Леся Українка – Хвиля
Хвиля йде,
Вал гуде –
Білий, смілий, срібний, дрібний,
Нападе
На сухеє баговиння,
На розсипане каміння,
Білим пломенем метнеться,
Стрепенеться,
Скине з себе все, що ясне,
Й гасне…
Хвиля смутна,
Каламутна,
Вже не ясна, вже не біла,
Відпливає посумніла,
Мов до гробу.
Із плачем до себе горне
Баговиння тьмяне, чорне,
Мов жалобу.
І зітхає,
І втихає,
Рине в море величезне
Й чезне…
Чи вона
Йде до дна?
Може, буде там покірно,
Мов рабиня, тихо, вірно,
Колихать малі молюски,
Гаптувать прозорі луски,
На коралі класти карби,
Вартувати морю скарби,
І слугою
Під вагою
Там вона довіку стане
Й не повстане?
Чи полине
Межи сестри, межи милі,
Вільні хвилі,
Розтечеться, розпливеться,
Знову сили набереться,
Потім зрине
І гучна,
І бучна,
Переможно валом сплесне
І воскресне?
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Леся Українка – Коли дивлюсь глибоко в любі очі I Коли дивлюсь глибоко в любі очі, В душі цвітуть якісь квітки урочі, В душі квітки і зорі золотії, А на устах слова, але не тії, Усе не ті, що мріються мені, Коли вночі лежу я у півсні. Либонь, тих слів немає в жодній мові, Та цілий світ живе у кожнім слова, І плачу я […]...
- Леся Українка – Безсонна ніч Цілу ніч до зорі я не спала, Прислухалась, як море шуміло, Як таємная хвиля зітхала – І як серце моє стукотіло. Ночі темної дивні почвари Заглядали в безсоннії очі, І страшніші, ніж сонні кошмари, Ті привиддя безсонної ночі. Думки-гадки, мов птахи нічнії, Налетіли, тяжкі та суворі, Ох, непевні ті думи страшнії, Наче хвилі у північ […]...
- Леся Українка – Lied ohne Klang Якби мої думи німії Та піснею стали без слова, Тоді б вони більше сказали, Ніж вся оця довга розмова. Якби мої думи німії На струни проречисті впали, Зайшлись би плачем мої струни І сміхом дитячим заграли. Мов хвиля морська в ясну бурю І темна, й блискуча, й раптова, І сонцеві рідна, й безодні Була б […]...
- Павло Мовчан – “Настане хвиля переселень… “ Настане хвиля переселень, Коли вживусь в стебло трави, Коли цвіркун зведе оселю В дуплі пустої голови. А може, в горлі ластів’ячім Розпорошусь, як круглий звук; В житті миттєвому – неначе Проміння, що торкнулось рук. Волосся всякне, мов коріння, В жагучий, всеприймучий грунт І прокільчиться в небо рівно Шаблюк зеленолезих жмут. Злетить метелик замість слова У […]...
- Леся Українка – Грай, моя пісне! Досить невільная думка мовчала, Мов пташка у клітці замкнута од світа, Пісня по волі давно не літала, Приборкана тугою, жалем прибита. Час, моя пісне, у світ погуляти, Розправити крильця, пошарпані горем, Час, моя пісне, по волі буяти, Послухать, як вітер заграв понад морем. Плинь, моя пісне, як хвиля хибкая, – Вона не питає, куди вона […]...
- Семенко Михайль – Поет (“Я жду, коли надійде хвиля… “) Я жду, коли надійде хвиля І мою душу підхватить бурун. Я не люблю, коли поруч – мила, Я під моїми ногами – грунт. Моє серце прагне неіснуючих квітів. Моє серце квітне у болях шукань. Я не сам, я не сам на світі – Моя буря у фарбах світань. Я любуюсь безсюжетністю бурі, Сила – мій […]...
- Леся Українка – Східна мелодія Гори багрянцем кривавим спалахнули, З промiнням сонця захiдним прощаючись, – Так моє серце жалем загорiлося, З милим, коханим моїм розлучаючись. Геть понад морем, над хвилями синiми В’ються, не спиняться чаєчки бiлi. Де тебе мають шукати на безвiстi, Милий мiй, думи мої бистрокрилiї? В себе на вежi вогонь запaлила я, Любий, твого ворiття дожидаючись, Хай вiн […]...
- Леся Українка – до Lady L. W Ти, як осінь, умреш, розіллєшся слізьми Над квітками, багрянцем і злотом, Передсмертний твій спів пролетить над людьми Вітер лине отак над болотом, Де й вода вся важка, мов свічадо тьмяне, Вбрана в ряску й слизьке баговиння, Очерет тільки мертвий свій шелест почне, Обізвавшись на те голосіння, Та й замовкне… і вітер замовкне сумний, Об різку […]...
