Ліричний відступ


Ліричний відступ – прийом у ліро-епічному творі, коли автор безпосередньо висловлює свої міркування з приводу композиції або сюжетних ліній цього твору, вчинків або характеристики героїв, певних явищ, асоційованих із зображуваними подіями. Л. в. широко використовуються в українській поезії. Надзвичайно рясні вони у баладах та поемах Т. Шевченка (“Катерина”, “І мертвим, і живим, і ненарожденим землякам моїм в Украйні і не в Украйні моє дружнєє посланіє”, “Сон” та ін.). Роман у віршах Ліни Костенко “Маруся Чурай” буквально пересипаний Л. в., які не тільки допомагають читачеві усвідомити його ідею, а й своїми філософськими узагальненнями життєво важливих явищ, онтологічних чи етногенетичних проблем сприяють осмисленню сутнісних основ буття, перейнятих морально-етичними принципами:

Усе комусь щось пишуть на догоду,
Та чечевиці хочуть, як Ісав.
А хто напише, або написав
Велику книгу нашого народу?

Л. в. часто зустрічаються і в епічних творах.



1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...



Проблематика драми-феєрії лісова пісня.
Ви зараз читаєте: Ліричний відступ