Леся Українка – Слово, чому ти не твердая криця
Слово, чому ти не твердая криця,
Що серед бою так гостро іскриться?
Чом ти не гострий, безжалісний меч,
Той, що здійма вражі голови з плеч?
Ти, моя щира, гартована мова,
Я тебе видобуть з піхви готова,
Тільки ж ти кров з мого серця проллєш,
Вражого ж серця клинком не проб’єш…
Вигострю, виточу зброю іскристу,
Скільки достане снаги мені й хисту,
Потім її почеплю при стіні
Іншим на втіху, на смуток мені.
Слово, моя ти єдиная зброє,
Ми не повинні загинуть обоє!
Може, в руках невідомих братів
Станеш ти кращим мечем на катів.
Брязне клинок об залізо кайданів,
Піде луна по твердинях тиранів,
Стрінеться з брязкотом інших мечей,
З гуком нових, не тюремних речей.
Месники дужі приймуть мою зброю,
Кинуться з нею одважно до бою…
Зброє моя, послужи воякам
Краще, ніж служиш ти хворим рукам!
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Леся Українка – “Не дорікати слово я дала… “ Не дорікати слово я дала, І в відповідь на тяжку постанову Ти дав колючу гілочку тернову, Без жаху я в вінок її вплела. Рясніше став колючий мій вінок… Дарма, я знала се! Тоді ще, як приймала Від тебе зброю, що сріблом сіяла, Я в серце прийняла безжалісний клинок. Тепер мені не жаль ні мук, ні […]...
- “Слово, моя ти єдиная зброє… ” (Леся Українка) (1 варіант) Багато всього сказано про незабутню Лесю Українку, але хіба ж можна сказати все про цю неординарну й цікаву особистість? Хвору й слабосилу дівчину, яка страждала на туберкульоз кісток, І. Я. Франко називав “трохи чи не поодиноким мужчиною на всю соборну Україну”, схиляючись перед її мужністю жити. Понад усе любила Леся Українка рідну землю, страждала через […]...
- “Слово, моя ти єдиная зброє… ” (Леся Українка) (2 варіант) Лариса Петрівна Косач чи, як вона більше відома, Леся Українка, була дійсно великою жінкою. Поетеса, драматург-новатор, публіцист, критик, громадський діяч – і це лише мала частина її обдарувань. Леся Українка була першою серед тих, хто розпочинав нову українську літературу, хто прагнув вивести її на світовий рівень, позбавивши ознак хуторянства, замкненості. Проте ця жінка особлива не […]...
- “Слово, моя ти єдиная зброє… ” (Леся Українка) (3 варіант) У творчості всіх великих поетів обов’язково є вірші, присвячені слову – його силі, його призначенню в житті суспільства. Інакше й не може бути, адже, прийшовши в літературу, письменник повинен добре усвідомлювати свою мету і своє місце в мистецтві слова. Леся Українка розуміла своє покликання як служіння народові. Розуміла й діяла, не відступаючи від переконань – […]...
- Леся Українка – “… Порвалася нескінчена розмова… “ Пам’яті C. M. … Порвалася нескінчена розмова. Тремтить вона, мов порвана струна, В моєму серці. Від одного слова Розкрилася в душі моїй труна. Повстала туга, сном важким приспана, Повстала велетом і досягла до хмар, Жаль запалав, прибоєм океана Загомонів його страшний пожар. Ох, той пожар у других будить силу, Ту, що Бастілії тиранів розбива, Що […]...
- Леся Українка – Одно слово (Оповідання тубільця з півночі) Було їх тута три, чужих людей; Тепер нема. Один умер одразу, Як тільки що приїхав, був слабий, Такий, як дівчина, огнем все дихав, Не їв нічого, тільки сніг і лід, І з того вмер. другий “чужий” поїхав Кудись, не знаю, може, що додому, А може далі, ми не розібрали, Як він […]...
- Леся Українка – “О, знаю я, багато ще промчить… “ О, знаю я, багато ще промчить Злих хуртовин над головою в мене, Багато ще надій із серця облетить, Немов од вихру листячко зелене. Не раз мене обгорне, мов туман, Страшного розпачу отрутнеє дихання, Тяжке безвір’я в себе, в свій талан І в те, що у людей на світі є призвання. Не раз в душі наступить […]...
- Леся Українка – Ангел помсти У темряві таємній серед ночі До мене часто гість непевний приліта, Він поглядом жахає і віта, Мов зірка Марс кривава, сяють очі. Всміхається мені страшний посланець, Я бачу в усміху ненависть і любов, На білих крилах червоніє кров, Мов на снігу зорі вечірньої багрянець. Він промовля мені слова страшні й великі, В руках палає меч […]...
