Леся Українка – Нова держава
Після вигнання гіксосів, почала царювати вісімнадцята династія єгипетських царів. І від сього часу вже починається нова держава. Вона одрізняється від попередніх держав надто великою владою святців і великим розвитком релігії. Се ж так і мусіло статися, бо коли війна проти гіксосів мала характер релігійної війни, то потім та релігія, котра перемогла, мусіла добре запанувати в країні. Військо теж заняло поважніше стоновище.
Тільки що прогнавши гіксосів єгиптяни кинулися до нових війн. Цар Амес (той, що скінчив війну проти гіксосів) оженився
Під той час в краю запанувала віра і святці. Скрізь будувались церкви, а надто в тих величезних “стоворотих” Тебах. Церкви будувалися при дворцах царських, в церквах малювалися часом царські походи та перемоги, в дворцах скрізь по стінах були боги, так що церква і дворець сливе не одрізнялись між собою. Скрізь видно царів, що при помочі бога топчуть ворогів під ноги. Скрізь дивні релігійні емблеми, невидані до тої пори, дедалі вони робляться все дивніші, все фантастичніші.
Від нової держави багато лишилося руїн, а ще більше підземних могильних переходів, там сила малюнків та барельєфів, хоч туди ніколи не западає сонячне світло. Царські могили, звичайно, найкраще оздоблені, в тих могилах знайдено чимало дорогого каміння, надто в могилах цариць. Багато тих могил є в горах лібійських.
Теби були збудовані по обидва боки Нілу. Будувалися вони довго, скілька віків; не одна династія царів поставила там свої дворці. То було найкраще, найбагатше місто в цілому Єгипті. Відколи ж зруйнували їх перси, прийшли Теби в упадок і вже за римських часів були вони сливе тим, чим тепер, величезними сумними руїнами, та де-не-де між ними стояли селянські хатки. При початку нашого XIX го століття, ще б можна було відбудувати багато тебанських пам’ятників, але ніхто про теє не дбав, турки та араби розносили каміння з тих пам’ятників для своїх будівлів. Однак ще й тепер зостались великі руїни при теперішньому містечку Карнаку. Треба знати, що на руїнах Теб поміщаються чотири містечка: Карнак, Луксор, Курнаг та Медінег-Табу.
Східна частина Карнакських руїн зветься Тутмозейон, бо вона з’являє собою дворець, початий Тутмесом І і достроєний його нащадками, теж Тутмесами. Сей Тутмозейон одділяється від іншого дворця, збудованого при царях XІX-ї, XX-ї та ХХІ-ї династії, великим двором, де стоять два обеліски, один цілий, другий вже розбитий. Обеліск єсть то великий стовп, у горі гостро затесаний. Ті два обеліски поставила цариця Гатасу з роду Тутмесів. По смерті Тутмеса І-го вона стала царювати замість своїх двох братів. Вона часто казала робити свої статуї в мужеській постаті і з бородою. Вона поставила в Тебах по другий бік Нілу велику церкву, на стінах тії церкви намальований великий поход в сторону Пунт (Фінікію), намальовані люди, що несуть різну здобич, взяту на війні, і цілі дерева для пересажування в Єгипет. далі намальовані човни, там теж переможне військо, що сурмить у сурми і тримає корогви; і цілий напис з йменням цариці Гатасу.
Третій двір в Тутмозейоні прикрашений колонами з постатями бога Озіріса, виробленими високим рельєфом. далі йдеться до двірця Тутмеса ІІІ-го, найславнішого царя ХVIII династії. В тому дворці є так звана “кімната предків”, вона була дуже розмальована і там були виписані ймення 60-ти Тутмесових предків, яких він вибрав, щоб їм честь давати. Тепер та заля і дворець дуже зруйновані.
Перед дворцем Тутмеса ІІІ-го є руїни церкви, поставленої ще при Узортезенах (XII династія), там же багато кімнат, збудованих в різні часи при різних царях. Видно, що єгипетські царі, як і перські, любили будувати свої дворці при давніших предківських і таким способом повставало ціле царське місто. В Тутмозейоні багато малюнків та написів про походи Тутмесів, але про краєву власне єгипетську історію з них дуже мало можна довідатися, хіба тільки що можна дослідити розвиток хисту будівничого та малярського та деяких нових звичаїв релігійних. дивна річ, на деяких малюнках чогось то старанно позбивані голови у тих фігур, що мали з’являти царського бога Аммона, так само і ймення сього бога теж скрізь повидовбувані. Що то мало значити, чи який протест народу проти віри, чи проти царя, невідомо.
