Людмила Васильєва – Закричали в небі журавлі
Закричали в небі журавлі,
Восени покинувши свій дім..
І цей голос рідної землі
Обізвався в серці не однім…
Він долинув дальніх берегів,
І старий прокинувся дідусь
Встав вночі, по хаті походив,
І своє село згадав чомусь…
Те село в далекій стороні,
Де уперше він на землю став..
Ой які ж чудові там пісні,
І дідусик тихо заспівав..
Він співав, і голос молодів,
І назад верталися роки,
Пісня та була про рідний дім,
Проліси, Карпати, і ставки..
Доспівав та чарівний мотив
Старе серце довго хвилював,
Наче дід пробачення просив,
У землі, де він парубкував,
Шкодував, що кинув рідний край,
Що не вів з катами боротьби,
Що шукав за морем інший рай,
У роки пригнічення, ганьби…
Дід сидить і в чорну ніч глядить,
Пильно продивляється до дна…
На тахті онук Ніколас спить,
Не Микола..То чия вина?
Закурличуть в небі журавлі,
Ще не раз у вирій відлетять,
Хтось на боці іншому землі
Через них вночі не може спать..
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Людмила Васильєва – дніпропетровськ Дніпропетровськ – ти серце України, Твій ритм усіх пробуджує від сну, У дні святкові, та в буденні днини Ти сяєш так, немов зустрів весну. Буваєш різним в кожну пору року, Зимою сивим, наче мудрий дід, А влітку ти зелене, ясне око Дитини, що народжена на світ. А наш дніпро – то кров твоїх артерій, Широкий […]...
- Людмила Васильєва – Присвята надзвичайній поетесі Присвята надзвичайній поетесі Нашого часу Ліні Костенко Коли перекладаю Ліну, Зі мною творяться дива, Тремтять, як лист, мої коліна, Та в горлі губляться слова. Коли торкаюся несміло Її поезій, дивний стан Душі охоплює все тіло, І почуття б’ють, мов фонтан. О, Ліно, Ліно! Що за силу Ти маєш в кожному рядку? Енергія твоя бурхливо Пульсує […]...
- Людмила Васильєва – Без тебе навіть дихати не можу Без тебе навіть дихати не можу, Не бачу світла сонця угорі, Молюсь! Але не чую голос Божий, Не розрізняю звуки й кольори. Без тебе взагалі я не існую, Без голосу твого нема життя, Своєю кров`ю твій портрет змалюю, Щоб не пішов твій образ в небуття. Щоб через п`ять чи десять тисяч років, Знайшов його допитливий […]...
- Людмила Васильєва – Там де із трав духмяних килими Там де із трав духмяних килими, Любились ми! Злітали в небо літні явори – Ген догори! Шукали душі там, де небокрай, Свій рай… І ось знайшли! Навколо все дзвенить В цю мить! Лишились ми з тобою віч-на-віч В цю ніч… Твій поцілунок на вустах тремтить, Горить! Я чую погляд ніжний твій З-під мружих вій… Мене […]...
- Людмила Васильєва – Пам’яті Квітки Цісик Коли мені забракне віри, І сум мій розум огорта, Коли здається світ весь сірим, Й буденність їсть душі свята, Я умикаю спів чарівний Тієї жінки, що була Донькою нашої країни, В якій на жаль і не жила… В Америці переселенці Із українського села Уклали розум, душу й серце, Щоб дати донці два крила. Вони навчили […]...
- Людмила Васильєва – Попіл на серці Мій коханий з виду красень, Та й на зріст високий! Синьоокий, чорнобровий… Тож ми того року Покохались, одружились. Думалось – навіки. Та із заздрістю дивились Інші, як каліки Заздрять тим, хто здоровіший, Так жінки погані Зажадали погубити, Знищити кохання. Все ходили біля двору – Трохи менші віком Ті жінки – та жартували з моїм чоловіком… […]...
