Людмила Григоренко – Сонце хліб випікало

Related posts:

1. Людмила Григоренко – Осінь Сумні, старі тополі закряхтіли… Сховавши сонце між розлогі віти, Гадали так, що вистачить їм сили Утримати, в обіймах тепле літо… Та вітер хмари кублами збирає, А осінь, притрусивши позолоту, Нагонить літо, мов пташину зграю І з радістю береться за роботу… Чарівна господарочка, майстриня, Достиглі дари з щедрих рук її, Складаються в комірчики і скрині… Горять, […]...
2. Людмила Григоренко – Колискова Опустив вечір крила, сірі мрякою вкриті, І на пару з туманом сипав спокій у ситі, І лягав отой спокій, попід вікна легенько, Та будив колискову, що дрімала тихенько… ” Просипайся збудися, годі пісне дрімати, Темна ніч чарівниця заглядає до хати, Ти у ліжечка теплі під чарівну співанку Укладай-бо малечу, мирно спати до ранку, Всі дитячі […]...
3. Твір на тему: Хліб, як сонце, – кажуть люди, Хліб, як сонце, – з нами всюди Ще змалку мене привчали поважати звичайну паляницю. Чому? Я вважаю, паляниця – це витвір тяжкої праці багатьох людей. Навіть у маленькому її шматочку – частинка крові, поту, думки агрономів, колгоспників, шоферів, пекарів, продавців та інших. Ось чому хліб, паляниця – це наше найдорожче багатство. Поважати паляницю – це поважати тих, хто приймав участь у її […]...
4. Людмила Григоренко – Історія одного ліхтаря На роздоріжжі трьох доріг, Кремезний, одноокий, Де ріс крихкий, старий горіх Стояв ліхтар високий. Він тут стояв багато літ При службі, справно, вміло, Ще його батько й навіть дід До нього тут служили, Як часовий він службу ніс І лиш приходив вечір, Він підіймався на весь зріст І випрямивши плечі – Світив немовби віддавав Всього […]...
5. Людмила Григоренко – Коли весна прийде Пригріло сонце якось, немов зимі кінець, Немов весна прийшла серед негоди… Грів спину на даху старезний горобець І не зважав на вибрики природи. “Оце прийшла Весна?”- злякавши криком враз Горобчик молодий його спитався: “Ви ж бачили її живете ж довгий час… “ Старезний горобець заусміхався: “Я розкажу тобі та ти і сам малий Відчуєш її […]...
6. Людмила Григоренко – Ще ліс дрімає Ще ліс дрімає, під снігами під тяжкими У сонній тиші сплять берізоньки стрункі, Осики, клени, а дуби старі над ними Широкі віти розпустили громіздкі, Ще ліс дрімає, зеленіючі ялини, Накинувши на плечі білу шаль… Вслухаються крізь сон, як сумно лине, Над лісом, пісня вітру в синю даль, Ще ліс дрімає, сіро – чорний одинокий, Німий, […]...
7. Людмила Васильєва – Мені болить осінній вечір Мені болить осінній вечір, Стискає серце тихий щем, І міцно обіймає плечі Накидка зіткана дощем… Я – гість вологих тихих вулиць, Спостерігач без жодних прав, Я з іншого часу прибулець, Даруйте, що не з ваших лав. Іду без напрямку, без цілі, Мене бентежить кожний рух, Гойдають серце долі хвилі, Як той Ковчег серед наруг… Думки […]...
8. Хліб – усьому голова (за поезією “Бесіди з внучкою про хліб”) (3 варіант) Хліб – це основа життя людини, а хлібороб – найпочесніша професія для неї. Хліб є святинею для кожної трудящої людини. Недарма здавна хлібину робили круглою, наче сонце. В поезії “Недожата нива” розповідається про те, як під час Другої світової війни солдат, який в мирному житті був хліборобом, не від Почив перед боєм. Він не зміг […]...
9. Олеся Крисько – П’янким помаранчем наповнює сонце П’янким помаранчем наповнює сонце Мою кімнату. Всі барви вогню Складає в палітру із відтінком бронзи, Вклада тонкі пензлі в долоню мою. Вплітає у вечір тонкі аромати Сніжних конвалій, барвінку блакить. Їх змішує з свіжою зеленню м’яти Тендітністю теплою тихо п’янить. Мелодії ніжні, вже майже забуті, Старих, та до болю знайомих пісень. І так непомітно і […]...
10. Микола Вінграновський – Що робить сонце уночі Що робить сонце уночі, Коли у лісу на плечі Тоненька зіронька сидить, – Що робить сонце? Сонце спить. Що робить місяць по ночах, Коли земля йому в очах, Земля, ромашка і вода, – Тоді він сонце вигляда. Що роблять сонце й місяць вдвох, Коли в снігах біліє мох, На сіножать сніги сніжать І снігурі в […]...
