Леся Українка – Відповідь
Не жаль мені, що я тебе кохаю,
Та в нас дороги різно розійшлись.
Ні, не кажи, що зійдуться колись!
Не зійдуться, мій друже, я те знаю.
Моє кохання – то для тебе згуба:
Ти наче дуб високий та міцний,
Я ж наче плющ похилий та смутний, –
Плюща обійми гублять силу дуба.
Та без притулку плющ зелений в’яне,
Я не зав’яну, я знайду руїни,
Я одягну обдерті, вбогі стіни,
Зелений плющ оздобою їм стане.
В країну смутку вітерець прилине
І принесе мені луну розмови
Від мого дуба любого з діброви, –
І спогад любих літ повік не згине.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Леся Українка – Хотіла б я тебе, мов плющ, обняти Хотіла б я тебе, мов плющ, обняти, Так міцно, щільно, і закрить од світа, Я не боюсь тобі життя одняти, Ти будеш мов руїна, листом вкрита, – Плющ їй дає життя, він обіймає, Боронить від негоди стіну голу, Але й руїна стало так тримає Товариша, аби не впав додолу. Їм добре так удвох, – як […]...
- Леся Українка – “Уста говорять: “він навіки згинув!… ” “Ти не хтів мене взять… “ Ти не хтів мене взять, полишив мене тут на сторожі, Ти мені заповідав скрасити могилу твою В білий мармур, і плющ, і криваві осіннії рожі, Ти мені заповідав носити жалобу мою Так, як носять в легендах царівни мовчазні, хороші. Довго ждать мені, друже, ще мармур не тесаний твій, Ще немає на чому повитись плющу жалібному, […]...
- Леся Українка – Питання Що ти говориш, любко моя мила? Се наче грім з ясного неба впав! Чи я тебе не щиро покохав? Ні! Певне, ти мене ніколи не любила! Журливо ти хитаєш головою І кажеш: “В нас дороги розійшлись”. О ні, я вірю – зійдуться колись, З’єднаємось навіки ми з тобою. Я поборю найтяжчі перешкоди, Я маю силу, […]...
- Леся Українка – Практичний пан Я не боюсь бунтівників, У мене з ними згода, Я не покличу козаків, Мені то невигода. Як прийде збіжжя розбирать Із хуторів голота, Я вийду сам її стрічать І розчиню ворота. Беріть, везіть хоч на возах, Я й сам ще навантажу, Я лиш ва власних терезах Мішечок кожний зважу. Що ж, се товар якраз про […]...
- Леся Українка – На мотив з Міцкевича Я не кохаю тебе і не прагну дружиною стати. Твої поцілунки, обійми і в мріях не сняться мені, В мислях ніколи коханим тебе не одважусь назвати; Я часто питаю себе: чи кохаю? – Одказую: ні! Тільки ж як сяду край тебе, серденько мов птиця заб’ється, Дивлюся на тебе й не можу одвести очей, І хоч […]...
- Леся Українка – “Тиху задуму вечірнюю… “ Тиху задуму вечірнюю Напрасна буря розвіяла. Білу чуприну розтріпавши, Сивії брови насупивши, З чорних очей розсипаючи То блискавиці палючії, То градовиння холоднеє, Гналась вона навісна. Перешуміла. Та досі ще Сльози важкі ронить дерево, Бережно-тихо спускаючи З віття на віття і в діл… Сумно по гаю осиковім Тіні блукають похилії, Тіні від хмар дощових. Місячним світлом […]...
- Леся Українка – “Сторононько рідна! Коханий мій краю!” Сторононько рідна! Коханий мій краю! Чого все замовкло в тобі, заніміло? Де-не-де озветься пташина несміло, Немов перед бурею в темному гаю, І знову замовкне… як глухо, як тихо… Ой лихо! Ой, де ж бо ти, воле, ти, зоре таємна? Чому ти не зійдеш на землю із неба? Осяяти землю безщасную треба! Ти бачиш, як все […]...
- Леся Українка – “Обгорта мене туга, болить голова… “ Обгорта мене туга, болить голова, Стіни й стеля гнітять, мов темниця… Де ж ви, де, мої щирі, одважні слова? Де поділась моя чарівниця, Молода моя муза, і горда, й смутна, Жалібниця-порадниця тиха? Я ж без неї тепера така самотна Серед сього безкрайого лиха. Сеє лихо моє, мов туман восени, Без краси-блискавиці, без грому, Без раптового […]...