- Людмила Васильєва – Вони в чужу залізли хату Вони в чужу залізли хату, Шукали гроші та майно, Що можна вигідно продати.. Були мов гангстери в кіно. Здавалося їм все це грою, Та трохи лячно все ж було, Гуртом подались до розбою, Та не в своє, в чуже село. Перевертали всі матраци, У шафах рилися старих, Та не щастило їм щось вкрасти, У хаті […]...
- Тема розлуки з рідною землею у поезії Б. Лепкого “Журавлі” Відомий український поет Василь Симоненко писав: Можна все на світі вибирати, сину, Вибрати не можна тільки Батьківщину. Богдан Лепкий теж був упевнений, що не можна вибирати матір, вітчизну, рідний край. Та людям інколи доводиться всупереч своїм бажанням покидати домівку, їхати на чужину. Свою поезію “Журавлі” Б. Лепкий присвятив переселенцям, бідним галицьким селянам, які в пошуках […]...
- Людмила Васильєва – Привела Весна на землю трьох синів Привела Весна на землю трьох синів, Й наказала хлопцям працювати, Перший – Березень розворушив сніги Та на допомогу кликнув брата. Квітень розтопив сніги на воду, Щоб напились трави та дерева, З розкішшю розфарбував природу, І землі дав шати королеви. Довго працював та заморився.. Травень – син Весни, що був найстарший Надійшов, оглянув всі обійстя, Всі […]...
- Людмила Васильєва – Небо Небо, наче розписна тарілка: Зорі, зорі – розсипом на ній, Ось – сузір’їв калинова гілка, Шлях Чумацький, що як світ старий. Десь там є планет холодні скелі, Довгі мандрівниць-комет хвости, У безмежній Космосу пустелі Безпорадність відчуваєш ти. Кажуть, як прислухатись, почуєш Музику Небесних Вищих Сфер, І почувши, все земне забудеш, Наче пам’ять хтось навмисно стер. […]...
- Людмила Васильєва – Ніжність Велику ніжність і любов несу до тебе В своїх долонях..Тихий дзвін лунає з неба, То янголи у дзвони б’ють в дзвіницях зрання, Благословляє сам Господь святе кохання.. Благословляє нас Господь, і сходить сонце, З ним уривається Весна до нас в віконце. Ти почуваєш, раптом щось забилось серце? Через весну, що ллє тепло, як із відерця! […]...
- Людмила Васильєва – Пам’яті Мерилін Така жіноча, ніжна Мерилін, Дивлюсь плакати тих часів як диво, Чарівний погляд з безлічі картин У кінозал ти кидаєш журливо. В тобі напевно сотні є причин Не піддаватись славі галасливій, Лише ти знаєш справжню Мерилін, Яка живе в душі, та нещаслива. Твоєму тілу заздрять та красі, Твій імідж – данина суворій моді, Чоловіки, як ті […]...
- Людмила Васильєва – Роксоланоманія Грає скрипка Ібрагіма, Сяють очі Хатідже, Зачаровано країна Віру в казку береже. Кожен вечір – до екрана Линуть тисячі жінок, Де славетна Роксолана, Знов життя дає урок. І даремно, що минуло З того часу п’ять століть… Серце трепетно відчуло Справжнього кохання мить. Так його не вистачає У реальному житті… Кожна потайки гадає: Як коханого знайти? […]...
- Людмила Васильєва – Бабусі Катерині Проходило літо. Стояла труна. Додолу схилялись заплакані квіти… Троянди, жоржини та айстра одна Із сумом питали: Як будемо жити? Хто буде любити нас так, як вона, Хто нашу красу так старанно догляне, Журилися квіти. Мовчала труна І сонце в зениті хиталось як п”яне. Холодною пусткою хата в дворі Лишалася, як сирота при дорозі, Скавчала собака […]...
