Леся Українка – Питання
Що ти говориш, любко моя мила?
Се наче грім з ясного неба впав!
Чи я тебе не щиро покохав?
Ні! Певне, ти мене ніколи не любила!
Журливо ти хитаєш головою
І кажеш: “В нас дороги розійшлись”.
О ні, я вірю – зійдуться колись,
З’єднаємось навіки ми з тобою.
Я поборю найтяжчі перешкоди,
Я маю силу, я мов дуб міцний,
Я дам тобі притулок затишний,
Обороню від лютої негоди.
Мовчиш, мій друже ясний, і зітхаєш…
Твоя душа за мною не жалкує,
А тільки серце вражене сумує,
І жаль тобі, що ти мене кохаєш.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Леся Українка – “… Ні! я покорити її не здолаю… “ … Ні! я покорити її не здолаю, Ту пісню безумну, що з туги повстала, Ні маски не вмію накласти на неї, Ні в ясну одежу убрати не можу, – Б’є чорними крильми, мов хижая птиця, І ранить, як тільки я хочу приборкать Її силоміць. Гей, шаленая пісне! І в кого вдалась ти така непокірна? Дивись, […]...
- Леся Українка – Відповідь Не жаль мені, що я тебе кохаю, Та в нас дороги різно розійшлись. Ні, не кажи, що зійдуться колись! Не зійдуться, мій друже, я те знаю. Моє кохання – то для тебе згуба: Ти наче дуб високий та міцний, Я ж наче плющ похилий та смутний, – Плюща обійми гублять силу дуба. Та без притулку […]...
- Леся Українка – “Коли вже зачепили сі питання… “ Коли вже зачепили сі питання Про бога й про посмертне проживання, То й я вам думку висловлю свою, Куди не так, як німець ваш, поважно, Але, я думаю, не менш одважно. Не буду я тепера говорить Про Зевса, Одіна, про Браму і Єгову, – Вони вже вмерли, їх не оживить, – Тепер уже пора змінити […]...
- Леся Українка – Ave regina! Безжалісна музо, куди ти мене завела? Навіщо ти очі мені осліпила згубливим промінням своїм? Навіщо ти серце моє одурила, привабила маревом щастя? Навіщо ти вирвала в мене слова, що повинні б умерти зо мною? Ти квітами серця мого дорогу собі устелила, І кров’ю його ти окрасила шати свої, Найкращії думи мої вінцем золотим тобі стали, […]...
- Леся Українка – Товаришці на спомин Товаришко! хто зна, чи хутко доведеться Провадить знов розмови запальні, Нехай, поки від них ще серце б’ється, Я вам на незабудь спишу думки сумні. От, може, вам колись, – часами се буває, – Розглянути старі шпаргали прийде хіть, Ваш погляд сі щілки, блукаючи, спіткає І затримається при них на мить. І вам згадається садок, високий […]...
- Леся Українка – “У чорную хмару зібралася туга моя… “ У чорную хмару зібралася туга моя, Огнем-блискавицею жаль мій по ній розточився, Ударив перуном у серце, І рясним дощем полились мої сльози. Промчалась та буря-негода палка надо мною, Але не зломила мене, до землі не прибила, Я гордо чоло підвела, І очі, омиті сльозами, тепер поглядають ясніше, І в серці моїм переможнії співи лунають. Весняная […]...
- Леся Українка – “Всі наші сльози тугою палкою… “ Всі наші сльози тугою палкою Спадуть на серце, – серце запалає… Нехай палає, не дав спокою, Поки душа терпіти силу має. Коли ж не стане сили, коли туга Вразить украй те серденько замліле, Тоді душа повстане недолуга, Її розбудить серденько зболіле, Як же повстане – їй не буде впину, Заснути знов, як перш, вона не […]...
- Леся Українка – Ангел помсти У темряві таємній серед ночі До мене часто гість непевний приліта, Він поглядом жахає і віта, Мов зірка Марс кривава, сяють очі. Всміхається мені страшний посланець, Я бачу в усміху ненависть і любов, На білих крилах червоніє кров, Мов на снігу зорі вечірньої багрянець. Він промовля мені слова страшні й великі, В руках палає меч […]...
- Леся Українка – до мого фортепіано (Елегія) Мій давній друже! мушу я з тобою Розстатися надовго… Жаль мені! З тобою звикла я ділитися журбою, Вповідувать думки веселі і сумні. То ж при тобі, мій друже давній, вірний, Пройшло життя дитячеє моє. Як сяду при тобі я в час вечірній, Багато спогадів тоді встає! Картина повстає: зібравсь гурточок, Провадить речі, і співа, й […]...