Аммон в Тутмозейоні зветься цар богів і владарь небесний, а цар – добрий бог, владар обох країн (верхнього і нижнього Єгипту), владар корон. За ним змальована богиня з луком, стрілами і боєвою сокирою. Вона має з’являти собою Тебоіду.
В Тутмозейоні знайдена одна поема, де прославляються походи царя Тутмеса III-го. Так говорит бог Аммон Ра:
“Моя воля в тім, щоб твій крик войовничий лунав крізь по чужих сторонах і щоб царі всіх племен з’єдналися під твоєю рукою. Моя воля, щоб ти стоптав під сандаліями твоїми всіх ворогів і щоб ти побив, як я тобі наказав, усіх старшин нечистих народів. Увесь світ, як довгий, як широкий, від Сходу до Заходу, мусить тебе послухати. Ти досягнеш до кожного народу, серце твоє звеселиться, твоєї ж царської землі ніхто не стопче під ноги, я ж буду тебе скрізь провадити. Ти великий переможець, ти перейшов велику річку в Месопотамії, так я тобі приказав. Вороги в своїх сховах чують твій військовий крик, я ж одіймаю їм дихання життя.
– Ось я; моя воля, щоб ти вдарив на князів Тагі, я кидаю їх і їхні краї тобі під ноги. Нехай вони бачать твою величність, тебе, владаря світла, ти засяєш над ними, як мій образ.
– Ось я; моя воля, щоб ти знищив чужинців азіятських, щоб заполонив старшин їхніх, хай вони бачать твою величність в військовому уборі, при зброї на боєвому возі.
– Ось я; моя воля, щоб ти вдарив на східню країну, щоб пройшов по всіх містах святої землі, щоб всі бачили твою величність, наче ту зірку Сехет, що кидає проміння і росу.
– Ось я; моя воля, щоб ти вдарив західню країну; Кефа та Азі жахом пойнялися; нехай бачать вони твою величність, як молодого вола з одважним серцем, він оздоблений міцними рогами, ніхто не встоїть перед ним.
– Ось я; моя воля, щоб ти знищив усіх, що сидять при морі. Країна Матен тремтіть перед тобою, нехай бачить вона твою величність, наче бегемота, страшного владаря вод, ніхто не сміє до нього наближатись.
– Ось я; моя воля, щоб ти знищив тих, що живуть на островах, ті що живуть серед моря, нехай чують твій голос, нехай бачать вони твою величність, як переможця, що топче подоланого.
– Ось я; моя воля, щоб ти знищив Тагенну. Острови Тана під владою твого розуму. Нехай бачать вони твою величність, наче того лева, що лежить на трупах посеред долина.
– Ось я; моя воля, щоб ти знищив приморські краї, все морське около під твоєю рукою; хай всі бачать твою царську величність, наче того яструба, що сягає поглядом, де йому подобається”.
Трудно довідатися, про які власне сторони говориться в сій поемі. Видно все таки, що походи Тутмеса ІІІ-го сягали досить далеко, – як на ті часи, Але все ж не були вони такі вже надзвичайні, як говориться в хвалебних написах. Щороку єгиптяни ходили в поход. Покоривши яку країну, вони зоставляли там такий уряд, який був раніше, тільки заставляли платити собі податки, не лічачи того, що забиралося на війні.
В Азії царство єгипетське доходило до Тигру, а в Африці десь аж до Алжиру теперішнього, бо там знайдено одну колону Тутмеса ІІІ-го. Єгиптяни теж завоювали південні береги Малої Азії та скілька островів Архіпелагу. Певне що морські війни помагали єгиптянам вести фінікійці, бо самі єгиптяни ніколи не були моряками. Але всі ті перемоги були дуже несталі: як легко покорялися ті різні народи, так легко і знов визволялися з-під єгипетської влади. Одна тільки Етіопія міцно трималася з Єгиптом; вона мала однакову з Єгиптом мову, письмо, віру, і був навіть такий час, коли етіопська династія царювала в Єгипті. Окрім того Етіопія була прилучена не самими тільки війнами, а й царськими шлюбами, торгівлею і взагалі культурою, котра була у Єгипті вища.