- Леся Українка – “далі, далі від душного міста!” Далі, далі від душного міста! Серце прагне буять на просторі! Бачу здалека, – хвиля іскриста Грає вільно по синьому морі. Тож сповнилось мені те бажання, – Подались ми на море хутенько, І по хвилях морських погуляння Почала ми в неділю раненько. А у тую неділеньку рано Сине море чудово так грає, Його сонечко пестить кохано, […]...
- Леся Українка – “Хто вам сказав, що я слабка… “ Хто вам сказав, що я слабка, Що я корюся долі? Хіба тремтить моя рука Чи пісня й думка кволі? Ви чули, раз я завела Жалі та голосіння, – То ж була буря весняна, А не сльота осіння. А восени… Яка журба, Чи хто цвіте, чи в’яне, Тоді й плакучая верба Злото-багряна стане. Коли ж суворая […]...
- Леся Українка – Імпровізація В гаю далекім, в гущавині пишній, Квіти гранати палкі розцвітають, Мов поцілунки палкі на устах Іншим палким поцілункам назустріч, Мов поцілунки рубінових уст… Спи, моє серцеї нехай там у гаю Квіти гранати палкі розцвітають… Вітри північні тремтять, затихаючи, Між запашними кущами лавровими, Наче зітхання жаги, Наче ті лаври стрівання таємнеє Любо ховають од світу цікавого […]...
- Вітер з поля, хвиля з моря (народна пісня) Вітер з поля, да хвиля з моря, Ой да довела любов до горя. (2) З горя ніженьки не носять, Ой да ручки ділонька не роблять. (2) Голова моя кружиться, Ой да на плече орел садиться. (2) “Ой ти, орле сизокрилий, Ой да скажи правдоньку, де мій милий?” (2) “А твій милий на роботі, Ой да […]...
- Леся Українка – На човні Нічко дивна! тобі я корюся. Геть всі темнії думи сумні! Не змагаюся вже, не борюся, Потопаю в сріблястому сні. Люда сидять, спить, і людськеє лихо, – Лихо сили не має в сю ніч. Тихо скрізь, і на серденьку тихо, Десь журба з нього згинула пріч. Може, тільки сховалась глибоко? Може, зараз прокинеться знов? Та дарма! […]...
- Леся Українка – Леся Українка – Камінний господар (4) Оселя командорова в Мадріді. Опочивальня донни Анни, велика, пишно, але в темних тонах убрана кімната. Високі вузькі вікна з балконами сягають сливе до підлоги, жалюзі на них закриті. донна Анна у сивій з чорним півжалобній сукні сидить при столику, перебирає в скриньці коштовні покраси і приміряє їх до себе, дивлячись у свічадо. Командор (увіходить) Чого […]...
- Леся Українка – “Ой, здається, не журюся… “ Ой, здається – не журюся, таки ж я не рада, Чогось мені тяжко-важко, на серці досада. Ой кину я ту досаду геть на бездоріжжя, Зійшла моя досадонька, як мак серед збіжжя; А я той цвіт позриваю та сплету віночка, Кину його, червоного, в воду до поточка: Пливи, пливи, мій віночку, до самого моря, Може, буря […]...
- Леся Українка – “В холодну ніч самотній мандрівець… “ В холодну ніч самотній мандрівець В глухім бору знайшов старе кострище; При місяці білів холодний попілець, Чорніло вколо нього пожарище, Стреміло скілька цілих ще дровець, Були сирі ті, що лежали вище, Либонь, отой, хто сей вогонь налив, Не допаливши, кинув і залив. І мандрівець тремтячими руками Почав багаття згасле ворушить, Знайшов десь іскорку межи трісками, […]...
- Леся Українка – “Мої любі, до мене ходіть! я сама” Мої любі, до мене ходіть! я сама. Поговоримо думами тихо. Межи мною і вами нікого нема – Не розлучить ні щастя, ні лихо, Я спокійна, не бійтесь, слізьми не заллю Ваші образи любі та милі, Ви живі, бо я живо тепер вас люблю, Ви для мене тепер не в могилі. Знаю добре – вже виросли […]...
- Леся Українка – додаток від впорядчика до українського перекладу книжечки “Хто з чого жиє” Певна річ, що своє власне діло треба вміти самим уряджувати, але щоб уміти, то треба перше навчитися. Скажете, може: як же його навчитися визволитись від неволі, коли від неї ще ніхто не визволився? Так, справді, ще ніхто не визволився від неволі до кінця, але початок такого визволення ми вже бачимо по різних сторонах, наприклад в […]...
