Людина – рід – народ – людство (за творами Бориса Харчука)
Для Бориса Харчука література ніколи не була цінністю самодостатньою – виділяв лише ту, яка допомагає людині залишатися людиною, а народу – народом. Не визнавав ні детективної белетристики, ні поезії задля поезії – справжньою вважав лише літературу, яка виправдовує своє існування в контексті історичної долі народу, а що народ наш заслуговує долі кращої, то й література бачилася йому передовсім як сила історієтворна і націєтворна. Літературу, на його думку, творить народ. У цій свідомій заангажованості виявляється традиціоналізм Бориса
Одначе висновок щодо традиціоналізму важко потвердити творчістю письменника, якщо, ясна річ, розглядати її як щось цілісне, а не обмежуватися одним чи кількома творами, взятими “задля прикладу”. Бо літературний доробок прозаїка не просто великий за обсягом – він ще й навдивовижу розмаїтий, його не зведеш до вичерпної “спільно-знаменникової” характеристики.
Так, Бориса Харчук – це автор густонаселених романів “Волинь”, “Майдан”, “Кревняки”, за якими легко вгадується потужна традиція класичної прози другої половини XIX століття з її епічним диханням, психологічно
Але до якої традиційної лінії зарахувати “Подорож до зубра”? Жанрове визначення – “дорожні нотатки” – тут таке ж оманливе й довільне, як і в повісті “Світова верба”, що названі автором “бозсирітською казкою”, а оповідь ведеться у незвичній для Харчука манері – від першої особи, до того ж створюється переконлива ілюзія повної ідентичності ліричного “я” і самого письменника. А лаконічні – на одну-дві сторінки – “Босі слова”, сюжетні мікроновели, в яких на локальному матеріалі здійснено прорив до розуміння глибинних, ретельно заретушованих і міфологізованих офіціозною демагогією суспільних процесія. А історична повість-легенда “Ой Морозе-Морозеику”, чи саркастична повістина “Profundis”, в якій прозорливо передбачено кон’юнктурну “перебудову” деяких літературних метрів? Назвати твори лише винятками у “загалом традиційній” прозі Б. Харчука означало б заперечити посутнє й серцевинне в ній, звузити створений письменником світ, так і не наблизившись до розуміння тієї справжньої великої традиції, на грунті якої зросла його проза.
Людина – народ – людство. У цьому ряду є ще одна ланка – рід. Т Борис Харчук зосереджував на ній увагу щонайпильнішу. Турії в “Кревняках”, Гна-тюки в епопеї “Волинь”, Швайки в повісті “У дорозі”, Волянюки в романі “Майдан”.- це не просто сім’я, а саме рід, чиє коріння губиться в товщі століть, а стовбур зазнав деформацій, неминучих при історичних катаклізмах і зміні епох. Тут неминучі питання з розряду вічних: що є людина? Що є світ? Звідки прийшли ми і куди йдемо? Колись між цими питаннями й людиною запобіжно, охоронно стояв рід. “Так на роду написано” – адже це не лише про фаталістичну визначеність долі, а й про нерозривний зв’язок особистого з родовим. Людина була обмежена в своїй свободі родовими зв’язками, але почасти й захищена ними.
Тема роду, його занепаду й руйнації пронизує всю творчість Бориса Харчука. З’являється вона і в одній з останніх повістей – “Онук”. З’являється а народженням онука, який прийшов у світ проти волі матері-студентки. Ситуація не нова, про неї неодноразово читали в художній літературі, але письменник мужньо сказав про те, що метастази бездуховності уразили й старше покоління ~- бабусю, саме ті клітини, які завше були біологічною та моральною основою народного буття, гарантували природний зв’язок поколінь. У цьому зв’язку пригадуються Катерина з роману “Кревняки”, батьки головної героїні з повісті “Панкрац і Юдка”, які воліють не усвідомлювати, що, по суті, підштовхують свою доньку до морального самогубства. “Князь” Біловезької Пущі (“Подорож до зубра”) залишився диким, попри ясі спроби приручити, зломивши його природу. Він пережив кілька імперій і королівств, чиї вінценосці знищували зубрів без ліку. Дерево також не може вбити себе. Людина може. Її самогубство починається з заперечення родової пам’яті й моралі.
