Головна ⇒ 📌Твори з української літератури ⇒ Максим Рильський “Слово про рідну матір”
Максим Рильський “Слово про рідну матір”
Реферат на тему:
Максим Рильський
“Слово про рідну матір”
Невелика (за обсягом, та не змістом) лірична поема “Слово про рідну матір”, покликана до життя початком Великої Вітчизняної війни, уперше прозвучала 29 листопада 1941р. В Саратові, на радіостанції ім. Т. Шевченка, через яку українські письменники звернулись до своїх земляків, поглинутих фашистською навалою. Збереглися промовисті свідчення про те, з якою непідробною щирістю і схвильованістю виголосив своє “Слово… ” автор. У присутніх складалося враження, що поет
“Це була новітня ода, в якій стверджувалась ідея безсмертя народу, нездоланності його духу”, – так визначив ідею і жанр твору Л. Новиченко. Білецький називав “Слово… ” величним хоралом. “М. Рильський дав довершений і монументальний портрет духовної сутності України”, – зауважує сучасний літературознавець Володимир Моринець. Справді, перед нами – не просто поема, а поема-ода, поема-гімн, поема-ораторія, масштабне, панорамне полотно тисячолітньої історії
Художня досконалість шестирядкових строф, що постають як майстерно викінчені синтаксичні одиниці, підкреслюється ще й наявність виразних анафор, змістовністю паралелізмів, продуманістю повторів.
По-різному визначають жанр твору: лірична поема, ода псалом, хорал, “слово” (за аналогією до давньоукраїнської пам’ятки княжої доби). Кожна з дефініції правомірна, бо адекватно виражає зміст шедевра. Це справді високе художнє осягнення духу епохи, прекрасний здобуток нашої літератури.
Ідейно-емоційний пафос твору – в утвердженні безсмертя України і впевненості в перемозі над кривавим ворогом. Рідна земля вічна, адже у пам’яті мільйонів вона постає в багатстві й красі своєї природи. “Степів широчина бездонна”, котра “зеленим океаном” пливе “круг білого Херсона”, котра “свій дівочий гнучкий стан до Дніпрового тулить лона”, – це один з чарівних образів, якими передається краса України.
На тлі високого, священного патріотизму цього твору, на перший погляд, разючим дисонансом видаються нам з перспективи сьогодення згадки про партію, братній російський народ, кремлівську ограду та інтернаціональну дружбу. Що ж – данина часові перейшла в розряд анахронізму. Та зауважений дисонанс – тільки політичний, але не поетичний. З естетичного погляду ці строфи, згірчені присмаком збанкрутілої ідеології, такі ж довершені, як і решта. Словесна форма їх так само відточена, засоби образотворення такі ж піднесені та влучні, і тому ідейні анахронізми не випадають з художньої тканини тексту. Тому й не наважуються вилучити їх, читачу (хоча багато вчителів саме так і роблять): так, Рильський тоді такий був і так писав – не інакше. Чи так він думав? Не знати. Можемо хіба будувати версії, що такими ідеологічними “щитами” (термін Тичини) поет мусив прикривати свій національний біль і національну пристрасть. Та в кожному разі – не в тому головне. Перед нами – не тільки документ письменницького патріотизму, але й досконалий мистецький взірець громадянської поезії найвищого гатунку.
Поезія “Слово про рідну матір” відображає події високого громадянського звучання і написана у патетичному ораторському ключі.
Всіма помислами своїми поет линув до рідної України, яка знемагала у нерівній боротьбі, але не падала на коліна перед окупантом. В уяві постають чарівні картини природи України, з її зеленими океанами степів, гаїв та дібров, синню чистих озер і тихоплинних річок. Прекрасною була наша земля навіть тоді, коли її поливав “дрібними росами-сльозами” великий Кобзар.
Ніякій силі не осквернити тієї землі, “… що освятив Тарас своїми муками-ділами… що окрилив Тарас громовузкими словами”.
Підкреслені тропи (метафори та епітети) передають суть Шевченкової творчості. В роки смертельної сутички з фашизмом “гаряча дума Кобзаря” стояла на сторожі радянського народу.