- Леся Українка – У путь Хвилини йдуть, Пора у путь! Прощай, рідний краю! Вже хутко я піду. Тут долі не маю, – На чужині знайду. Шукатиму долі в далекій стороні! Вперед! прагну волі, у світ пора мені! Бо літа не ждуть… Пора мені в путь! Прощай, товариство, родино-рідна! Прощай, моя люба дружино смутна! Я, може, навіки іду в чужий край… […]...
- Леся Українка – Байдари Дорога довга. Чагарі, долини, На небі палкому ніде ні хмари. Ми їдемо, спочинку ні хвилини. Коли зненацька чую: “Ось Байдари!” Дивлюся: брама, сиві дві скелини… О, що се? Чудо чи потужні чари? Немов заслона впала і відкрила Натури дивні, краснії дари, Що досі від людських очей ховались. Щоб тута жити, треба мати крила! Вже люди, […]...
- Леся Українка – Єврейська мелодія Ти не мій! розлучив нас далекий твій край, І вродлива чужинка забрала! Ти там, може, знайшов незаказаний рай, Я ж без тебе, мов квітка, зів’яла. І зостались мені лиш пісні та думки… Ті пісні наші бранці зложили, Прислухаючись, як край Євфрату-ріки Вавілонськії верби шуміли. Ті пісні не співались, у дні жалібні Арфи висіли смутно на […]...
- Леся Українка – Народ пророкові Ти прокляв нас прокльоном важким За жорстокість, упертість і зраду. Сам судив нас, і вирок дав сам, І ніколи не кликав на раду. Скорпіоном язик твій був нам, Ти нас мучив і жалив невпинно, А тепер ще й стоїш проти нас, Мов ображений ти безневинно. Так, тепера здається тобі, Що вже й світ не видав […]...
- Леся Українка – Таємний дар Плакати довго Єгипет не вміє. Умив свої пальми, Руно зелене та буйне ланів понаднільських скропив І підновив позолоту блискучу в розлогій пустині, Та й усміхається знову, – таємнії радощі Сфінкса! Бачу: єгиптянок очі сміються з-під чорних серпанків, Жінку Іслам пригнобив, але очі зосталися вільні!.. Співом свій крам вихваляють жінки й чоловіки, Гордо важенную ношу несучи […]...
- Леся Українка – Забуті слова То вже давно було. Мені сім літ минало, А їй, либонь, минуло двадцять літ. Сиділи ми в садку, там саме зацвітало, І сипався з каштанів білий цвіт. Вона не бавила мене і не учила, Я кидала і забавки, й книжки, Щоб тільки з нею буть, вона уміла Єдину забавку – плести вінки. Я подавала їй […]...
- Леся Українка – Ізраїль в Єгипті Хто мене виведе з цього Єгипту, З краю неволі, з оселі роботи? Син чоловічий, обранець господній? Дух, що з’являвся в огні? Хто б він не був, нехай швидче приходить! Боже, рятуй: наша віра вмирає! Марним здається в цій міцній кормизі Волі святий заповіт. Боже! Ти мусиш обітницю справдить! Чи ж не навіки здобув твоє слово […]...
- Леся Українка – Ніобея Діти, діти мої, чи я ж вас навіки втеряла? За що покарана я? За те, що так гордо впевнялась На дітей моїх любих, на їх чарівную красу І на славний мій рід, що я з Прометея походжу? Що ж, богине страшна, хіба діти мої, що ти вбила, Не найкращі були серед людських і божих дітей? […]...
- Леся Українка – “О, не кори мене, любий, за мрії про славу… “ О, не кори мене, любий, за мрії пpo славу, Не дорікай за жадобу тернів золотих, Сам ти в мені розбудив ту гадюку лукаву, Голос її засичав… а здавалось, навіки затих! Чи ж не казав ти мені, що злетіла корона злотиста З мого чола з того часу, як я до роботи взялась Тихої, смирної. Зникла поезія […]...
- Леся Українка – Ангел помсти У темряві таємній серед ночі До мене часто гість непевний приліта, Він поглядом жахає і віта, Мов зірка Марс кривава, сяють очі. Всміхається мені страшний посланець, Я бачу в усміху ненависть і любов, На білих крилах червоніє кров, Мов на снігу зорі вечірньої багрянець. Він промовля мені слова страшні й великі, В руках палає меч […]...
- Леся Українка – “Моя люба зоря ронить в серце мені… “ Моя люба зоря ронить в серце мені, Наче сльози, проміння тремтяче, Рвуть серденько моє ті проміння страшні. Ох, чого моя зіронька плаче!...
