Ляля Бо – Що менше ритму, то більше віри
Що менше ритму, то більше віри.
То більше крові і самозречень,
Бо те, що справжнє, не має міри
Не носить шкіри
І недоречне.
І недосвітле, і недотемне,
І недодемон,
… бо майже янгол.
Чим менше ритму, тим вужча тема,
Біліші вірші,
Незграбніш ямби…
Блискучі очі – вся ніч по венах
І так тремтить, ледь не рвуться струни…
Хай світ на друзки позаду мене:
Що менше ритму – то більше струму!
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Юля Миргородська – Менше жалю за вчорашнім Менше жалю за вчорашнім, Менше всякого каяття! Живи так, аби по собі Не залишати сміття. Відбудовуй мости, Аби іншим допомогти, Змінювати на сади Внутрішні смітники. І почне там тоді рости Виноградна лоза добра, Як свідотство того, що ти З серця винесла все сміття....
- Тебе стає менше Чомусь тебе стає, все менше й менше, В моїх думках, в моєму серці. Ти полетів давно на волю, А я ще молю й молю долю, щоб повернувся ти доме, Забрав усю печаль від мене, Зігрів сердечко і послухав: як в темряві літає муха, Як виє вітер за віконцем чекаючи до ранку сонце, Як сніг скрипить […]...
- Ірина Мажорських – Я знаю, що більше тебе не побачу Я знаю, що більше тебе не побачу. Життям переведені колії. Не бійся, сьогодні уже не заплачу, Забуті усі меланхолії. Тремтить неминучість у стінах вокзалу, І сонцем перон закривавлений. Пробач, що колись я про все це змовчала, А зараз час шансів позбавлений. Я знаю! Я більше тебе не побачу. Цей погляд такий обрікаючий. За все несказанне […]...
- Мар’яна Невиліковна – Нас ніколи не трапиться більше Нас ніколи не трапиться більше. І менше теж. Я оплакую кожен неспільний, нестрічний день, Кожен дотик, якого не сталося, кожну з меж, Непорушених нами, і кожне із одкровень, Недовимовлених чи вимовлених не так, Не тоді, не тому… [Я тону в тобі, я тону, Я проходжу тебе, як гру, я тебе по дну, Я тебе замість […]...
- Дана Кремінець – Я просто більше не кохаю Я просто більше не кохаю, у серці пусто і душа тремтить. Та тільки як тебе згадаю то просто хочеться піти. Піти і більш не повертатись, піти на зустріч не тобі. Я більш не хочу сльози витирати, А просто далі з усмішкою йти. Я хочу всім зустрічним усміхатись, Щоб всі дізналися що я жива, Не хочу […]...
- Олена довганюк – Чомусь мені все менше хочеться ходити по клубах Чомусь мені все менше хочеться ходити по клубах, грати в комп’ютерні ігри, зависати годинами в чатах, мати сотні віртуальних, навіть незнайомих мені “друзів”… А все більше хочеться проводити часу з коханою людиною, із СПРАВЖНІМИ друзями. Як же набридли ці галасливі гулянки нинішньої молоді… Те, що раніше вважалося аморальним, зараз цілком нормально. Вільне життя, сексуальна революція […]...
- Більше не твій Більше не твій Він чужий, украдений, як річ. Його голос більше не для тебе Тільки сни дарує кожна ніч, Тільки сни, украдені у неба. Його очі більше не твої. Пам’ять кадри фільму промотає, Та в ролях ти бачиш лиш її. Цить, не плач, в житті таке буває. Не для тебе більше він живе, Ти для […]...
- Тіна Карабанович – І більше не пахнуть підсніжники “І більше не пахнуть підсніжники… Весна… І більше не тепло від чаю… Весна… І більше не чути кохаю… Брехня… І ще один вірш Молитвою рядків Про світло, Відбите на вістрі ножа, Іскрою впалене в лихо… Так тихо… Померла зима, А з нею і ще одна я… Зітхання і втома І вічне чекання… Чи всім дано […]...
- Світлана Кошель – Більше нічого, що може мене зруйнувати Більше нічого, що може мене зруйнувати, Знищити та відродити в наступний похід. Ніби свобода лиш там, де поламані грати. Ніби лиш там, де є захід – дорога на схід. День мій прийде і подарує вчорашній Присмак покусаних вуст і солоних ідей. Я у високій, прозорій, довершеній башті. Більше нічого. Нікого. Нізвідки. Ніде....
- Тіна Карабанович – Роздягни мене Роздягни мене… Тонко й ніжно До струни… Обніми мене навічно Серед вітрів І чиїхось листів… Залиш мені на спомин… Не сонце, А море твоє… Потім роздягну я тебе- Легко без шуму… По нитках, Бо знаю навіки… Є в венах й думках… Якщо підеш ти, Залишаюсь я- Твоя струна срібная…...
