Лорна Ніжина – ця дівчика пахне і воском і вітром
Ця дівчика пахне і воском і вітром,
І носить на шиї три зЕрнятка кави,
Кохає повітря сонну палітру,
Всміхається тільки томУ, що яскраве.
Ця дівчинка квітне суницею й чаєм,
Всміхається небу і з сонцем за руку..
Я часто в парку її зустрічаю,
Де осені запах і осені звуки.
Це дівчинка-щастя і дівчинка-зорі,
Вона танцювала і з плачем, і з сміхом..
Я знаю – про неї тільки говорять,
Що дівчинка пахне і воском і вітром..
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Дмитро Павличко – “Пахне хлібом трава… “ Пахне хлібом трава, Що купала мене з дитяти, Пахнуть хлібом слова, Що мене їх навчила мати. Пахне хлібом терпка Пісня батькової стодоли, Пахне хлібом рука, Що водила мене до школи. Пахнуть хлібом гаї, Де кохалися ми до згуби, Пахнуть хлібом твої Груди, очі, долоні, губи. Пахне хлібом маля, Що любов його народила. Пахне хлібом земля, […]...
- Хліб у житті людини (за поезією “Пахне хліб”) (ІІІ варіант) В усі віки хліб був найбільшим з багатств. У кожній родині – це найперший годувальник, дарунок Божий, батько, всьому голова і розпорядник. Платон Воронько в своїй поезії звертається до теми нелегкої праці хліборобів, а також до вічного образу хліба. Пахне хліб, Як тепло пахне хліб! Любов’ю трударів І радістю земною… Хліб – це наше найдорожче […]...
- Катя Гуйван – В душі пахне м’ятою В душі пахне м’ятою. В думках все обірвано… Ми були невільними… Ми стали невірними… Тепер все за гратами… В душі пахне м’ятою… Нам більше не байдуже На сказані видумки… Думки – то є вигуки… А ми – швидше, вибрики… Все сказане – вигідно… Несказане – байдуже… В очах синя плутанка… В руках – тільки дотики… […]...
- Хліб у житті людини (за поезією “Пахне хліб”) (2 варіант) З давніх часів хліб супроводжує людину все її життя. Молодятам на весілля робили коровай. Коли хтось помирав, йому на труну клали хліб із собою. Є багато прислів’їв, пов’язаних з хлібом: “Хліб – усьому голова”, “Зима без снігу-літо без хліба”. Наші предки мали свої обряди на початок посіву, при збиранні хліба. У наші часи роль хліба […]...
- Так пахне Львів Там, де бруківка вже протоптана ногами Яких відлуння все відносить вдаль Люблю гуляти, особливо вечорами Де місто накриває ніч, немов вуаль. Там, де лунає музика гітари Де грає в переході саксофон Люблю я зупинитись і хвилини Мов завмирають з нею в унісон. Там, де асфальт, що скроплений дощами Де відображення в калюжах я знайду Й […]...
- Дмитро Загул – “Із буйнесеньким вітром в погоні… “ Із буйнесеньким вітром в погоні Я до милої ввечері біг, – Мов несли мене бистрії коні, Під собою не чуючи ніг. Моє серце, як лист, затремтіло, Як в садочку побачив її, – А вона невесела сиділа І не глянула в вічі мені. Лиш голівку склонила в долоні, Похилилась, як в лузі лоза, Задрижали устонька червоні, […]...
- Крістік Хрустік – Чому б мені не стати вітром? Чому б мені не стати вітром? Чи словом, що лунатиме далеко? Променем сонця, невмирущим світлом? Чи небом, де летітиме лелека? Стати б силою святого одкровення Чи може подихом морозяного ранку? Хочу, щоб в мені жило натхнення, Я подарую його людям на світанку. Та в свому тілі я просто людина Це ніби мало, але часом й […]...
- Катя Гуйван – Пронизливим вітром Пронизливим вітром В обійми Твої упасти І щастя украдене зовсім У когось не красти А просто і легко забрати собі як належне… Бо Ти – моє щастя! Бо Ти мені треба! І значення снів Вже не зовсім правдиві і щирі Бо сьогодні мені Як ніколи вдихається вільно. У затягнутім вирі Ми з Тобою незримі. Ми […]...
- Марта Тарнавська – “В міському парку пахне рання осінь… “ В міському парку пахне рання осінь, Мов дороге настояне вино. Як не прийняти вересня запросин, Таких же любих, як колись давно? Несу я в парк свою осінню радість І зерно зголоднілим голубам: Мені білки і птахи завжди раді – Тут і моя пташина голуба. Приплив екстазу заливає груди, Неначе повінь золотих листків: Прекрасними усі здаються […]...