- Леся Українка – Уривки з листа Товаришу мій! не здивуйте з лінивого вірша. Рифми, дочки безсонних ночей, покидають мене, Розмір, неначе химерная хвиля, Розбивається раптом об кожну малу перешкоду, Ви даремне шукали б у ньому дев’ятого валу, Могутньої хвилі, що такт одбива течії океану. Думки навіває мені тепер Чорнеє море – Дике, химерне воно, ні ладу, ні закону не знає, Вчора […]...
- Леся Українка – Мрії в бурю Лежу самотна в накритті важкому, Від холоду, чим можу, боронюся, Щоб не впивався в тіло пазурами, І бурю слухаю… Як тонко свище Шнурок від лота, мов співає пісню. Стерно рипить, мов голосом старечим На бурю скаржиться, на трудну путь. Машина бухає і стогне важко, Мов велетенські груди в агонії… Вже другий день блукаємо по морю, […]...
- Леся Українка – Пізно Дзигар ударив раз і замовк… Сумно одбився сей гук в серці жінки, що сиділа за столом над розкритою книжкою. Вона вже давно сидить над книжкою, але не читає, погляд її дивиться в просторінь, на змарнілому обличчі смуток і покірне ждання, чорне убрання і гладко причесане волосся, чорне, з чималою сивизною, надають жінці чернечий вигляд. Коли […]...
- Леся Українка – Негода В темний вечір сиджу я в хатині; Буря грає на Чорному морі… Гомін, стогін, квиління пташині, Б’ється хвиля, як в лютому горі. Там на березі мріє кідками Морський човен, розбитий, нужденний, Наче звір, що в пустині пісками Його вихор засипав південний; Мов у неба рятунку благають Ті останки сумні, нещасливі, А з туману на них […]...
- Леся Українка – Опис давнього Єгипту В високій країні (в горах) в екваторіальній Африці є багато потоків та джерел, вони, збігаючи з гір, течуть на північ, збігаються в одне озеро, а з того вже озера витікає р. Ніл. Перейшовши через екватор, Ніл приймав до себе чимало річок, що течуть з гір Абісінських, остатній приток Астаборос (Голубий Ніл). Ніл розширюється в одному […]...
- Леся Українка – L? gende des si? cles Здавен, було, марю: коли б мені сила, То я б у той храм таємничий вступила, Де світять крізь пітьму науки дива, Де людська не хилиться вділ голова, А гордо здіймається чоло думливе, Знаття свого певне, і ясне, й щасливе, Де ллється у душу величний спокій, Немов легендарний цілющий напій. Гадала: замкнуся у тиху кімнату, На […]...
- Леся Українка – Сон (Посвята Александрі С-вій) Був сон мені колись: богиню ясну Фантазії вбачали мої очі, І друга любого подобу красну Богиня прийняла тієї ночі. Той самий вираз і усмішка мила, Той самий погляд довгий, розумливий, На плечах лиш барвисті мала крила, Вінець над чолом з лавру святобливий. Вона іде! Непереможна сила Мене примушує за нею простувати По […]...
- Леся Українка – Сідон і Тір. Картагена Походи та напади єгипетських царів ХVIII, XIX та XX династій не спинили поступу торгівлі фінікійської. Фінікійці і не дуже змагалися з єгиптянами, хутко признавали владу їхню, входили з ними в спілку і то навіть було користно для фінікійців, бо вони здобували собі право торгувати та їздити скрізь по Червоному та Середземному морю. Під час підданства […]...
- Леся Українка – “Хто дасть моїм очам потоки сліз?” Хто дасть моїм очам потоки сліз? Ні, нащо сльози, то ж не сніг нагірний, А туга щонайглибша має литись Гіркими хвилями. Нагірний сніг ще може Розтати від проміння весняного, В долину збігти джерелом раптовим, А на верхів’ї, що біліло снігом, Віночок зацвіте рясних квіток. А туга… се, як море: перекотить Всі хвилі, з краю в […]...
- Леся Українка – Ave regina! Безжалісна музо, куди ти мене завела? Навіщо ти очі мені осліпила згубливим промінням своїм? Навіщо ти серце моє одурила, привабила маревом щастя? Навіщо ти вирвала в мене слова, що повинні б умерти зо мною? Ти квітами серця мого дорогу собі устелила, І кров’ю його ти окрасила шати свої, Найкращії думи мої вінцем золотим тобі стали, […]...
- Леся Українка – Вавілонський полон (У полоні) Драматична поема Розлога рівнина. Червоний захід зміняє в кров широкі води Тігру та Євфрату, що зливаються докупи. По всій рівнині розкидані намети бранців. Голі діти шукають скойок в ріні та сухого баговиння на паливо. Обшарпані, змучені, здебільшого старі жінки лагодять вечерю – кожна при своїм багатті – для чоловіків, що по тяжкій роботі прийшли з […]...