Крім Шевченка, Україну “окрилили” й прославили у віках також інші її видатні сини та дочки. Україна – це філософ і поет, мандрівний учитель народу Григорій Сковорода. Україна – це “молоток Каменяра і струни Лисенка живії, і слави золота зоря круг Заньковецької Марії!”.
Поет гордий з того, що на історичних роздоріжжях Україна не самотня, що силу і певність черпає вона з цілющого джерела, ім’я якому – дружба народів. Це поняття спільності передано гарним поетичним образом (“гроно світле сестер”).
Щира дяка вірним побратимам за солідарність і допомогу звучить у десятій строфі. Як не радіти, коли “на ясні зорі й тихі води” творчого життя йдуть, відчуваючи плече один одного, брати на чолі з “російським сміливим королем”. То чи ж може статися, щоб отака монолітна “сім’я велика, вольна, нова”, здружена родина соціалістичних націй впала в гітлерівське ярмо? – запитує поет. А запитує він схвильовано, пристрасно:
Хто може випити Дніпро
Хто властен виплескати море,
Хто наше злото-серебро
Плугами кривди переоре,
Хто серця чистого добро
Злобою чорною поборе?
Уся строфа звучить як одне риторичне запитання. Особливої сили досягає автор, зіставляючи контрастні, навіяні народною мудрістю поняття: злото-серебро і плуги кривди, серця чистоо добро і чорна злоба. З фольклорних джерел видобуто й такі поетичні деталі:
Хто чорну витеше труну
На красний Київ наш і Канів?..
Чи совам зборками орла?
Чи правду кривді подолати?
Відповідь – єдина: ніколи!
Звідки така переконаність, віра в нездоланність Вітчизни?
Бо партія біля керма
Стоїть, радянські вільні люди!
Саме в цій монолітній згуртованості радянського народу під проводом мудрого керманича – Комуністичної партії – запорука всіх наших перемог.
Непохитну впевненість в перемозі радянського народу поет висловлює в останньому рядку поеми –
Та сонце устає – на Сході!
Як неминучий світанок після ночі, так і перемога буде нашою. І прийде вона зі Сходу, з радянської землі. Ніяка зловорожа сила не подолає народу, в якого славетне минуле, героїчне сучасне і сонцесяйне майбутнє. Так можна визначити основну ідею поеми.
Глибокий патріотичний зміст “Слова… ” втілений у досконалу художню форму. Як і більшість творів Рильського, ця поема захоплює нас красою думки і почуття. Поет живописує словом, беручи зі своєї мистецької палітри найтонші барви та відтінки. Завдяки його умінню це майстерно робити, ніби живу бачимо Вітчизну-матір, її великих синів та дочок, чуємо її слово-пісню.
Патетичного звучання твору поет досягає розмаїтою лексикою: слов’янізмами: благословен, цілюща (вода), віщий (птах), благовісне (сонце); короткими формами прикметників: славен, зелен, властен; тавтологічними висловами, навіяними народною поезією: рута-м’ята, роси-сльози, злото-серебро. Він і сам творить повноправні епітети-неологізми: громовузкими словами, ріки ясноводі.
Органічно вплітає поет у барвисту мережу своєї мови деякі мотиви та образні звороти з давньоруської поеми “Слово о полку Ігоревім”. Дух нашого народу невмирущий, ворог не годен порвати “золоту струну” його волі, вбити “дух Боянів” – дух патріотизму і національної гордості.
Поему пронизує ліричний струмінь, вона сповнена емоцій – то задушевно-ліричних, то по – ораторському піднесених. Переможним акордом закінчується поема: “Встає народ, гудуть мости, рокочуть ріки ясно воді!… “
Високою майстерністю позначена звукова організація твору. У поемі точні повнозвучні рими: бездонна – Херсона – лона, благовісне – пісне – висне, благословен – клен – знамен, Боянів – туманів – Канів. Мелодійної виразності мови досягає поет з допомогою асонансів та алітерації. Для прикладу розгляньмо першу строфу. Часто повторювані голосні о та и роблять мову дзвінкою, співучою, приголосний л створює враження м’якості, плавності, адже йдеться про красу рідної землі, яка “прослалась килимами”. Але вона скроплена гіркими сльозами генія. Тому-то звук с насторожує, а р, який під кінець строфи дає про себе владніше знати, підсилює гіркоту і трудність життя. Крім алітерації, асонансу, тавтологій, згадаймо анафоричний повтор слова благословен, яким починається сім строф. З його допомогою поет наголошує на щирій і ніжній любові до Вітчизни, до трудового народу.
