Левко Боровиковський – Молодиця


МОЛОДИЦЯ
Предание
ОТРЫВОК
Imbore amor? quid non mortalia pectora cogis?
Virgil., Aen., IV*
* Надмірна любов, до чого тільки ти не призводиш смертне серце? Вергілій, Енеїда, IV
Ватагами ходили хмари;
Між ними молодик блукав;
Вітри в очеретах бурхали,
І Псьол стогнав і клеткотав.
Шуміли верби… рвалось листя;
Гули вітри попід мостом…
На пні сиділа молодиця,
Підперши щоку кулаком:
“Повій, вітре, повій, буйний,
Повій з того краю,
Де живе моє серденько,
Де милий витає.
Принесись хоть слово рідне
Буйними вітрами:
Як ти там в чужій сторонці
Живеш з москалями?
Ти покинув на родині
Мене сиротою:
Я спізналась, я зріднилась
З долею лихою!
Понеси, сердита хвиле,
Сльози на чужбину:
Нехай скажуть там про мене –
Я в недолі згину!..
Змандрував!.. Забув! Покинув!
Де ж знайшов другую?
Сирота – одна без тебе
Горе я горюю!..
Як же жить? – де ж серце діти?
З ким ним поділюся?
Де ж тепер я, мій миленький,
В світоньку дінуся?!
Розступись вода – в тобі я
Погубою все горе…
Ох, мій милий, ох, мій милий!..
Доле моя, доле!..”
Вода реве, вона блідніє;
Волосся дибом піднялось;
Псьол гоготить, вихрить, дуріє…
“Прощай!.. ти мій… ” – і вниз шубовсть!
Заклекотала хвиля в Псьолі,
Клубками піна надулась;
Озвався голос на подолі,
І ліс, очнувшись, захитавсь.
Ватагами ходили хмари,
Між ними молодик блукав;
Вітри в очеретах бурхали,
І Псьол стогнав і клекотав.
1828



1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...



Моя рідна мова.
Ви зараз читаєте: Левко Боровиковський – Молодиця