У Бориса Харчука звичайнісінька коса, яку о ранковій порі клепле дядько Захар (оповідання “Косарі”), це все-таки коса з історії. З вічності, яка минає, переходячи в минуле. Тому дуже цікавим с припущення М. Слабошпицького, якому здалося, що Харчук прихований пакетик, а тому, боячись патетики, як вогню, намагається писати скупими, заземленими, буденними словами, без ніяких “метафоричних хуртовин”, без жодних “стилістичних інкрустацій” – “на грані протоколу”. Але й непомітне переведення звичайного, “побутового” слова в інший контекст, “високий”, де за ним відкривається буттєве, – це теж Харчукове.
Борис Харчук належить до письменників, що довіряють читачеві покладаються на його здатність домалювати й домислити, а тому й уникав нудного розжовування та надокучливих авторських коментарів. При цьому, одначе, не вдавався до езопівської мови – з її натяками, багатозначними образами та свідомо “затемненими”, тобто закодованими й зашифрованими думками.
Він писав переважно про тих, кому не до книжок: день у день при землі, у виснажливій роботі. Мав свого читача – всіх тих, кому боліло те, що боліло і йому, вірячи в силу слова, своєчасно мовленого й своєчасно почутого.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Життя і творчий шлях Бориса Харчука Реферат на тему: Життя і творчий шлях Бориса Харчука (1931 – 1988) Борис Харчук народився 1931р. в с. Лози на Тернопільщині. Закінчив Полтавський педагогічний інститут (1954) та Вищі літературні курси в Москві. Працював журналістом. І писав. Писав, як веліло серце, як зобов’язувала совість перед тою землею, що його пустила у широкий світ. Тому він ніколи […]...
- Біографія Бориса Харчука Борис Харчук (1931 – 1988) Борис Харчук народився 1931р. в с. Лози на Тернопільщині. Закінчив Полтавський педагогічний інститут (1954) та Вищі літературні курси в Москві. Працював журналістом. І писав. Писав, як веліло серце, як зобов’язувала совість перед тою землею, що його пустила у широкий світ. Тому він ніколи не соромився своїх найперших книжок, не переписував […]...
- Людина і народ на війні(за творами О. Довженка) Про війну українськими письменниками сказано і написано дуже багато. І це зрозуміло: вся історія нашого народу пов’язана з постійною загрозою іноземного вторгнення, з необхідністю відстоювання своєї свободи і незалежності. З українських історичних дум і пісень, поетичних і прозових творів про Велику Вітчизняну війну ми дізнаємося про подвиги наших дідів і прадідів, завдяки їм краще усвідомлюємо, […]...
- Родина, народ, людство у творі Г. Маркеса “Сто років самотності” Родина, народ, людство у творі Г. Маркеса “Сто років самотності” Створюючи роман “Сто років самотності”, Г. Маркес мав на увазі перш за все версію розвитку свого народу, але твір виявився набагато значущім, оскільки змалював історію людства через історію народу і сім’ї. Історія сім’ї Буендія – це історія становлення людського суспільства: від патріархального укладу, де вагому […]...
- Добро і зло у повісті Б. Харчука “Планетник” I. Людина сама визначає для себе пріоритети. (Так, для Планетника головним у житті були: любов до людини праці, збереження природи, її краси, надання безкорисливої допомоги, шанобливе ставлення до матері. Головний герой повісті ніколи не забував, що ми – люди!) II. Перше знайомство з Планетником. (“Планетник був малим хлопчиком. Він, як усі ми, прилетів з вирію […]...
- Природа і людина (за творами Кнута Гамсуна “Пан” і Михайла Коцюбинського “Тіні забутих предків”) Відчуття людини як часточки природи не лише в побуті, а й у вираженні почуттів стали темою багатьох творів світової літератури. Збагнути цю гармонійність дуже складно, бо людина, вдосконалюючи своє життя за допомогою різних пристроїв, техніки, полегшує своє існування, але разом із тим вона віддаляється від першооснов свого буття. У природі все розвивається закономірно й перебуває […]...
