Леся Українка – Пан народовець
Ось послухайте, Іванцю,
Я ж добра вам жичу,
Я надумав видавати
Часопись мужичу…
Не мужичу, ні, “людову”,
Вибачте на слові,
Там я буду боронити
Справи народові.
Нащо вам здалася тая
Мудра політика,
Тільки часу марнування –
Сварка, біятика.
Хай пани ідуть до думи
Голову сушити,
Я вам справи господарські
Поможу рішити.
Я навчу вас, як гноїти
Землю для пшениці.
Кажете, землі немає?
То пусте, дрібниці!
Розкажу вам, як де в світі
Сіно косять люде…
В вас немає сіножаті?
Ет, якось-то буде!
Розкажу вам, як худобу
Треба випасати…
Вам не стало пасовиська?
Чи ж на те вважати?
Ну, навчу вас, як належить
Пильнувати ліса…
Ви не маєте вже ліса?
Отуди до біса!
То хіба навчу сушити
Вікове болото…
Як? Не маєте й болота?
No, to mniejsza о to!
Але ж слухайте, коханку,
Я ж добра вам жичу!
Хоч спаліте, а купіте
Часопись мужичу.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Леся Українка – до товаришів О, не забуду я тих днів на чужині, Чужої й рідної для мене хати, Де часто так приходилось мені Пекучу, гірку правду вислухати. Уперше там мені суворії питання Перед очима стале без покрас; Ті люди, що весь вік несли тяжке завдання, Казали: “Годі нам, тепер черга на вас, На вас, робітники незнані, молодії… Та тільки […]...
- Леся Українка – Леся Українка – Камінний господар (4) Оселя командорова в Мадріді. Опочивальня донни Анни, велика, пишно, але в темних тонах убрана кімната. Високі вузькі вікна з балконами сягають сливе до підлоги, жалюзі на них закриті. донна Анна у сивій з чорним півжалобній сукні сидить при столику, перебирає в скриньці коштовні покраси і приміряє їх до себе, дивлячись у свічадо. Командор (увіходить) Чого […]...
- Леся Українка – Бояриня (4) Терем. Оксана гаптує в кроснах, рухи в неї ліниві, в’ялі. Степан (увіходить і сідає близько Оксани на дзиглику) Щось голова болить… Оксана (не підводячи очей від шитва) Ти пізно встав. Степан Та світом же прийшов з тії беседи. Оксана Було там весело? Степан Ей, де там в ката! По щирості бояться слово мовить… П’ють, п’ють, […]...
- Леся Українка – Лист до товаришів Не від імені русько-українського народу, не від імені радикальної партії звертаюсь я до вас, мої знайомі і незнайомі товариші, я одважуюсь удатись до вас від свого, може, й невідомого вам ймення: обізвіться, докажіть, що ви живете і думаєте. Я чую свій товариський зв’язок з вами, і вся ганьба, недовір’я, іронія, що падає на вас, падає […]...
- Леся Українка – Одно слово (Оповідання тубільця з півночі) Було їх тута три, чужих людей; Тепер нема. Один умер одразу, Як тільки що приїхав, був слабий, Такий, як дівчина, огнем все дихав, Не їв нічого, тільки сніг і лід, І з того вмер. другий “чужий” поїхав Кудись, не знаю, може, що додому, А може далі, ми не розібрали, Як він […]...
- Леся Українка – “Мріє, не зрадь! Я так довго до тебе тужила… “ Мріє, не зрадь! Я так довго до тебе тужила, Стільки безрадісних днів, стільки безсонних ночей, А тепера я в тебе остатню надію вложила. О, не згасни, ти, світло безсонних очей! Мріє, не зрадь! Ти ж так довго лила свої чари В серце жадібне моє, сповнилось серце ущерть, Вже ж тепера мене не одіб’ють від тебе […]...
