Людмила Григоренко – Сонце хліб випікало

Лише сонце зійшло, з-за вершечків кудлатих
Прохолода нічна в фіранках затремтіла,
І гайнула собі, мов налякана з хати
У гаї у діброви, немовби на крилах…

У вікно вітерець ледь ввірвався відкрито,
З першим співом пташок на ранковій порі
Сонце піч затопило і старанно в сито
Борошняні хмаринки збирало в горі.

Притрусило приправ щойно збираних свіжих,
Назбирало роси повні жмені так славно,
Щоби хліб замісити у клепаних діжах,
По рецепту усе добавляло так справно.

Випікало… А дека співали завзято,
Як стрибали жаринки пекучі, гарячі,
Аж ховалися в тіні заморені хати
Поміж крони густі мов котятка незрячі,

Як під вечір вже сонце виймало зі скрині
Золоте хлібеня на вечерю до столу,
Ото пахло те золото в теплій скорині
По окрузі усій над хатами і полем,

Та лиш місяць зійшов на вершечки кудлаті
Прохолода нічна у віконце гайнула,
І заквітчана сни розкидала по хаті,
Ну а потім згорнувшись в куточку заснула…

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...
Ви зараз читаєте: Людмила Григоренко – Сонце хліб випікало