися на місяць весною. Не дивись на березу плакучу, – На березі журливеє віття Нагадає тобі лихоліття, Нагада тобі тугу пекучу, Що збратала […]...
- Леся Українка – Східна мелодія Гори багрянцем кривавим спалахнули, З промiнням сонця захiдним прощаючись, – Так моє серце жалем загорiлося, З милим, коханим моїм розлучаючись. Геть понад морем, над хвилями синiми В’ються, не спиняться чаєчки бiлi. Де тебе мають шукати на безвiстi, Милий мiй, думи мої бистрокрилiї? В себе на вежi вогонь запaлила я, Любий, твого ворiття дожидаючись, Хай вiн […]...
- Леся Українка – В магазині квіток В великому місті в розкішну теплицю Дівчина прийшла молода, Бо серцем почула весну-чарівницю, Шуміла весняна вода. І ледве струмки задзвеніли співочі, Пташки заспівали дрібні, – Вчувались дівчині веснянки дівочі, Ввижались діброви рідні. І ледве натуру зо сну зимового Збудив поцілунок весни, – Дівчина запрагнула рясту дрібного, Їй проліски снились ясні. Тепер вона тут, в сій […]...
- Леся Українка – Ізольда Білорука Основа сеї поеми взята з середньовічного роману “Трістан та Ізольда”, що колись у численних версіях на різних мовах був широко розпросторений по всіх європейських, в тім числі і по слов’янських сторонах. Зміст його – фатальне та нещасливе кохання лицаря-васала Трістана і його королеви Ізольди Злотокосої. Се кохання повстало з чарівного дання, любовного напою, випитого через […]...
- Леся Українка – У тумані Боже! куди се я плину Сим біловійним туманом? Може, я лину на безвість В вогкі летючі сніги? Може, то тільки легенда Край той, осяяний сонцем, Край той, куди я збиралась Болі свої віднести? Може, то казка знадлива Тії смарагдові луки, Плеск тепловодої річки, Злотоіскристі піски? Може, то відьма-гарячка Спогади й мрії зібрала, З них на […]...
- Леся Українка – To be or not to be? Стій, серце, стій! не бийся так шалено. Вгамуйся, думко, не літай так буйно! Не бий крильми в порожньому просторі. Ти, музо винозора, не сліпи Мене вогнем твоїх очей безсмертних! Дай руку, притули мене до свого лона. Тобі я віддала усе, що мала, Подай мені великую пораду. Дивись: навколо нас великі перелоги, І дикі пущі, і […]...
- Леся Українка – Спогад з Євпаторії Море стелиться чорним, важким оксамитом, Небо чорне і хмарне тяжіє вгорі, Тільки де-не-де, мов передсмертним останнім привітом, Промовляє зоря до зорі. Невидимками крадуться чорні ворожії хвилі, Тихо, тихо, мов хитрих злочинців гурти, І причаїли гомін, і скрили всі гребені білі, Ледве дишуть… підкрались і вдарили зразу в борти, Потрясли корабель наш і з реготом геть […]...
- Леся Українка – На давній мотив – На добридень, ти моя голубко! “На добридень, мій коханий друже!” – Що ж сьогодні снилось тобі, любко? “Сон приснився, та дивненький дуже”. – Що ж за диво снилось тобі, мила? “Мені снились білії лелії… “ – Тішся, мила, бо лелія біла – Квітка чистої та любої надії! “Мені снились білії лелії, Що хитались в […]...
- Леся Українка – “Як я люблю оці години праці… “ Як я люблю оці години праці, Коли усе навколо затиха Під владою чаруючої ночі, А тільки я одна неподоланна Врочистую одправу починаю Перед моїм незримим олтарем. Летять хвилини – я не прислухаюсь. Ось північ вдарила – найкращий праці час, – Так дзвінко вдарила, що стрепенулась тиша І швидше у руках забігало перо. Години йдуть – […]...
- Леся Українка – досвітні огні Ніч темна людей всіх потомлених скрила Під чорні, широкії крила. Погасли вечірні огні; Усі спочивають у сні. Всіх владарка ніч покорила. Хто спить, хто не спить, – покорись темній силі. Щасливий, хто сни має милі! Від мене сон милий тіка… Навколо темнота тяжка, Навколо все спить, як в могилі. Розкинула темная ніч свої чари, Налинули […]...