- Леся Українка – Перемога Довго я не хотіла коритись весні, Не хотіла її вислухати, Тії речі лагідні, знадні, чарівні Я боялась до серця приймати. “Ні, не клич мене, весно, – казала я їй, – Не чаруй і не ваб надаремне. Що мені по красі тій веселій, ясній? В мене серце і смутне, і темне”. А весна гомоніла: “Послухай мене! […]...
- Леся Українка – Калина Козак умирає, дівчинонька плаче: “Візьми ж мене в сиру землю з собою, козаче!” – Ой, коли ж ти справді вірная дівчина, Буде з тебе на могилі хороша калина. “Ой, що ж тобі, милий, з того за потіха, Щоб я мала червоніти серед мого лиха? Ой, що ж тобі, милий, з того за відрада, Щоб я […]...
- Леся Українка – “Ой я постреляна, порубана словами… “ Ой я постреляна, порубана словами, Душа моя на рани знемагає, Неначе стрілами і гострими мечами, Мене його рука здалека досягає. Ой ви, слова, страшна, двусічна зброє, Спиніться, дайте спокій на хвилинку, Уже ж ми в серце ранені обоє, Хоч я не стала з ним до поєдинку. Не стала я, ой ні, додолу впала, Мої слова […]...
- Леся Українка – “Єреміє, зловісний пророче в залізнім ярмі!” Єреміє, зловісний пророче в залізнім ярмі! Певне, серце господь тобі дав із твердого кришталю: Ти провидів, що люд буде гнить у ворожій тюрмі, – Як же серце твоє не розбилось від лютого жалю? Як ти міг дочекатись, чи справдиться слово твоє? Роєм стріли ворожі на божеє місто летіли, – Певне, чарами ти гартував тоді серце […]...
- Леся Українка – На пам’ять 31 іюля 1895 року Тепер прощай! Хто знає, чи надовго. Миг може, хутко будем походжати По горах київських та по гаях волинських, А може, поки зійдемося знову, Води багато утече з річок І сліз з людських очей. Хто теє знає? Колись я думала для тебе на прощання Увити гарне рондо чи сонет І рифмами уквітчати навколо, Немов гільце весільне, […]...
- Леся Українка – “Не співайте мені сеї пісні… “ Не співайте мені сеї пісні, Не вражайте серденька мого! Легким сном спить мій жаль у серденьку, Нащо співом будити його? Ви не знаєте, що я гадаю, Як сиджу я мовчазна, бліда. То ж тоді в мене в серці глибоко Сяя пісня сумная рида!...
- Леся Українка – “Я знала те, що будуть сльози, мука… “ Я знала те, що будуть сльози, мука, Багато праці марної, дрібної, Невидної і часто, дуже часто Даремне вжитої. Не тільки надгороди За все те я не жду, а ледве-ледве Від власного картання захищаюсь І ледве стримую докори свого серця За те, що завинила без вини. Коли часами в сутіні щоденній Яскрава квітка щастя процвіте, Її […]...
- Леся Українка – “Не дорікати слово я дала… “ Не дорікати слово я дала, І в відповідь на тяжку постанову Ти дав колючу гілочку тернову, Без жаху я в вінок її вплела. Рясніше став колючий мій вінок… Дарма, я знала се! Тоді ще, як приймала Від тебе зброю, що сріблом сіяла, Я в серце прийняла безжалісний клинок. Тепер мені не жаль ні мук, ні […]...
- Леся Українка – “Ой піду я в бір темненький… “ Ой піду я в бір темненький, там суха смерека, Як розпалю ясну ватру, видно всім здалека. Запалала при смереці смолова ялиця: Горить моя досадонька, мов сухая глиця. Розбуялась досадонька з вогнем на просторі, Розсипала палкі іскри, мов яснії зорі. Як упаде з гори іскра, наче з неба зірка, Та як влучить в саме серце, – […]...
- Леся Українка – Як дитиною, бувало Як дитиною, бувало, Упаду, собі на лихо, То хоч в серце біль доходив, Я собі вставала тихо. “Що, болить?” – мене питали Але я не признавалась – Я була малою горда,- Щоб не плакать, я сміялась. А тепер, коли для мене Жартом злим кінчиться драма І от-от зірватись має Гостра, злобна епіграма,- Безпощадній зброї сміху […]...
- Леся Українка – Негода В темний вечір сиджу я в хатині; Буря грає на Чорному морі… Гомін, стогін, квиління пташині, Б’ється хвиля, як в лютому горі. Там на березі мріє кідками Морський човен, розбитий, нужденний, Наче звір, що в пустині пісками Його вихор засипав південний; Мов у неба рятунку благають Ті останки сумні, нещасливі, А з туману на них […]...
