Малишко Андрій – Птиці-зірниці (Збірка)
Вірші “Перепілка”, “Підкови”, “Заєць-побігаєць”, “Птиці-зірниці”, “дощ”, “Бабуня-трава”, “Кізка”, “Кіт-воркіт”, “Журавель”, “Соловейку-солов’ю”.
ПЕРЕПІЛКА
Ой летіла птиця –
Пе-ре-пе-ли-ця.
Не під небесами –
Житами, вівсами,
Гречками медвистими,
Пшеницями чистими.
Хвалилася птиця –
Пе-ре-пе-ли-ця:
– Здрастуй, спілий колосе,
Ясна зірко,
Діточок я вивела
Аж семірко!
– Не хвалися, птице,
Пе-ре-пе-ли-це!
Під моїми ж вусами,
Світлими
Зерна не облічено,
Числами не мічено:
Сім по сім,
Та ще сім,
Та в вершечку двадцять два,
Отакі мої слова,
Отакі ідуть жнива!
ПІдКОВИ
Місяць виклепав підкову
І сміється: – Це моє.-
А коваль говорить: – Знову
Щось заліза нестає.-
Місяць другу дзвінко клепле,
Поклепав – і зник, і зблід.
У горнилі місце тепле,
На ковадлі синій слід.
А коваль розгнівавсь дуже,
Фартушину зняв з плеча.
– Що ж ти,- каже,- робиш, друже,
В нас заліза нестача.-
Місяць кинув ті підкови
Дідусеві-ковалю
І пішов собі в діброви,
Потемнівши від жалю.
Та
З гір високих і крутих
Копитами крешуть коні
На підковах золотих!
ЗАЄЦЬ-ПОБІГАЄЦЬ
Зайцю довговухий,
В лісі щось гуде.
Слухай мене, слухай,
Мисливець іде.
Заєць той хитрющий
Скік та скік.
– Яз мисливцем дружбу
Заведу навік.
Буду йому ранками
Роси стрясать,
Буду йому в південь
Дітей колисать.
Йди, мисливцю лютий,
Баюньки-бай,
Зайця-побігайця
Не бий, не стріляй!
ДОЩ
Дощик, дощик голубий,
Колосків не оббий
Зливами-проливами,
Хмарами-огнивами,
Птицями-зірницями,
В небі блискавицями.
Ти спадай на межу,
Я тобі таке скажу:
– Понад ріки та ліси
Хмари-вдари понеси,
Крапельками росяними
Над ланами вівсяними,
Цебром, цебром, цебрицею
Над нашою пашницею
Лийся тихо вдалині
На гречки та ячмені,
На гречки та ячмені,- Буде весело мені.
БАБУНЯ ТРАВА
Бабуня трава, жовтокоса й тиха,
Глянула з-під снігу – а в небі сонце.
Глянула вдруге – жайворон в’ється,
Молоточками дзвонить в синю тарілку.
– Еге ж, виходьте, мої травенята,
Березень! –
І висипали малі травенята
Рястом, проліском, білим роменом
В луг, на подвір’я, попід ворота.
А чотири травки в глиняний горщик
Вскочили на підвіконня
І заглядають в хату.
СОЛОВЕЙКУ-СОЛОВ’Ю
Соловейку-солов’ю,
Я приспівочку зів’ю,
Свіжу та барвисту
З золотого листу,
З того листу, що в долині,
На кленині, на калині,
На березовій корі,
На дубочку угорі.
Листя, листя, не шасти,
Соловейка захисти
Од важкого грому,
Вітру-бурелому.
Од яркої блискавиці,
Щоб не сліпнули очиці,
Од дощу в світанки білі,
Од метілі-заметілі,
Холоднючої зими.
КІЗКА
Бігла кізка по мосту,
Збила куряву густу.
Тут листочок, там листочок
Схопить, схопить і навскач.
Он яка рогата, бач!
Он яка, бач!
А назустріч не орда –
Суне з поля череда.
Кізка вправо, кізка вліво,
В неї роги – мов рогач.
Он яка завзята, бач!
Он яка, бач!
Де взялися пастухи,
Молодці, не лінюхи,
Прип’яли козу за роги,
А вона у крик, у плач…
Он яка рогата, бач!
Он яка, бач!
КІТ-ВОРКІТ
Кіт-воркіт біля воріт
Чеше лапкою живіт.
З’ївши мишку-побіганку,
Що робити по сніданку?
Чи погнати біля хати
Вслід за голубом-гінцем?
А чи вуси-довгоруси
Почесати гребінцем?
Що робити, кіт не знає
За ворітьми у кущі.
А над ним веселка грає.
Золоті несе дощі.
ЖУРАВЕЛЬ
Прилетів журавель
З невідомих земель,
А в нашій окрузі
Поселився в лузі.
Воду п’є, не просить дзбанку,
Ходить тихо, наче дід,
Жабу зловить до сніданку,
Другу зловить на обід.
Де у нього двір і хата?
Може, знищила війна?
Де у нього журавлята,
Журавлиха де, жона?
Може, загубив дорогу –
В журавля своя біда!
Стане в лузі на дну ногу,
Довго в воду загляда.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Моє улюблене найкраще свято новий рік.