Леся Українка – У тумані


Боже! куди се я плину

Сим біловійним туманом?
Може, я лину на безвість
В вогкі летючі сніги?

Може, то тільки легенда

Край той, осяяний сонцем,
Край той, куди я збиралась
Болі свої віднести?

Може, то казка знадлива

Тії смарагдові луки,
Плеск тепловодої річки,
Злотоіскристі піски?

Може, то відьма-гарячка

Спогади й мрії зібрала,
З них на вогні мого палу
Дивний зварила напій

І пройняла мені душу

Непереможним безумством
Тим, що людину заводить
На бездоріжжя страшні?

Може, і в сніжних пустелях

Fata morgana панує,
Марева срібно-блакитні
Сіючи в білих снігах?

Може, прокинуся хутко

З сеї примари-омани
Десь на безлюднім просторі
І без надій на життя?..



1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...



Неповторний світ дитинства лесі українки.
Ви зараз читаєте: Леся Українка – У тумані