- Журавлі (народна пісня) Чуєш, брате мій, Товаришу мій, Відлітають сірим шнурком Журавлі у вирій. Приспів: Кличуть “Кру-кру-кру, В чужині умру, Заки море перелечу, Крилонька зітру”. (2) Мерехтить в очах Безконечний шлях, Гине, гине в сірій мряці Слід по журавлях. Приспів Примітки: Зап. О. Кузьменко 30.08.1998 р. у с. Посухів Бережанського р-ну Тернопільської обл. від Мигас Марії, 1928 р. […]...
- Людмила Васильєва – Буває доля б’є руками Буває доля б’є руками, Легенько плесне по щоці, І вже цілує до безтями: Лозина й пряник у руці. І нас це мало зачіпає, Зітхнувши тихо, ми йдемо, І кажемо, що научає Нас доля, начеб то в кіно. Буває доля батогами Б’є по плечах, по спині теж, І ми страждаємо ночами, “Чому – запитуємо – б’єш?” […]...
- Людмила Васильєва – Сипле цвіт із черемшини Сипле цвіт із черемшини, Одягає землю білим, На гілках її пташина Надриває серце співом. У нові зелені фраки Одяглися осокори, Листя їх, щоб не забракло Світла, тягнеться угору. О, Весна, п’янка отрута, Ти – солодка, ти – завзята, Огортає м’ята-рута Серце ніжним ароматом. Сипле цвіт із черемшини, Наче чисті біли сльози, І вклоняються долини Неба […]...
- Людмила Васильєва – Коли її вели до ешафоту Коли її вели до ешафоту, Ледь вийшло сонце, починався день, Страшенний натовп жадібний до плоті Чекав на страту дівчини Болейн. Вона ішла, не похиливши спину, Та гідно свою голову несла, Бо справжня королева до загину Не підкориться темним силам зла. Здавалося, що всі птахи ранкові Жаліють молоду її красу, І розуміють – жертвою любові Вона […]...
- Людмила Васильєва – Хай мине років сто, або триста Хай мине років сто, або триста, До історії сплине наш час… І хвилює мене особисто, Що нащадки розкажуть про нас? Чи судитимуть наші онуки По заслузі, по справжнім ділам? Чи повірять у горе та муки, Що здолали на злість ворогам? Чи прийдуть до могил наших древніх Із повагою та відчуттям, Що жили ми таки недаремно, […]...
- Людмила Васильєва – О як же дійти мені згоди між вами? О як же дійти мені згоди між вами? Російська – то мова і тата, і мами, Але українська – то мова бабусі, Відлуння пісень, що забути боюсь я, То рідна земля, що мене колисала, І сон мій ранковий, в якім я літала! І як же мені дійти згоди між вами: Дві мови? Але ж не […]...
- Людмила Васильєва – Мені болить осінній вечір Мені болить осінній вечір, Стискає серце тихий щем, І міцно обіймає плечі Накидка зіткана дощем… Я – гість вологих тихих вулиць, Спостерігач без жодних прав, Я з іншого часу прибулець, Даруйте, що не з ваших лав. Іду без напрямку, без цілі, Мене бентежить кожний рух, Гойдають серце долі хвилі, Як той Ковчег серед наруг… Думки […]...
- Людмила Васильєва – Серпень кошиком яблука носить Серпень кошиком яблука носить, Їх вродило так рясно цей рік, Соловейко в гаю каже: “досить Нічних співів!” ,й кудись раптом зник. Сумно сонях трясе головою, Чорні сльози роняє в бур’ян, У повітрі запахло журбою, Все щільніший ранковий туман. Вже до осені крок залишився, Павутинням сповиті гілки, Виноградне зелене намисто Із піснями збирають жінки. Синьоока розхристана […]...
- Микола Вінграновський – У синьому небі я висіяв ліс У синьому небі я висіяв ліс, У синьому небі, любов моя люба, Я висіяв ліс із дубів і беріз, У синьому небі з берези і дуба. У синьому морі я висіяв сни, У синьому морі на синьому глеї Я висіяв сни із твоєї весни, У синьому морі з весни із твоєї. Той ліс зашумить, і […]...
