Ліля Колісник – Не снись мені, благаю, ну не снись!
Не снись мені, благаю, ну не снись!
Не бути разом ночі з світлим ранком.
Втечи! З яскравим сонцем оженись,
Бо темна ніч світанкові не бранка.
Зникай! Назад не озирайся,
Зітри ті спогади, що нас вони єднали.
Прошу! Ніколи більше не вертайся:
Все, що могли, давно уже сказали.
Забудь! давно розбіглись полюси’,
Тим, що коханням звуть, давно перехворіла.
На південь, до свого тепла лети,
Я айсберг почуттів розбить посміла.
Прощай! І легким щастям душу огорни,
“Так вийшло”, – посміхнулась доля.
Ти задля іншої хоч світ переверни –
Залишусь ніччю над бурхливим морем.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Ліля Колісник – Залиш мені частинку літа Залиш мені частинку літа, В якому були я і ти. Щаслива і теплом зігріта: Була утіленням краси. Залиш мені липневий ранок Й кристали чистої роси. Була чарівна, як світанок, Навіть в хвилини самоти. Залиш мені серпневі ночі І небо, бо під ним був ти. Я не забуду твої дивні очі І ніжність дотику руки. Велика […]...
- Ліля Колісник – давно не писала, не приходили рими Давно не писала, не приходили рими. Лиш хаос думок, я в пошуках музи. На кожну подію – свої причини, Шукай між рядків, вслухайся у музику. Не стукала в двері: вони вже зачинені, Сильна дівчинка вже не може боротися. Вона горда, не скаже: “Відчини мені”. І тихо вбиватиме в собі осінь. Не всі зрозуміють, не кожен […]...
- Ліля Колісник – За горами й долинами За горами й долинами, За роками й століттями. Там, куди ніколи не вернем вже ми. Живе наше дитинство босоноге й заквітчане І стриба, сміючись, навкруги. Вже дорослі всі стали, зі своїми проблемами… Дитинство, прошу, обернись! Я не можу сама розібратись з дилемами, Хоч на мить до мене вернись! Навздогін, сльози ронячи: “Чому ти від мене […]...
- Ліля Колісник – дощ впивався в шкіру голками Дощ впивався в шкіру голками, Ти промокла під небом Лондона. І душа стала зовсім мокрою, І душа стала геть оголена. Під покровом ночі, розхристана – Шукала себе – не знаходила. Думки тет-а-тетом виснули: Дорогою ціною свобода… Коли падаєш на коліна, А біль б’є градом у скроні Треба знати, що хтось в тебе вірить, Треба мати […]...
- Ліля Колісник – Не руйнуйте те, чого не будували Не руйнуйте те, чого не будували. Не заздріть тим, хто досягнув мети. Скажіть нарешті те, чого ще не сказали, Бо час має властивість швидко йти. У вирі неудач, розчарувань і болю Не падай духом: все колись мине. Зумій залишитися сам собою, Бо це в житті, напевно, головне! Я розбивала стіни байдужості людської, Я стукала, б’ючи […]...
- Ліля Колісник – Із крайності в крайність кидатися Із крайності в крайність кидатися – Така є жіноча натура. То плакати, то сміятися, Справжнісінька авантюра. Легкою ходою… розкішна Під зливою і у спеку Крокує вона потішно, Не для інших, а просто для себе. Зацікавлені погляди ловить: Витончена, манірна Із подихом бризу говорить, Вона власній моді вірна. А жоден і не дізнається, Що коїть в […]...
- Ліля Колісник – Хочеш я наллю тобі чаю? Хочеш я наллю тобі чаю? Пам’ятаю, ромашковий і без цукру. Пролітають роки непомітною зграєю, І нічого не повернути. Не іди, посидь поруч ще трохи. Так багато лишилось за дверима несказаним, Не зробивши на зустріч один одному кроку, Залишились по різні боки обставин. Не втікай від очей, що палають навпроти, Розбиваючи гніт недовіри. Хай зупиниться час, […]...
- Ліля Колісник – Вона для тебе – інша планета Вона для тебе – інша планета: Нерозгадана і примхлива. Не складаються вiршів куплети, Чи підкориш ти норовливу? Поглядом ловиш щиру усмiшку – Здавалося б, вже твоя до останку. Але знов утікає тихо, мов кішка, Тобі ж не спиться, як завжди, до ранку. Хотів приборкати, як наступну вершину, Ця ж тобі не піддалaся. Жінку треба кохати […]...
- Ліля Колісник – Курличе в небі журавель самотньо Курличе в небі журавель самотньо, Затамувало подих сонце золоте. А під вуаллю ночі вже законно Розкішною ходою осінь йде. Не буде більше теплих митей, У вирі мрій ми поринали в літо. У вирі мрій я закохалась в небо. Таке безмежне, в ньому є потреба. Нелегко віднайти, чого душа бажає, Усі ми зайняті дрібницями життя. Ніхто […]...
