Ліна Біла – Лишилося писати про природу

Лишилося писати про природу,
І мріять про незвідані краї,
Байдуже споглядати на погоду,
Й не вірити флюїдам міражів.

Лишилась на долонях вся планета
Заплакана, водночас і смішна.
Вагаюся. Куди взяти білета,
Щоб вийти там, де станція своя?!

Де будеш ти, оплаканий ночами,
Омріяна клітинка до клітин.
Де зможемо літати ми руками,
Єднати наші душі без вітрил…

На жаль, усе стирає нанівець
Прийдешній день, мій розум і свідомість.
Бо де ти ходиш, де ти в світі є?
Куди тебе сховала підсвідомість?

… І от наздоганя доба добу,
І вже не за горами жовта осінь.
А я тебе, не знаючи, люблю,
Чекаючи у снах своїх щоночі…


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars
(1 votes, average: 5,00 out of 5)



Значення поезії в житті людини.
Ви зараз читаєте: Ліна Біла – Лишилося писати про природу
Copyright © Українська література 2023. All Rights Reserved.