- Таня Бенещук – За тобою вже більше не плачу Я сьогодні насмілюсь сказати, Що тебе розлюбила давно. Не боюсь “їй” у руки віддати, Все життя, що між нами було. Хай бере усього без остатку, Хай радіє, що серце ущент. Відпускаю та мушу на згадку, Нагадати любові момент. Ти у долі моєї сторінка, Ти не ворог тепер і не друг. Не залишиться навіть відтінку, Коли […]...
- Ляля Бо – Я здираю тебе зі шкіри Я здираю тебе зі шкіри, наче засохлий опік, А над ранок білим шоколадом із мигдалем Розтікаюсь картою світу, застигаючи на Європі Безіменною, безсенсовною, зітканою з дилем… У столицих столицях бажання до когось тулитись Як один із інстинктів душевного самозбереження. Ми на цвинтарі мрій під холодні гранітні плити Поховали природну здатність бути безмежними....
- Бо Ляля – Як вона доливає пахучий індійський чай Як вона доливає пахучий індійський чай у горня в горошок, Як на їхнє “спасібо” відповідає “прОшу”, Стираючи при цьому бар’єр між людьми і мовами… Як маленький світ повниться мигдалем, розмовами Довгими, мов грузинські тости, Обіймами, міцними, як їх коньяк… Запевняннями одне одного, що все просто. От тільки ніхто ще не знає як… Як вона йде […]...
- Бо Ляля – Перепиши мене наново усіма мовами тиші Перепиши мене наново усіма мовами тиші, Розкриши на шматки, переплав і зроби кристал. Мене окрім тебе ніхто вже не перепише. Був вогонь – вигорів, падав дощ – перестав… Зроби з мене чорний аркуш і напиши листа Цим люди у мертвих вечірніх пабах, Пропахлим дешевими цигарками. … Ти пам”ятаєш, як вперше падав На шовкову постіль з […]...
- Христина Сможаник – Це просто “Я” й нічого більше Я не хочу сміятись наївно- Краще плакати щиро у снах, Я не хочу кохати брехливо- Краще відчути, ненависті страх. Я не хочу, повірте, не хочу Притворятись у своїх думках Моя думка – це мій вільний подих Ви заберете моє життя, Як легенький в секундочку помах І не стане від мене й сміття. Не залишиться більше […]...
- Леся Степовичка – Я більше тебе не покличу Я більше тебе не покличу в діброви Едему, Де так нас чекли посестри мої безкорисні – Надія і Ніжність тремтлива столи застеляли, А ложе ладнали – Жага й неземна Насолода. Казали мені – ти приходь з ним по зорі вечірній, Уроча вечеря стоїть на тонкій скатертині, І чаша труй-зілля, що втому вгамовує денну, Вам серце […]...
- Олена довганюк – Не хочу чути більше я брехні Не хочу чути більше я брехні, Дай краще думки твоєї осягнути. Скажи лиш правду, скажи її мені! Бо це єдине, що хочеться почути. Забудь про почуття фальшиві! Не обманюй інших і себе. Навіщо лити ці слова лесливі, Як знаєш, що обмануть і тебе. Сказати щось в корисних цілях? Чи викрутитись з власних дій? Ніхто не […]...
- Леонід Кисельов – Не йму віри політикам Не йму віри політикам, Ані тим, що підтримують існуючі суспільні лади, Ані тим, що базікають про нові І нишком колючий дріт припасають Для своїх кібернетичних раїв. Державні системи бувають кращими і гіршими, За деяких вже зовсім не можна жити. І тоді з подивом виявляєш, Що жити все ж таки можна, І сам не знаєш – […]...
- Надя Ковалюк – Не треба більше спогадів… Мовчи! Не треба більше спогадів… Мовчи! Хай за плечима стогне й плаче вітер, Допомогти не може він нічим, Що в нашому саду вмирають квіти. Не воруши той день, коли ти йшов, В думках перебираючи причини. У тім, що вічна пам’ять, не любов, Повір, на цій землі ніхто не винен. Ти ще у снах повернешся колись На […]...
- Леся Українка – “Квіток, квіток, як можна більше квітів… “ Скупа весна твого скупого краю Мені квіток багато не дала, Тим спогадом собі я серце краю, Як я тобі в дарунок їх несла. То був останній дар. “Квіток, квіток, як можна більше квітів І білого серпанку на обличчя, Того, що звуть ілюзією… ” Боже! Як часто ті слова вчуваються мені Посеред ночі: “Квітів, безліч квітів! […]...
