Ліна Костенко – Ми виїхали в ніч


Ми виїхали в ніч. І це було шаленство.
Збиралось на грозу. Ми виїхали в ніч.
Притихлі явори стояли безшелесно.
І зблиснула гроза – як вихопила ніж!
Осліплені на мить, ми врізалися в пітьму.
Машину повело, і ми згубили шлях.
Усі мої ліси, удень такі приватні,
Схрестилися вночі із небом на шаблях.
Я думала в ту мить: привіт моїй гордині.
Ми виїхали в ніч. дороги не видать.
Було моє життя – як ночи горобині.
Нічого у житті не вміла переждать.
О, як мені жилось і як мені страждалось!
І як мені навіки взнаки воно далось!
А що таке життя? Чи те, що переждалось?
Чи все-таки життя – це те, що відбулось?



1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...



Твір в публіцистичному стилі про друзів.
Ви зараз читаєте: Ліна Костенко – Ми виїхали в ніч