- Ліля Колісник – давай з тобою ми побудемо нестримними? Давай з тобою ми побудемо нестримними? Давай любити, як маленькі діти. Щоб вечорами, коли буде зимно нам, Змогли серцями одне одного зігріти Давай-но бігти по веселці в небо, Давай купатися під пестощами зливи. Я б не змогла всього цього без тебе, Та і без тебе все це неможливо… Давай ловити подихом весну! Переплітатись з нею […]...
- Ліля Колісник – І знову стука дощ по твоїх шибах І знову стука дощ по твоїх шибах, Вона не прийде, можеш не чекати. Вдаєш, що все забув, та лихо, Зрадливо серце буде калатати. Пройде вже час, затихнуть урагани… Ти запевнятимеш себе, що розлюбив Та і кому потрібні ті душевні рани? Її знайти у інших не зумів. Одного разу, ідучи по парку, Із серед тисячі побачить […]...
- Ліля Колісник – Мовчи, тебе читатиму, як книгу Мовчи, тебе читатиму, як книгу, Доки зорі обіймають теплий місяць. Нехай топиться заледеніла крига О дванадцятій, на тому ж місці. Обернись – і запалаю новим світлом. Ти той, кого не зможу відпустити Та затамує подих навіть літо: Живу любов так тяжко пояснити. Стану стіною між тобою і нещастями, Упаду блискавкою, якщо буде темно. Розчинюсь у […]...
- Ліля Колісник – Геть спорожніли вулиці Франківська Геть спорожніли вулиці Франківська, Лиш світять ліхтарі удалині. Я причарована тобою, дивне місто, Твоя самотність глибоко в мені. І гіркотою відстані просякнуті вокзали, Тут були справжніми і не ховали сліз. Від нас і ми від найдорожчих від’їжджали, Лишаючи лиш спогади валіз. Спадали маски й усмішки фальшиві, Холодним жовтень став, прискорюючи темп. Усі живуть, ховаючи в […]...
- Приснись мені Приснись мені у сні цієї ночі І прошепчи слова неголосні. Тебе побачити я хочу Хоча б у сні. Приснись мені. Приснись мені, коли не буду ждати, Коли тебе забуду, то приснись. І кожен раз, коли лягаю спати Шаленим спогадом у пам”яті явись. А в небі засвітились зорі Такі безшумно-голосні. Наперекір йди моїй волі. О ні! […]...
- Олена довганюк – Благаю тебе, відпусти Благаю тебе, відпусти… В мене сил вже на тебе немає За коротке терпіння прости, Та й воно всіх колись покидає. Тиша та твоя колюча І нестерпна твоя пустота… Чому ж ти на стільки болюча? Чому ти така непроста? Прошу тебе знов, припини! Досить спогадів з мене минулих. Ці тортури свої зупини, Ми про день із […]...
- Олена довганюк – Прийди знов до мене, благаю! Прийди знов до мене, благаю! Дарунок останній зроби. Як серце моє завмирає, Щоб знову почути прийди! І руку я іншу стискати Не можу, бо знаю, є ти. Прийди, щоб мені розказати, Що мусиш ти знову піти… Що мусиш залишити знову Мене наодинці із ним, З печалем завести розмову, Чи з сумом побути одним. Я хочу […]...
- Богдана Лапченко – Інтервали в словах і паузи в діях Інтервали в словах і паузи в діях. Заблукали вони перед самим дощем. Двоє сильних людей, що нікому не вірять, Мали змогу розбить почуття свої вщент. По дорозі б знайти камінь на перехресті, Почитати куди ті дороги ведуть. Залишити хоча б трішки місця у серці Для добра і тепла, але ж все розкрадуть…...
- Віталій Іващенко – Мені щемить на серці – мчать літа Мені щемить на серці – мчать літа, І з кожним днем все швидше, Швидше, швидше, Душа тривожним сумом оброста, Кохання мрія безголосо кличе. Буває, серед тисячі очей Побачу раптом наче рідні очі. Я простягнути руку й серце хочу, Розкрити душу, що жива іще. В ній стільки мрій, бажання і тепла, В ній стільки ласки зібрано […]...
- Юлія Алейнікова – Не клич мене. Не клич, благаю, знову Не клич мене. Не клич, благаю, знову. Бо я прийду. Я знаю, що прийду. Щоб вкотре привести тебе додому, Себе налити в душу цю пусту. Не клич мене. Не замикай це коло. Цей цикл із марних зустрічей й прощань. У серці не лишилося живого Вже місця для нещирості й вагань....