- Леся Українка – до натури Натуро-матінко! я на твоєму лоні дитячі радощі і горе виливала, І матір’ю тебе я щиро звала, З подякою складаючи долоні. Ти іскру божую збудила в моїх грудях; Надія, – їй же першу пісню я співала, – Мені провідною зорею стала, І з нею буду я добра шукати в людях. Коли ж почую я, що промінь […]...
- Леся Українка – Якутська поема Се ви питаєте за тих, Що тут застрелились на варті? Та добре, розкажу про них, Хоч то вони й не дуже варті: Були якути-дикуни, І мова в їх, і вчинки дикі, Хоч і небіжчики вони, А дурні – все скажу – великі. Сами скажіть, чого б їм тут У нас при війську сумувати, Та в […]...
- Леся Українка – В магазині квіток В великому місті в розкішну теплицю Дівчина прийшла молода, Бо серцем почула весну-чарівницю, Шуміла весняна вода. І ледве струмки задзвеніли співочі, Пташки заспівали дрібні, – Вчувались дівчині веснянки дівочі, Ввижались діброви рідні. І ледве натуру зо сну зимового Збудив поцілунок весни, – Дівчина запрагнула рясту дрібного, Їй проліски снились ясні. Тепер вона тут, в сій […]...
- Леся Українка – “Коли вже зачепили сі питання… “ Коли вже зачепили сі питання Про бога й про посмертне проживання, То й я вам думку висловлю свою, Куди не так, як німець ваш, поважно, Але, я думаю, не менш одважно. Не буду я тепера говорить Про Зевса, Одіна, про Браму і Єгову, – Вони вже вмерли, їх не оживить, – Тепер уже пора змінити […]...
- Леся Українка – Легенди У легендах стародавніх Справедливості немає, Все там річ іде про жертви Та кривавії події. В тих легендах ми читаем, Як дитяча кров рожева Рани гоїла на тілі жебрака, Старого діда; Як раз дівчина убога Хрестоносця врятувала Від прокази сарацинів, Свого серця кров віддавши; Як людей лихії чари В мертвий камінь обертали, Але кров невинна знову […]...
- Леся Українка – Королівна – Королівно, ясна панно, Ви себе навік згубили! Що з’єднало вас зо мною, Вбогим лицарем без спадку? – Мій лицарю, любий пане, Се мені гірка образа, – Я ж не звикла продавати Свого серця за червінці! – Королівно, ясна панно, Стану вашому належить Багряниця і корона, А не ся буденна одіж. – Мій лицарю, любий […]...
- Леся Українка – Блакитна троянда (дія третя) Літне мешкання. Праворуч будинок з верандою і садком. На авансцені, теж праворуч, альтанка або трельяж, обернутий до публіки виходом. Ліворуч теж будинок, менший. далі будинки і сільські хатки в садах. В глибині сцени річка з пологим піскуватим берегом. Ранок. Світло яскраве. Перед здійманням завіси чутно pianissimo, гуртовий спів “Пливе човен, води повен”, дедалі іде він […]...
- Леся Українка – де тії струни, де голос потужний Де тії струни, де голос потужний, Де теє слово крилате, Щоб заспівали про се лихо Щастям і горем багате? Щоб понесли все приховане в мурах Геть на просторі майдани, Щоб переклали на людськую мову Пісню, що дзвонять кайдани? Єрусалим мав свого Єремію, Що голосив серед поля; Чом же свого Єремії не має Наша зруйнована воля? […]...
- Леся Українка – Біда навчить Був собі горобець. І був би він нічого собі горобчик, та тільки біда, що дурненький він був. Як вилупився з яйця, так з того часу нітрошки не порозумнів. Нічого він не тямив: ані гніздечка звити, ані зерна доброго знайти, – де сяде, там і засне; що на очі навернеться, те і з’їсть. Тільки й того, […]...