- Леся Українка – “Хто дасть моїм очам потоки сліз?” Хто дасть моїм очам потоки сліз? Ні, нащо сльози, то ж не сніг нагірний, А туга щонайглибша має литись Гіркими хвилями. Нагірний сніг ще може Розтати від проміння весняного, В долину збігти джерелом раптовим, А на верхів’ї, що біліло снігом, Віночок зацвіте рясних квіток. А туга… се, як море: перекотить Всі хвилі, з краю в […]...
- Леся Українка – “Ой я постреляна, порубана словами… “ Ой я постреляна, порубана словами, Душа моя на рани знемагає, Неначе стрілами і гострими мечами, Мене його рука здалека досягає. Ой ви, слова, страшна, двусічна зброє, Спиніться, дайте спокій на хвилинку, Уже ж ми в серце ранені обоє, Хоч я не стала з ним до поєдинку. Не стала я, ой ні, додолу впала, Мої слова […]...
- Леся Українка – Fiat nox! “Хай буде тьма!” – сказав наш бог земний. І стала тьма, запанував хаос, Немов перед створінням світу. Ні, ще гірше Був той хаос, бо у ньому були Живі створіння, їх давила тьма. Скрізь марища з хаосу виринали, Лиха зараза, голод, злидні, жах – Несвітський жах усім морозив душу: І найодважнішим ставало жаско, Голодні крики слухаючи […]...
- Леся Українка – To be or not to be? Стій, серце, стій! не бийся так шалено. Вгамуйся, думко, не літай так буйно! Не бий крильми в порожньому просторі. Ти, музо винозора, не сліпи Мене вогнем твоїх очей безсмертних! Дай руку, притули мене до свого лона. Тобі я віддала усе, що мала, Подай мені великую пораду. Дивись: навколо нас великі перелоги, І дикі пущі, і […]...
- Леся Українка – “Якби вся кров моя уплинула отак… “ Якби вся кров моя уплинула отак, Як сі слова! Якби моє життя Так зникло непримітно, як зникає Вечірнє світло!.. Хто мене поставив Сторожею серед руїн і смутку? Хто наложив на мене обов’язок Будити мертвих, тішити живих Калейдоскопом радощів і горя? Хто гордощі вложив мені у серце? Хто дав мені одваги меч двусічний? Хто кликав брать […]...
- Леся Українка – “… Ні! я покорити її не здолаю… “ … Ні! я покорити її не здолаю, Ту пісню безумну, що з туги повстала, Ні маски не вмію накласти на неї, Ні в ясну одежу убрати не можу, – Б’є чорними крильми, мов хижая птиця, І ранить, як тільки я хочу приборкать Її силоміць. Гей, шаленая пісне! І в кого вдалась ти така непокірна? Дивись, […]...
- Леся Українка – Остання пісня Марії Стюарт Que suis je, helas!.. Що я тепер, о боже! жить мені для чого? Слаба, мов тіло, в котрім серця вже нема, Тінь марна я, мене жаль-туга обійма, Самої смерті прагну, більше вже нічого. Не будьте, вороги, ненависні до того, Хто в серці замірів владарних не здійма, Бо муку більшую, ніж має сил, прийма, Не довго […]...
- Леся Українка – Ave regina! Безжалісна музо, куди ти мене завела? Навіщо ти очі мені осліпила згубливим промінням своїм? Навіщо ти серце моє одурила, привабила маревом щастя? Навіщо ти вирвала в мене слова, що повинні б умерти зо мною? Ти квітами серця мого дорогу собі устелила, І кров’ю його ти окрасила шати свої, Найкращії думи мої вінцем золотим тобі стали, […]...
- Леся Українка – У тумані Боже! куди се я плину Сим біловійним туманом? Може, я лину на безвість В вогкі летючі сніги? Може, то тільки легенда Край той, осяяний сонцем, Край той, куди я збиралась Болі свої віднести? Може, то казка знадлива Тії смарагдові луки, Плеск тепловодої річки, Злотоіскристі піски? Може, то відьма-гарячка Спогади й мрії зібрала, З них на […]...
- Леся Українка – “Єреміє, зловісний пророче в залізнім ярмі!” Єреміє, зловісний пророче в залізнім ярмі! Певне, серце господь тобі дав із твердого кришталю: Ти провидів, що люд буде гнить у ворожій тюрмі, – Як же серце твоє не розбилось від лютого жалю? Як ти міг дочекатись, чи справдиться слово твоє? Роєм стріли ворожі на божеє місто летіли, – Певне, чарами ти гартував тоді серце […]...