- Євгенія Огородня – Мені не треба Мені не треба дорогий ресторан, Мене влаштовує вигляд помітних ран, Не треба надмірної уваги, Не шукаю дешевої розради, Тут є лише неймовірна сила, Яка вільну людину накрила, І маючи дивовижні крила, Тихо і вільно вниз полетіла, Своє серце в огні Навмисне губила, Думки свої била… Я не та, що на небі зірки ловила, І не […]...
- Аліна Звіздецька – налий мені світла за пазуху Налий мені світла за пазуху – там стало темно Заручені янголи прагнуть свободи й тепла І дні як вода відпливають назавше даремно Налий мені світла – там сохне душевна зола Подай мені руку – одній не дістатись вершини Ця стежка угору не втоптана довга й стрімка І дощ вселюдський підкидає розмоклої глини Подай мені руку […]...
- Анна Лужанська – Подаруй мені крила, мамо! Подаруй мені крила, мамо! – Обірвали їх… та й, навІки. Мені важко… тобі так само… У волоссі зів’яли квіти. Це від того, що камінь в грудях, Що про мене не пам’ятає… Це про того, кого не буде, Хто давно вже не зігріває. Це єдиний, кого не хочу, Кого просто я не бажаю, Бо згадавши безсонні […]...
- Анна-Марія Нараєвська – ти в мені починаєш Ти в мені починаєш Безмежність кохання і слів Я до тебе лечу, а треба, можливо, пішки Доки ти там в молитві Прославляєш своїх Богів Я молюся на тебе, Без єдиної псевдо – віддишки Я би рада мовчать Я би рада не чути співзвучність Поринати у світ, де немає й не буде тебе Я би рада […]...
- Що мені подобається в образі Анни Кареніної? Що мені подобається в образі Анни Кареніної? Роман Толстого “Анна Кареніна” належить до найкращих творів письменника. Через трагедію Анни Кареніної автор зображує складнощі особистого та сімейного життя людей, що були тісно пов’язані з сучасним йому суспільним устроєм, з законами “вищого світу”. Лев Толстой надав головній героїні свого твору жіночої привабливості та духовної краси. Гнучкий стан, […]...
- Леся Українка – Вітряна ніч Чорна-чорна та глибока ніч – (Є такі тут погляди жіночі) – Вітер мчить шалено із півночі, Мов тікає від погоні пріч. Розігрівся щось вітрець мій рідний, Став палкий, неначе той Хамсін, Запальний, рвачкий Сахари син, – Чи давно ж покинув край мій бідний? Там він по конаючих снігах Волочив важкі та вогкі шати, Забирався холодом […]...
- Володимир Сосюра – Мені ти приснилась давно Мені ти приснилась давно, Ввійшла ти у думи мої. Я море люблю, бо воно Нагадує очі твої. Розкрив я до сонця вікно Й дивлюсь крізь проміння рої… Я небо люблю, бо воно Нагадує очі твої. І радісні квіти весни, Коли у садах солов’ї, Люблю я фіалки – вони Нагадують очі твої....
- Олена довганюк – Подаруй мені ту мить безцінну Подаруй мені ту мить безцінну – Щасливу, неповторну мить, Щоб знову запалав нестримно Вогонь у серці, що горить. Подаруй мені той погляд, Який завмерши я зловлю, Залиш в мені той спогад, В якому я тебе люблю. Покажи мені силу бажання, Що змусить забути про все. Відчуй те нестримне кохання, Що у світ почуттів занесе. Я […]...
- Микола Вінграновський – Не починайся Не починайся. Ні з очей, Ні з губ мені не починайся. В Холодній Балці сон тече – Не снись. Не звись. Не називайся. Труїти душу кожен раз Я вже не можу – будь я прокляті Пищать дощі, і води топлять І душу, і терпіння, й час… Степліло подихом легким, Степліло в прикрощах минулих Тепло заснулої […]...
- Катерина Кочетова – Намалюй мені казку сьогодні Намалюй мені казку сьогодні, Що вже завтра я втілю в життя. В нас є фарби: палкі та й холодні Для відродження, для забуття, Для розлуки і розставання, Для здійсненних і спільних мрій, Для ненависті і кохання, Для зневіри і для надій. Полотно – це чужі ескізи – За мольберт вже давно хтось ставав, Та натхнення […]...
- Олена довганюк – Віддай мені мою частинку неба Віддай мені мою частинку неба, Нічого більше не візьму у тебе. Віддай мені назавжди лиш його, Частинку серця і життя мого. Тебе благала і просила, Й чекала, скільки було сили, Віддай мені тепер його, віддай, Натомість, все що маю – забирай. Від дня до дня останній час живу, Я прірву пустоти твою долаю. Чекання довгу […]...