- Леся Українка – Si (Settina) Сім струн я торкаю, струна по струні, Нехай мої струни лунають, Нехай мої співи літають По рідній коханій моїй стороні. І, може, де кобза найдеться, Що гучно на струни озветься, На струни, на співи мої негучні. І, може, заграє та кобза вільніше, Ніж тихії струни мої. І вільнії гуки її Знайдуть послухання у світі пильніше; […]...
- Леся Українка – “Я блукав колись по ріднім краю… “ Я блукав колись по ріднім краю Раю. І шукав на сім земнім падолі Долі. Приблудився під стріхату Хату. Там дівчину стрів я винозірку Зірку. Промінь ясний ті дівочі Очі. Подала мені пом’яту М’яту. І на тій моїй пригоді Годі....
- Леся Українка – Бояриня (1) Садок перед будинком не дуже багатого, але значного козака з старшини, Олекси Перебійного. Будинок виходить у садок великим рундуком, що тягнеться вздовж цілої стіни. На рундуку стіл, дзиглики; на столі прилагоджено до вечері. Стара Перебійниха дає останній лад на столі, їй помагає дочка її, Оксана і служебка. Через садок до рундука ідуть Перебійний і Степан, […]...
- Леся Українка – “далі, все далі! он латані ниви… “ Далі, все далі! он латані ниви, Наче плахти, навкруги розляглись; Потім укрили все хмари ті сиві Душного диму, з очей скрився ліс, Гори веселі й зелені долини Згинули раптом, як любії сни; Ще за годину, і ще за хвилину Будуть далеко, далеко вони!.. Щастя колишнього хвилі злотисті Час так швидкий пожира, мов огонь, – Гинуть […]...
- Леся Українка – Поет під час облоги У місті панує велика тривога. Туманом окутала вража облога, І голод грозиться страшною рукою, Від шпигів ворожих немає спокою. Збирається в місті за радою рада, Та згоди немає, панує розрада, Змагання, непевність і крик: зрада! зрада! Мов тяжка хвороба, так час там пливе, Та місто не вмерло, воно ще живе. Он в церкву ідуть молодята […]...
- Леся Українка – Питання Що ти говориш, любко моя мила? Се наче грім з ясного неба впав! Чи я тебе не щиро покохав? Ні! Певне, ти мене ніколи не любила! Журливо ти хитаєш головою І кажеш: “В нас дороги розійшлись”. О ні, я вірю – зійдуться колись, З’єднаємось навіки ми з тобою. Я поборю найтяжчі перешкоди, Я маю силу, […]...
- Леся Українка – “дивлюсь я на яснії зорі… “ Дивлюсь я на яснії зорі, Смутні мої думи, смутні. Сміються байдужії зорі Холодним промінням мені. Ви, зорі, байдужії зорі! Колись ви інакші були, В той час, коли ви мені в серце Солодку отруту лили....
- Леся Українка – Відповідь Не жаль мені, що я тебе кохаю, Та в нас дороги різно розійшлись. Ні, не кажи, що зійдуться колись! Не зійдуться, мій друже, я те знаю. Моє кохання – то для тебе згуба: Ти наче дуб високий та міцний, Я ж наче плющ похилий та смутний, – Плюща обійми гублять силу дуба. Та без притулку […]...
- Леся Українка – “Великеє місто. Будинки високі… “ Великеє місто. Будинки високі, Людей тих – без ліку! Веселую чутно музику. Розходяться людськії лави широкі, Скрізь видно ту юрбу велику. І все чужина! ох, біда самотному У місті широкім! Себе ночувать одиноким! І добре, хто має к багаттю чийому Склонитися слухом і оком. То ж добрії люди мене привітали В далекій країні, Там друга […]...
- Леся Українка – Бахчисарайський дворець Хоч не зруйнована – руїна ся будова, З усіх кутків тут пустка вигляда. Здається, тільки що промчалась тут біда, Мов хуртовина грізная, раптова. Тут водограїв ледве чутна мова, – Журливо, тихо гомонить вода, – Немов сльозами, краплями спада; Себе оплакує оселя ся чудова. Стоять з гарему звалища сумні, Садок і башта; тут в колишні дні […]...