- “Народ мій є, народ мій завжди буде, ніхто не перекреслять мій народ!” (В. Симоненко) Чи не занадто смілива заява це була для ще зовсім молодої людини у ті часи? Адже, мабуть, мова йде не про такий ефемерний термін, як “радянський народ”? Ні, йдеться про народ український… Василь Симоненко, як більшість геніїв, прожив небагато. Але встиг залишити по собі на землі такий слід, що його вірші ще багато років будуть […]...
- Людська праця й людина за радянських часів (за творами О. Гончара “Кресафт”, “Соняшники”, Ю. Мушкетика “Суд”, О. Довженка “Щоденник”, “Україна вогні”) Багато з нас, людей нового покоління, навіть і не знають, що означає слово колгосп. А це ж ціла доба в історії нашого народу, причому, чи не найтрагічніша. Сама по собі ідея колективних господарств непогана. Але за роки радянської влади вона зазнала такої трансформації, що перетворила людей на рабів, відбила у них любов до землі-годувальниці. Герой […]...
- Твір на тему: “Народ мій є, народ мій завжди буде, ніхто не перекреслить мій народ!” (В. Симоненко) Чи не занадто смілива заява це була для ще зовсім молодої людини у ті часи? Адже, мабуть, мова йде не про такий ефемерний термін, як “радянський народ”? Ні, йдеться про народ український… Василь Симоненко, як справжній геній, прожив небагато. Але встиг залишити по собі на землі такий слід, що його вірші ще багато років символізуватимуть […]...
- “Ти – весь у слові, як у сповиткові… ” (лірика Бориса Олійника) “О слів жорстока і солодка влада! Не опечись на їхньому вогні… ” – застерігає Борис Олійник в одній зі своїх поезій. Насправді з давніх часів люди знали, яку велику владу має слово. Словом можна скалічити і зцілити, словом руйнують та створюють. Усе, що навколо нас, – так чи інакше Слово. Але поетичним словом навряд чи […]...
- Образ матері у ліриці Бориса Олійника Значну частину своєї творчості присвятив Борис Олійник темі матері, він створює щемливий і ніжний образ своєї матері, цей образ видається близьким усім читачам, нас не залишає байдужими те почуття щирої синівської любові та вдячності, яким сповнює автор свої поезії. Читаючи поезії Бориса Олійника, я замислився, чому так багато в літературі написано про матерів, про батьків […]...
- Шевченко – це народ, і як народ, він буде вічно жити Тарас Григорович Шевченко – великий поет, геній українського народу. Поет зробив неоціненний вклад у духовну скарбницю людства. У своїй творчості митець сягнув на світовий рівень. Його довершені твори сіють зерна світла й добра, палахкотять незгаслим полум’ям безкомпромісної справедливості, проникливої мудрості. Тарас Шевченко народився кріпаком, тож йому, як нікому іншому, були близькі й зрозумілі страждання бідноти. […]...
- Що, на думку Камю, може врятувати людство від чуми і від зла взагалі? Що, на думку Камю, може врятувати людство від чуми і від зла взагалі? Розповідаючи про історію боротьби з чумою в місті Орані, Альбер Камю використовує чуму як універсальну метафору зла в усіх його проявах та існуваннях. Письменник попереджає, що може будь-якого часу настати такий день, “коли чума розбудить пацюків і поганить їх здихати на вулицях […]...
- Харчук Борис – Біографія Борис Микитович Харчук (13 вересня 1931, Лози – 16 січня 1988, Рига) – український письменник, член Спілки письменників СРСР з 1958року. Народився 13 вересня 1931 року в селі Лозах (нині Збаразького району Тернопільської області) в селянській родині. Навчався в Учительському інституті у Кременці, де одним із його педагогів був Андрієвський В. П. В 1954 році […]...
- “Я не можу бути там, де зневажають мій народ” (За повістю Б. Антоненка-Давидовича “Слово матері”) Доля творів Бориса Антоненка-Давидовича була непростою. Ім’я цього письменника практично мало знайоме українському читачеві. Його творчість за радянських часів замовчувалася, не виходили його книжки. Сьогодні ми значно більше знаємо про творчу спадщину цієї обдарованої людини. Є від чого засмутитися: надзвичайно талановитий письменник, романіст, повістяр, новеліст, репортер знайшов свого читача лише після своєї смерті. Його твори […]...
