Лишають дітям – Чубач Ганна

Related posts:

1. Чубач Ганна – Біографія Ганна Танасівна Чубач (6 січня 1941, Плоске Мурованокуриловецького району Вінницької області) – українська поетеса. Заслужений діяч мистецтв України. Член Національної спілки письменників України (від 1971 року). 1968 року закінчила Український поліграфічний інститут імені Івана Федорова, 1973 року – Вищі літературні курси при Літературному інституті імені Максима Горького в Москві. Працювала в редакціях газети “Літературна Україна” […]...
2. Матері лист напишу – Чубач Ганна Матері лист напішу. Кожне слово від самого серця: “Як воно вдома?: Як воно вам, Рідна матусю, живеться?” Матері лист напишу. Щиро про все розпитаю. Літери – круглі, Moвa – чітка. Мати – помалу чітає. Слово єднаю до слова, Потім – на пошту несу Нашу беззвучну розмову, Нашу душевну краасу. Доня сміється: “Ти – надрукуй!” Як […]...
3. Чубач Ганна – Жук малий і волохатий (Збірка) ЖУК МАЛИЙ І ВОЛОХАТИЙ Казка Жук малий і волохатий Все життя прожив без хати. Вдень від холоду тремтів, А вночі від страху млів. Дощик спинку обливав, В душу смутку наганяв. І набридло йому жити Під дощами і під вітром. Жук малий і волохатий Захотів своєї хати. По стежині біля ставу Проповзав маленький равлик. А у […]...
4. Марійка Підгірянка. Талант відданий дітям Марійка Підгірянка. Талант відданий дітям 29 березня 1881 року сім’я лісничого Омеляна Ленерта, яка проживала в с. Білі Ослави (тепер Надвірнянського району Івано-Франківської області) раділа народженню первістки,- її нарекли Марією (всього Ленерти благословили в світ 5 дочок і одного сина). Зростала Марія на Гуцульщині, оповитій таїною легенд, запам’ятовувала мамині пісні та казки, коломийки та приказки, […]...
5. Бандуренко Євген – дітям на гостинець (Збірка) Вірші для дітей, переважно сатира, шкільні смішинки. І схвалили всі хлоп’ята За млином, поблизу гаті, Де лапаті лопухи, Грали в піжмурки завзяті, Метушливі дітлахи. Раптом Стась гукнув із хащі: – Киньмо піжмурку нудну І давайте, хлопці, краще Будем гратись у війну! – Я не проти. Нумо гратись! – Першим вискочив Панас.- Та агресором назватись Хто […]...
6. Ганна Йванівна – Сосюра Володимир Я пам’ятаю вчительку мою, Просту, і скромну, і завжди спокійну. Вона любила школярів сім’ю, Як ми її, задуману і мрійну. Як мати, Ганна Иванівна була, Вона із нас не лаяла нікого. Завжди усмішка лагідна цвіла Їй на вустах. Турботи і тривоги Вона сприймала в спокої своїм Так мужньо й твердо. Наче рідний дім, Для нас […]...
7. Черінь Ганна – Біографія Ганна Черінь (Галина Грибінська) народилась 29 квітня 1924 р. в Україні. Писати вірші почала з дитинства. Після закінчення школи вступила до Київського університету, але друга світова війна перервала навчання. Ганна Черінь опинилась у Німеччині в таборах для “переміщених осіб”. У 1949 р. тут вийшла перша збірка її поезій “Крещендо”. У 1950 р. Г. Черінь переселилась […]...
8. Ганна Розсоха як втілення кращих рис трудового народу (за оповіданням Ю. Мушкетика “Суд”) У світі прийнятною є думка, що жінки – це слабка половина людства, що вони потребують сильного чоловічого плеча, опори і підтримки. І ця думка продовжує підтримуватись і сьогодні, коли жінки вже безліч разів довели свою силу, як фізичну, так і духовну, свою велику силу волі, свою терплячість, вміння долати перешкоди, боротися за своє щастя, не […]...
9. Макаревич Ганна – Казка Віденського лісу Повість-казка про дівчинку Луїзу, її дідуся-чарівника і друга Ахмета. Луїза розплющила очі. Згадала, що в дитсадочок сьогодні не треба йти. Сонце світило, будило і кликало: досить спати, пташки он як виспівують. Квіти підвели голівка – прислухаються, трава росою переливається і веселкою забавляється, повітря чисте – аж пити його хочеться. досить спати! дівчинка тихенько усміхнулася. Сонце […]...
