Маковей Осип – Біографія

Осип Степанович Маковей (23 серпня 1867, Яворів, нині Львівської області – †21 серпня 1925, Заліщики, нині Тернопільської області) – український поет, прозаїк, публіцист, критик, літературознавець, перекладач, редактор багатьох періодичних видань, педагог, громадсько-політичний діяч.

Народився в сім’ї кушніра. Після початкової школи у рідному містечку навчався в 1879-1887 роках у Львівській гімназії. В 1887-1893 роках студіював філософію в Львівському університеті. На цей час припадають його перші літературні спроби. Переклади з Овідія і Гейне, як і вірш “Заказані яблука”, створені ще на шкільній лаві, Іван Франко опублікував у газеті”Зоря”. Відтоді Маковей друкується у провідних українських журналах і альманахах.

1895 року з’явилася його перша збірка віршів “Поезії”. За нею виходять у світ збірка “Подорож до Києва” (1897), спрямована проти псевдопатріотичних галицьких політиків сатирична поема”Ревун” (1911) і багато поетичних циклів у періодиці (“Сум і глум”, 1896, “Гірські думи”, 1899, “Строфи”, 1911).

Після закінчення університету присвятив себе журналістиці: був співробітником львівської “Зорі” в 1895-1897 роках, працював головним редактором газети “Буковина”, яка набула під його керівництвом широкого резонансу у слов’янському світі. Тут публікувалися буковинські автори Ольга Кобилянська,

Євгенія Ярошинська, Іван Бажанський, інші.

Наприкінці 1897 р. запрошений на посаду редактора новоствореного львівського часопису”Літературно-науковий вістник”, де співпрацював з Іваном Франком, Михайлом Павликом, Володимиром Гнатюком, Михайлом Грушевським.

Навесні 1899 Маковей отримав державну стипендію для молодих письменників у Віденському університеті, де слухав лекції відомих славістів і займався науковими дослідженнями. Під керівництвом професора Ватрослава Ягича він написав наукову роботу про поему видатного хорватського поета 17 століття Івана Гундулича “Осман”, яка зображує боротьбу поляків і запорозьких козаків проти турків і їх переможну битву під Хотином.

1899 року письменник повернувся на Буковину: викладав україністику в учительській семінарії, в Чернівецькому університеті. Тут захистив дисертацію про українського поета і письменника Пантелеймона Куліша і сприяв популяризації буковинських поетів Юрія Федьковича, Сидора Воробкевича, Ольги Кобилянської та інших (“Матеріали до життєписі Осипа Юрія Гординського Федьковича”, 1910, “Життєпис Осипа Юрія Гординського Федьковича”, 1911, упорядкування зібрання творів Федьковича і Воробкевича). З кінця 19 століття Маковей виступав головним чином як прозаїк (“Весняні бурі”. 1895, “Клопоти Савчихи”, 1896, “Наші знакомі”, 1901, “Оповідання”, 1904, “Ярошенко”, 1905, “Пустельник з Путни”, 1909 тощо).

У повісті “Ярошенко” описано події Хотинської війни 1620-1621 років. 1907 року в газеті “діло” Осип Маковей писав: “Ся війна описана майже день по дневі в різних пам’ятках і студіях. Усе це я уважно прочитав, а крім того, їздив ще в Бессарабію над Прут та над дністер і в Кам’янець-Подільський подивитися на терен війни. Се дало основу повісті, і сю основу я міг лише у дрібничках змінити”. Серед першоджерел, які використав Маковей у роботі над повістю, одне з найголовніших місць належить “Історії Хотинського походу” (1646) Якова Собеського – безпосереднього учасника Хотинської війни, одного з комісарів польської армії.

В оповіданнях і новелах письменник змальовує важке життя галицьких і буковинських селян, будні мешканців маленьких містечок, картини української історії.

1910 року через напружені стосунки з деякими духовними провідниками українських кіл (викривав у сатиричних творах) покидає Чернівці; жив до 1913 року уЛьвові, викладав у жіночій гімназії.

З 1913 року до своєї смерти письменник обіймав (за винятком воєнної цезури) посаду директора вчительської семінарії у галицько-подільському містечкуЗаліщики. Під час Першої світової війни письменник служив військовим кореспондентом, поштовим цензором в австрійському війську.
Під час існування Галицької СРР був завідувачем відділу освіти повіту, заледве не потрапив під військовий трибунал т. зв. ГАНКА (Галицької ЧК; врятувався, перебравшись на Буковину за дністром).

У віршах, новелах, нарисах воєнних і повоєнних літ Маковей показував жорстокість фронтових боїв, трагічну долю російських і австрійських українців, які почувалися етнічно спорідненими, проте мусили стріляти один в одного (“Кроваве поле”, 1921). Письменник вірив у краще майбутнє українського народу і своєю багатогранною діяльністю наближав його. В лютому 1921 року польська влада заарештувала Маковея за “українізацію” своєї гімназії й на декілька тижнів ув’язнила в Чортківській тюрмі.

Маковей перекладав з багатьох мов, збагатив українську літературу своїми інтерпретаціями творів польських (Адам Міцкевич, Генрик Сенкевич, Еліза Ожешко, Стефан Жеромський), німецьких (Генріх Гейне, К. Ф. Майєр), австрійських (Г. Зудерман, М. ЕбнерЕшенбах), данських (Й. П. Якобсен), французьких (Гі де Мопассан, Альфонс доде, Еміль Золя, Е. М. Прево), англоамериканських (Марк Твен, джером Клапка джером) авторів.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...
Ви зараз читаєте: Маковей Осип – Біографія