Ліна Костенко – І я не я, і ти мені не ти

І я не я, і ти мені не ти.
Скриплять садів напнуті сухожилля.
Десь грає ніч на скринці самоти.
Десь виє вовк по нотах божевілля.
Бере голодну тугу – як з ножа.
Дзвенять світів обледенілі дзбани.
І виє вовк. І вулиця чужа
В замет сміється чорними зубами.
І виє вовк, ночей моїх соліст…
Заклацав холод іклами бурульок.
Вповзає вовк і тягне мерзлий хвіст,
В сузір’ї Риб вловивши кілька тюльок.
Ти, вовче, сядь. Ти на порозі ляж.
Ти розкажи свою пригоду вовчу.
А смушки скинь. Навіщо камуфляж?
Ти краще вий. А я собі помовчу.
Погрійся тут, моя нічна мано,
Хоч ми із казки вибули за віком,
Аж поки ранок в чорне доміно
Зіграє з нами вогниками вікон.
Аж поки сонце перепалить пруг
І сплачуть пітьму стріхи тонкосльозі…
Лежить овеча шкура завірюх…
І скімлить пес розумний на порозі…


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...

Роль краси в житті людини.
Ви зараз читаєте: Ліна Костенко – І я не я, і ти мені не ти