- Леся Українка – Нехай Так, ми раби немає гірших в світі! Феллаги, парії щасливіші від нас. Бо в них і розум, і думки сповиті, А в нас вогонь Тітана ще не згас. Ми паралітики з блискучими очима. Великі духом, силою малі. Орлині крила чуєм за плечима. Сами ж кайданами прикуті до землі. Ми навіть власної не маєм хати. Усе […]...
- Леся Українка – Три хвилини Діалог 1. У клубі Натовп людей, промови, гамір. Одна пара, Монтаньяр і Жірондист, в палкій сперечці одбивається від гурту і кінчає на одшибі почату розмову. Монтаньяр Послухай, громадянине, ти знаєш, Я, монтаньяр, ненавиджу тебе І всі твої великопанські мрії. Жірондист Великопанські? Монтаньяр Вже ж, великопанські! Зреклися ви тит У Лів, привілеїв І хартій паперових лиш […]...
- Леся Українка – Перська держава при дарії Хоча дарієві не давалося завоювання чужих країв, так за те він умів заряджувати вже подоланими краями собі на користь. Власне він намагався видобути як можна більше собі користі в своєї великої держави. Про нього казали, що він, наче той купець, хоче зо всього зробити гроші. до часів дарія царі перські не мали ніякого порядку в […]...
- Леся Українка – Жіночий портрет Ти чесна жінка, ти не продаєш Своєї вроди й пестощів за гроші, Нещирих поцілунків не даєш За лакомство нещасне, за розкоші. Ти горда жінка, ти не увійшла В кубельце, звите дружніми руками, Найтяжчу працю ти собі взяла, Несеш мовчазно довгими роками. Ти добра жінка, слів терпких нема У тебе для таких, що “впали низько”, Хоч […]...
- Леся Українка – Імпровізація В гаю далекім, в гущавині пишній, Квіти гранати палкі розцвітають, Мов поцілунки палкі на устах Іншим палким поцілункам назустріч, Мов поцілунки рубінових уст… Спи, моє серцеї нехай там у гаю Квіти гранати палкі розцвітають… Вітри північні тремтять, затихаючи, Між запашними кущами лавровими, Наче зітхання жаги, Наче ті лаври стрівання таємнеє Любо ховають од світу цікавого […]...
- Леся Українка – Камінний господар (6) Світлиця для бенкетів у командоровій оселі. Не дуже велика, але гарно прикрашена різьбленими шафами, мисниками з дорогим начинням, арматурами тещо. Посередині довгий стіл, накритий до званої вечері, навколо нього дубові стільці важкого стилю. При одній стіні проти кінця стола великий портрет командора з чорним серпанком на рамі, проти другого кінця довге вузьке свічадо, що сягає […]...
- Леся Українка – “… Ні! я покорити її не здолаю… “ … Ні! я покорити її не здолаю, Ту пісню безумну, що з туги повстала, Ні маски не вмію накласти на неї, Ні в ясну одежу убрати не можу, – Б’є чорними крильми, мов хижая птиця, І ранить, як тільки я хочу приборкать Її силоміць. Гей, шаленая пісне! І в кого вдалась ти така непокірна? Дивись, […]...
- Леся Українка – Прощання В хаті молодого хлопця. дівчина в гостях, його мила, не коханка, не заручена, – мила. На столі великий, портрет, прикрашений квітками, портрет гарної молодої дівчини, не тої, що в гостях. Ніжна сцена. Хлопець Ти все-таки смутна, ой, яка ти смутна. Дівчина Я? Ні! дивись, справді, ні. Хлопець Ти усміхаєшся, але все ж бачу, що ти […]...
- Леся Українка – Мріє, не зрадь! Мріє, не зрадь! Я так довго до тебе тужила, Стільки безрадісних днів, стільки безсонних ночей. А тепера я в тебе остатню надію вложила. О, не згасни ти, світло безсонних очей! Мріє, не зрадь! Ти ж так довго лила свої чари в серце жадібне моє, сповнилось серце ущерть, вже ж тепера мене не одіб’ють від тебе […]...