- Леся Українка – На давній мотив – На добридень, ти моя голубко! “На добридень, мій коханий друже!” – Що ж сьогодні снилось тобі, любко? “Сон приснився, та дивненький дуже”. – Що ж за диво снилось тобі, мила? “Мені снились білії лелії… “ – Тішся, мила, бо лелія біла – Квітка чистої та любої надії! “Мені снились білії лелії, Що хитались в […]...
- Леся Українка – Леся Українка – Камінний господар (4) Оселя командорова в Мадріді. Опочивальня донни Анни, велика, пишно, але в темних тонах убрана кімната. Високі вузькі вікна з балконами сягають сливе до підлоги, жалюзі на них закриті. донна Анна у сивій з чорним півжалобній сукні сидить при столику, перебирає в скриньці коштовні покраси і приміряє їх до себе, дивлячись у свічадо. Командор (увіходить) Чого […]...
- Леся Українка – Афра Тихо. Повітря стоїть нерухоме, як води стоячі. Закам’янів на бананах широкий нерепаний лист. Ніжні мімози – і ті розгорнули листочки гарячі. Мліють без мрії… Ой, звідки се вирвався свист? Сурмлять у сурми і гатять в різкі тарабани! Гей, схаменіться! Хто сеї муки хотів? Їм байдуже! Гучно силу свою англічани Берегом Ніла несуть, щоб Єгипет почув […]...
- Леся Українка – Останні квітки Ох, розкрились троянди червоні, Наче рани палкі, восени, Так жалібно тремтять і палають – Прагнуть щастя чи смерті вони? Не осиплються тихо ті квіти, Не настане життя в них нове, Ні, ударить мороз до схід сонця І приб’є поривання живе. І зчорніють червоні троянди, Наче в ранах запечена кров… Ох, нехай же хоч сонця нап’ються, […]...
- Леся Українка – Плач Єремії “Як злото стемніло, – Змінилося срібло пречисте!” Ще листя сухе так недавно ясніло… “Як злото стемніло!..” Мов око сліпе, мрів озеро млисте… “Змінилося срібло пречисте… “ Щось давнє так смутно в душі забриніло… “Як злото стемніло!..” На серце лягло щось страшне, урочисте… “Змінилося срібло пречисте… “ 1902, Зелений Гай...
- Леся Українка – “… Так прожила я цілу довгу зиму… “ … Так прожила я цілу довгу зиму. Зима минула, і весна настала, – Для мене все однакова пора. Мій час пливе собі так тихо-тихо, Як по ставку пливе листок сухий. Чудне життя… якби часами серце Живим жалем і болем не проймалось, Не знала б я, чи справді я живу, Чи тільки мріється мені життя крізь […]...
- Леся Українка – “Скрізь, де не гляну, сухі тумани розляглися… “ Скрізь, де не гляну, сухі тумани розляглися, Поле і гай у серпанки тонкі повилися, Марево біле покрило і річку, й сагу, Вітер з полудня несе без кінця ту югу. Світло сліпить, та не грає веселе проміння, Вітер гуде, та задуха гнітить, мов каміння. Так у розлуці з тобою кохання моє Світить і смутить, буяє й […]...
- Леся Українка – Весна зимова Тихо і тепло, так наче і справді весна. Небо неначе спалахує часом від місяця ясного світла, Міняться білі хмаринки то сріблом, то золотом. Ледве на місяць наплине прозорая хмара, Коло на ній засіяє, мов одсвіт далекий веселки. Зорі між дрібними хмарками наче таночки заводять, Сніг на верхів’ї узгір’я блищить так яскраво, Що видається не раз, […]...
- Леся Українка – Віче Ще старість не прийшла, а все минуле Не раз мені став перед очима, І я дивлюсь так пильно, мов боюся, Що більш мені не прийдеться побачить Того садочка спогадів моїх, Що міниться барвистими квітками При світлі мрій, мов при західнім сонці. Ось і тепер повстав дитячий спогад І кличе, й вабить: глянь на мене ще […]...
- Леся Українка – “Ти хотів би квіток на дорозі моїй?” Ти хотів би квіток на дорозі моїй? Нащо сипати їх попід ноги? Хай живуть вони в ніжній красі чарівній, – Я сама їх знайду край дороги. До маленьких, низеньких сама нахилюсь, До високих очима докину, Обережно та ніжно лицем притулюсь, Стрівши в білім убранні тернину. Будуть шарпати одіж суворі гілки І скривавлять колючками руки, Та […]...
- Леся Українка – Бахчисарай Мов зачарований, стоїть Бахчисарай. Шле місяць з неба промені злотисті, Блищать, мов срібні, білі стіни в місті, Спить ціле місто, мов заклятий край. Скрізь мінарети й дерева сріблисті Мов стережуть сей тихий сонний рай; У темряві та в винограднім листі Таємно плеще тихий водограй. Повітря дише чарівним спокоєм, Над сонним містом легкокрилим роєм Витають красні […]...