11. Сонце низенько, вечір близенько – Родинно-побутова пісня СОНЦЕ НИЗЕНЬКО, ВЕЧІР БЛИЗЕНЬКО Сонце низенько, вечір близенько, Вийди до мене, моє серденько! (Двічі) Ой вийди, вийди, та не барися, Моє серденько розвеселиться. (Двічі) Ой вийди, вийди, серденько Галю, Серденько, рибонько, дорогий кришталю! (Двічі) Ой вийди, вийди, не бійсь морозу, – Я твої ніженьки в шапочку вложу! (Двічі) Через річеньку, через болото Подай рученьку, моє […]...
12. Твір на тему: Хліб Кожен з нас у дитинстві, наслідуючи дорослих, граючись, виконував якісь господарські справи. І ми з подругами нерідко “випікали хліб”. Замішували з піску тісто, робили з нього палянички, клали їх на подорожникові листи й “випікали” на сонці. Але одного разу в селі я спостерігала цікаве дійство народження паляниці. Це був давній обряд. Зачинок робили у четверговий […]...
13. Анатолій Качан – Щедре сонце З неба сонце променисте Зливою лилося На зелене буйнолистя, У дзвінке колосся. Ціле літо по краплині Сонце ми збирали, Обережно у корзини, В кошики складали. Зашуміли в косовицю Ниви урожайні – Це забили у пшениці Крилами комбайни. Трактори заскиртували Сонячне проміння, І над полем заблищало Срібне павутиння. Все тепло своє за літо Сонце розгубило, Ним […]...
14. Максим Рильський – Новий хліб Пахучий пил невпинно осіда, Фарбує все у матові півтони, І голоси людські – як відгомони Того, про що розказує вода. Черги спокійно кожен дожида, Я сам у маренні якомусь тоне, – І тільки жарт приперчено-солоний Місток до дійсності перекида. Діждались нового! Жита, сказати, Як у людей… Подумати: коли б Іще на горе довелось чекати! Ну, […]...
15. Чому буває сумне сонце? скорочено – Міфи та легенди українців Якось Сонце вкрало у батьків красуню дочку й узяло її собі за дружину. Брат дівчини пішов її шукати туди, де заходить сонце. Сестра побачила його, злякалася, що Сонце його запече, й сховала у погріб. Сонце прийшло, скинуло свої ризи на погріб, а брат ледь не загинув там од спеки. Тоді сестра відлила його водою й […]...
16. Іван Котляревський – Сонце низенько, вечір близенько Сонце низенько, вечір близенько, Іди до мене, моє серденько! (2) Ой вийди, вийди, та не барися, Моє серденько, розвеселися. (2) Ой вийди, вийди, серденько, Галю, Серденько, рибонько, дорогий кришталю! (2) Ой вийди, вийди, не бійсь морозу, Я твої ніженьки в шапочку вложу. (2) Через річеньку, через болото Подай рученьку, моє золото! (2) Через річеньку, через […]...
17. Бесіди з внучкою про хліб – Бровченко Володимир І. НЕдОЖАТА НИВА В серпні не брали ми в руки серпи, Бо руки тримали зброю, Бо наші достиглі пшеничні степи Були тоді полем бою. Нива – по колосу ходять зайці! Місяць над степом стоїть в караулі. З боку одного – наші бійці, З другого ворог – на відстані кулі. Нібито тихо. Тривожний ландшафт1 , Білі […]...
18. Микола Руденко – Знову сонце зійшло Знову сонце зійшло, День прибув… Як мене не було, Де ж я був? Мабуть, жив у зорі – В напівсні; Чи в дубовій корі, Чи в зерні. Вітер хмари жене. Дощ іде. Як не буде мене, Буду де? Мабуть, в Сонце піду – До братів, І усе там знайду, Що хотів. Що хотів, що бажав, […]...
19. Хліб у житті людини (за поезією “Пахне хліб”) (1 варіант) У поезії “Пахне хліб” виражено ставлення автора до хліба. Справді, коли я починаю замислюватися над тим, який шлях проходить буханець хліба, перш ніж потрапити на наш стіл у такому вигляді, мимоволі проймаюся повагою до нього і до тих, чия праця залишитися в ньому. Адже ж треба спочатку засіяти поле пшеницею, потім сумлінно доглядати його, а […]...
