Леся Українка – Трагедія

Чує лицар серед бою,

Що смертельна рана в грудях,
Стиснув панцира міцніше,
Аби кров затамувати.

Бачить з вежі гарна дама,

Що поблід її коханий,
Що рукою стиснув груди, –
Носила до нього джуру.

– Пане лицарю, вас просять

Залишити бій кривавий
Хоч на ту малу часину,
Поки рану перев’яжуть.

Є у нас м’які завої

І бальзам на рану гойний,
Там на вежі біла постіль
Вже давно для вас готова.

“Любий джуро! щира дяка

Тій, що шле тебе до мене,
Але я прийти не можу
На запросини лагідні.

Якби я хоч на хвилину

Скинув сей залізний панцир,
Кров би ринулась потоком
І життя мов порвала б.

Бо й такі бувають рани,

Що нема на них бальзаму,
Що нема на них завоїв,
Окрім панцира твердого”.

– Ох, мій пане, ся відповідь

Зранить серце ніжній дамі! –
“Може, має дама панцир,
Хай його міцніше стисне”.

Кімполунг, 6.06.1901

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...
Ви зараз читаєте: Леся Українка – Трагедія