- Калинець Ігор – Музика Раптом та ніч, уповання довгого трунок, Задихаюсь і рвусь, як натягнений смик В павутинні панчіх ноги твої, як струни, В білім футлярі скрипка, яка не спить. Спраглі ми вперше музики одкровення, Лише зачувши їдкий солов’я камертон. Шаленіє тройзілля, труйзілля по наших венах, А в чорнозіллі цноти червцю вибухає бутон. Озиваєшся, скрипко, тіла свого повноліттям, У […]...
- Більше чим слова кохання Я зберіг у пам’яті момент, який провів з тобою, Солодкий присмак губ, і деякі слова, Теплоту, приємний дотик рук, це все було зимою, На дворі біла ніч, та аромат червоного вина. Я зберіг у пам’яті момент коли був один, Коли казалось що життя не має смислу, Допомагали алкоголь і нікотин, А лезо ножа все сильніше […]...
- Твір на тему: Медсестра Ляля (Замітка в газету) Спливають роки, але ніколи не перестануть вражати події Великої Вітчизняної війни. Люди, які наближали День Перемоги, були самовідданими та жертовними. У передсвятковий день до нашої школи завітали колишні фронтовики. їх душа залишилася мужньою, хоча роки вкрили зморшками їхні обличчя й памороззю скроні. Після бурхливих оплесків слово було надане Петру Федосійовичу Яковенку, полковнику у відставці. Ми […]...
- Христина Сможаник – Більше неба Коли я тут, а серце у космічній далі Коли десь там народжене життя, А я сиджу сама собі в печалі І світ сам створює моє буття. Коли так хочеться злетіти в небо Так крил немає лиш тягар кайдан А що, як схочу я до тебе, А ти поглинутий в цей океан. Я скину всі кайдани […]...
- Поетика Віри Китайгородської (Кваліфікаційна робота) Поетика Віри Китайгородської (Кваліфікаційна робота) Природа настроює милозвучну струну, яка лунатиме читачеві словом – “скрипкою”. Зачекай мене у цьому літі, Я ще не зібрала всі слова, Ще мої слова на ясен – вітті, Ще мої рядки – густа трава. Чи знайду я те, чого шукаю, Чи пізнаю тут, на бистрині? Хай воно й під вечір […]...
- Хто з героїв повісті “Гранатовий браслет” – княгиня Віра чи Желтков – викликає у вас більше співчуття? Хто з героїв повісті “Гранатовий браслет” – княгиня Віра чи Желтков – викликає у вас більше співчуття? Минає час, і світ стрімко змінюється. У одній з телепередач прозвучала думка, що не розділене кохання – це хвороба, яку потрібно лікувати. Це точка зору, мовляв, нормальних, психічно врівноважених людей. Що ж, виходить Купрін у повісті “Гранатовий браслет” […]...
- Леся Українка – Si (Settina) Сім струн я торкаю, струна по струні, Нехай мої струни лунають, Нехай мої співи літають По рідній коханій моїй стороні. І, може, де кобза найдеться, Що гучно на струни озветься, На струни, на співи мої негучні. І, може, заграє та кобза вільніше, Ніж тихії струни мої. І вільнії гуки її Знайдуть послухання у світі пильніше; […]...
- Твір на тему: Поєднання язичницької віри та християнства в календарно-обрядовій пісні Поєднання язичницької віри та християнства В календарно-обрядовій пісні Серед жанрів усної народної творчості найпопулярнішим і найулюбленішим є пісня. Завжди лунає – в свята, в будні, в години праці… Українська душа невіддільна від пісні. Багато хто своє зачарування українською піснею перетворив на професію. У пісні відбита не лише висока духовність народу, його лексичне багатство, а й […]...
- Утвердження в баладі Р. Бернса “Джон-Ячмінь” віри в щасливе майбутнє народу Утвердження в баладі Р. Бернса “Джон-Ячмінь” віри в щасливе майбутнє народу День народження Р. Бернса на його батьківщині, в Шотландії, відзначають щороку як національне свято, бо його вірші, життєрадісні, веселі, насмішкуваті, близькі читачам і сьогодні. “Поетом народним і великим” назвав його Тарас Шевченко. Ще в ранньому дитинстві Роберта зачарували народні казки, легенди, пісні. Пізніше фольклор […]...
- “Різдвяна пісня у прозі” Чарльза Діккенса – прояв віри в добру суть людини Одне з якнайкращих добрих і світлих свят – це свято Різдва. У кожного народу є свій літературний твір, присвячений Різдву: “Ніч перед Різдвом” М. Гоголя, “Сніжна королева” Андерсена, цикл “Різдвяних повістей” Ч. Діккенса, серед яких “Різдвяна пісня у прозі” як прояв віри в добру суть людини, у можливість перетворень напередодні Різдва. У творі Чарльза Діккенса […]...