- Леся Українка – Граф фон Ейнзідель Чого в пишнім замку ні в однім вікні Всю ніч аж до ранку не гаснуть огні? Чи граф фон Ейнзідель гуляє? Так чом же ні співів не чуть, ні музик, А зрідка чувати приглушений крик? Чи граф фон Ейнзідель вмирає? Ні, граф фон Ейнзідель і жив, і здоров, Йому тільки в жилах бентежиться кров, Думки […]...
- Леся Українка – Леся Українка – Камінний господар (4) Оселя командорова в Мадріді. Опочивальня донни Анни, велика, пишно, але в темних тонах убрана кімната. Високі вузькі вікна з балконами сягають сливе до підлоги, жалюзі на них закриті. донна Анна у сивій з чорним півжалобній сукні сидить при столику, перебирає в скриньці коштовні покраси і приміряє їх до себе, дивлячись у свічадо. Командор (увіходить) Чого […]...
- Леся Українка – “Я знаю, так, се хворії примари… “ Я знаю, так, се хворії примари, – Не час мені вмирати, не пора. Та налягли на серце чорні хмари Лихого пречуття, душа моя вмира! Вдяглися мрії у смуткові шати І понесли мене в дивний, мовчазний край, І там прийняв мене в зеленії палати Плакучих верб і кипарисів гай. Серпанком чорним жалібниці-мрії Мені покрили, очі, змеркнув […]...
- Леся Українка – Do (Гімн. Grave) До тебе, Україно, наша бездольная мати, Струна моя перша озветься. І буде струна урочисто і тихо лунати, І пісня від серця поллється. По світі широкому буде та пісня літати, А з нею надія кохана Скрізь буде літати, по світі між людьми питати, Де схована доля незнана? І, може, зустрінеться пісня моя самотная У світі з […]...
- Леся Українка – Співець Пишно займались багрянії зорі Колись навесні, Любо лилися в пташиному хорі Пісні голосні; Грала промінням, ясним самоцвітом Порання роса, І усміхалась весняним привітом Натури краса. Гордо палала троянда розкішна, Найкраща з квіток, – Барвою й пахом вродливиця пишна Красила садок. А соловейко троянді вродливій Так любо співав, Голосом дивним співець чарівливий Садки розвивав; Слав до […]...
- Леся Українка – Перемога Довго я не хотіла коритись весні, Не хотіла її вислухати, Тії речі лагідні, знадні, чарівні Я боялась до серця приймати. “Ні, не клич мене, весно, – казала я їй, – Не чаруй і не ваб надаремне. Що мені по красі тій веселій, ясній? В мене серце і смутне, і темне”. А весна гомоніла: “Послухай мене! […]...
- Безсмертна Леся Українка Леся Українка… Її ім’я золотими літерами закарбувалося на скрижалях нашої літератури, нашої історії. Ми споруджуємо їй пам’ятники, будуємо меморіальні комплекси, влаштовуємо урочисті концерти на її честь і не підозрюємо, що дух її завжди присутній серед нас. Жінка-борець, жінка, яка “в серці має те, що не вмирає”. Життя Лесі Українки – це боротьба впродовж довгих років […]...
- Леся Українка – Пророк (З біблійних мотивів) Я духові серцем сказав: “Навіщо ти будиш мене серед ночі? Навіщо сі тихі уста розв’язав І речі надав їм пророчі? Оспалі тут люди, в них в’ялі серця, Народ сей не вдавсь на борця”. Мій дух промовляє мені: “Ставай, вартовий, без вагання на чати! Хоч люди замлілі в рідній стороні На голос твій […]...
- Леся Українка – Re (Пісня. Вrioso) Реве-гуде негодонька, Негодоньки не боюся, Хоч на мене пригодонька, Та я нею не журюся. Гей ви, грізні, чорні хмари! Я на вас збираю чари, Чарівну добуду зброю І пісні свої узброю. Дощі ваші дрібненькії Обернуться в перли дрібні, Поломляться ясненькії Блискавиці ваші срібні. Я ж пущу свою пригоду Геть на тую бистру воду, Я розвію […]...
- Леся Українка – Мій шлях На шлях я вийшла ранньою весною І тихий спів несмілий заспівала, А хто стрівався на шляху зо мною, Того я щирий серденьком вітала: “Самій не довго збитися з путі, Та трудно з неї збитись у гурті”. На шлях я вийшла ранньою весною І тихий спів несмілий заспівала, А хто стрівався на шляху зо мною, Того […]...
- Леся Українка – “Я знала те, що будуть сльози, мука… “ Я знала те, що будуть сльози, мука, Багато праці марної, дрібної, Невидної і часто, дуже часто Даремне вжитої. Не тільки надгороди За все те я не жду, а ледве-ледве Від власного картання захищаюсь І ледве стримую докори свого серця За те, що завинила без вини. Коли часами в сутіні щоденній Яскрава квітка щастя процвіте, Її […]...
