Мама, писаний, дитинство… (За віршем І. Калинця “Писанки”)

Короткий вірш Ігоря Калинця “Писанки” весь пронизаний сонцем, весною, перед днем свята Великодня. В цей час матері в українських оселях розписують і фарбують яйця.

Виводить мама дивним писачком

По білому яйці воскові взори.

З давніх-давен писанкарки черпали натхнення для своїх узорів зі світу природи, зображуючи квіти, листя, рослини. Такі символи пояснювали оновлення природи, оновлення життя навколишнього світу:

То вже вона, як дивовижний світ,

То вже дзвенить, як згусток сонця,

Буяють буйно квіти у росі,

Олені

бродять в березневім сонці.

На писанках зображають також богиню Берегиню – символ життя і родючості. Ліричному героєві вірша писанки нагадують дитинство, родинний затишок. Він з ранніх літ бачив, як ненька створювала писанкові дива, розкладала їх по мисочках. І ті писанки, як маленькі яскраві сонечка, ввійшли в життя ліричного героя назавжди. Тож щоразу в переддень свята Великодня він подорожує у світ свого дитинства, у світ маминої любові:

І я поплив у світ дитячих мрій

На білі колискові оболоні…

Котились писанками ізгори

Ясні сонця у мамині долоні.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars
(1 votes, average: 5,00 out of 5)



Леся украинка -письменниця незламного характеру.
Ви зараз читаєте: Мама, писаний, дитинство… (За віршем І. Калинця “Писанки”)
Copyright © Українська література 2023. All Rights Reserved.