20. Дмитро Загул – Ранкове сонце Ранкове сонце – серце моє, – Дзеркальна глибінь тепла. З прозорим ранком воно встає… І гляньте! Імла втекла! Вам не чужа моя душа, – В ній плюскіт і ваших хвиль… Хоч вас обігнала її межа На сотні, тисячі миль. Убогі душі я збагачу Барвами ніжних фарб, Жербрацькі торби позолочу… Беріть мій світ, мій скарб! Скільки […]...
21. Микола Вінграновський – Хліб Присвячую Корольову З-поза чого, з далекого незгоддя, – Заснув у глині шумерійський серп, – Дорогою століть в очах мого народу Іде на вітрі чорноплечий степ. Дванадцятого квітня мій ровесник Був хлібом посланий у чорне й золоте: Не старіють на світі наші весни, І наші очі сніг не замете. Бо хліб – давно. Ми завжди в […]...
22. Богдана Лапченко – Вчорашнє сонце висушило сльози Вчорашнє сонце висушило сльози, До річки йти не хочеться мені. А гратися ми й поодинці можем, Лише тепер із іншими людьми. Притулку не проси – чужі не впустять, Хоч стукай їм у двері, хоч в вікно. А скільки ж є на світі душ-відпусток, Що сіють в людях доброти зерно! Не гублячи свої думки у світі, […]...
23. Сонце низенько скорочено – Родинно-побутові пісні Сонце низенько, Вечір близенько, Спішу до тебе, Моє серденько. Ти ж обіцяла Мене любити. Ні з ким не знатись, Для мене жити. Серденько моє. Як ми обоє Кохались вірно. Чесно, примірно; Ой як я прийду. Тебе не застану, Зломлю рученьки Жить перестану. “Ой прийди, прийди. Не вчиню кривди. Як буде кривда, Я буду винна. Ой […]...
24. Хліб і слово – Білоус дмитро У стінах храмів і колиб Сіяв нам святково, Як сонце, випечений хліб І виплекане слово. І люблять люди з давнини, Як сонце незагасне1 , І свій духмяний хліб ясний, І рідне слово красне. Бо як запахне людям хліб, Їм тихо дзвонить колос, І золотом сіяє сніп Під жайворона голос. І, мабуть, тому кожну мить Бешкетнику-харцизі2 […]...
25. Наталя дворнік – Сонце без неба Там, де ми боронили себе від сторонніх очей, Там, де кисень був зайвим для дихання серцем, Там, де горіло багаття наших останніх ночей, Де шепіт лишився освяченим місячним окрайцем. Там, де в твоїх руках я захлиналась від бажань, Де губи розпухли від твоїх скоро останніх цілунків, Де готова була розчинитись в тобі без вагань, Там […]...
26. Павло Мовчан – Весняне сонце Тепер навіщо, сонце, ніжності? Немов й не ти мене ізрадило. Відчутні весняні розбіжності, Сумні твої денні оглядини… Смолисті пальці позлипалися, Волосся круто пересолене, П’явки очей порозповзалися – Вже не зв’язати їх і колесом… Неначе суччя з тіла випало – Струмує холод усередину, На вітрі голосно поскрипую, Покреслений уздовжньо крейдою… Тепер ведеш по зморшках променем, Губ […]...
27. Ірина Лахоцька – Коли сонце зачинить двері Коли сонце зачинить двері І почнеться сезон дощів, Я відточу свою майстерність Грати нотами чистих слів. Я свою заколишу тугу, Переллю всі дива в слова. Як заїхати в душу плугом, То і будуть колись жнива. То і буде ще що зібрати І заколе в душі стерня, Як посипляться слів дукати В перипетіях мого дня. Коли […]...
28. Хліб у житті людини (за поезією “Пахне хліб”) (2 варіант) З давніх часів хліб супроводжує людину все її життя. Молодятам на весілля робили коровай. Коли хтось помирав, йому на труну клали хліб із собою. Є багато прислів’їв, пов’язаних з хлібом: “Хліб – усьому голова”, “Зима без снігу-літо без хліба”. Наші предки мали свої обряди на початок посіву, при збиранні хліба. У наші часи роль хліба […]...
29. Хліб у житті людини (за поезією “Пахне хліб”) (ІІІ варіант) В усі віки хліб був найбільшим з багатств. У кожній родині – це найперший годувальник, дарунок Божий, батько, всьому голова і розпорядник. Платон Воронько в своїй поезії звертається до теми нелегкої праці хліборобів, а також до вічного образу хліба. Пахне хліб, Як тепло пахне хліб! Любов’ю трударів І радістю земною… Хліб – це наше найдорожче […]...