- Співець народний (за віршем Б. Лепкого “Журавлі”) Богдан Лепкий – тонкий і ніжний лірик. Його поезія ввібрала в себе красу народної творчості, біль рідної землі. Вірш “Журавлі” навіяний долями багатьох українців, що змушені були покидати свою землю. Люди втрачали свою Батьківщину, не сподіваючись її більше побачити: Чути: кру! кру! кру! В чужині умру, Заки море перелечу, Крилонька зітру. Образ журавлів бентежить думку […]...
- Летять журавлі У вирій летять журавлі А з ними і мрії мої Летять над простором лелеки А ми з тобою ще й досі далекі Та й літо пройшло не помітно І радість від щастя не квітне І час стирає почуття Дратує розум відчуття Не дарить сміх, турбує біль І час пустий, сумні думки Не чутно вже мелодії […]...
- Леся Українка – “В небі місяць зіходить смутний… “ В небі місяць зіходить смутний, Поміж хмарами вид свій ховає, Його промінь червоний, сумний Поза хмарами світить-палає. Мов пожежа на небі горить, Землю ж темнії тіні вкривають, Ледве промінь прорветься на мить, Знову хмари, мов дим, застилають. Крізь темноту самотно зорить Одинокая зірка ясная, Її промінь так гордо горить, Не страшна їй темнота нічная! Гордий […]...
- Людмила – моя улюблена героїня (за поемою О. Пушкіна “Руслан і Людмила”) Поема Пушкіна “Руслан і Людмила” починається з весілля доньки київського князя Людмили з князем Русланом. Людмила – юна, вродлива дівчина, закохана у свого нареченого. Вночі її викрав чарівник Чорномор. Бридкий карлик з довгою бородою оточив свою полонянку розкішними подарунками і всіма чарами, на які був здатний. Три служниці заплітали їй косу, одягали в розкішні шати, […]...
- Я намалюю райдугу на небі Я намалюю райдугу на небі Змочивши пензлики слізьми Візьму з шухляди акварелі І знов щасливий будеш ти Візьму я смутки та печалі І радості зроблю із них Посміхнеться сумний смайлик Він плакав раньше Щоб всміхнутись у цю мить Уся печаль кудись пропаде Сльозина більше не впаде І твоя моя наша радісь Ніколи плакать не піде...
- Дмитро Павличко – “Біла черешня в небі… “ Біла черешня в небі Над селом проплива, Ніби заснулий лебідь, Під крилом – голова. Дівчина жде на мене, Де бринять ячмені, Веселим брилем ромену Махає вона мені. Мрієм про дні прийдешні, Про те, як станем людьми. Втім, чуємо, як черешня Залопотіла крильми....
- Місяць на небі, зіроньки сяють – Пісні та романси невідомих авторів МІСЯЦЬ НА НЕБІ, ЗІРОНЬКИ СЯЮТЬ Місяць на небі, зіроньки сяють, Тихо по морю човен пливе. В човні дівчина пісню співає, А козак чує – серденько мре.’ Пісня та мила, пісня та люба Все про кохання, все про любов. Як ми любились та й розійшлися, Тепер навіки зійшлися знов. Ой очі, очі, очі дівочі, Темні, як […]...
- Микола Вінграновський – На міднім небі вечір прочорнів На міднім небі вечір прочорнів. Малі, без голосу у ніч летіли птиці. Згори гора дивилась у черлінь, І хилитався човен до човниці. Безмежний час щось прикидав собі, На палець міряв небо при дорозі. Світилися моря, як сонечка рябі, І кожне море мало по тривозі. Прозорий холод гір не покидав, Лежав на ліктях у долинах морок […]...
- Відтворення поглядів Фрідріха Шиллера на роль мистецтва (за баладою “Івікові журавлі”) Безсмертя творчості Ф. Шиллера зумовлене, за словами його славетного співвітчизника Генріха Гейне, тим, що “Шиллер руйнував бастілії духу та будував храм Свободи – той величезний храм, що має вмістити як одну велику братерську громаду всі нації… “ Поет мріяв про перебудову суспільства шляхом естетичного перевиховання людей. Саме тому велику увагу він приділяє ствердженню самоцінності людського […]...
