Леся Українка – “Якби вся кров моя уплинула отак… “

Якби вся кров моя уплинула отак,
Як сі слова! Якби моє життя
Так зникло непримітно, як зникає
Вечірнє світло!.. Хто мене поставив
Сторожею серед руїн і смутку?
Хто наложив на мене обов’язок
Будити мертвих, тішити живих
Калейдоскопом радощів і горя?
Хто гордощі вложив мені у серце?
Хто дав мені одваги меч двусічний?
Хто кликав брать святую орифламу
Пісень, і мрій, і непокірних дум?
Хто наказав мені: не кидай зброї,
Не відступай, не падай; не томись?
Чому ж я мушу слухати наказу?
Чому втекти не смію з поля честі
Або на власний меч грудьми упасти?
Що ж не дає мені промовить просто:
“Так, доле, ти міцніша, я корюся!”
Чому на спогад сих покірних слів
Рука стискає невидиму зброю,
А в серці крики бойові лунають?..

Кімполунг, 6.06.1901


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars
(1 votes, average: 5,00 out of 5)



Аналіз усмішки сом.
Ви зараз читаєте: Леся Українка – “Якби вся кров моя уплинула отак… “
Copyright © Українська література 2023. All Rights Reserved.