- Дві віри – селянина Мирона Катранника і більшовика Григорія Остроходіна (за романом В. Барки “Жовтий князь”) Дві віри – селянина Мирона Катранника і більшовика Григорія Остроходіна (за романом В. Барки “Жовтий князь”) І. Роман В. Барки “Жовтий князь” – перший в українській літературі великий прозовий твір про голодомор 1933 року. (Василь Барка – український письменник. Переживши страшні роки голодомору 1933 року, після еміграції за кордон написав роман “Жовтий князь” про ці […]...
- Іолана Тимочко – Сльози сповзають з неба Сльози сповзають з неба Синьо-зеленим слизом, Кригою гуркіт грому Ріже іржаву синь. Вечір скотився в море, Знявши рожеві ризи. Ніч розливає з вишень Стомлену світлотінь. Стукоти кроків чуєш? Крутяться веретена. Мойри голосять, босі, Падають на асфальт. В їхніх руках – каміння, В їхніх очах – знамена, В їхніх обличчях – вічність Жовто-блакитних шпальт. Травень горить, […]...
- Розкриття в образах Мавки і Лукаша віри в перемогу високих ідеалів людини (за драмою-феєрією “Лісова пісня” Л. Українки) Розкриття в образах Мавки і Лукаша віри в перемогу високих ідеалів людини (за драмою-феєрією “Лісова пісня” Л. Українки) Образ Мавки в драмі-феєрії “Лісова пісня” є центральним. З нею тісно в’яжеться весь розвиток сюжету драми: боротьба за людину, за справжнє людське щастя. Уже у початкових сценах першого акту Мавка постає перед нами юною лісовою дівчиною з […]...
- Максим Рильський – Яблука доспіли Яблука доспіли, яблука червоні! Ми з тобою йдемо стежкою в саду, Ти мене, кохана, приведеш до поля, Я піду – і може більше не прийду. Вже й любов доспіла під промінням теплим, І її зірвали радісні уста, – А тепер у серці щось тремтить і грає, Як тремтить на сонці гілка золота. Гей, поля жовтіють, […]...
- “Треба – любити людину, більше, ніж самого себе” (Остап Вишня) “Що таке, по-моєму, література? – запитував Остап Вишня і відповідав: – Це – крила Шевченка! Це – ніжність Лесі Українки! Це – мудрість Івана Франка!.. А взагалі талант – це народ!” Остап Вишня – знаний в Україні і за кордоном. Протягом усього творчого шляху він виступав як талановитий і неповторний митець, слово якого глибоко проникало […]...
- Твір на тему: А добрих людей все ж таки більше (твірна морально-етичну тему в публіцистичному стилі) Щоразу, йдучи на прогулянку до лісопарку, ми з друзями беремо із собою горішки та насіння. Горішки – це гостинець для білок, а насіння – ласощі синицям. Цього разу жовтнева неділя була сонячна, затишна, безвітряна. Ще зеленіла трава, а ось покрив модрин набув уже жовтогарячого кольору. Земля навколо була засипана хвоїнками модрини, наче піском. Цей покрив […]...
- Дмитро Павличко – “Візьми мене, як арфу, поміж ноги… “ Візьми мене, як арфу, поміж ноги, І грай, і грай, та струни не порви, Бо я прийшов з далекої дороги, Подібний до згорілої трави. Моя кохана, завтра я воскресну, Ти ж нині невоскреслого кохай. Я не поїду більше ні за десну, Я не подамся більше за дунай....
- Томаш деяк – він писав листи на брудних парканах Він писав листи на брудних парканах На порепаних стегнах сумних хмародряпів Їх читали місцеві бомжі та яппі Їх ковтав облізлий портовий ранок Він писав про солодку непевність серпня Що пропах травою і оселедцем І про те що кожен носив під серцем Від першого подиху аж до смерті Писав про воду, як кут живого Солону воду […]...
- Антонич Богдан-Ігор – Спротив Чи то струни, чи не струни, Чи то, може, вістря шпаг? Вік минув зеленорунний, Що садами ніжно пах. Навіть скрипки срібні жили Не заплачуть серед туч, Хоч на серце наложили Днів твердих тісний обруч. Так стоятиме навпроти, Хоч до цього не привик, Наче скам’янілий спротив, Цей моєї пісні крик....
- Леся Українка – Lied ohne Klang Якби мої думи німії Та піснею стали без слова, Тоді б вони більше сказали, Ніж вся оця довга розмова. Якби мої думи німії На струни проречисті впали, Зайшлись би плачем мої струни І сміхом дитячим заграли. Мов хвиля морська в ясну бурю І темна, й блискуча, й раптова, І сонцеві рідна, й безодні Була б […]...
Хлеб для собаки краткое содержание.