- Дмитро Загул – “Розвійтеся з вітром, думки невеселі… “ Розвійтеся з вітром, думки невеселі! До мене назад не вертайте! Повійтеся в гори між бори та скелі І там, кілько воля, гуляйте! В душі молодій розвиваються квіти, Весело співають пташата, Я хочу співати, гуляти, радіти… Душа моя щастям багата. А горе задавлю словами шумними, Піснями веселими вкрию, А плач заглушу я грудьми голосними. Росою всі […]...
- Павло Мовчан – “Овиддя, вітром не розмите… “ Овиддя, вітром не розмите, Розпасяно в теплі лежить, І золота стеблина жита Благословля серпневу мить. Зійшовши з самого вершечка Небес високих, впало вниз Дзвінкого простору кілечко І нанизалося на спис, На гострий спис соняшничиння, На вістря жовтого стебла Дзвінка вже нижеться калина, Намисто літнього тепла. У кожній бубці гусне сонце, В клубки згортається трава, І […]...
- Микола Вінграновський – Рябко, і дощ, і з вітром цвіт Рябко, і дощ, і з вітром цвіт, І мамалига, й небо з богом, І пізній розум з ранніх літ, І ранні рани за порогом. Усе, усе, усе – для битви! В часи страждань, болінь, жалю Я повен першої молитви: Свободи тінь в душі ловлю. Червоний місяць аж горить, З діброви хмара виступає, І світ на […]...
- Герасим’юк Василь – Здалеку надходять Здалеку надходять. Із душі Тихої – Ще жовта й старовинна… Афин запах, Потім запах сіна. Потім ночі, дні й роки – чужі. Афин запах! Стільки – не зібрать – Гребінками гори прочесати! Запах сіна афинниковатий, Де сніги, Міста, Сіна стоять… Де старий, невиспаний візник Звівся! – На вітрах волосся й руки. А над ним викруглюються […]...
- “У рідному краю і бур’янець пахне” (за поемою “Євшан-зілля”) (3 варіант) Різні люди ставляться до Батьківщини по-різному. “Поганому синові батьківщина не в моду”, – кажуть у народі про людей, які зневажають Вітчизну, насміхаються з неї. Але, на щастя, живуть в Україні й такі люди, яким “у рідному краю і бур’янець пахне”. Якби таких серед нас було більше і якби вдалося байдужим розкрити очі й серця назустріч […]...
- Андрій Любка – Спроби самогубства Вірші – це невдалі спроби самогубства, Дощ починається з хмари, смерть починається з Осені, ти починаєшся з мене, Стежити за годинником – це ніби проростання трави, Ніколи не забуду як ти танцювала у темряві, Втомлена і без музики, ніколи не забуду цю осінь, це лезо, ці Вени, зашморг, твій язик, наче ніж, по шиї. Піклуватися […]...
- Микола Вінграновський – Синій сон у небесному морі Синій сон у небесному морі, Сплять часи, і віки, і літа. Я лечу у сіянні прозорім, Труться зорі німі об літак. Спить жадання якесь таємниче На всесвітнім святковім чолі, Тиша тишу по імені кличе, Пахне пилом і потом Землі. Пахне сіном з Чумацького Возу, Що мені сивиною сія, І тремтить, як стебло верболозу, Зачарована мрія […]...
- Марта Тарнавська – “Сонцерадістю день налито… “ Сонцерадістю день налито: Світ воскрес з кам’яного сну. Наче книга, душа розкрита: Зустрічаю нову весну. Знаю: дощ іде смертоносний, Що залишить на серці знак; Знаю: вся ця краса – відносна, Суб’єктивних повна признак. Знаю: все це – оманна зрада: Моя радість і ця весна, – але я навіть мрії рада, Що на мить повернулась, ясна. […]...
- “У рідному краю і бур’янець пахне” (за поемою “Євшан-зілля”) (2 варіант) У наші дні повертаються із забуття імена багатьох прославлених українців, які за часів Сталіна й застою були несправедливо звинувачені у націоналізмі. Серед них – талановитий поет, історик, перекладач, патріот Микола Вороний. “Україно! Мамо люба!” – звертається поет до Вітчизни. Він, як справжній син своєї землі, любить і Україну, і її народ, у якого намагалися вкрасти […]...
- Хліб у житті людини (за поезією “Пахне хліб”) (1 варіант) У поезії “Пахне хліб” виражено ставлення автора до хліба. Справді, коли я починаю замислюватися над тим, який шлях проходить буханець хліба, перш ніж потрапити на наш стіл у такому вигляді, мимоволі проймаюся повагою до нього і до тих, чия праця залишитися в ньому. Адже ж треба спочатку засіяти поле пшеницею, потім сумлінно доглядати його, а […]...
