Леся Українка – Єдина держава. Саул

Після полону і повороту Скрині Заповіту Самуїл зібрав люд ізраельський в місто Міспа (Масіфат), казав їм постувати цілий день, покинути службу чужим богам і знищити святі діброви . Біблія розповідає, що филистимці, боячися повстання, напали на ізраелітів, але Самуїл приніс богові жертву, бог послав велику бурю, филистимці збентежилися тим і гебреям легко було одбити їх. Потім з того часу перевага була все на стороні ізраелітів. Але ж Самуїл не був військовим дотепним начальником, він навчав люд правої віри, розсужував йому, але на війні приходилося

шукати собі інших начальників.

Коли Самуїл став старий, то сини його стали судити людові, але судили не по правді, кривдили людей і були підкупними, заздрими святцями. А вороги шарпали з усіх боків і нікому було зайнятися військовими справами. дійшло до того, що треба було вибрати якого одного дотепного начальника, себто царя.

Тоді Самуїл (знов по слову божому) обіцяв сам вибрати їм царя. І вибрав за царя пастуха Саула, що прийшов до нього питати своїх загублених ослів. Самуїл помазав Саула на царство знов-таки по наказу божому. Через те всі царі ізраелітські звалися “помазанники божі”. (При посвяченню

царів їм зливався на голову святий олій, і то звалося помазанням на царство)

У всіх трьох легендах Саул описується, яко простий пастух з племені Веніамінового, дуже сміливий і високий на зріст, головою вище від усіх людей.

В сих легендах видно міцну боротьбу фанатичних святців, що боялися втеряти свою владу над людом і царем, і молодого царя, що не увійшов ще в силу і боявся святців, що завжди ховалися за боже слово. Спершу Саул слухав безперечно ради Самуїлової, але потім, через те що йому противний був сліпий святецький фанатизм, він почав мати власний розмисл у військових справах, тоді почалася одкрита боротьба з святцями, а ще більше їхні потайні інтриги, бо все-таки, хоч царська влада була ще недавня, але вже її приходилося боятися.

Після розриву з Саулом Самуїл пішов у Белеем (Віфлеем), місто коліна Іудиного, нібито для принесення поданків, і там потай помазав на царство давида, сина Іесея, багатаго обивателя . Після того давид стає служити при дворі Саула, доходить все вищого положення і далі стає небезпечним сперечником цареві. Може здатися дивним, що давид, бувши помазаним на царство самим Самуїлом, одразу не став царем, а боровся з Саулом аж до самої йото смерті. Але ж святецького призволення ще не досить, щоб стати на місце царя, обраного цілим народом по волі народній. Саул і син його Іонатан були дотепні, одважні вояки, люблені військом і народом, отже треба було мати за собою чимало заслуг і слави, щоб ставитися проти царя і царевича. Окрім того можна думати, що все ж в ті часи святці ще не були такими дуже сильним, як пізніше, бо інакше вони б не скінчили на прокляттях, а настановили б собі іншого царя по своїй мислі.

Про те, як давид дістався до двора, є скілька різних легенд. В Біблії (книга царств) вони описані одна по одній, дарма, що вони між собою зовсім суперечні.

Що се легенда, видно хоч би з тої розповіді, ніби давид поніс голову Голіата в Єрусалим, а відомо, що Єрусалим не був тоді містом ізраельським. Та й в дальшій книзі (друга книга царств) говориться, що Голіата забито вже за царювання давидового. Але сі легенди про давида були зложені в Іудеї, а давид був наймилійшим героєм іудейським, через те до нього було причеплено багато різних величних вчинків.

В Біблії довго розповідається про відносини Саула до давида, і скрізь по більшій часті правда на стороні давида, але ж се виходить так через те, що вся справа описана історіком іудейським. Навсправжки певне було те, що Саул бачив у давидові сперечника, підставленого святецькою партією, при тім чоловіка хитрого і дотепного, сам же Саул не вмів провадити скритої боротьби, а почав просто, одкрито змагатися, коли побачив небезпечність.

В Біблії справа розповідається так. Коли давид почав здобувати собі дуже великої слави на війні, то Саулові стало заздро і одного разу, коли давид грав перед Саулом, то Саул кинув на нього списом, щоб забити його, але промахнувся. Проте одкрито стратити давида Саул не вважається, “боїться”, а замість того посилає його в найбільші бої, щоб там його забили, а сам обіцяє дати йому свою дочку заміж. Проте давид виходить все переможцем і бере за себе меншу дочку Саулову. Тоді Саул наказуй царедворцям вбити давида, але жінка випускає давида вікном і той втікає геть з міста в Раму, до Самуїла в пророчу школу. Саул іде за ним у Раму, але там на нього сходить дух пророчий під впливом зібрання пророків і він “почина провіщати”.

Давид тим часом утікає далі. Іонатан, друг його, помагає йому втікати від Саула, а сам тим часом раз у раз просить у Саула, щоб той простив давида, але Саула се ще гірше гнівить і він ганяється скрізь за давидом, щоб його забити. двічі Саул сам попадається в руки давидові, але давид випускає його живим і здоровим, бо не одважується “здійняти руку на помазанника божого”. давид утікає від Саула до найстаршого святця Абімелеха, але Саул приходить туди, в місто Неб, і руйнує його, дарма, що воно було місто левітське. давид втікає звідти, перше ховається по печерах, а потім іде просити захисту у филистимців.

Ся легенда, єдина в Біблії, показує слід віри в загробне життя, більш сеї віри не видно ніде.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars
(1 votes, average: 5,00 out of 5)



Сочинение описание памятки культуры.
Ви зараз читаєте: Леся Українка – Єдина держава. Саул
Copyright © Українська література 2023. All Rights Reserved.