Ліля Колісник – Геть спорожніли вулиці Франківська
Геть спорожніли вулиці Франківська,
Лиш світять ліхтарі удалині.
Я причарована тобою, дивне місто,
Твоя самотність глибоко в мені.
І гіркотою відстані просякнуті вокзали,
Тут були справжніми і не ховали сліз.
Від нас і ми від найдорожчих від’їжджали,
Лишаючи лиш спогади валіз.
Спадали маски й усмішки фальшиві,
Холодним жовтень став, прискорюючи темп.
Усі живуть, ховаючи в пориві
Рядки одвічних і захоплюючих тем.
Минає день, за ним і ще десяток,
А ми постійно губимось серед чужих.
Уже не буде, як було спочатку,
У голові лиш крутиться просте “Живи!”
Гаряча кава в гамірній кав’ярні –
Відлуння сміху чи переживань…
Люблю вдихати пил в старих книгарнях:
Він розповість про все, що чув і пам’ятав.
Модерна справа, XXI вік.
І знову ти самотній в натовпі.
Хіба ж хтось передбачити це міг?
Людина стала в’знем операторним.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Ліля Колісник – дощ впивався в шкіру голками Дощ впивався в шкіру голками, Ти промокла під небом Лондона. І душа стала зовсім мокрою, І душа стала геть оголена. Під покровом ночі, розхристана – Шукала себе – не знаходила. Думки тет-а-тетом виснули: Дорогою ціною свобода… Коли падаєш на коліна, А біль б’є градом у скроні Треба знати, що хтось в тебе вірить, Треба мати […]...
- Юлія Алейнікова – Геть простір, геть цей клятий простір Геть простір, геть цей клятий простір, Геть стіни, перехрестя і поля… І це життя не схоже вже на розстріл, Є ти і я, є просто ти і я… Не чуючи твій тихий, ніжний шепіт, Я знатиму усі твої думки… І світом неймовірним і безмежним, Ми станемо єдиним, я і ти… Ми, кажуть, і насправді маєм […]...
- Ліля Колісник – За горами й долинами За горами й долинами, За роками й століттями. Там, куди ніколи не вернем вже ми. Живе наше дитинство босоноге й заквітчане І стриба, сміючись, навкруги. Вже дорослі всі стали, зі своїми проблемами… Дитинство, прошу, обернись! Я не можу сама розібратись з дилемами, Хоч на мить до мене вернись! Навздогін, сльози ронячи: “Чому ти від мене […]...
- Ліля Колісник – Не руйнуйте те, чого не будували Не руйнуйте те, чого не будували. Не заздріть тим, хто досягнув мети. Скажіть нарешті те, чого ще не сказали, Бо час має властивість швидко йти. У вирі неудач, розчарувань і болю Не падай духом: все колись мине. Зумій залишитися сам собою, Бо це в житті, напевно, головне! Я розбивала стіни байдужості людської, Я стукала, б’ючи […]...
- Ліля Колісник – Хочеш я наллю тобі чаю? Хочеш я наллю тобі чаю? Пам’ятаю, ромашковий і без цукру. Пролітають роки непомітною зграєю, І нічого не повернути. Не іди, посидь поруч ще трохи. Так багато лишилось за дверима несказаним, Не зробивши на зустріч один одному кроку, Залишились по різні боки обставин. Не втікай від очей, що палають навпроти, Розбиваючи гніт недовіри. Хай зупиниться час, […]...
- Ліля Колісник – Із крайності в крайність кидатися Із крайності в крайність кидатися – Така є жіноча натура. То плакати, то сміятися, Справжнісінька авантюра. Легкою ходою… розкішна Під зливою і у спеку Крокує вона потішно, Не для інших, а просто для себе. Зацікавлені погляди ловить: Витончена, манірна Із подихом бризу говорить, Вона власній моді вірна. А жоден і не дізнається, Що коїть в […]...
