Леся Українка – “Уста говорять: “він навіки згинув!… ” “Ти не хтів мене взять… “


Ти не хтів мене взять, полишив мене тут на сторожі,

Ти мені заповідав скрасити могилу твою
В білий мармур, і плющ, і криваві осіннії рожі,
Ти мені заповідав носити жалобу мою
Так, як носять в легендах царівни мовчазні, хороші.
Довго ждать мені, друже, ще мармур не тесаний твій,

Ще немає на чому повитись плющу жалібному,
Не цвітуть ще осінні троянди в порі весняній,
Камінь, темряву й кров маю тільки ще в серці сумному,
Не здаюсь я царівною людям в жалобі моїй.
Ох, як часто мене опановують сни зловорожі,

Сниться все, що я голову радо на страту несу,
Але то тільки сни, – я повинна стоять на сторожі,
Бо мені заповідано в спадок жалобу й красу,
Білий мармур, і плющ, і криваві осіннії рожі…



1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...



Леся українка лісова пісня короткий зміст.
Ви зараз читаєте: Леся Українка – “Уста говорять: “він навіки згинув!… ” “Ти не хтів мене взять… “