Тему патріотизму М. Рильський майстерно розробив у поемі-видінні “Жага”. Прочитайте цей самобутній новаторський твір, в якому оспівана Батьківщина, висловлена тверда віра в перемогу радянського народу над фашизмом. Синівська відданість соціалістичній Вітчизні у поета змінюється ненавистю до гітлерівських душогубів та їхніх лакиз – запроданців-націоналістів (“Я-син Країни Рад).
Післявоєнна творчість Рильського – плідна й багатогранна. Він і поет, і публіцист, і перекладач, і літературознавець, і фольклорист, і державний діяч. Десятки нових книг написав цей титан праці. Найвидатніші з них: “Мости” (1948), “Братерство” (1950), “Сад над морем” (1955), “Троянди й виноград” (1957), “Далекі небосхили” (1959), “Голосіївська осінь” (1959), “Зимові записи” (1964).
Поет складає хвалу Комуністичній партії, оспівує священні почуття дружби народів і їхніх культур, художньо осмислює проблеми праці й творчості, духовного багатства людини-трудівника, пише про красу природі і світу, розробляє тему боротьби за мир на землі.
Використана Література:
1. Храпко П. Українська література: Підручник для 10кл.,К.,1998. – С. 438-450
2. Непорожній О.,Семенчук У. Українська література: Підручник для 11кл. – К.,1995. – С.165-183
3. Історія української літератури ХХст. Кн.1/за ред. В. Г. Дончика.-К.,1993.-с.124-230.
8
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Слово про рідну матір (скорочено) – Рильський Максим Благословен той день і час, Коли прослалась килимами Земля, яку сходив Тарас Малими босими ногами, Земля, яку скропив Тарас Дрібними росами-сльозами. Благословенна в болях ран Степів широчина бездонна, Що, як зелений океан, Тече круг білого Херсона, Що свій дівочий гнучкий стан До дніпрового тулить лона. Українською землею ходив славетний Сковорода, тут Котляревський написав свою “Енеїду”. […]...
- Слово про рідну матір – Рильський Максим Благословен той день і час, Коли прослалась килимами Земля, яку сходив Тара Малими босими ногами, Земля, яку скропив Тарас Дрібними росами-сльозами. Благословенна в болях ран Степів широчина-бездонна, Що, як зелений океан, Тече круг білого Херсона, Що свій дівочий гнучий стан До дніпрового тулить лона. Благословенна ти в віках, Як сонце наше благовісне, Як віщий білокрилий […]...
- Патріотичний зміст збірки М. Рильського “Слово про рідну матір” Патріотичний зміст збірки М. Рильського “Слово про рідну матір” I. Перше знайомство народу окупованої України із твором. (Поему “Слово про рідну матір” український народ вперше почув по радіо 29 листопада 1941 року, коли Україна була окупована німецько-фашистськими загарбниками, із уст самого автора. Цього дня був організований перший антифашистський мітинг, і Максим Рильський виголосив на ньому […]...
- Поетичне відтворення історії України, любові до рідної землі в поезії Максима Рильського “Слово про рідну матір” Поетичне відтворення історії України, любові до рідної землі в поезії Максима Рильського “Слово про рідну матір”. У роки другої світової війни на перше місце у художній свідомості Максима Рильського вийшла пекуча тривога за долю України, рідного народу. Написана в цей час його натхненна патріотика залишиться взірцем високої громадянської гідності українського слова в критичну добу історії. […]...
- Проголошення безсмертя народу і його культури в поемі Максима Рильського “Слово про рідну матір” Проголошення безсмертя народу і його культури в поемі Максима Рильського “Слово про рідну матір” Максим Рильський – один з найвизначніших поетів України ХХ століття, що зі своїм оригінальним баченням і відтворенням світу увійшов в історію української літератури як поет-класик, творець цінностей, що не втрачають свого значення з часом, зі зміною епох та ідеологій. Важко, мабуть, […]...