- “У рідному краю і бур’янець пахне” (за поемою “Євшан-зілля”) (IV варіант) Ім’я Миколи Вороного назавжди вписане в історію нової української літератури. Він своєю плідною діяльністю розширив обрії поетичної творчості. На жаль, тридцять років твори М. Вороного не видавалися. Видатного майстра поетичного слова віднесли до “новочасної українізованої дрібнобуржуазної інтелігенції”. Був він неповторним, завжди різним: то холодним, як лід, то жагучим, як полум’я. А головне – він перебував […]...
- Елизавета Замана – Ти пішов від мене до іншої Ти пішов від мене до іншої Обіймати її коліна, Цілувати вуста німі, З нею грітися біля каміна. У тебе постійно нові коханки Та ця б’є усі відомі рекорди. Тобі подобаються її холодні ранки І монотонні сумні акорди… Тепер твоя нова королева Радіє поливаючи нас дощем, Що не день, то мелодійна злива, Мов пісня “океану” чи […]...
- Тіна Карабанович – Шукав її “Шукав її, Як запах літа… Шукав її, Як квіти по весні… Шукав її, По листю жовтім восени… Шукав її, Холодної зими… А вона… Замовкла з вітром, Згоріла з сонцем… Засипана із снігами, Що ж люди, щастя й горе ходить Поруч з вами? Нема більш дівчини… Замерзла, зачерствіла… Як та статуя біла… І як знайшов її […]...
- Ольга Анцибор – Королева балу Я була королевою балу, В сукні білій, в красивім взутті, Вальс і танго я так танцювала, Як до цього ніколи в житті. Кров гаряча у скроні шугала, Танцювати хотілося ще, І рука моя ніжно лягала Кавалеру на сильне плече. Душу я відкривала у танку, Над паркетом легенько злітала, Танцювала до самого ранку- Я була королевою […]...
- “У рідному краю і бур’янець пахне” (за поемою “Євшан-зілля”) (1 варіант) Творчість визначного поета М. Вороного має велике значення для розвитку української літератури. Він вводить в літературу нові жанрові форми. Для його творів характерна емоційність розвитку художньої дії, імпровізація. Часто патріотична лірика М. Вороного переплітається з традицією баладової пісенності. Такою є поема “Євшан-зілля”, яка була написана 1899 року. Джерелом твору був Галицько-Волинський літопис за Іпатіївським списком. […]...
- Ольжич Олег – Підзамчя Притулене тут під горою – Спокійне Підзамчя усе. Лиш вітер стрімкою рікою І хмари, і зорі несе. В хатках порушаються люди, Ткачі, кушнірі, ковалі, Шукаючи щастя чи злуди, І чується запах землі. Ні хмарам, ні зорям не вузько, Сповняючи вічний закон. І вишні набряклі галузки Вночі стукотять до вікон....
- Христина Головко – Повільно вводиш самотність мені в вени Повільно вводиш самотність мені в вени І заливаєш, щоб навіки – воском, А осінь тче і з митей гобелени Думки біжать поромами під мостом. Завзято вводиш у мій час – тишу, І цементуєш – щоб навік – в останнє, Свою любов ти мов тягар облишиш, Вона ж осяде у тобі, мовчанням. Оскому слів натягнуть твої […]...
- Роман Скиба – Востаннє ця облізла електричка Востаннє ця облізла електричка. Старенький ранок кашляє в перон. Є в осені така невчасна звичка: Гасити небо розпачем ворон. А місто, що готується до свята, Покутує торішній перегній, – Є в осені властивість забувати Усіх, навік загублених у ній. І плаче хтось про листя під гітару, Щоб двоє в парку слухати зійшлись… Є в осені […]...
- Микола Вінграновський – Вологий запах, запах паші Вологий запах, запах паші В сухому сяєві Стожар, Уже почав в багатті нашім Дрімати жар, куняти жар. Човни і ми в човнах стемніли, Стемніла птиця на лету, Лише козацькі дві могили Темніють довго у степу. Дивись-дивись: пасуться коні! Ненамальовані, живі! І їхні тіні в оболоні Темніють чисто на траві. А там за ними море грає! […]...
- Борис Грінченко – Сяють зорі Вже в далині високій сяють зорі, Густий туман над озером повис, І спить земля, і води сплять прозорі, І тихо спить густий зелений ліс. Десь на селі далеко пісня ллється, То голосніш, то затиха вона… Із стін душних на волю серце рветься Туди, де ніч панує запашна. О, я піду, бо не піти несила, Бо […]...
- Семенко Михайль – Горизонт Запах моря, запах солоний – Гіркий і гострий аромат баговіння. Я звалений сонцем, я цілком зламаний, В зорі безладність і сліпь від безтіння. Море, море – поклич закоханого, Блакиттю, галькою розваж у тузі! Прийми свого сина несполоханого, Рідного скелям і бірюзовій медузі. Приласти сяйвом, одбитим сонцем, Зведи над зором блакитний зонт. Я зроблюсь гірким і […]...
