Любить людей мене навчила мати

Я стою перед репродукцією – картиною, де змальована жінка-мати, яка схилилася над своєю дитинкою і, мабуть, як і мені колись, наспівує колискову пісню:

Спи, мій маленький,

Пізній бо час.

У свою пісню мати вкладає надії, сподівання на щасливе життя, долю своєї дитини, коли вона виросте.

А якою виросте її дитина? Сподівається, що син чи дочка буде доброю, милосердною людиною, буде любити і сама буде любимою.

Мама… Чи є на світі слово більш прекрасне й ніжніше?!

Я уявляю руки своєї мами, добрі й лагідні, ласкаві й ніжні, у неї

найвірніше й найчуйніше серце – в ньому ніколи не згасне любов, воно ніколи не залишається байдужим.

Я відчуваю, що скільки б не було тобі років – п’ять чи п’ятдесят, – тобі завжди потрібна мати, її порада, її ласка й любов, її погляд.

Коли Т. Шевченко писав: “Там матір добрую мою ще молодую… “, я зрозуміла, що поети, письменники, художники складають величальну пісню Матері. Образ матері – це символ добра на землі. Це символ Батьківщини – неньки-України, це земний уклін материнству.

Мене, наприклад, вразив вірш А. Малишка “Пісня про рушник”. У ньому поет використав символ

– рушник. На щастя-долю вишила мати синові, щоб їхав “в дорогу далеку”. Цей вірш став народною піснею:

І на тім рушникові

Оживе все знайоме до болю:

І дитинство, й розлука,

Й твоя материнська любов.

До сліз зворушують слова М. Сингаївського з поезії “Чорнобривці”, що стала найулюбленішою піснею українського народу:

Як на ті чорнобривці погляну,

Бачу матір стареньку,

Бачу руки твої, моя мамо,

Твою ласку я чую, рідненька.

Мати завжди когось любить, і тому все життя вона вчить своїм прикладом любити людей, які знаходяться, поруч близьких і знайомих, сусідів і старих.

А скільки ночей недоспано, скільки сліз виплакано матір’ю?! Кожна мати хоче, щоб життя її дитини склалося вдало, щоб її сім’ю обходили негаразди, горе, голод і холод. У вірші “Сива ластівка” Б. Олійник задушевно звертається до матері:

Там, де ти колись ішла,

Тиха стежка зацвіла

Вечоровою матіолою,

Дивом-казкою світанковою.

Дивом-казкою… І тріпоче щось в душі, і переді мною постає Мати в найвищому розумінні – це наша Україна, це Мати-природа, яка створила життя на Землі.

У В. Симоненка так і називається поезія “Лебеді материнства”. Тут Батьківщина і Мати – вічні:

Можна вибрати друга і по духу брата,

Та не можна рідну матір вибирати.

Можна все на світі вибирати, сину,

Вибрати не можна тільки Батьківщину.

Прикладом любові до дітей-синів, чужих людей є оповідання О. Довженка “Мати”. Мати спроможна була на все, навіть на смерть, коли рятувала від німців чужих синів-льотчиків.

То ж недаремно кожен із нас почуває себе молодим і всесильним доти, доки жива мати. У травні, коли співають у рідному краї птахи, коли посміхається травами, листям і квітами природа, теплий весняний вітер приносить нам Свято Матері. Це свято відзначає весь світ.

Адже воно пропонує вшановувати Матір у трьох її найбільших іпостасях: Мати-Богородиця, Мати-Жінка, Мати-Україна. Це свято возвеличує нашу жінку-трудівницю.

І ніби знову я лечу в дитинство і чую мамину пісню:

Виростай же мій синочку,

Мій соколе,

Тобі щастям колоситься

Рідне поле…


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars
(1 votes, average: 5,00 out of 5)



Твір на тему зачарована десна.
Ви зараз читаєте: Любить людей мене навчила мати
Copyright © Українська література 2023. All Rights Reserved.