- Творчість Бориса Олійника Реферат на тему: “Творчість Бориса Олійника” БОРИС ОЛІЙНИК (Народився в 1935 році) Коли вже народився ти поетом,- За все відповідай у цім житті. Борис Олійник Він належить до покоління поетів, яких називають шістдесятниками. Справді, на початку 60-х років слідом за Дмитром Павличком та Ліною Костенко почувся і його голос у злагодженому хорі Івана Драча, Василя […]...
- Я – людина, і це мене багато до чого зобов’язує! (за поезією В. Симоненка “Ти знаєш, що ти – людина?”) Мабуть, немає людини, яка б не замислювалася над питаннями: чи так вона живе? Чи гідна називатися людиною? Що залишить після себе нащадкам? Замислююся над цим і я… Думаю, що людина відрізняється від інших створінь природи духовністю, здатністю до розуміння і всепрощення. Звісно, що кожна особистість – неповторна! Але вважаю, що завдання кожного – робити світ […]...
- Ми – українці, а не гречкосії. Роздуми над поезією Бориса Олійника У передньому слові до збірки поезій Бориса Олійника “Основи” (2005 р.) Михайло Шевченко чітко і всеосяжно окреслив постать поета: “Дивовижний чародій інтимної лірики, володар плечового удару в публіцистиці, недосяжний фігурист в іронії, майстер поем – Борис Олійник, безперечно, унікальна постать в українській культурі, політиці і філософії, яка не має аналогів у землях близьких і землях […]...
- Мотиви громадянської лірики Бориса Грінченка Мотиви громадянської лірики Бориса Грінченка I. “Більше працював, ніж жив”. (Борис Грінченко – письменник, наділений різнобічним талантом. Поет, прозаїк, драматург, критик, мовознавець, організатор видавничої справи. Ще в юні роки він пробував сили у різних жанрах, а своєю невтомністю і непосидющістю часом перевершував найпрацьовитіших українських літераторів. Про характер власної поетичної творчості сам Б. Грінченко писав: “Я […]...
- Що означає бути справжньою людиною (за повістю О. Кобилянської “Людина”) Тим, хто вперше відкрив цю книгу, одразу впадає в очі незвичайна назва повісті – “Людина”. Ця назва – не випадкова. Цим почесним званням нагороджує О. Кобилянська головну героїню своєї повісті. Так, саме “почесним званням”. Адже далеко не всі мають право зватися цим словом. Це право треба ще заробити. І той, хто зветься людиною, повинен виправдати […]...
- Звичайна людина у незвичайних обставинах (за романом О. Гончара “Людина і зброя”) (3 варіант) Читаючи роман Олеся Гончара “Людина і зброя”, я іноді з жахом думала, як би я та мої друзі й знайомі повели себе в ситуації, подібній до тої, що в ній опинилися герої цього твору. Але як важко уявити, що сьогодні ти, випускник школи, сповнений мрій, сподівань, планів на життя, завтра не вступиш до учбового закладу, […]...
- Твір на тему: Природа і людство I. Природа – колиска людства, втілення краси і добра. II. Людина і природа – одне ціле. 1. Стосунки людей і природи (обожнення природи первинними людьми; з розвитком людства йде поступове навчання людей користуватися дарами і силами природи; але людство дійшло до знищення Хіросими і Нагасакі, до Чорнобильської катастрофи). 2. Оспівування щедрої краси природи у народних […]...
- Звичайна людина у незвичайних обставинах (за романом О. Гончара “Людина і зброя”) (2 варіант) Скрегоче залізом округа, Смертю повітря фурчить. Я знаю той ступінь напруги, Коли вже ніщо не страшить. О. Гончар Роман Олеся Гончара “Людина і зброя” – це яскравий художній документ років війни, в якому письменникові вдалося відтворити злет патріотичного духу свого народу, загартування їхніх душ на війні як важкому випробуванні. Проблематика роману складна і багатоаспектна. Письменник […]...
