Леся Українка – “В небі місяць зіходить смутний… “

В небі місяць зіходить смутний,
Поміж хмарами вид свій ховає,

Його промінь червоний, сумний
Поза хмарами світить-палає.

Мов пожежа на небі горить,
Землю ж темнії тіні вкривають,

Ледве промінь прорветься на мить,
Знову хмари, мов дим, застилають.

Крізь темноту самотно зорить
Одинокая зірка ясная,

Її промінь так гордо горить,
Не страшна їй темнота нічная!

Гордий промінь в тієї зорі,
Та в нім туга палає огниста,

І сіяє та зірка вгорі,
Мов велика сльоза промениста.

Чи над людьми та зірка сумна
Променистими слізьми ридає?

Чи того, що самотна вона
По безмірнім просторі блукає?..


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars
(1 votes, average: 5,00 out of 5)



Толстой создатель жанра романа-эпопеи.
Ви зараз читаєте: Леся Українка – “В небі місяць зіходить смутний… “
Copyright © Українська література 2023. All Rights Reserved.