- “Можна вибрать друга і по духу брата, Та не можна рідну матір вибирати” (за поезією В. Симоненка) (2 варіант) Ходить по землі “казка з сивими очима”, задивляється у вікна. Хоче, мабуть, десь знайти того, кого шукає вже довгі роки і, на жаль, уже ніколи не знайде. Бо вже немає на світі Василя Симоненка, задля якого і придумувала його матуся оту чарівну казку. Але живі ми, його нащадки. Я дуже пишаюся тим, що українська земля […]...
- “Можна вибрать друга і по духу брата, Та не можна рідну матір вибирати” (за поезією В. Симоненка) (1 варіант) Летять лебеді, курличуть, несучи на своїх крилах материнську любов. Матінка, матуся, рідна ненька – скільки ж є на світі слів, якими ми називаємо найріднішу людину?! Та й чи можливо передати ними усю любов до матері – єдиної жінки, що ніколи тебе не зрадить, незважаючи на біль, сльози та страждання? Вона завжди буде поруч із тобою […]...
- “Можна вибрать друга і по духу брата, Та не можна рідну матір вибирати” (за поезією В. Симоненка) (3 варіант) У людини завжди є вибір можна весь час намагатися наблизитися до ідеалу, який сам для себе вибрав, а можна зовсім не зважати на ідеали; можна вивчитися і продовжувати кар’єру вченого, а можна збирати сміття на подвір’ях. Багато чого можна зробити людині. Але, мабуть, не зможе вона вибрати дві речі – матір і Батьківщину. Ці два […]...
- Ми називаємо їх “печалі бронзове лиття” (Володимир Сосюра, Максим Рильський) Ми називаємо їх “печалі бронзове лиття” (Володимир Сосюра, Максим Рильський) Погожий сонячний день 21 червня 1941 року. Природа наливається життєдайною силою в цю благодатну пору раннього літа. Колосяться хліба, радуючи серце селянина-трудівника. Над рідною землею повільно спускається літній вечір. Спалахують міріади електричних вогнів, з широко відчинених вікон шкіл линуть веселі мелодії. Це учні-десятикласники, отримавши атестати […]...
- Максим Рильський – Мова Мова Треба доглядати наш сад Вольтер Як парость виноградної лози, Плекайте мову. Пильно в ненастанно Політь бур’ян. Чистіша від сльози Вона хан буде. Вірно і слухняно Нехай вона щоразу служить вам, Хоч і живе своїм живим життям. Прислухайтесь, як океан співає – Народ говорить. І любов, і гнів У тому гомоні морськім. Немає Мудріших, ніж […]...
- Мова – Рильський Максим Треба доглядати наш сад Вольтер Як парость виноградної лози, Плекайте мову. Пильно в ненастанно Політь бур’ян. Чистіша від сльози Вона хан буде. Вірно і слухняно Нехай вона щоразу служить вам, Хоч і живе своїм живим життям. Прислухайтесь, як океан співає – Народ говорить. І любов, і гнів У тому гомоні морськім. Немає Мудріших, ніж народ, […]...
- Максим Рильський. Збірки поезій (курсова робота) Максим Рильський. Збірки поезій План: 1. Уривок із життєпису 2. Пейзажна лірика М. Рильського. 3. “Білі двері краса в минуле вміє одчинять і в будуче”. Духовність, культура, мистецтво в поезії Рильського. 4. 5. “Ми працю любимо, що в творчість перейшла” 6. Краса й велич рідного слова в поетичній творчості М. Рильського 7. Інтимна лірика поета. […]...
- Максим Рильський – Біографія (СКОРОЧЕНО) Максим Тадейович Рильський (1895-1964) Поет-неокласик Відомий поет, перекладач, фольклорист, мовознавець. Народився 19 березня 1895р. в м. Києві в родині етнографа Тадея Рильського. Навчався в приватній гімназії Науменка в Києві. 1915-1918 – навчався на медичному факультеті Київського університету Св. Володимира, згодом перевівся на історико-філологічний факультет Українського народного університету. 1919-1929 – працював вчителем у селах. Критикував комуністичну […]...