- Ліля Колісник – Курличе в небі журавель самотньо Курличе в небі журавель самотньо, Затамувало подих сонце золоте. А під вуаллю ночі вже законно Розкішною ходою осінь йде. Не буде більше теплих митей, У вирі мрій ми поринали в літо. У вирі мрій я закохалась в небо. Таке безмежне, в ньому є потреба. Нелегко віднайти, чого душа бажає, Усі ми зайняті дрібницями життя. Ніхто […]...
- Ліля Колісник – давно не писала, не приходили рими Давно не писала, не приходили рими. Лиш хаос думок, я в пошуках музи. На кожну подію – свої причини, Шукай між рядків, вслухайся у музику. Не стукала в двері: вони вже зачинені, Сильна дівчинка вже не може боротися. Вона горда, не скаже: “Відчини мені”. І тихо вбиватиме в собі осінь. Не всі зрозуміють, не кожен […]...
- Ліля Колісник – Вона для тебе – інша планета Вона для тебе – інша планета: Нерозгадана і примхлива. Не складаються вiршів куплети, Чи підкориш ти норовливу? Поглядом ловиш щиру усмiшку – Здавалося б, вже твоя до останку. Але знов утікає тихо, мов кішка, Тобі ж не спиться, як завжди, до ранку. Хотів приборкати, як наступну вершину, Ця ж тобі не піддалaся. Жінку треба кохати […]...
- Ліля Колісник – Залиш мені частинку літа Залиш мені частинку літа, В якому були я і ти. Щаслива і теплом зігріта: Була утіленням краси. Залиш мені липневий ранок Й кристали чистої роси. Була чарівна, як світанок, Навіть в хвилини самоти. Залиш мені серпневі ночі І небо, бо під ним був ти. Я не забуду твої дивні очі І ніжність дотику руки. Велика […]...
- Ліля Колісник – давай з тобою ми побудемо нестримними? Давай з тобою ми побудемо нестримними? Давай любити, як маленькі діти. Щоб вечорами, коли буде зимно нам, Змогли серцями одне одного зігріти Давай-но бігти по веселці в небо, Давай купатися під пестощами зливи. Я б не змогла всього цього без тебе, Та і без тебе все це неможливо… Давай ловити подихом весну! Переплітатись з нею […]...
- Ліля Колісник – І знову стука дощ по твоїх шибах І знову стука дощ по твоїх шибах, Вона не прийде, можеш не чекати. Вдаєш, що все забув, та лихо, Зрадливо серце буде калатати. Пройде вже час, затихнуть урагани… Ти запевнятимеш себе, що розлюбив Та і кому потрібні ті душевні рани? Її знайти у інших не зумів. Одного разу, ідучи по парку, Із серед тисячі побачить […]...
- Ліля Колісник – Мовчи, тебе читатиму, як книгу Мовчи, тебе читатиму, як книгу, Доки зорі обіймають теплий місяць. Нехай топиться заледеніла крига О дванадцятій, на тому ж місці. Обернись – і запалаю новим світлом. Ти той, кого не зможу відпустити Та затамує подих навіть літо: Живу любов так тяжко пояснити. Стану стіною між тобою і нещастями, Упаду блискавкою, якщо буде темно. Розчинюсь у […]...
- Ліля Колісник – Не снись мені, благаю, ну не снись! Не снись мені, благаю, ну не снись! Не бути разом ночі з світлим ранком. Втечи! З яскравим сонцем оженись, Бо темна ніч світанкові не бранка. Зникай! Назад не озирайся, Зітри ті спогади, що нас вони єднали. Прошу! Ніколи більше не вертайся: Все, що могли, давно уже сказали. Забудь! давно розбіглись полюси’, Тим, що коханням звуть, […]...
- Людмила Ковальчук – Я не люблю, щоб кава в мої ранки Я не люблю, щоб кава в мої ранки… Холодний, хай терпкий, зелений чай. У тебе десь дружина… тут коханка… І я, що завжди поряд, зазвичай. Між нами кілометри і вокзали, Холодні квіти в поетичній прозі. Так треба, що я вчора не сказала – Ми геть чужі. І речі – на порозі. Зустрінемось за рік чи, […]...