- Алла Жабокрик – З ким вона буде засинати завтра З ким вона буде засинати завтра. не відомо У яких координатах світу. чи якою мовою Її новий мен буде казати їй: – кохана, я тебе вилікую. у мене є ліки Від хвороб твоїх вічних і від мігрені. Кохана, я буду саджати у горщики квіти Виховувати дітей, возити тебе на Кіпр Тільки не йди. не йди […]...
- Олеся Крисько – Знати б мені скільки часу відведено Знати б мені скільки часу відведено, Скільки сивинок в волосся уплетено, Де спочиває загублене, втрачене, Чому всміхаюся менше ніж плачу я? Час поспішає – водою крізь пальці. Там де є кома, не бути вже крапці. Не зупиняюсь. По колу, по колу… Все так набридло, нестерпно знайоме. Твердості духу чомусь бракуватиме, Спогади знову будуть мені катами. […]...
- Олена довганюк – Чому мені знову так боляче? Чому мені знову так боляче? Чом я знову лишилась одна? І цей біль ріжучий й колючий Всю мене випаває до дна. Чаша сліз вже давно переповнилась, Вже нема чим топити печаль. Знову я почуттями наповнилась, Їх звільнити не можу, на жаль. Я від серця стискання тремчу, І від болю я зуби стискаю. Цього разу я […]...
- Павло Мовчан – “Зелений луг, веселий пух… “ Зелений луг, веселий пух І біла конюшина. І котиться луна за пруг – Вишнева намистина. Не наступай на трійчаки, На ці рослини щирі – З-під ніг сполохані квітки Летять в осінній вирій. Збезважся, виструнчись і ти, Візьми трой-зілля в пучки, Услідно і собі лети Над лугом однозвучним. Над шляхом, що глухим піском Прикинувся з учора, […]...
- Де синії гори (народна пісня) Де синії гори, де гори Карпати, Туман в полонинах пливе. Струнка, як смерека, близька і далека Кохана гуцулка живе. Дівочі співанки, рожеві світанки Ген-ген вітер в гори жене. Тебе, рідний краю, до болю кохаю, Навік полонив ти мене. Такому коханню в житті не зів’яти, А серцю довік берегти. В Карпати, Карпати, в далекі Карпати Лети, […]...
- Галина Крук – Cниться мені бомбосховище Сниться мені бомбосховище на околиці пам’яті, Останнє вціліле зі шкільних уроків воєнки – більше війни не буде, – казала нам вчителька, Але кожен із вас, діти, мусить затямити: У разі ядерного вибуху, Застосування зброї масового враження Чи іншого казусу Слід спускатися в бомбосховище, уникаючи паніки, Брати лише необхідне, нічого зайвого: Теплі речі, якби війна затягнулась […]...
- Павло Мовчан – Через ліс З оленкою в руці сидів я на узліссі: Метелики цвіли, снувала мурашва, Світилася трава, і промені навскісні, Лунаючи, ішли крізь чисті дерева. На вічній глибині, у серцевині ока, Як насінина лун, ще жайворон тремтів, У м’якушах хмарин дощу тугі волокна Сукались і плелись, як невід, із вітрів. Лети, хутчій лети, оленко тонкокрила, Метелики, цвітіть, оздоблюйте […]...
- Олена довганюк – Трохи боляче мені, ну і нехай Трохи боляче мені, ну і нехай. Піду я далі від очей – стражданню край. Втечу від душ гнилих подалі І у тиші Я писатиму в печалі Свої вірші. Утечу від долі даної одної, І з собою наодинці у спокої Я згадавши все заплакать знову мушу І пролить усім на очі свою душу. Ту слабку, м’яку […]...
- Алла Жабокрик – Хай будуть на згадку мені ті прощальні слова Хай будуть на згадку мені ті прощальні слова. Неначе кришталі, що більше не знайдуть почину, Що будуть молитись вночі на незвідану силу. Що будуть злітати щовечір в святі небеса. А потім дощем упадуть на мою сіру днину. Хай будуть на згадку мені твої пальці в косах, Неначе повітря нестримного вічні пориви. Мов хвилі всесильні, що […]...
- Дмитро Павличко – “Не раз мені здається… “ Не раз мені здається, Що я прожив тисячу років. Заглядаючи в криницю свого життя, Я не бачу маленького дзеркальця води, Так далеко воно від моїх очей. Та коли я, закривши очі, хочу згадати, Що найглибше запало в душу мою, – Бачу твій образ, моя дівчинко, Моя перша любове. Навіть моє дитинство погасне в пам’яті, Навіть […]...
Чотири шаблі скорочено читати.