10. Від серця поклонюсь – Сингаївський Василь Знову чую, мов співає мати, Долітає голос до зорі. І мене виходять зустрічати Край дороги наші явори. Сонце з небокраю Встало рано-рано. Знову розмовляю З вами, рідна мамо. Ви співали дітям колискові, Ніжне серце сповнили добром. Ви життя давали колоскові, Щоб налився соком і зерном. Ваші материнські заповіти, Як найперші на землі стежки. Виростають роботящі […]...
11. Дмитро Павличко – “Ти навчаєш ходить легкома… “ Ти навчаєш ходить легкома Попід хмари навислі І гасити бентежність ума Клоунадою мислі. Не приймаю веселих наук, Що гіркі, мов оливи… Он життя виривається з рук, Як лоша полохливе. Он обламаний кущик бузку Виростає, і квітне, І ховає в сльозу боязку Безконеччя блакитне. Он підноситься небо, як жаль, Понад сонця бриндушу, І любові щаслива печаль […]...
12. Розсій всі сумління свої Стиснута душа й не має сльози. Нездійснені мрії вбивають терпіння. Немає дощу немає грози. Життя стоїть під сумлінням. Ти чикаєш на мрію, а вона не приходить. Ти давиш сльозу а вона не тече. А час потихеньку від тебе відходить. А душа як пекла так і досі пече І нехай забрали в тебе мрію. І нехай […]...
13. Богдана Лапченко – Втратив усе і не маєш нічого натомість Втратив усе і не маєш нічого натомість, Чорним мороком втома до себе згребе. Хто ж тепер буде слухать німого тебе? Хто з тобою разом полетить в чергову невагомість? Невагомість душі, що стоїть під прицілом любові, Невагомість закутих сердець і закоханих тіл – Все було. Чи зі мною літать не хотів, Чи не зміг приховати легких […]...
14. Леся Українка – Блакитна троянда Драма в 5 діях Дійові особи: Любов Олександрівна Гощинська – панна, сирота, 25 літ. Олімпіада Іванівна Колчевська – її тітка, стара вдова, живе при ній. Орест Михайлович Груїч – молодий письмовець, недавно скінчив університет. Марія Захарівна Груїчева – його мати, не дуже стара, енергійна на вид жінка. Сергій Петрович Милевський – bonvivant середнього віку, в […]...
15. Спілкування – Глазовий Павло Дорікає мати доні: – Ти жівйош у Кієвє, А нє гдє-то у Рязані Чи в каком Тетієвє, Но язик ти украінскій Знать нє собіраєшся. Говору тібє об етім, Но ти возмущаєшся. Что ти дєлаєш мнє глазкі, Смотріш, как на дурочку? Ти же часто в сєльскіх тьоток Покупаєш курочку. Научись хоть торговаться: “А почому кури?” “А […]...
16. Я промовчу Я закричу, Хай вчується тобі, Не сказане, не зірване, не стерте, І пам”яттю на клаптики роздерте, Я промовчу, Залишу все в собі. Я не заплачу. Я не маю сліз, Вони обсипались бурштиновим камінням, Залишилось злиденне оніміння, Що ти в дарунок лиш для мене ніс, Я промовчу, бо вже не маю сліз…...
17. Анастасія Кравець – думка лине понад небо Думка лине понад небо І немає вороття! У спокусах, біля тебе Я залишу півжиття! Розтинає милий погляд Сонця стомленого суть. Просторовий твій світогляд Мого мозку – каламуть! Мрії бавляться в екстазі. Ніч ковтає наші сни! Розпорошені у часі Шаленіють “двигуни”....
18. Володимир Сосюра – Я знаю силу слова Я знаю силу слова – Воно гостріш штика І швидше навіть кулі, Не тільки літака. Воно проміння швидше, В нім – думка й почуття. Воно іде в народи Для вічного життя. Коли це слово – зброя, Як день, що не схолов, Коли живуть у ньому Ненависть і любов. Воно влуча як куля, Ця зброя золота, […]...
19. Олесь Гончар – Умру на світанні Умру на світанні. В години робочі. Залишу вам ранок І сиву на травах росу. Я й там вас любитиму! З тої праночі Якісь для вас тайни Сюди принесу. Ще квіттям зійду я В полях України, Ще вам провіщатиму Радості день. Краю коханий, Люди кохані! Добра вам молитиму, Сонця й пісень… 14 березня 1974 р., Ялта...