- Микола Хвильовий – “На вулиці свято… “ На вулиці свято – У вікнах дівчата З хлопцями заводськими Ще й за рученьки взялись. – Ой куди ж ми йдемо, Парубки кремезні? – У завод! У завод! – Ой хотілось, любії, На лани широкії В квітах поринать! – Ні! Туди не хочемо: Що-на! завовтузилось – Ми йдемо кувать… Одказали хлопці Й потягли за рученьки […]...
- Жити хочу! Геть думи сумні! (заклик до боротьби за життя в поезії Лесі Українки “Cоntrа sреm sреrо!”) Жити хочу! Геть думи сумні! (заклик до боротьби за життя в поезії Лесі Українки “Contra spem spero!”) Я знаю: скільки б не пройшло часу, постать Лесі Українки буде завжди асоціюватися з образом героїні її поезії “Contra spem spero!”, рядки якої вражають драматизмом і водночас оптимізмом дівчини, здатної за найтяжчих обставин “пісню веселу співать”. Коли я […]...
- Юлія Кириленко – Горгони-вулиці пронизують міста Горгони-вулиці пронизують міста, Їх підперезують в один кривавий дотик… Крізь кілометри ти протягуєш уста, Ловлю їх крізь доріг журливі ноти. Відомо всім, хто відстань зчаклував – Диявол так жартує недоречно. Так от над чим сміявся Борислав, Ми як і він стражданнями наречені. Відмірюю до зустрічі секунди, В мої крокуєш подумки обійми. Мов з марева сліпучий […]...
- “Жити хочу! Геть думи сумні!” Життєве кредо Лесі Українки Найширше, всенародне визнання Леся Українка здобула як поетеса, її ім’я увійшло в свідомість багатьох поколінь як символ мужності й боротьби. У творчості кожного письменника важливо визначити два головні аспекти: зміст і характер написаного та місце і роль його в історії літератури. Для аналізу творчості Лесі Українки це особливо суттєво, бо за ідейно-художнім змістом та значенням […]...
- Павло Мовчан – Відлуння (“Відлуння нам плач обертають у сміх… “) Відлуння нам плач обертають у сміх, Окресливши звуком глибокість доріг. У товщах води, де вода проростає, Перлини скруглілі відлуння ховають. Завжди у прислузі, завжди в супроводі Ховають утіху і розпач іноді. А хто ж безіменний за вами стоїть, Що клич подає із минулих століть, Проймає нас дрож уві сні серед ночі – Всміхається ніч у […]...
- Катя Гуйван – Вдихати дим і видихати відчай Вдихати дим і видихати відчай, Блокуючи все в пачку сигарет. Цей світ для мене більше не секрет. Цей світ – лише перегук протиріччя… Скажи, де ми? І доки ми – не ми Подекуди ліковані брехнею?! Цей злочин. Ця стаття… І за статтею Лиш грати і підкуплені кати… Скажи, де час?! де продана мета, Що ще […]...
- Шукаю Дикого Ангела у своєму селі, на своїй вулиці (за однойменною п’єсою О. Коломійця) Із чого починається будь-який організм? З маленької клітинки. А з чого починається велика держава? З міцної сім’ї, в якій дотримуються простих, але мудрих законів, добробут якої здобуто сумлінною працею, любов і щастя в якій є обов’язковими. Саме таку модель ідеальної сім’ї створив у драматичній п’єсі “Дикий Ангел” О. Коломієць. У центрі драми постать робітника-пенсіонера Платона […]...