- Леся Українка – “Мріє, не зрадь! Я так довго до тебе тужила… “ Мріє, не зрадь! Я так довго до тебе тужила, Стільки безрадісних днів, стільки безсонних ночей, А тепера я в тебе остатню надію вложила. О, не згасни, ти, світло безсонних очей! Мріє, не зрадь! Ти ж так довго лила свої чари В серце жадібне моє, сповнилось серце ущерть, Вже ж тепера мене не одіб’ють від тебе […]...
- Леся Українка – Русалка (Поема в народному стилі) 1 Коло річки, у садочку Маленька хатина, – У хатині чорнобрива Молода дівчина. Щовечора, як зіронька До місяця сходить, Молодая дівчинонька В садочок виходить. Тож виходить сама з хати У ясную нічку, – А тим часом козаченько Перепливе річку, Як приверне к бережечку, Човничок прив’яже, – Уклониться дівчиноньці, “добривечір” скаже. По […]...
- Леся Українка – Легенди У легендах стародавніх Справедливості немає, Все там річ іде про жертви Та кривавії події. В тих легендах ми читаем, Як дитяча кров рожева Рани гоїла на тілі жебрака, Старого діда; Як раз дівчина убога Хрестоносця врятувала Від прокази сарацинів, Свого серця кров віддавши; Як людей лихії чари В мертвий камінь обертали, Але кров невинна знову […]...
- Леся Українка – “Я бачила, як ти хиливсь додолу… “ Я бачила, як ти хиливсь додолу, Пригнічений своїм важкий хрестом, Ти говорив: “Я втомлений… так, справді… Я дуже втомлений… Боротися? Навіщо? Я одинокий і… нема вже сили… “ Ти говорив так просто і спокійно, Щось в голосі тремтіло, мов сльоза, Та полиском сухим світились очі, – Як завжди… Я стояла біля тебе, Не зважилась ані […]...
- Леся Українка – “Стояла я і слухала весну… “ Стояла я і слухала весну, Весна мені багато говорила, Співала пісню дзвінку, голосну То знов таємно-тихо шепотіла. Вона мені співала про любов, Про молодощі, радощі, надії, Вона мені переспівала знов Те, що давно мені співали мрії....
- Леся Українка – Перемога Довго я не хотіла коритись весні, Не хотіла її вислухати, Тії речі лагідні, знадні, чарівні Я боялась до серця приймати. “Ні, не клич мене, весно, – казала я їй, – Не чаруй і не ваб надаремне. Що мені по красі тій веселій, ясній? В мене серце і смутне, і темне”. А весна гомоніла: “Послухай мене! […]...
- Леся Українка – “Якщо прийде журба… “ Якщо прийде журба, то не думай її Рознести у веселощах бучних За столом, де веселії друзі твої П’ють-гуляють при покликах гучних. Ти не йди в пишний дім, де музика бринить, Де танцюють веселії пари, – Там ще гірше серденько тобі заболить, Чоло вкриють ще тяжчії хмари. І в людську течію ти не важся іти, Де […]...
- Леся Українка – “Все, все покинуть, до тебе полинуть… “ Все, все покинуть, до тебе полинуть, Мій ти єдиний, мій зламаний квіте! Все, все покинуть, з тобою загинуть, То було б щастя, мій згублений світе! Стать над тобою і кликнуть до бою Злую мару, що тебе забирає, Взять тебе в бою чи вмерти з тобою, З нами хай щастя і горе вмирає....
- Леся Українка – давня весна Була весна весела, щедра, мила, Промінням грала, сипала квітки, Вона летіла хутко, мов стокрила, За нею вслід співучії пташки! Все ожило, усе загомоніло – Зелений шум, веселая луна! Співало все, сміялось і бриніло, А я лежала хвора й самотна. Я думала: “Весна для всіх настала, Дарунки всім несе вона, ясна, Для мене тільки дару не […]...
- Леся Українка – Сон літньої ночі Посвята М. Ставиському Сон літньої ночі колись мені снився. Коротка та літняя нічка була, І сон був короткий, – він хутко змінився І зник, як на сході зоря розсвіла. Чудовая мрія, розкішна та ясна, Кохано в ту ніч обгорнула мене, Приснилась мені люба доля прекрасна, Приснилось невидане щастя дивне. Була я щаслива, безмірно щаслива; Приснилось […]...
Твір в публіцистичному стилі на суспільну тему.