- Леся Українка – Eppur ti tradiro Тебе я, може, зраджу. В ту годину, Як таємницею весь світ укриє мла, Приникне геній з поглядом огнистим І з поцілунком до мого чола. І я тоді бліда й тремтяча встану, Покину ліжко і піду за ним. Крізь темряву піду за гордим і величним Таємним генієм моїм. Моїм устам свої слова надасть він, Одкриє всі […]...
- Леся Українка – “Кров твоя – рубін коштовний… “ “Кров твоя – рубін коштовний, Кров твоя – зоря світання, Кров із серця для поета Надгорода і придбання”. Так поету люди кажуть. Звик він вірить у дурниці. І радіє крові з серця, Наче царській багряниці. Мудрим людям достаються Поцілунки, лаври, квіти, А поету на потіху Все криваві самоцвіти. Люди всьому знають ціну. В них ніщо […]...
- Леся Українка – “Гострим полиском хвилі спалахують… “ Гострим полиском хвилі спалахують Після бурі у місячну ніч, Наче військо мечами двусічними Хоче знять вражі голови а пліч. Зброї полиск і гомін розкотистий – Се неначе повстання гуде, Наче сила народна узброєна Без упину на приступ іде. Кожний меч – промінь світла небесного Впав згори й знов угору зроста; Кожний гук – відгук сили […]...
- Леся Українка – На мотив з Міцкевича Я не кохаю тебе і не прагну дружиною стати. Твої поцілунки, обійми і в мріях не сняться мені, В мислях ніколи коханим тебе не одважусь назвати; Я часто питаю себе: чи кохаю? – Одказую: ні! Тільки ж як сяду край тебе, серденько мов птиця заб’ється, Дивлюся на тебе й не можу одвести очей, І хоч […]...
- Леся Українка – Віла-посестра Гей, на бога, що за дивне диво? Не знайшов юнак з ким побрататись, Не знайшов між хлопців побратима, Не знайшов межи дівчат посестри, А надибав вілу білу в горах, Вілу білу з поглядом урочим, Обмінявся з нею пірначами, Цілував її в обличчя біле, Стиснув руку і назвав: “посестро”, А вона його: “мій побратиме”, Та й […]...
- Леся Українка – “Чом я не можу злинути угору… “ Чом я не можу злинути угору, Туди, на те верхів’я золоте, Де місяць просвітив біляву хмарку? Я ж бачила, як хмарка та вродилась: Вона повстала з гучного потоку Туманом білим, парою без барви І тихо поплила понад водою Глибокими ярами далі вгору, Поволі підвелась, немов насилу, І вгору подалась. Вона чіплялась За смерекові гребені зелені, […]...
- Леся Українка – Примара Я бачу їх, як вони йдуть, здалека, з правіку, йдуть без упину і без кінця, довгою зграєю. Початок тої зграї згубився вдалині, кінця не видко у тьмі, аж непевність бере, чи є той кінець і початок, чи се не коло величезне, безвихідне кружить перед очима моїми, кружить, кружить і нема йому впину. Сила їх пройшла […]...
- Леся Українка – давня весна Була весна весела, щедра, мила, Промінням грала, сипала квітки, Вона летіла хутко, мов стокрила, За нею вслід співучії пташки! Все ожило, усе загомоніло – Зелений шум, веселая луна! Співало все, сміялось і бриніло, А я лежала хвора й самотна. Я думала: “Весна для всіх настала, Дарунки всім несе вона, ясна, Для мене тільки дару не […]...
- Леся Українка – “Стояла я і слухала весну… “ Стояла я і слухала весну, Весна мені багато говорила, Співала пісню дзвінку, голосну То знов таємно-тихо шепотіла. Вона мені співала про любов, Про молодощі, радощі, надії, Вона мені переспівала знов Те, що давно мені співали мрії....
- Леся Українка – Кассандра (6) Той самий Кассандрин покій. Кассандра і Гелен. Кассандра Так ти скажи мені по правді, брате, Яку ти провість по пташках побачив? (дивиться йому в вічі, Гелен їх спускає додолу.) Гелен Так що там! Ми обоє віщуни І добре знаєм, що пташки, й утрібки, І кров, і дим від жертви – все то тільки Покраси й […]...
- Леся Українка – “У чорную хмару зібралася туга моя… “ У чорную хмару зібралася туга моя, Огнем-блискавицею жаль мій по ній розточився, Ударив перуном у серце, І рясним дощем полились мої сльози. Промчалась та буря-негода палка надо мною, Але не зломила мене, до землі не прибила, Я гордо чоло підвела, І очі, омиті сльозами, тепер поглядають ясніше, І в серці моїм переможнії співи лунають. Весняная […]...
Поезія в житті людини.