- Леся Українка – Саул (Монолог) “… І дух господній відступив від Саула і гнітив його дух лукавий від господа. … І бувало, як тільки дух лукавий находив на Саула, брав давид гусла і грав рукою своєю, і відпочивав Саул, і добре йому було, і відступав від нього дух лукавий. … Як вернувся давид з перемоги над чужинцем… вийшли жінки, радіючи […]...
- Леся Українка – Самсон (На біблейську тему) 1 Кому се так квітками, та вінками, Та віттям гордеє чоло вінчають? Кого то співами веселими й танками Ізраїльські дівчата зустрічають? То йде Самсон, веде потужні лави З кривавого страшного бойовиська; Він залучив собі багато слави, – В сей день розбив він філістимське військо. І бачить він: там під горою в далі […]...
- Леся Українка – Остання пісня Марії Стюарт Que suis je, helas!.. Що я тепер, о боже! жить мені для чого? Слаба, мов тіло, в котрім серця вже нема, Тінь марна я, мене жаль-туга обійма, Самої смерті прагну, більше вже нічого. Не будьте, вороги, ненависні до того, Хто в серці замірів владарних не здійма, Бо муку більшую, ніж має сил, прийма, Не довго […]...
- Леся Українка – Братові й сестрі на спомин Мені в сю ніч приснився ясний місяць, Високе небо, вільний винокол. Блакитне світло сяло і тремтіло, Немов огонь таємний чарівниці, А над тополею зоря світила, Моя зоря, що скрізь мені сіяла, Поки мене не замкнуто від неї В камінній клітці в чотирьох стінах. Мені приснилась, друзі мої рідні, Безсонна ніч одна, що так давно минула, […]...
- Леся Українка – “Шлю до тебе малий сей листочок… “ Шлю до тебе малий сей листочок, Може, ним я тобі пригадаю, Сею тріскою з нашого гаю, Наш далекий волинський куточок. Озовися, мій друже, до мене, Твого слова не чула я з літа, Бо я прагну від тебе привіта, Як дощу деревце те зелене. Єсть у мене ще просьба і друга; Сюю просьбу я шлю твоїй […]...
- Леся Українка – Sol (Rondeau) Соловейковий спів навесні Ллється в гаю, в зеленім розмаю, Та пісень тих я чуть не здолаю, І весняні квітки запашні Не для мене розквітли у гаю, – Я не бачу весняного раю; Тії співи та квіти ясні, Наче казку дивну, пригадаю – У сні!.. Вільні співи, гучні, голосні В ріднім краю я чути бажаю, – […]...
- Леся Українка – “Чого то часами, як сяду за діло… “ Чого то часами, як сяду за діло Або як вже працю кінчаю я сміло, Не раз се на мене, мов хмара яка, Спадає сумная задума тяжка? Така то задума спиня мою руку, Що людськую бачу кругом себе муку, Недолю та сльози – і думка зрина: Нащо тут здалася ся праця дрібна?.. Недолі й дотепніші люди […]...
- Леся Українка – “… Так прожила я цілу довгу зиму… “ … Так прожила я цілу довгу зиму. Зима минула, і весна настала, – Для мене все однакова пора. Мій час пливе собі так тихо-тихо, Як по ставку пливе листок сухий. Чудне життя… якби часами серце Живим жалем і болем не проймалось, Не знала б я, чи справді я живу, Чи тільки мріється мені життя крізь […]...
- Леся Українка – Кассандра (Епілог) Діється в Елладі через довгий час після руїни Трої. дім аргоського царя Агамемнона в Мікенах пишно заквітчаний знадвору, стежка від дверей до брами вистелена пурпурною тканиною. На небі громова туча. Блискає часом, але дощу нема. Цариця Клітемнестра з царським намісником Егістом наглядають, як раби й рабині кінчають прикрашати дім. Клітемнестра (до Егіста) Такої зустрічі ніхто […]...
- Леся Українка – “дивлюся я на смерть натури… “ Дивлюся я на смерть натури, і благання Я посилаю доленьці своїй, Щоб і мені дала кінець такий, Щоб я була спокійна в час конання. Ніхто щоб не почув тоді мого ридання. Та й по мені не мають сльози лить, – Сама в собі я буду жаль носить. О доленько моя, сповни моє бажання! І так […]...