- Леся Українка – “Якби я знав, що їм нема рятунку… “ Якби я знав, що їм нема рятунку, Що близько смерть і згуба неминуча, То я благав би марева в пустині: Хто мусить погибати на безвідді, Нехай же бачить хоч надію марну, І поки згаснуть очі, хай блищить їм, Леліючи, далека срібна хвиля, Нехай кивають пальми їм привітно, Мов прохолоду й спокій обіцяють. Нехай конаючий собі […]...
- Леся Українка – Кассандра (Епілог) Діється в Елладі через довгий час після руїни Трої. дім аргоського царя Агамемнона в Мікенах пишно заквітчаний знадвору, стежка від дверей до брами вистелена пурпурною тканиною. На небі громова туча. Блискає часом, але дощу нема. Цариця Клітемнестра з царським намісником Егістом наглядають, як раби й рабині кінчають прикрашати дім. Клітемнестра (до Егіста) Такої зустрічі ніхто […]...
- Леся Українка – Уривки з листа Товаришу мій! не здивуйте з лінивого вірша. Рифми, дочки безсонних ночей, покидають мене, Розмір, неначе химерная хвиля, Розбивається раптом об кожну малу перешкоду, Ви даремне шукали б у ньому дев’ятого валу, Могутньої хвилі, що такт одбива течії океану. Думки навіває мені тепер Чорнеє море – Дике, химерне воно, ні ладу, ні закону не знає, Вчора […]...
- Леся Українка – Байдари Дорога довга. Чагарі, долини, На небі палкому ніде ні хмари. Ми їдемо, спочинку ні хвилини. Коли зненацька чую: “Ось Байдари!” Дивлюся: брама, сиві дві скелини… О, що се? Чудо чи потужні чари? Немов заслона впала і відкрила Натури дивні, краснії дари, Що досі від людських очей ховались. Щоб тута жити, треба мати крила! Вже люди, […]...
- Леся Українка – Бояриня (3) Дальня кімнатка у горішньому поверсі в Степановім домі. Степан (уводить гостя козака) Ось тута поговорим, пане-брате, Бо знаєш, там… тут буде захисніше. (Оглядає сіни через двері, потім замикає двері на замок і зачиняє вікна. Сідає з гостем далі від дверей. Розмова ведеться не голосно). Великі чиняться там кривди, кажеш? Гість Та там такі напасті, що […]...
- Леся Українка – Руфін і Прісцілла (дія п’ята) Особи 5 дії Руфін Прісцілла Hapтал Парвус Покликач судовий Матрона Хлопець Комонник Гетера Поет Молодий юрист Старий юрист Молодий вояк Дідич-провінціал Другий дідич Лиxвap Римлянин у далматиці Його клієнт Багатий плебей 1-й табулярій 2-й табулярій Провінціалка Римлянка 1-й відпущеник 2-й відпущеник Вігіл Хлопець-пролетарій Пролетарій старший Вуличний філософ Убогий Жрець Цібели Вулична жінка Молодий грек Скульптор […]...
- Леся Українка – Афра Тихо. Повітря стоїть нерухоме, як води стоячі. Закам’янів на бананах широкий нерепаний лист. Ніжні мімози – і ті розгорнули листочки гарячі. Мліють без мрії… Ой, звідки се вирвався свист? Сурмлять у сурми і гатять в різкі тарабани! Гей, схаменіться! Хто сеї муки хотів? Їм байдуже! Гучно силу свою англічани Берегом Ніла несуть, щоб Єгипет почув […]...
- Леся Українка – Камінний господар (5) Кладовище в Мадріді. Пам’ятники переважно з темного каменю, суворого стилю. Збоку – гранітна каплиця стародавнього будування. Ні ростин, ні квітів. Холодний, сухий зимовий день. донна Анна в глибокій жалобі повагом іде, несучи в руках срібний нагробний вінець. За нею йде стара дуенья. Обидві надходять до могили, де стоїть пам’ятник командорові – велика статуя з командорською […]...