- Гімн людському інтелектові (за новелами Едгара По “Золотий жук”, “Вбивство на вулиці Морг”) I. Моє ставлення до детективних оповідань (читаю із захопленням, цікаво стежити за вчинками героїв, спостерігати за логікою розкриття таємниць, вражають можливості людського розуму). II. Засновник детективного жанру – Едгар По (майстер захоплюючої фантастичної новели, сміливі гіпотези і припущення; відчуття напряму розвитку наукової думки майбутнього, не відступаючи від логічних законів дійсності; сприймались як опис реальних подій). […]...
- Що таке інтелектуальний детектив? (За новелами Едгара Алана По “Золотий жук” та “Вбивство на вулиці Морг”) Усі ми звикли до того, що серед книжок для масового читача чільне місце посідають детективи. Здається, що цей надживучий жанр існував завжди. Але це не так. У 1809 році в Америці народився хлопчик, якому судилося стати одним із засновників детективного жанру. Цього хлопчика звали Едгар Алан По. Сьогодні цей письменник викликає нову хвилю цікавості, а […]...
- Іван Вовчок – Мабуть, один лиш я ще не писав про осінь Мабуть, один лиш я ще не писав про осінь, Ця тітка вічно п’яна від рясних дощів, Які немов солоні сльози від старих відносин, Що ностальгічно роз’їдають закутки душі. От не люблю її, ненавиджу цю осінь. Мій перший вірш про неї буде ось такий, Хорошого я тут не скажу мабуть зовсім, Аж жовтий колір через неї […]...
- До України – Старицький Михайло Моя Україно! Як я тебе любив! Твої луги, твої степи розлогі, Дніпра ревучого славетнії пороги І хвилі золоті твоїх шовкових нив. Як я любив в садочках вишняку Твої білесенькі, немов хустини, хати, Поважну річ старих дідів чубатих І регіт дітвори в жартливому танку. Як я любив в ніч теплу, весняну Чуть пугача з діброви тихий […]...
- За що люблю – питаєш ти мене За що люблю – питаєш ти мене А я не знаю, що сказати Бо люблю не за щось, а всю тебе. Люблю я твої карі оченятка, Якими дивишся на мене. Люблю усмішку бездоганну Яку даруєш ти мені. Люблю твій голосочок чути Яким я насолоджуюсь щодня. Люблю я твої губки цілувати, Люблю в тобі усе…...
- Іван Андрусяк – такою зимою безкровно неначе потребою Такою зимою безкровно неначе потребою Бажаєш розбити або навпаки замести Вкорочене небо ніким випадковим не гребує Коли замість тебе так лячно сухі храбусти Коли відступаючи правою з поля до озера Надіюсь повірити комусь такому як сам Ламкого дощу як покірну дещицю молозива Скрипучого сміху розплавити знічений сад Це там де чатують дерева і води розхристані […]...
- Вірш – Коли помру я – ти заплачеш? За вікнами згустилась темнота. Скотилось сонце у небесну пустку. У ванній глухо капає вода, Моя душа взяла собі відпустку. І вже не страшно, ні, же не болить. Дивлюсь у зеркало-а там нікого. Мобільний сів, мобільний вже мовчить, Лиш аромат нагадує про нього. Один лиш дотик-холод у руках, Ну ось… моє зап’ястя вже червоне. Ти не […]...
- Юрій Іздрик – Я люблю її мозок Я люблю її мозок як потаємну кімнату Де зашторено вікна і зламано ключ у замку Треба бути тут тихо а в разі чого – втікати Чи зникати між привидів що причаїлись в кутку Тут у скринях – поламані іграшки скельця яскраві.. Мідний перстень сережка десяток чи два листів.. Кілька фантиків вибляклих зошит із плямами кави.. […]...
- Павло Мовчан – достойний матеріал Тривале відлуння виснажує висохле горло, А слово потяте членується часто і дрібно. І звуки в кубельцях звиваються чорних, І тиша стояча свічадо затягує срібне… – Верніться! Верніться! – Складаю з відлуння благання, Бо голос обсипався листям осіннім… Та вже ж відбулося прощання останнє, І зустріч можлива лише в сновидіннях… О Боже, чи, може, шкодуєш потульної […]...