- Ліля Колісник – Курличе в небі журавель самотньо Курличе в небі журавель самотньо, Затамувало подих сонце золоте. А під вуаллю ночі вже законно Розкішною ходою осінь йде. Не буде більше теплих митей, У вирі мрій ми поринали в літо. У вирі мрій я закохалась в небо. Таке безмежне, в ньому є потреба. Нелегко віднайти, чого душа бажає, Усі ми зайняті дрібницями життя. Ніхто […]...
- Хмарина в небі голубім… – Малишко Андрій Хмарина в небі голубім Пливе, як мрія, одиноко, І вітру раннього потоки Несуть її крилом своїм. Куди ти мчиш, куди летиш, Моїх поривів птице рання? Ще по ярах лежить світання, Як неба вистояна тиш. Шумлять тополі-сторожі, Але тобі нема межі, Де кличуть сонце урочисті Бори в зеленому намисті. Ми ще зустрінемось колись, А зараз мчи, […]...
- Місяць на небі, зіроньки сяють скорочено – Родинно-побутові пісні Місяць на небі, зіроньки сяють. Тихо по морю човен пливе. В човні дівчина пісню співає, А козак чує, серденько мре. }2 Пісня та мила, пісня та люба Все про кохання, все про любов, Як ми любились та й розійшлися. Тепер зійшлися навіки знов. } 2 Ой очі, очі, очі дівочі. Темні, як нічка, ясні, як […]...
- Іван Франко – Журавлі Понад степи і поле, гори й доли, Понад діброви, зжовклим листом вкриті, Понад стернища, зимним вихром биті, З плачем сумним, мов плач по кращій долі, Понад селища бідні, непошиті Хатки, обдерті і пусті стодоли, Понад люд темний, сумовитий, голий, Ви пливете по млистому блакиті. Куди? Куди? Чи в кращий край зелений, Залитий світлом, зіллям умаєний, […]...
- Андрій Малишко – Хмарина в небі голубім АНДРІЙ МАЛИШКО Хмарина в небі голубім Пливе, як мрія, одиноко, І вітру раннього потоки Несуть її крилом своїм. Куди ти мчиш, куди летиш, Моїх поривів птице рання? Ще по ярах лежить світання, Як неба вистояна тиш. Шумлять тополі-сторожі, Але тобі нема межі, Де кличуть сонце урочисті Бори в зеленому намисті. Ми ще зустрінемось колись, А […]...
- Леся Українка – “Ой високо сонце в яснім небі стало… “ Ой високо сонце в яснім небі стало, Гаряче проміння та й порозсипало, По хвилях блакитних пливе човен прудко. От і берег видко! прибули ми хутко. Ой вже сонечко яснеє та стало на межі, Освітило акерманські турецькії вежі. Сі круглії вежі й високії мури – Страшні та суворі, непевні, понурі, І скрізь у тих мурах стрільниці-бійниці, […]...
- Людмила Григоренко – Історія одного ліхтаря На роздоріжжі трьох доріг, Кремезний, одноокий, Де ріс крихкий, старий горіх Стояв ліхтар високий. Він тут стояв багато літ При службі, справно, вміло, Ще його батько й навіть дід До нього тут служили, Як часовий він службу ніс І лиш приходив вечір, Він підіймався на весь зріст І випрямивши плечі – Світив немовби віддавав Всього […]...
- Ковальчук Людмила – Смарагдово-зелені твої очі Смарагдово-зелені твої очі В усмішці подарують забуття. Короткі дні і довжелезні ночі Тривалістю у все моє життя. А наш роман всього на дві сторінки Читати доведеться цілий вік. І так вже треба, я всього лиш жінка, А ти мій справжній, ти мій чоловік. У що я вірю важко пояснити, Коли ти повертаєшся вночі. Запитую: “Там […]...
Вплив грошей на людину твір.