- Максим Рильський – майстер поетичної форми (“Яблука доспіли”, “Шопен”) Максим Рильський – майстер поетичної форми (“Яблука доспіли”, “Шопен”) У слові рідному велика сила є, Що розбива граніт і золото кує. / М. Рильський / Українська поезія дала людству таких велетнів світового рівня як Франко, Леся Українка, ранній Тичина, Маланюк, Барка, Стус. Та з-поміж них постать Максима Рильського вирізняється яскравими неповторними гранями. Його творчий доробок […]...
- Максим Рильський – Срібний сонет М. Алексеєву Посріблені ліси окуталися тінню, А небосхил горить і віти золотить. Виходжу я на шлях – на смугу ясно синю, – І чудно й дзвінко сніг під валянком скрипить. У цьому ж лісі я пив самоту осінню, Тут весну цілував під шелест верховіть, Тут літом пропливли ледачі дні незмінні, – Тепер сюди прийшов мороза […]...
- Максим Рильський – до портрета Саксаганського Дивлюсь, Кабице незрівнянний, На молодечий твій портрет, – І зачарований, і п’яний Тобі присвячую сонет. Кому артиста серце знане? Йому зрідні лише поет: Вони і житейськім океані Під шум чарок і кастаньєт Пливуть в країну снів та вроди, У тихий світ, на ясні води, Під срібло невідомих зір; Обом земне все зрозуміле, Обох несуть прозорі […]...
- Спасибі – Рильський Максим Яке це славне слово – хлібороб,- Що жартома ще звуть і гречкосієм! До слів найкращих я вписав його б, До тих, які ми серцем розумієм! Який це труд, який солоний піт, Яка жага і втома життєдайна! Ну, безперечно, знає цілий світ Про роль почесну трактора й комбайна. Спасибі їм: помічники живі Вони у чеснім хліборобськім […]...
- Рильський Максим – Біографія Макси́м Таде́йович Ри́льський – український поет, перекладач, публіцист, громадський діяч, академік АН України. Максим Рильський народився 19 березня 1895 року в Києві. Його батько, етнограф, громадський діяч і публіцистРильський Тадеуш-Томаш-Збігнєв Розеславович, був сином поміщика Розеслава-Карла-Теодора-Яна Теодоровича Рильського і княжни Трубецької. Один з предків Рильських у XVII столітті був київським міським писарем. Прапрадід Ромуальд був учнем […]...
- Максим Рильський – Тополя М. Зерову З-під неба теплого і вірного, як друг, Перенесли її під наше небо змінне. Як слово зрадника. І чорної вершини Безсила пада тінь на потьмарілий луг. Струмує, сріблиться осичина навкруг, Ставні дуби біжать, немов табун левиний, – Найвища ж падає. Зірветься в синь – і гине, Як світоч, що вночі піднісся і потух. Нещасне […]...
- На відкриття музею Шевченка – Рильський Максим Хоч би малесеньку хатину Він мріяв мати над дніпром, Щоб у вечірнюю годину Животворить своїм пером Народну душу, закликати Громадою обух сталить. Та не діждавсь він тої хати, Священний прах його лежить На березі дніпра-Славути. Але воздвиг народ розкутий Не вбогу хатку – світлий дім, Щоб перед іменем твоїм Чоло схилити святобливо, Щоб діл твоїх […]...
- Максим Рильський – Поцілунок У темній гущині її я наздогнав. Вона, вже лежачи серед пахучих трав, Руками пружними од мене одбивалась. Нарешті стишилась – і дивне диво сталось: Уста, що і мене, і весь мій рід кляли, Мов квітка багряна, до мене простягали Свій келих, сповнений солодкої знемоги. Натомлені з біги стрункі та дужі ноги Біліли мармуром під місяцем […]...
- Літо і весна – Рильський Максим Улітку наша річка обміліла Пливе собі лішіво, як і всі. Що ледачіша, як усі. Там окунь Заплямкав по-хижому – і рибки Розсиплються сріблястим водограєм, Тікаючи від нього; там норець (Пірникоза, як кажуть паші діти) То білими виблискує грудьми, То щезне у воді, лиш розійдуться Круги широкі; там лиски чорніють, Там крижні крякають у ситігяках, – […]...