- Леся Українка – “Я знаю, так, се хворії примари… “ Я знаю, так, се хворії примари, – Не час мені вмирати, не пора. Та налягли на серце чорні хмари Лихого пречуття, душа моя вмира! Вдяглися мрії у смуткові шати І понесли мене в дивний, мовчазний край, І там прийняв мене в зеленії палати Плакучих верб і кипарисів гай. Серпанком чорним жалібниці-мрії Мені покрили, очі, змеркнув […]...
- Леся Українка – To be or not to be? Стій, серце, стій! не бийся так шалено. Вгамуйся, думко, не літай так буйно! Не бий крильми в порожньому просторі. Ти, музо винозора, не сліпи Мене вогнем твоїх очей безсмертних! Дай руку, притули мене до свого лона. Тобі я віддала усе, що мала, Подай мені великую пораду. Дивись: навколо нас великі перелоги, І дикі пущі, і […]...
- Леся Українка – Леся Українка – Камінний господар (4) Оселя командорова в Мадріді. Опочивальня донни Анни, велика, пишно, але в темних тонах убрана кімната. Високі вузькі вікна з балконами сягають сливе до підлоги, жалюзі на них закриті. донна Анна у сивій з чорним півжалобній сукні сидить при столику, перебирає в скриньці коштовні покраси і приміряє їх до себе, дивлячись у свічадо. Командор (увіходить) Чого […]...
- Леся Українка – На човні Нічко дивна! тобі я корюся. Геть всі темнії думи сумні! Не змагаюся вже, не борюся, Потопаю в сріблястому сні. Люда сидять, спить, і людськеє лихо, – Лихо сили не має в сю ніч. Тихо скрізь, і на серденьку тихо, Десь журба з нього згинула пріч. Може, тільки сховалась глибоко? Може, зараз прокинеться знов? Та дарма! […]...
- Леся Українка – Таємний дар Плакати довго Єгипет не вміє. Умив свої пальми, Руно зелене та буйне ланів понаднільських скропив І підновив позолоту блискучу в розлогій пустині, Та й усміхається знову, – таємнії радощі Сфінкса! Бачу: єгиптянок очі сміються з-під чорних серпанків, Жінку Іслам пригнобив, але очі зосталися вільні!.. Співом свій крам вихваляють жінки й чоловіки, Гордо важенную ношу несучи […]...
- Леся Українка – Нічка тиха і темна була Нічка тиха і темна була. Я стояла, мій друже, з тобою; Я дивилась на тебе з журбою, Нічка тиха і темна була. Вітер сумно зітхав у саду. Ти співав, я мовчазна сиділа, Пісня в серці у мене бриніла; Вітер сумно зітхав у саду… Спалахнула далека зірниця, Ох, яка мене туга взяла! Серце гострим ножем пройняла… […]...
- Леся Українка – Завітання В темну безсонную ніч, в передсвітнюю чорну годину, Втомленим очам моїм вельми дивна поява з’явилась: Темно-червонее світло, неначе той одблиск пожежі, Лихо віщуючий, темряву ночі розсунув. В світлі з’явилася генія темная постать. Довга та чорная шата, мов хмара, його покривала І хвилювала в повітрі, як море в негоду, Сталі холодної полиском крила широкі ясніли; Кучері […]...
- Леся Українка – Народ пророкові Ти прокляв нас прокльоном важким За жорстокість, упертість і зраду. Сам судив нас, і вирок дав сам, І ніколи не кликав на раду. Скорпіоном язик твій був нам, Ти нас мучив і жалив невпинно, А тепер ще й стоїш проти нас, Мов ображений ти безневинно. Так, тепера здається тобі, Що вже й світ не видав […]...
- Леся Українка – Кассандра (3) Покій Андромахи. Рабині прядуть і тчуть, деякі гаптують і шиють. Андромаха тче великий білий плат, обходячи навколо високі кросна. Андромаха (до рабинь) Підіть на браму ви, Левк Е й Хріз Е, Іди й ти, Айтро; по черзі вертайтесь, Поглянувши на бій і розпитавшись, Про Гектора мені звістки приносьте. Рабині виходять. Клімена (стара рабиня) Чому ти, […]...
- Леся Українка – Веснянка (Сестрі Олесі) Як яснеє сонце Закине свій промінь ясний До тебе в віконце, – Озвись на привіт весняний. Олесю, серденько, Співай веселенько! Весняного ранку Співай, моя люба, веснянку! Як бідну первістку, Дочасну, морози поб’ють. І кущик любистку Холоднії роси поллють, – Не плач, моя роже, Весна переможе! Весняного ранку Співай, моя люба, веснянку! Як дрібнії […]...
Прагнення до збагачення основний змист життя калитки.