Лист до неї

Знаєш, мені зараз чомусь так смішно,
Я ще не знаю що тут буде,
Чи писать мені про те, що грішно,
Та і як відреагують люди?

А хоча, пішли вони до біса,
Я терплю це все вже третій рік
Ну от, тепер мені вже дійсно смішно,
Третій рік, а що зробити встиг?

Як пригадаю твої поцілунки
Пробував забутися з спиртним,
Але… але нема від тебе порятунку
І як же тепер жити з цим??

Я багато раз думав про нас
Так про нас, для тебе це банальність
Я зрозумів, що все одно прийде той час,
Як будем разом, то розійдемось негайно

Я уявляв з тобою вечори
Як ми гуляємо, таким самотнім містом
Ну от, на сході уже щось горить
Ти обнімаєш, ніжно, але й міцно-міцно

Я уявляв ті дні, де тільки ти і я
Як не крути, нема нічого гірше
Знати, що сказати й як
Але мовчати, й створювати вірші

Я уявляв ті вечори де я і ти
Коло багаття, дивишся у очі
Мені кращої за тебе не знайти
Та не з тобою проводжаю ночі
Та не з тобою ночі проводжаю,
О як шкода, мені ти друг, не більше,
О як шкода, що так тебе кохаю,
Мені померти було б ліпше

А твої руки, просто пригадай
Як торкався їх своїми, аж тремтів
І здавалося б, усе, вже край,
І було так, сказати все хотів

Але мовчав, а ти приємно посміхалась
Казала – “Я зігрілась, відпусти.”
І немов життя усе промчалось
Я відпустив, тож відпусти мене і ти!!!!!!!!!

Але ні, ти тримаєш аж до смерті
А може й після… ти триматимеш завжди
І чого, скажи, чого ти така вперта?
Я благаю, просто відпусти

А пам’ятаєш, як ми вперше прогулялись??
Не обманюй!!!! Я також не пам’ятаю.
Та не забуду, як ми вперше цілувались,
Не забуду, бо тебе кохаю

Я пам’таю, якось у ночі
Ти дзвониш, й кажеш, що не хочеш жити
А я кричу – ” дурненька, помовчи”
А сам не знаю, що мені робити,

А в самого сльози на очах
А серце ніби вже не моє
Я відчув вперше, що таке є страх
І що напевно… в руках… моїх… Життя твоє

А ти заплакана і п’яна щось верзеш
І я зрадів, ти просто п’яна,
Це уперше я радів без меж
Хотів сказати, помовчи кохана

Але змовчав, я вислухав тебе
Я слухав, і давав тобі поради
А ти у соте повторяла те ж саме
Але я цьому був дуже радий

Проговорили близько трьох годин
Допоки не лягла і не заснула
А я дякував, що я такий один
Що хоч на мить, але любов мою відчула,

А знаєш, ти іще та с..ка
Ніколи просто так не дзвониш,
Тільки тоді коли відчуєш муки,
Тільки тоді зі мною ти говориш

Не першу ніч, проговорив я із тобою
А в день мене і начебто й немає,
І я не знаю, що вже робиться зі мною,
Скажи за що ти мене так караєш

Що ж я такого у житті свому зробив
Просто не встиг, мені лиш 19
А як взяти час той як тебе зустрів
Мені напевно було лиш 15

За що скажи?? Гріхи батьків?
Але ж вони такі прекрасні люди.
Якби все сталося як я хотів.
То не боліло б зараз так у грудях

А пам’ятаєш, я збирався вже на зустріч,
На побачення збирався, але ти,
Подзвонила, і я радим був почути,
” мені так скучно, чи не міг би ти прийти?”

І я прийшов, і ми провели час у двох,
Ти все розказувала про своє кохання,
А я все думав, ти одна між багатьох,
Ти єдина, що приносила страждання
І от зараз лист тобі пишу
Я вже не той хлопчисько що колись,
Я від тебе вже нічого не прошу,
Хіба що, прошу бачити навчись,

Навчись людей від звірів відрізняти
Ця доброта тебе колись погубить
А заодно й мене…
Бо я так й не навчився спати
А ти не й не знаєш, хто тебе так любить

Я пам’ятаю, якось ми гуляли.
І я тобі зізнався у коханні,
А ти сказала – ” мене всі кохають”
І пропав зміст в моїм зізнанні

Ти сказали, що ми всі такі
А я ще намагався щось сказати
Та зрозумів лише коли сідав в таксі,
Ти не знаєш, що таке кохати,

Після того ти дзвонила раз чи два
Як завжди, коли щось сталося, чи сумно
А я на тебе просто наплював,
Тоді про кого зараз думи??

Тоді кому зараз цей лист пишу?
Звісно тобі, але відправити не в змозі.
Я когось це прочитати попрошу,
Або залишу його на дорозі.

Ти права. Я просто копія тамтих
Я просто погуляю і забуду,
Можливо, я кохати тебе звик,
Можливо, спорити не буду

Недавно знов з тобою говорив,
Ти

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...
Ви зараз читаєте: Лист до неї