- Максим Рильський – Отрута Богиня, смертного зустрівши юнака, Жагу запліднення не в силі потаїти, На його кинула полуменисті квіти І щезла в запусті, принадна і легка. Не вабся, хлопчику! Той мудрий, хто втіка, Хто знає, що несе трутизна Афродити, Хто любить чесний дім, акантом оповитий, Де смертка смертного і друга друг чека. Коли, зчарований, ти принесеш богині, На терпкі […]...
- Максим Рильський – У теплі дні збирання винограду У теплі дні збирання винограду ЇЇ він стрів. На мулах нешвидких Вона верталась із ясного саду, Ясна, як сад, і радісна, як сміх. І він спитав: – Яку б найти принаду, Щоб привернуть тебе до рук моїх? Вона ж йому: – Світи щодня лампаду Кіпріді добрій. – Підняла батіг, Гукнула свіжо й весело на мулів, […]...
- Шопен – Рильський Максим Шопена вальс… Ну хто не грав його І хто не слухав? На чиїх устах Не виникала усмішка примхлива, В чиїх очах не заблищала іскра Напівкохання чи напівжурби Від звуків тих кокетно-своєвільних, Сумних, як вечір золотого дня, Жагучих, як нескінчеиий цілунок? Шопена вальс, пробреньканий невміло На піаніно, що, мовляв поет, У неладі “достигло идеала”, О! даль […]...
- Пісні – Рильський Максим Коли пісн мойого краю- Піливуть у рiдних голосах, Менi здається; – що-збираю Цілющі трави я в лугах. В пiснях і труд, i даль походу, Iжаль, i усмiх, і любов, I гнiв великого народу; І за народ пролита кров. В піснях – дівоча світяа-туга- І вільяий помах косаря, В них юність виникає-друга, Висока світиться зоря. Люблю […]...
- Художник – Рильський Максим Миколі Балсанові Густими барвами земними Він звеселяє полотно, І чим рясніш воно цвістиме, Тим довше житиме воно. Не кожну фарбу, що потрапить Йому під руку, він бере, Життя не кожний марний клапоть,- Лиш те з життя, що не умре! Але буває, що в дрібниці У сонця відсвіті легкім Велике сяєво таїться, Як в іскрі – […]...
- Максим Рильський – Молюсь і вірю (АНАЛІЗ) Аналіз твору Максима Рильського “Молюсь і вірю” Літературний рід : лірика. Жанр : ліричний вірш. Вид лірики : філософська. Провідний мотив : молодечий оптимізм, відчуття польоту. Віршовий розмір : ямб. Вірою, надією, оптимізмом сповнені поетичні рядки вірша М. Рильського “Молюсь і вірю… “. Голуби в небі, дзвінкий сміх коханої людини поруч, вітер, простір, води – […]...
- Неопалима купина – Рильський Максим 1 На всесвіт славен красотою, Страшний у сполохах пожеж, Невже лиш мукою святою Ти у безсмертя увійдеш? Колишнє, в камені сповите, Встає, мов хвилі у дніпрі, І бачать України діти, Як Володимир на горі Крізь непроглядну ніч криваву, Благословляючи народ, Веде свій люд, свою державу На ясні води від негод. Дитя, розтоптане копитом Несамовитого коня, […]...
- Максим Рильський – Молюсь і вірю (Характеристика твору) Характеристика твору Максима Рильського “Молюсь і вірю” Літературний рід : лірика. Жанр : ліричний вірш. Вид лірики : філософська. Провідний мотив : молодечий оптимізм, відчуття польоту. Віршовий розмір : ямб. Вірою, надією, оптимізмом сповнені поетичні рядки вірша М. Рильського “Молюсь і вірю… “. Голуби в небі, дзвінкий сміх коханої людини поруч, вітер, простір, води – […]...
- Максим Рильський – Сонет Scorn not the sonnet, critic Wordsworth Суворий дант не зневажав сонета; Петрарка в нім кохання виливав; Кохався в грі його творець Макбета; Про сум гіркий Камоенс ним співав. І в наші дні чарує він поета: Вордсворт його за речника обрав, Змінивши світу марного тенета На хвилювання вільних вод і трав. У горами лямованій Тавриді В […]...