- Леся Українка – Русалка (Поема в народному стилі) 1 Коло річки, у садочку Маленька хатина, – У хатині чорнобрива Молода дівчина. Щовечора, як зіронька До місяця сходить, Молодая дівчинонька В садочок виходить. Тож виходить сама з хати У ясную нічку, – А тим часом козаченько Перепливе річку, Як приверне к бережечку, Човничок прив’яже, – Уклониться дівчиноньці, “добривечір” скаже. По […]...
- Леся Українка – Орфеєве чудо (Легенда) Одкрита полонина, де будується нове місто, подібне до руїни своїми недокінченими безверхими хатами та недовершеними храмами. деякі будови і справді розруйновані до підмурівку, і лежать звалини, де-не-де чорніють пожарини. Орфей, Зет і Амфіон – три легендарні герої – працюють коло міського муру, циклопічної огради, що роззявляє великі чорні виломи і переривається чималими прогалинами. Зет […]...
- Леся Українка – Голосні струни ( Нарис ) … І fiori nati dal mio cor, I versi che pensavi, ma che non scrissi, Le parole d’amore che non ti dissi. Stecchetti [Квіти, що народились в моєму серці, Вірші, що їх я придумав, але не написав, Слова кохання, що їх не сказав тобі. Стеккетті (італ.). – Ред.] Коли вона йшла вулицею, […]...
- Леся Українка – Do (Гімн. Grave) До тебе, Україно, наша бездольная мати, Струна моя перша озветься. І буде струна урочисто і тихо лунати, І пісня від серця поллється. По світі широкому буде та пісня літати, А з нею надія кохана Скрізь буде літати, по світі між людьми питати, Де схована доля незнана? І, може, зустрінеться пісня моя самотная У світі з […]...
- Леся Українка – Полярна ніч (Фантазія) Сиділи ми при згаслому багатті Усі гуртом, – а гурт нас був чималий, – Дивилися, як вогники блакитні Тремтіли і конали, як між вуглям Вилися прудко золоті гадючки І чезли, а за ними чорний вугіль Сивизною вкривався, наче старів. Нам хата все тіснішою здавалась, Бо темрява з кутків давно вже вийшла Та й обступила […]...
- Леся Українка – Співець Пишно займались багрянії зорі Колись навесні, Любо лилися в пташиному хорі Пісні голосні; Грала промінням, ясним самоцвітом Порання роса, І усміхалась весняним привітом Натури краса. Гордо палала троянда розкішна, Найкраща з квіток, – Барвою й пахом вродливиця пишна Красила садок. А соловейко троянді вродливій Так любо співав, Голосом дивним співець чарівливий Садки розвивав; Слав до […]...
- Леся Українка – Товаришці на спомин Товаришко! хто зна, чи хутко доведеться Провадить знов розмови запальні, Нехай, поки від них ще серце б’ється, Я вам на незабудь спишу думки сумні. От, може, вам колись, – часами се буває, – Розглянути старі шпаргали прийде хіть, Ваш погляд сі щілки, блукаючи, спіткає І затримається при них на мить. І вам згадається садок, високий […]...
- Леся Українка – На роковини Шевченка Колись нашу рідну хату Темрява вкривала, А чужа сусідська хата Світлами сіяла. Та минав ти, наш Кобзарю, Чужії пороги, Орав свою вбогу ниву, Рідні перелоги. Гомоніла твоя кобза Гучною струною, В кожнім серці одбивалась Чистою луною. Спочиваєш ти, наш батьку, Тихо в домовині, Та збудила твоя пісня Думки на Вкраїні. Хай же промінь твоїх думок […]...
- Давня казка (дуже стисло/скорочено) – Українка Леся 1 Десь, колись, в якійсь країні, Де захочете, там буде, Бо у казці, та ще в віршах, Все можливо, добрі люде; Десь, колись, в якійсь країні Проживав поет нещасний, Тільки мав талан до віршів Не позичений, а власний. Поет не відрізнявся особливою вродою, але його душа була прекрасна. Він приходив кожного дня у діброву і […]...
Раніше природа лякала людину.