Ліна Костенко – Пісенька про космічного гостя

ПІСЕНЬКА ПРО КОСМІЧНОГО ГОСТЯ
Достигають яблука ранети.
Рання осінь листя золотить.
Гарний хлопець з іншої планети,
може, завтра в гості залетить.
Діло звичне – міжпланетні мандри.
Усміхнеться, зніме свій шолом.
Скаже: – Там, в сузір’ї Саламандри,
твій коханий бив тобі чолом.
Я спитаю: – Є у вас поети?
Як по-марсіанськи – макогін?
Знаєш, там туманність Андромрди,
Хай не йде так часто на обгін.
Він посидить, трохи відпочине,
цей мій дивний, нетутешній гість.
Планетарно синіми очима
про безмежний космос розповість.
Прийдуть люди з ним погомоніти,
хлібом-сіллю я їх пригощу.
Передам йому для Береніки
білі айстри в крапельках дощу.
Перевірю техніку в ракеті,
розкажу, як звуться журавлі.
Хай посіє в себе на планеті
жменьку слів із нашої землі.
Апарат космічний загуркоче,
пропливе смарагдовий кортеж…
– Добре, я коли-небудь заскочу.
Ти в якій галактиці живеш?


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars
(1 votes, average: 5,00 out of 5)



Твір на тему художній дивосвіт поруч харків.
Ви зараз читаєте: Ліна Костенко – Пісенька про космічного гостя
Copyright © Українська література 2023. All Rights Reserved.