30. Хліб – усьому голова (за поезією “Бесіди з внучкою про хліб”) (1 варіант) Хліб у народі завжди берегли, цінували, ставилися до нього, як до святині. Про нього люди створили багато приказок, прислів’їв, пісень, і навіть повір’їв. Моя прабабуся говорила, що не можна надкусити та недоїсти шматок хліба. А скільки існує звичаїв та обрядів, які не обходяться без хліба, наприклад, весілля. Весільний хліб, коровай, шишки треба швидко з’їсти, щоб […]...
31. Хліб – усьому голова (за поезією “Бесіди з внучкою про хліб”) (2 варіант) З давніх-давен до хліба ставилися як до святині. Саме таке ставлення було через те, що хліб діставався дуже важким трудом. Саме про ставлення до хліба і розповідає поезія, яка поділяється на два окремі вірші, об’єднані однією темою. У першому вірші “Недожата нива” мова йде про те, що у роки війни один солдат пішов вночі жати […]...
32. Микола Вінграновський – На могилі стояло сонце На могилі стояло сонце – Тіні… Жабенятко у світ дивилось Тихо. Зозуленя собі слів шукало Тонко. Біля трав у степу звучала Тронка… 1954...
33. Наталя Гуркіна – Розпустило коси сонце Розпустило коси сонце, Заглядає у віконця: Хто ще щічки не помив? Хто зарядку не робив? Хто не слухається маму? Хто не склав свою піжаму? Хто в цю пору іще спить?! Будем сплюшку цю будить!...
34. Володимир Бровченко – Бесіди з внучкою про хліб БЕСІДИ З ВНУЧКОЮ ПРО ХЛІБ І. НЕДОЖАТА НИВА В серпні не брали ми в руки серпи, Бо руки тримали зброю, Бо наші достиглі пшеничні степи Були тоді полем бою. Нива – по колосу ходять зайці! Місяць над степом стоїть в караулі. З боку одного – наші бійці, З другого ворог – на відстані кулі. Нібито […]...
35. Людмила – моя улюблена героїня (за поемою О. Пушкіна “Руслан і Людмила”) Поема Пушкіна “Руслан і Людмила” починається з весілля доньки київського князя Людмили з князем Русланом. Людмила – юна, вродлива дівчина, закохана у свого нареченого. Вночі її викрав чарівник Чорномор. Бридкий карлик з довгою бородою оточив свою полонянку розкішними подарунками і всіма чарами, на які був здатний. Три служниці заплітали їй косу, одягали в розкішні шати, […]...
36. Ковальчук Людмила – Смарагдово-зелені твої очі Смарагдово-зелені твої очі В усмішці подарують забуття. Короткі дні і довжелезні ночі Тривалістю у все моє життя. А наш роман всього на дві сторінки Читати доведеться цілий вік. І так вже треба, я всього лиш жінка, А ти мій справжній, ти мій чоловік. У що я вірю важко пояснити, Коли ти повертаєшся вночі. Запитую: “Там […]...
37. Дмитро Павличко – “Сонце намальоване циноброю… “ Сонце намальоване циноброю, На вітрилах вечора пливло. В золотій спечаленості обрію Ти світилась, як небесне тло. За зорею рідною й далекою Ти тужила на моїм крилі, Ніби не принесена лелекою, А прибула в світ на кораблі. Ми стояли в придніпровській обочі, Ми вдивлялись, наче діти, в путь, По якій твої космічні родичі Надпливуть чи просто […]...
38. Петро Радейко – Не журись, що сонце у клуні Не журись, що сонце у клуні, Що тепер за муром небеса, З серця я березовий трунок, Мила, для тебе збирав… Хтось пустив стрілу мені в груди Й солодко точать вони. Світять в лісах ізумруди Нашої, люба, весни. Не журись, бо вже зовсім скоро Щастя прилине до нас, І над сумним осокором Промінь заблисне ураз. До […]...
39. Агатангел Кримський – У горах ліванських Скали… Кедри… Скоро й вечір. Я сумна стою. В’ється стежка… Ох!.. чи йтиме ж Той, кого люблю?.. Тінь в долинах… Верхогір’я Наче золоте… Гасне сонце… Тоне в морі… Любий! де ж ти?! де?! Впала ніч… Шакали виють… Вітер… Мов зима! Я всі очі прогляділа, – Милого нема! 1897...
40. Людмила Васильєва – Роксоланоманія Грає скрипка Ібрагіма, Сяють очі Хатідже, Зачаровано країна Віру в казку береже. Кожен вечір – до екрана Линуть тисячі жінок, Де славетна Роксолана, Знов життя дає урок. І даремно, що минуло З того часу п’ять століть… Серце трепетно відчуло Справжнього кохання мить. Так його не вистачає У реальному житті… Кожна потайки гадає: Як коханого знайти? […]...