- Остап Вишня Максим Рильський Максим Рильський ОСТАП ВИШНЯ Найхарактернішою, може, рисою Остапа Вишні як письменника є те, що він органічно поєднує в своїй творчості новий, соціалістичний зміст з глибоким національним характером. Це – український письменник передовсім, український у своїх пейзажах, у своєму лукавому й добродушному гуморі, у своїй далеко не добродушній сатирі, у своїй ласкавій і соромливо-ніжній ліриці. Саме […]...
- Олександр довженко – Рильський Максим Я тільки недавно точно пригадав, коли вперше зустрівся з Олександром довженком. Це було в 1920 році. Олександр Петрович був тоді секретарем Київського губернського відділу наросвіти, завідував також (про це пише він у своїй автобіографії) відділом мистецтва, був комісаром драматичного театру ім. Шевченка. Як само відбулося наше знайомство, не можу пригадати. Скажу тільки зразу: не був […]...
- Лірика Лесі Українки Максим Рильський Максим Рильський Лірика Лесі Українки Леся Українка увійшла в історію літератури головним чином як автор драматичних творів і поем, в яких також сильний драматичний елемент. Виступила вона, однак, на літературному терені як поет-лірик. І на протязі всього свого недовгого, героїчного і страдницького життя весь час зверталася до лірики, бурхливо і неухильно піднімаючись на вершини, надзвичайно […]...
- Максим Рильський – Взабрід Я з батьком – ще малий – у вітряному лісі Ішов стежиною (казали ми: взабрід). Прозора височінь здавалася як лід, Та, мов живі, листки в височині вилися. Як ніжно, дружньо ми за руки узялися, Як обрій, що уже од приморозку зблід, Далекий провіщав і радісний похід! В які мережива тонкі гілки вплелися! Я ще не […]...
- Гордість української драматургії Максим Рильський Максим Рильський Гордість української драматургії Ім’я Івана Карповича Тобілевича (1845-1907), який виступав на сцені під псевдонімом Карпенко-Карий, – по праву стоїть поряд з іменами найблискучіших діячів українського театру – Заньковецької, Садовського, Саксаганського. Нам відомі захоплені відгуки Станіславського, Немировича-Данченка, Савіної, Остужева про цю плеяду геніальних акторів – зачинателів дореволюційного українського театру. Репертуар цього театру був, з […]...
- Жага – Рильський Максим XXV річниці Радянської влади на нашій славній Україні – присвячую Тебе – від ніжного світанку Аж по останні смертні дні – Не як дитя, не як коханку І навіть не як матір – ні! Тебе, як вітер у неволі, Тебе, як сонце у гробу, Як власні радощі і болі, Як власну юність і журбу, Як […]...
- Олександр Довженко Максим Рильський Максим Рильський ОЛЕКСАНДР ДОВЖЕНКО Я тільки недавно точно пригадав, коли вперше зустрівся з Олександром Довженком. Це було в 1920 році. Олександр Петрович був тоді секретарем Київського губернського відділу наросвіти, завідував також (про це пише він у своїй автобіографії) відділом мистецтва, був комісаром драматичного театру ім. Шевченка. Як саме відбулося наше знайомство – не можу пригадати. […]...
- Максим Рильський – Фреско-сонети Христіану З. (переклад) Генріх Гейне В перекладі Максима Рильського Я фіміаму не каджу колоді Золоченій, всередині пустій; Не простягну руки людині тій, Що обкрадає все святе, як злодій. Повіїній не уклонюся вроді, Що безсоромність – мов окраса їй; Кумир в кареті їде золотій, Та запрягти мене у неї годі. Я добре знаю: гордий дуб загине, Але хисткої не […]...
- Максим Рильський – Зелена піна лісу молодого Зелена піна лісу молодого Дрімотно плеще, як на морі шум. Блакитні тіні впали на дорогу, Заворожили мудрі бджоли ум. Стоять дуби замислено і строго. Тут – перейшовши молодий самум – Собі поставлю келію убогу, Щільник пахучий для останніх дум. Ліловий чебрик сохне на поляні. Неначе привід, пробігає цап, І чути дятла стуки дерев’яні. Душі здається, […]...
Чари ночі вірш.