20. JohenGefest – Я Тебе Люблю Скажу тобі такі слова… Ті що вже давно лежать у моєму серці… Ті що значать для мене дуже багото… Перше слово це… Я! Я це той хто неможе без тебе… Я це той хто завжди ціннить тебе… Я це той хто хоче бути всім для тебе… Друге слово це… ТЕБЕ! Тебе буду я любити… Тебе […]...
21. Ковальчук Людмила – Навчитись пробачати Я вже навчилася втрачати, Хоч, як же важко, Боже мій, Я розібрала б на Цитати Твої слова. У заметіль, Зігрівши ніжністю своєю, Покинув ти мене за крок До того щастя, що душею Обоє прагнули. Урок… Ти дав урок, як гарний вчитель, І зауважив на помилки… А я дарую тобі квіти… Це перший крок. Ти так […]...
22. Семенко Михайль – Чистильщик чобіт Кинь ранкову газету, маестро, Поставив на твою машину чобіт. Ріг всміхається затурбованим сестрам, Кожний своє діло робить. З гаманця виконав відповідний мінус – Можеш продовжувати своє читання. Я залишу тебе на розі, але ніде не дінусь. Виблискує за будинком позолочена баня. 1918. Кибинці – Київ...
23. Павло Глазовий – Трійнятка Любу доню по секрету просвіщає мати: – Ти вагітна, отже, книги перестань читати. Узяла “Трьох мушкетерів”, всюди з ними ходиш. Ти дограєшся, дурненька, що трійнят народиш. Донька крутить головою, весело сміється. Мати вперлась на своєму, мати не здається. Шепче доні, нахилившись до самого вуха: – Так знай же ти, голубонько, що твоя свекруха Перед тим, […]...
24. Змалювання внутрішньої краси сільських жінок-трудівниць у вірші М. Сингаївського “Від серця поклонюсь” З надзвичайним задоволенням я читаю вірш М. Сингаївського. У них стільки синівської любові до батьків, рідної землі, так багато щирої подяки хліборобам за їх щоденну працю. З глибокою пошаною звертається поет до матері і селянських жінок-трудівниць у вірші “Від серця поклонюсь”. Письменник згадує мамині пісні, які сповнили його серце добром та любов’ю до рідного краю; […]...
25. Юра Матвійчук – Стомився… Кімнати пустіють, я з ними Стомився… Кімнати пустіють, я з ними… , Там одиноко, лиш інколи кроки чужі… Там лишилось дитинство моє невловиме, Там я мов ще досі стою на межі… Там тиша пронизана спогадом й вітром, Там лишилось все, як раніше було… Там я познайомився з кривдою й світом, І вчивсь берегти любов і тепло… Роки пролетіли… , ось […]...
26. Мої вірші Я свою душу оголяю, Свої вірші я вам пишу. Та про кохання я не знаю, Лиш ці рядки я залишу. Вони залишаться навіки. Не зможуть з серця утекти. Але вливаються як ріки. І будуть вічно там текти. Оцінок ваших не боюся! Хоча насмішок не стерплю. А коли так – то засміюся. Й на стежку щастя […]...
27. Людмила Ковальчук – Я не люблю, щоб кава в мої ранки Я не люблю, щоб кава в мої ранки… Холодний, хай терпкий, зелений чай. У тебе десь дружина… тут коханка… І я, що завжди поряд, зазвичай. Між нами кілометри і вокзали, Холодні квіти в поетичній прозі. Так треба, що я вчора не сказала – Ми геть чужі. І речі – на порозі. Зустрінемось за рік чи, […]...
28. Ліна Біла – Мене вже завтра тут не буде Мене вже завтра тут не буде. Як завше, вимию весь дім. Ввімку ефем. Злічу простуду. Вживусь в пальто, що до колін. І все… Автобусним маршрутом Пущу заплакану сльозу, – Бувай-прощай. Пошерхлі губи, – Лиш пам`ятай мене живу! Ти пам`ятай мене живу, Усі слова і настанови: Малину в чай і про весну, І ліпше жайворон, ніж […]...
29. Олег Правда – Nature morte Я подарую тобі мертві квіти, не живі. Я подарую їх, бо я любить тебе не буду. Вони стерильні – не старі та не нові, Від аромату їх ніскілечки не нудить. Я не кохаю вже три місяці та день. Я не кохаю вже. І майже третє літо- У сни мої, в ту муку для очей, До […]...
30. Вірш Миколи Руденка – Світ крізь сльозу Світ крізь сльозу – то зовсім інший світ: Адже ж сльоза – не скельце і не лупа. Давно забута мазанка-халупа Від тебе раптом зажадає звіт. І ти їй понесеш всього себе – Туди, де забринів твій перший виток. Твого життя не вельми мудрий звиток Вона у глині вимне й прошкребе. Збагнеш: це лоно неньки, далебі […]...