- Звичайна людина у незвичайних обставинах (за романом О. Гончара “Людина і зброя”) (1 варіант) “Ще безтривожно ходять по місту ті, які вмиратимуть на рубежах, ітимуть в оточеннях, горітимуть у кремаційних печах концтаборів, штурмуватимуть Будапешт і Берлін… Ще все як було”, але вже через мить застало вчорашніх студентів “страшне, приголомшливе слово”: війна. Воно змінило все: душі людей, думки, почуття, все місто. Воно вимірювало в кожному Людину. І кожний оцінював себе. […]...
- Величальна матері (за поезією Бориса Олійника) Я не знаю чому, але вірші Бориса Олійника, які він присвятив своїй мамі, вражають мене до глибини душі. Мабуть, тому що вони присвячені найближчій і найріднішій у світі людині, яка любить нас самовіддано до кінця життя, до кого ми йдемо як у найскрутнішу хвилину, так і в радісну. Синівською любов’ю проникнута збірка поезій “Сива ластівка”. […]...
- Олена Ляуфлер – жінка, котра відстоює своє право бути людиною (Повість “Людина” О. Ю. Кобилянської) Повість “Людина” О. Ю. Кобилянської – це твір, в якому письменниця розкриває становище жінки в тодішньому галицькому суспільстві, твір, який порушує проблему емансипації жінки у другій половині XIX століття. Олена Ляуфлер – головна героїня повісті “Людина”, дочка царсько-королівського лісового радника. Олена читає серйозні книги, відстоює рівноправність між чоловіком і жінкою. Така позиція дівчини лякала батьків, […]...
- “Віддав себе я праці без вагання… ” (життєвий і творчий шлях Бориса Грінченка) Я не скажу, щоб розумом я жив, Я не скажу, щоб серце в мене спало, Але його я тяжко пригнітив, Але йому так волі дав я мало. Повинність я над все ушанував, Віддав себе я праці без вагання. Я йшов туди, де розум посилав… Так, підсумовуючи свій життєвий вибір, писав у вірші “Я не скажу, […]...
- Творча індивідуальність поета Бориса Олійника (народився 1935 року) Народився на Полтавщині. Батько загинув на війні, матері доводилося важко працювати, аби прогодувати родину. Навчався на факультеті журналістики Київського державного університету. Працював у редакціях газет і журналів, а також у журналі “Вітчизна” та видавництві “Дніпро”. Поет. У його творах поєднався ліризм і громадянський пафос, традиції і новаторство. Автор замислюється над непростою долею […]...
- Реалізм і народність художньої прози Бориса Грінченка Реалізм і наpодність художньої пpози Боpиса Гpінченка Доля письменника… Доля людини… Якою вона була у Боpиса Гpінченка? Коpоткий шевченківський вік пpожив письменник. Були й вагання, й помилки у його напpуженій pоботі на ниві pідної культуpи. Але жодного кpоку, не освяченого любов’ю до pідного кpаю, до pідного наpоду, не було. Спадщина залишена Гpінченком – це багатющий […]...
- Людина і земля в повісті М. М. Коцюбинського “Fаtа mоrgаnа” Людина і земля в повісті М. М. Коцюбинського “Fata morgana” Hайвизначнішим твоpом укpаїнського письменника М. М. Коцюбинського є повість “Fata morgana”. Письменника завжди хвилювала тема людини на землі, доля тpудівника, який біля цієї землі ходить. “Fata morgana” – це істоpія духу людського, який наче туманом піднімається з надp землі. І подібний цей туман на хлібоpобські […]...
- Чи може жінка бути незалежною? (За творами О. Кобилянської) Тема жінки – одна з провідних тем творчості Ольги Кобилянської, вона проходить червоною ниткою крізь усю художню спадщину письменниці. Уперше ця тема могутньо зазвучала в творчості Тараса Шевченка і Марка Вовчка. Вони писали про тяжку долю жінки-кріпачки, жінки-матері. А Ольга Кобилянська об’єктом свого художнього дослідження обрала жінку-інтелігентку, яка страждала не від давнього “кріпацького” лиха, а […]...
- Твір на тему: Здорова людина – щаслива людина (2 варіант) Здається, немає на світі жодної людини, яка б намагалася спростувати твердження: здоров’я – це щастя і радість. Проблема в тому, що цю істину ти усвідомлюєш, але цілком розумієш сенс сказаного лише тоді, коли це здоров’я втрачаєш. Відомо: за гроші здоров’я не купиш. Це підтверджує статистика: постійно зростає матеріальний добробут, умови життя покращуються. З іншого боку, […]...