- Юля Миргородська – Сьогодні у Львові Сьогодні у Львові пахне цукровим дощем. Завтра знову вокзал, а у мене ще стигне кава. В цьому місті постійно замріяна, і хочеться ще Танцювати під дощ у обіймах нічного туману. У кишені білет, у руках карта міста і ранець, Втричі легший за той, невблаганний зворотній білет. Завтра знову вокзал, але поки що Львів-коханець Одягає дощі, […]...
- Таня Крисюк – Ніч танцювала ніжне танго під вікном Ніч танцювала ніжне танго під вікном, Шуміло листя білотілої берези, І ароматна кава зваблювала дух, А він стояв. Гарячий, нетверезий. Немов закляк. Немов закам’янів. А серце вже ледь билось, розривалось. Погас прожектор і упав актор. Все закінчилось хутко розпочавшись… Він був із нею чесним до кінця, Він не фальшивив. Часто посміхався. Він просто був. Йдучи […]...
- Максим Рильський – Голос отрути Люблю отруту, сховану в лілеї, Люблю порок із поглядом ясним, І безсоромність ніжності твоєї, І терпких милощів незнаний дим. Люблю тебе, бо ти чужа коханню, Бо ти мені лишилася одна; Люблю в тобі мою любов останню, Солодкий шум допитого вина....
- Так пахне Львів Там, де бруківка вже протоптана ногами Яких відлуння все відносить вдаль Люблю гуляти, особливо вечорами Де місто накриває ніч, немов вуаль. Там, де лунає музика гітари Де грає в переході саксофон Люблю я зупинитись і хвилини Мов завмирають з нею в унісон. Там, де асфальт, що скроплений дощами Де відображення в калюжах я знайду Й […]...
- Михайло Старицький – До України ДО УКРАЇНИ Моя Україно! Як я тебе любив! Твої луги, твої степи розлогі, Дніпра ревучого славетнії пороги І хвилі золоті твоїх шовкових нив. Як я любив в садочках вишняку Твої білесенькі, немов хустини, хати, Поважну річ старих дідів чубатих І регіт дітвори в жартливому танку. Як я любив в ніч теплу, весняну Чуть пугача з […]...
- Іван Вовчок – Знов ранок ніч прогнав із двору Знов ранок ніч прогнав із двору, А я чомусь так і не спав. Зі мною це буває в літню пору, Подушку вже давно не обіймав. Лиш чорна кава стине в чашці, А сигарета вже дотліла до кінця. Я у вікні накришу хліба пташці, Люблю творіння нашого Отця. Там за вікном гойдає вітер дуба. За пагорбом […]...
- Леонід Кисельов – Земля така гаряча А я тому журавлю Києм ноги переб’ю, переб’ю. Пісня. Земля така гаряча, Така руда земля. Маленький хлопчик плаче: Не бийте журавля! Притне його до себе Й руками затуля: Ой дядечку, не треба, Не бийте журавля! Відлине день без’язикий, І чути в тиші нічній: Люди, дерева, ріки Тужно кричать: “Не бий!” Не винести того болю, Не […]...
- Люблю За те, що дивишся у вічі, За те, що снишся увісні, За те, що згадуєш частіше Ніж бачу я тебе крізь сни. В очах твоїх блакитне небо І я лечу у височінь, Немов, тону у морі щастя І насолоджуюся ним. За ясні очі теплий погляд, За усмінку твою-люблю Люблю за те, що ти є поруч, […]...
- Ковальчук Людмила – За що люблю За що люблю? Бо є за що любити, Хоча люблю я всупереч всьому! Ти не даруєш мені перші квіти, Бо осінь я люблю, а ти весну. Ти знаєш все про мене, навіть більше, Що запах трав нескошених п’янить. Ти в пам’яті моїй навік залишив Останню зустріч, зорепаду мить. А я в той час бажання загадала. […]...
Характеристика образів новели залізний острів.