31. Сергій Жадан – Перші дні листопада Перші дні листопада. Вона спить у порожній кімнаті, в чужому ліжку. А він думає: чуже місто, чужа кімната – Як я її тут залишу? Третя по обіді. Суха осінь. Посиджу, доки вона спить, заговорюючи постійно. Світло таке легке. Вона четвертий день у дорозі. Хай їй хоча би тут буде спокійно. Якщо буде потрібно – Поправлятиму […]...
32. Павло Мовчан – Архип Тесленко в Харківцях Диму, диму сьогодні в мене в хаті було. З листа до М. Грінченка В холодній хаті протяги та цвіль, Сухар щербатий, смуток звідусіль. В холодній хаті важко однувати, Аби собі зап’ястя не розтяти, І, впершися очима у вікно, Розлити зір на біле полотно… В порожній хаті хтось сльозу зронив, В порожній хаті свічку запалив, В […]...
33. Леонід Кисельов – Тато оповідають Я в село приїхав дурний. Бригадир загадає копать траншеї. А ввечері поперек ниє страшенно. Чвалиш додому вже сам не свій. А мій господар тягне з бурта (хоч цілий день робив, як проклятий) Великий лантух. дозволили взяти Картоплі гнилої – для скота. Ідеш з ним і міркуєш так (а в ніс від лантуха сморід винний): Чого […]...
34. Кохати українку Пишу вірші, які ніколи Тобі, мій милий, не судилось зрозуміть А все тому, що ти не знаєш мови Моєї мови українських солов’їв Отак і будеш турком жити на планеті Виховувать чужих дітей А все тому, що не боровся на багнеті За нашу вірність, дружбу і любов За ту любов, що передрікала вічність Хоча прийшла лише […]...
35. Твір на тему: Мова – неоціненний скарб Слово рідне! Це найдорожчий скарб, який передається з покоління у покоління у казках, переказах, приказках, легендах. Дитина чує перші розповіді бабусі, першу материну колискову, починає сама промовляти слова. Картини природи, враження від оточення входять у свідомість, удушу, плекаючи любов до рідної мови. А любов до неї невіддільна від долі народу з глибин минувшини до сьогодення. […]...
36. Ольга Анцибор – Хлопчик мій горобчик Хлопчик мій горобчик, Пташенятко миле, Якби ти дозволив – Я б тебе любила. Стежечка-стежинка Лісом пробігала. Якби ти дозволив – Я б тебе кохала. Ти не дозволяєш, Мене не кохаєш, Молоду дівчину За дружину маєш. Дубок зелененький Над річкою в’ється, Болісно серденько В моїх грудях б’ється. Я його благаю, Не бийся, не треба. До мого […]...
37. Андрій Любка – Передчування смерти Я відійду під ранок. Імла враз підступить під горло. Свідомість і місто вільготний покриє туман. Стіни в кімнаті смерть пофарбує на чорно. Пам*ять стрибне у прірву малим кошеням. Я відїду на захід. Тоді усвідомлена голість Неба повільно переросте у пустку душі. Темінь поглине мій крик, і мій вірш, і мій голос, Контуром мертвого тіла віддячу […]...
38. І як їй потім то все поясню? – Іван Непокора І як їй потім то все поясню? Як пояснити Що Буває осінь Буває потяги спізнюються Коханці вирішують взяти шлюб Вороги За для спільного зиску Ідуть на компроміси Синоптики виявляється помилилися І те Що мжичить І те Що туман Так і повинно бути Як пояснити Що Немає випадкової любові Є Випадковий секс Випадкові знайомства Випадкова музика […]...
39. Власта Власенко – доки світ молодий Доки світ молодий Доки сонце не квапиться впасти По зеленій траві Заворожені дні потечуть По зелених димах Розтечеться смола як причастя І приляже весна Розімліла як тепла грудь. З пальців вирветься птах Я полегшаю рівно на втому З трав осиплеться цвіт Я поважчаю рівно на сон З найдавніших часів Я чекаю тебе додому Де в […]...
40. Крістік Хрустік – Я б написала тобі ще багато рим Я б написала тобі ще багато рим, Які сплетуться у вірші, хоча кожен з них Байдужий тобі. і мій запал стих. Я залишу все собі, але менше з тим. Я б показала тобі увесь цей світ, Підіймала б очі твої до зірок, Цілувала б вії, зробила б ще один крок Уперед і здійснила б душі […]...