- Леся Українка – Лелія (Казка для дітей) У невеличкій кімнаті лежить на ліжку слабий хлопчик. Лежить він, не спить, дивиться, широко розкривши оченята, на вікно, заслонене хустиною: хустина не зовсім заслонила вікно, збоку трохи видко шибку й видко, як палає смужка блакитного світла аж додолу. – Павлусю, куди ти так дивишся? – спитала мама хлопчика, бо то ж мама […]...
- Леся Українка – Камінний господар (1) Кладовище в Севільї. Пишні мавзолеї, білі постаті смутку, мармур між кипарисами, багато квітів тропічних, яскравих. Більше краси, ніж туги. Донна Анна і долорес. Анна ясно вбрана, з квіткою в косах, вся в золотих сіточках та ланцюжках. долорес в глибокій жалобі стоїть на колінах коло одної могили, убраної свіжими вінками з живих квіток. Долорес (устає і […]...
- Леся Українка – Єврейська мелодія Ти не мій! розлучив нас далекий твій край, І вродлива чужинка забрала! Ти там, може, знайшов незаказаний рай, Я ж без тебе, мов квітка, зів’яла. І зостались мені лиш пісні та думки… Ті пісні наші бранці зложили, Прислухаючись, як край Євфрату-ріки Вавілонськії верби шуміли. Ті пісні не співались, у дні жалібні Арфи висіли смутно на […]...
- Леся Українка – Йоганна, жінка Хусова (1) Хуса (чоловік середнього віку, дуже чорнявий, кучерявий, кремезний, вираз обличчя у нього не лихий, але владний; увіходить заклопотаний і плеще кілька раз у долоні) Гей, слуги! швидше! Хто з вас є? Сюди! Увіходять: управитель дому, виночepпєць і кравчий. Управитель До р О Зказу, мій пане! (Вклоняється, за ним інших двоє вклоняються мовчки.) Хуса (до управителя) […]...
- Леся Українка – У пущі (1) Хата, грубо збита з колод; великий коминок, на ньому бюст, статуетки і кілька уламків античної скульптури. Едіта і Kpістабель змивають стіл і лави і стиха співають мелодію гімну без слів. Знадвору чутно стукіт сокир, свист пили, гукання робочих людей. Нарешті озивається голос: “Ну, годі на сьогодні! Час додому”. Річард і деві увіходять у хату потомлені. […]...
- Леся Українка – Музині химери (Гумореска) Поет (сидить за столом, крутить в руках перо над білим аркушем паперу; крутить довго, але папір все зостається білим. Зітхає) Ой музо-чарівнице, Ти, вірна помічнице, Прилинь до мене з неба! Муза (прилітає невидимкою з невідомого краю, але, здається, не з неба. По голосу чутно, що вона “не в настрою”) Чого тобі ще треба? Поет […]...
- Леся Українка – “Ось уночі пробудились думки… “ Ось уночі пробудились думки: “Спиш?” – мені крикнули і залюбки Кров мою пить почали, як вампіри… П’ють без ваги, без жалю і без міри… Ось налетіла одна промениста, Як метеор, безпричальна, ветвиста І пролетіла… її не спинить… Чую, що погляд мій гостро зорить, Пильно пронизує темряву чорну, – Не подолати її необорну! Думка пролинула, зсунулась […]...
- Леся Українка – Теологічна утопія Вже в найдавніших пам’ятниках людської творчості ми стрічаємо елементи літературної утопії. Місце наукової теорії займала тоді примітивна мораль і початкове звичаєве право, а на основі їх фантазія людська ткала візерунки бажаної прийдешності або вимареного, фантастичного минулого, зливаючи їх обох не раз в одну нероздільну фантасмагорію. Цікаво, що ці примітивні “утопії”, раз укоренившись у людських головах, […]...
Мій кумир твір.