Після Тутмеса ІІІ-го найглавнішим царем XVIII династії був Аменготеп III. Він поставив Луксорську церкву і сполучив її з Тутмозейном довгою вулицею, обставленою по обидва боки сфінксами та баранами, було їх усіх до 600, але тепер зосталося дуже мало, та й то пооббивані. На лівому березі Нілу близько могильних печер теж була Аменготепова церква, але тепер з неї тільки невиразні звалиська зостались, отож коло тії церкви стояли дві величезні статуї, що греки звали колоссами Мемнона. Се дві сидячі фігури 20 метрів заввишки (такі як дім на чотири поверхи). На них написано ймення Аменготепа III. Одна статуя перебита на двоє і перекинута. Одні історики кажуть, що її розвалив Камбіз, а другі кажуть, що землетрясення. В давні часи з тих статуй що дня при сході сонця йшов якийсь гук, подібний до гуку ліри. Через те греки видумали, що то статуї Мемнона, сина ранньої зорі, і що то він вітає свою матір що ранку. На п’єдесталах статуй багато грецьких та римських написів, де говориться про той надзвичайний спів статуй. Один римський імператор казав поправити ті статуї і замазати на них всі щілини, після того статуї перестали співати. Певне, що то роса, спадаючи через ті щілини в середину статуй, лунала гуком подібним до гуку струн на лірі, а може повітря, пробиваючися через щілини, так гуло.
При кінці XVIII-ї династії зайшла зміна в єгипетській релігії. Тоді були скрізь позбивані написи ймення бога Аммона і всі його образи сплюндровані. Замість того з’явився бог Атен-Ра. Малювався він наче сонце з промінням, а кожний промінь кінчався рукою. Над ним завжди писалося:”Атен-Ре (Ра) на горі небесній, Атен-Ре владарь неба, владарь набожної хвали Атен Ре на соняшній горі!” Здається, що поклонення сьому богові мало витіснити собою віру в інших богів і таким способом перейти в монотеїзм. думають, що та віра розвивалася під впливом матері Аменготепа ІV-го, цариці Tai. Вона не була єгиптянкою; на могильному малюнку вона змальована з білим лицем і може що вона була сіріянка або жидівка. Слово Атен трохи нагадує Адоная жидівського бога. Але то все тільки догадки. Може просто Аменготеп хотів завернути колишню простішу єгипетську віру, і для того вибрав головним богом сонце, його ж єгиптяни здавна шанували.
Як би там не було, тільки ся нова віра не втрималася в Єгипті; хутко віра в Аммона перемогла, а Атен-Ра згинув назавжди; ті нащадки Аменготепа, що хотіли таки затримати Атен-Ра, нічого не осягли, їхні ймення були скрізь позбивані, як колись ймення бога Аммона. Однак віра все-таки трохи одмінилась: XIX – та династія була з роду гіксосів і при ній надто ввійшо в силу поклонения Сетові (Сутек гіксосів), для того навіть царі деякі мали ймення Сеті. Найславніншй з них був Сеті І, він знов прилучив до Єгипту азіатські племена, що вже були відділились від нього. Взагалі ті азіатські племена ніколи не трималися міцно Єгипту. А власне на той час племена азіатські вступили межи собою з спілку, і не хотіли платити податків Єгипту; старшими у тій спілці буди хети. Сеті напав на них в країні Аморейській, взяв їхнє велике місто Кадет, потім лишив залоги міцні в містах Газі, Аскалоні та Магеддо. Потроху Сеті знову запанував над тими краями, що були завойовані при Тутмесі III. Багато зосталося малюнків, з’являючих ті походи та перемоги.
В Карнакському дворці єсть одна заля, збудована при Сеті І, се дуже величний пам’ятник єгипетського хисту будівничого. Вона має 100 метрів завширшки, 50 метрів завдовшки і 23 метри заввишки; в ній є 12 колон 10 метрів завтовшки кожна, колони ті мають капітель, подібну до квітів лотосу; деякі знов простішої форми, такі колони найчастіше стрічаються в єгипетських будовах. Вікна в тій салі були не дуже великі і закратовані, так що в салі світло було не дуже ясне і через те стрілющі барви на малюнках не так різали погляд. Малюнків тих дуже багато скрізь по стінах та на колонах, але більшість їх була пороблена не при Сеті І, а при синові його Рамзесі Мейамуні. Той же Рамзес казав вималювати всі походи свого батька.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Твір головні цінності казки маленький принц.