- Герасим’юк Василь – Вирвалася з ночі коляда! Вирвалася з ночі коляда! Вилетіла з лісу мовчазного! Сніг летить, на голови сіда, Неузримі, бо ніде нікого. Скрізь ніде нікого. Ліс і сніг. Пахне хвоя. Пахне, доки втягне В коло тіней, мстивих і сумних, Літургійне тло старообрядне. А тобі забаглось коляди! А тобі забаглось товариства! Вік минув, як замело сліди І втекла на санях доля […]...
- Герасим’юк Василь – Іржавий осінній явір Як пахне явір восени! Як пахне явір! Ще й при потоці, наяву, Вві сні, в уяві… Яка роса по кім біжить! Холодна, сива… Вона спадає на коня, І пахне грива. А буде ранок і туман. І тихо-тихо. Іржавий явір обніми, Вдихни І дихай. Живою кров’ю і кістьми В злобі, в неславі Осінній явір обніми, Іржавий […]...
- Хотіла б я піснею стати (скорочено) – Українка Леся Хотіла б я піснею стати У сюю хвилину ясну. Щоб вільно по світі літати, Щоб вітер розносив луну. Щоб геть аж під яснії зорі Полинути співом дзвінким, Упасти на хвилі прозорі, Буяти над морем хибким. Лунали б тоді мої мрії І щастя моє таємне, Ясніші, ніж зорі яснії, Гучніші, ніж море гучне. Критика, коментарі до […]...
- Леся Українка – Хотіла б я піснею стати (Критика, коментарі до твору, пояснення (стисло)) Хотіла б я піснею стати У сюю хвилину ясну. Щоб вільно по світі літати, Щоб вітер розносив луну. Щоб геть аж під яснії зорі Полинути співом дзвінким, Упасти на хвилі прозорі, Буяти над морем хибким. Лунали б тоді мої мрії І щастя моє таємне, Ясніші, ніж зорі яснії, Гучніші, ніж море гучне. Критика, коментарі до […]...
- Світлий сонет – Костенко Ліна Як пощастило дівчині в сімнадцять, В сімнадцять гарних, неповторних літ! Ти не дивись, що дівчинка сумна ця. Вона ридає, але все як слід. Вона росте ще, завтра буде вищенька. Але печаль приходить завчасу. Це ще не сльози – це квітуча вишенька, Що на світанку струшує росу. Вона в житті зіткнулась з неприємістю: Хлопчина їй не […]...
- Павло Тичина – Загупало в двері прикладом Загупало в двері прикладом, заграло, зашкрябало в шибку. – Ану, одчиняй, молодице, чого ти там криєшся в хаті? – Застукало в серці, різнуло: ой горе! це ж гості до мене! Та чим же я буду вітати – іще ж не вварився синочок… Біжить, одмикає сінешні, гостям уклоняється низько. Гостей вона просить проходить – сама ж […]...
- Герасим’юк Василь – Оглядаючись На тій горі вітри збивають з ніг, Сльозяться очі і в очах дерева. З гори течуть, звиваючись… Лиш хата Стоїть собі. Ніхто в ній не живе. Я чув, що люди ті давно померли, І нині в хаті розгулявся вітер Такий, як скрізь, бо хата вся – зі шпар: Найбільші – двері, вікна, а в найменші […]...
- Марта Тарнавська – Plain living and high thinking Щоденно зустрічаю у метро Студентів, навантажених книжками. Обкладинки читаю крадькома. Наймення Фройда, дарвіна, Шекспіра, Малознайомі назви дисциплін Вселяють в серце невгасиму тугу. Не запідозрить молодий студент, Що юна мати із малятком поруч Жадобою наповнена ущерть, Що в погляді її і жаль, і заздрість. Та ось знайшлися батькові ключі, Що відімкнули, мов Сезам заклятий, Замки на […]...
- Ольга Анцибор – Осінь Сивина вже скроні посріблила, Листопадами літа летять, І в душі кохання відболіло, А на серці тиха благодать. Осені п’янке зачарування Вабить зір, нашіптує слова, Як юнак дівчині про кохання Пісню тихим голосом співа. Фарб осінніх буйне розмаїття, Золото й бурштини є у нім, Ще зими далеко лихоліття, Пахне ще дитинством сизий дим. Листям жовтим сповнене […]...
- Семенко Михайль – Наша пляма Щорана я роблю моціон І зустрічаю неодмінно. А надвечір – ми біля бухти незмінно І на нас дивиться Оріон. Тоді стає вогко і якось незатишно. Щока до щоки за теплом нагинається. Наша пляма з фоном зростається І не камінь тільки тому, що дише. Мови тихість і доторку м’якість. Далі надходе час розстання. Бухта спить. далеко […]...
Грегорій печорін гкрой свого часу твір.