- Леся Українка – Кассандра (Епілог) Діється в Елладі через довгий час після руїни Трої. дім аргоського царя Агамемнона в Мікенах пишно заквітчаний знадвору, стежка від дверей до брами вистелена пурпурною тканиною. На небі громова туча. Блискає часом, але дощу нема. Цариця Клітемнестра з царським намісником Егістом наглядають, як раби й рабині кінчають прикрашати дім. Клітемнестра (до Егіста) Такої зустрічі ніхто […]...
- Леся Українка – Кассандра (3) Покій Андромахи. Рабині прядуть і тчуть, деякі гаптують і шиють. Андромаха тче великий білий плат, обходячи навколо високі кросна. Андромаха (до рабинь) Підіть на браму ви, Левк Е й Хріз Е, Іди й ти, Айтро; по черзі вертайтесь, Поглянувши на бій і розпитавшись, Про Гектора мені звістки приносьте. Рабині виходять. Клімена (стара рабиня) Чому ти, […]...
- Леся Українка – Пам’ятники Вci асірійські будови ставилися на штучно насипаних горах з сходами, гори ті були обкладені великою цеглою, отже виходило наче підмурівок. На сі підмурівки йшло сливе стілько само роботи, як і на саму будову. В Халдеї (звідки, здається, й почався хист будівничий асіро-вавілонський), там сі підмурівки були потрібні, аби повідь не займала будов, а в Асірії […]...
- Леся Українка – Камінний господар (2) Осередній дворик (patio) в оселі сеньйора Пабло де Альварес, уряджений на маврітанський лад, засаджений квітками, кущами і невисокими деревами, оточений будовами з галереєю під аркадами, що поширена посередині виступом рундука і ложею (великою нішею); покрівля галереї рівна, з балюстрадою, як орієнтальний дах, і поширена в середній частині тим самим способом, що і галерея внизу; в […]...
- Леся Українка – Пророча утопія Така була первісна легендарна теологічна утопія, що вилилася в формі легенди. Але з неї згодом народилась утопія пророча, політична, що приймала найбільше форму поетичної імпровізації. Вплив попередньої форми відбився на ній дуже сильно. Вона раз у раз входила в компроміси з утопією стародавнього типу, шукаючи собі оправдання в натяках на новітніші ідеї, розсипаних по старосвітських […]...
- Леся Українка – “Шлю до тебе малий сей листочок… “ Шлю до тебе малий сей листочок, Може, ним я тобі пригадаю, Сею тріскою з нашого гаю, Наш далекий волинський куточок. Озовися, мій друже, до мене, Твого слова не чула я з літа, Бо я прагну від тебе привіта, Як дощу деревце те зелене. Єсть у мене ще просьба і друга; Сюю просьбу я шлю твоїй […]...
- Леся Українка – На роковини Не він один її любив, Віддавна Україну Поети славили в піснях, Немов “красу-дівчину”. Від неї переймали сміх, І жарти, і таночки, Її байки, немов квітки, Сплітали у віночки. Той в ній давнину покохав, Той мрію молоденьку. Він перший полюбив її, Як син кохає неньку. Хоч би була вона стара, Сумна, змарніла, бідна, Для сина вірного […]...
- Леся Українка – Сафо Над хвилями моря, на скелі, Хороша дівчина сидить, В лавровім вінку вона сяє, Співецькую ліру держить. До пісні своєї сумної На лірі вона приграє. І з піснею тою у серці Велика їй туга встає: В тій пісні згадала і славу Величну свою, красний світ, Лукавих людей, і кохання, І зраду, печаль своїх літ, Надії і […]...
- Леся Українка – “Стояла я і слухала весну… “ Стояла я і слухала весну, Весна мені багато говорила, Співала пісню дзвінку, голосну То знов таємно-тихо шепотіла. Вона мені співала про любов, Про молодощі, радощі, надії, Вона мені переспівала знов Те, що давно мені співали мрії....
- Леся Українка – Сліпець (Нарис-pendant) Motto: душі ніхто не бачить, а чує – не кожний. Дивна річ, я ніколи не знав напевне, сліпий я чи видющий. Люди часто вважали мене сліпим, а мені здавалося, що я таки видющий, тільки з того мені радощів не було, бо я не міг дивитись на сонце. Я пробував дивитись на нього крізь різнобарвні […]...
- Леся Українка – Віла-посестра Гей, на бога, що за дивне диво? Не знайшов юнак з ким побрататись, Не знайшов між хлопців побратима, Не знайшов межи дівчат посестри, А надибав вілу білу в горах, Вілу білу з поглядом урочим, Обмінявся з нею пірначами, Цілував її в обличчя біле, Стиснув руку і назвав: “посестро”, А вона його: “мій побратиме”, Та й […]...
Продовження твору ляльковий дім.