- Доля сільського вчителя у творах Бориса Грінченка Борис Грінченко належить до тих діячів культури, що підносили роль освіти. Перебуваючи в жорстоких умовах дійсності XIX століття, він на мізерні кошти брався видавати книжки для народного читання. Склавши іспит на народного вчителя, деякий час викладав у селах Харківщини. Але дійсність безжально топтала всі його поривання: одні школи земство закривало, бо вони були непридатні для […]...
- Величальна матері (за творами Б. Олійника) Важливе місце у творчості видатного сучасного українського поета Бориса Олійника посідають вірші, присвячені матері. Мати в його поезії – це Берегиня роду, уособлення доброти, ніжності, тепла. У вірші “Мати наша – сивая горлиця” “до її серденька горнуться” не тільки діти; відчуваючи її тепло і доброту, весь навколишній світ лине до неї, відповідає добром, наділяє її […]...
- Людина і земля у повісті М. Коцюбинського “Fаtа mоrgаnа” У повісті “Fata morgana” М. Коцюбинський відтворив життя й боротьбу українського селянства під час буржуазно-демократичної революції 1905 року за свої соціальні права, за землю і волю, проти соціальної нерівності в суспільстві. У центрі сюжету повісті – життя сім’ї бідняка Андрія Волика. Вже на початку твору розкривається страшне та важке життя бідної сім’ї. Податки, безземелля, тяжка […]...
- Людина, земля, всесвіт (за повістю М. Коцюбинського “Fаtа mоrgаnа”) У повісті “Fata morgana” М. Коцюбинський відтворив життя й боротьбу українського селянства під час буржуазно-демократичної революції 1905 року за свої соціальні права, за землю і волю, проти соціальної нерівності в суспільстві. У центрі сюжету повісті – життя сім’ї бідняка Андрія Волика. Уже на початку твору розкривається страшне та важке життя бідної сім’ї. Податки, безземелля, тяжка […]...
- Чи виправдовуєте ви заміжжя Олени Ляуфлер? (за повістю О. Кобилянської “Людина”) Чи виправдовуєте ви заміжжя Олени Ляуфлер? (за повістю О. Кобилянської “Людина”) Ольга Кобилянська у повісті “Людина” показує важку і, як на той час, безперспективну боротьбу за своє право бути людиною. Сама письменниця деякий час захоплювалася так званим жіночим рухом. Вона мріяла про звільнення жінки від кайданів соціального і побутового рабства, закликала жіноцтво боротися за свою […]...
- Величальна пісня для матері (за поезією Бориса Олійника) Величальна пісня для матері (за поезією Бориса Олійника) Впадає в око один дещо парадоксальний момент: у поета не так і багато творів, повністю присвячених материнській темі, та все ж, незважаючи на це, образ матері дуже помітний у його поетичному світі. Чим це пояснюється? Перш за все звернімо увагу на незриму “присутність” образу матері в багатьох […]...
- Гроші, слава чи честь? (за творами О. Коломійця “Дикий ангел” та О. Гончара “Собор”) У кожної людини є своя система цінностей. В одного – це багатство, гроші, в іншого – слава, почесті, ще інший найбільше цінує свою родину, теплі стосунки, дружнє спілкування. Часто ці прагнення переплітаються, і людину оцінюють по тому, що в ній переважає. На перший погляд, у житті героя п’єси О. Коломійця “Дикий Ангел” Платона Микитовича найголовніше […]...
- Світ дитинства в оповіданні Бориса Грінченка “Каторжна” Перу Бориса Грінченка належить чимало творів для дітей і про дітей. Орієнтуючись, насамперед, на творчість Л. Толстого та І. Франка, знавець дитячої психології написав ряд оповідань, серед яких і “Каторжна”, в яких відображено духовний світ селянської дитини. Тема природного, нічим не скутого розвитку особистості належить до тих, якими постійно цікавився Борис Грінченко. У своєму оповіданні […]...
Пісня моя радість моя.